Рішення

від 20.07.2022 по справі 904/9391/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2022м. ДніпроСправа № 904/9391/21за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗВАРЮВАННЯ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ-110"

про стягнення заборгованості у розмірі 390 328, 92грн.

Суддя Юзіков С.Г.

При секретарів судових засідань: Юрченко В.В.

Представники:

Позивача Миклуш М.І.

Відповідача Кононов Д.О.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 390 328,92 грн. боргу.

Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що 02.02.2018 сторони уклали договір поставки № 3/2018 (далі Договір), за п. 1.1. предметом якого є поставка установки плазмового різання (далі товар), найменування (опис), кількість і комплектність якого визначаються у Специфікаціях, які є невід`ємною частинами даного Договору. Додатком № 1 до цього Договору є Специфікація № 1, підписана сторонами 02.02.2018 разом із Договором, згідно якої Постачальник (Позивач) зобов`язався поставити Покупцю (Відповідачеві) товар установку мультигазового плазмового різання 9500х3200 з ЧПУ в комплекті (двадцять позицій). Згідно п. 2.1. Договору ціна товару на день його укладання становить 3 143 736,00 грн., що еквівалентно 112 800,00 дол. США по курсу на 02.02.2018, та Сторони узгодили, що загальна вартість товару визнається змінною, тобто її кінцева величина, що підлягає сплаті Покупцем, ставиться у залежність від зміни курсу гривні до курсу долара на міжбанківському валютному ринку України. Нова вартість на дату здійснення оплати та розмір платежу вказується Постачальником у листі (повідомленні) та новому рахунку, які направляються Покупцю, тому Постачальником у рахунку на оплату №401 від 18.02.2018 вказана сума вартості товару 3 015 144,00 грн. Позивач, в порушення умов Договору, поставив некомплектний товар - не надав Інструкцію з експлуатації (позиція 12 Специфікації №1 - додатку №1 до Договору). Тому представник ТОВ "СТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ-110" при здійсненні приймання товару не підписав надану Позивачем видаткову накладну №783 від 23.04.2019. Представник Відповідача, який займався поставкою товару, неодноразово звертався до представника Позивача з проханням надати вказану Інструкцію з експлуатації. Однак, до теперішнього часу Позивачем не виконані зобов`язання з поставки комплектного товару, зокрема не надано Інструкції з експлуатації товару. Відповідач повідомив, що у зв`язку з порушенням Позивачем договірних зобов`язань, зокрема ненадання Інструкції з експлуатації установки мультигазового плазмового різання 9500x3200 з ЧПУ, Відповідач правомірно не здійснив остаточного розрахунку з Позивачем у сумі 304 543,20грн. Поставлені Позивачем товари на загальну суму 85 785,72 грн., Відповідач оплатив 21.01.2022, що підтверджується платіжним дорученням № 56371 від 21.01.2022. Стосовно твердження Позивача про підтвердження та визнання Відповідачем заборгованості у сумі 390 328,92грн. шляхом оформлення та підписання Акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2020, то, відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим, а лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Він відображає стан заборгованості та в окремих випадках рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій (поставки, надання послуг тощо), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Крім того, у вказаному Акті звірки взаємних розрахунків вказане початкове сальдо 367 575,42грн., а як слідує із позиції суду, викладеної у постанові Південно-Західного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 по справі № 916/1730/18, із зазначеного Акту звірки взаємних розрахунків неможливо встановити походження початкового сальдо та виходячи з якої саме видаткової накладної воно виникло. Відтак, сума заборгованості, вказана у Акті звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2020 не підтверджена первинними бухгалтерськими документами (видатковими накладними), відтак, вказаний Акт звірки взаємних розрахунків не може бути належним та допустимим доказом, що підтверджує суму заборгованості. Крім того, долучений до матеріалів справи договір №11/2016 від 28.07.2016 припинив дію 31.12.2017, жодної додаткової угоди про продовження строку його дії ТОВ "ЗВАРЮВАННЯ" та Адвокатське бюро "ФОКС" Марини Миклуш" не укладали, а на підтвердження своїх повноважень адвокатом до позовної заяви додано ордер від 30.11.2021 серії АА №116304, виданого на підставі договору про надання правової допомоги від 28.07.2016 № 11/2016.

У відповіді на відзив, Позивач зазначив, що у квітні, вересні, листопаді 2019 року та з березня по червень 2020 року він поставив Відповідачеві товар на загальну суму 3 100 929,72 грн. Відповідач за поставлений товар сплатив лише 2 710 600,80 грн., тому борг Відповідача перед Позивачем становить 390 328,92 грн. Вказана заборгованість підтверджена та визнана сторонами, шляхом оформлення та підписання Акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2020. 25.05.2021 Позивач направив Відповідачеві претензію від 24.05.2021 за № 1 з вимогою сплатити вказаний борг, однак, Відповідач не відреагував на претензію. Відповідач посилається на те, що спірні правовідносини стосуються Договору поставки № 3/2018 від 02.02.2018, проте, позовні вимоги Позивача стосуються договорів поставки, які вчинено у порядку, встановленому ст. 181 ГК України та положеннями ст. 641 ЦК України (в редакції на відповідні дати поставок і виставлення рахунків), тобто, шляхом здійснення поставки товару та виставлення рахунків. Позивач звертає увагу, що рахунки та первині документи, що стосуються спірних поставок, не містять жодного посилання на Договір поставки № 3/2018 від 02.02.2018. У будь-якому випадку, припущення Відповідача про те, що Позивачем поставлено некомплектний товар не підтверджено жодними доказами та, відповідно, не відповідає дійсності, оскільки весь товар прийнято Відповідачем без зауважень, що підтверджується відповідними первинними документами, зокрема, видатковими накладними, погодженими та підписаними Відповідачем, та частковою оплатою Відповідачем отриманого товару. Крім того, Позивач не отримав жодної претензії від Відповідача щодо поставленого товару. Відповідач визнав поставки на загальну суму 85 785,72 грн. До відзиву Відповідач надав квитанцію про сплату вказаної суми, однак в призначенні платежу зазначено, що оплату здійснено згідно невстановленого та невідомого Позивачеві Акту звірки від 30.11.2021, який відсутній у Позивача та не додано Відповідачем до матеріалів справи. Відповідач припускає, що підписаний уповноваженими особами сторін Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2020 не підтверджує заборгованість Відповідача перед Позивачем. При цьому, безпосередньо Відповідачем у відзиві на позов зазначено наступне: "Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами, а сам акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб". Стосовно зауважень Відповідача з приводу повноважень представника Позивача та строку дії договору Позивача з адвокатом, Позивач повторно надав до відповіді на відзив копію листа від 31.12.2019 про продовження дії відповідного договору.

30.06.2022 Відповідач долучив до матеріалів справи копію листа, направленого Позивачеві, у якому останній просив у платіжному дорученні № 56371 від 21.01.2022 на суму 85 785,72 грн. з призначенням платежу "Оплата за ТМЦ зг. акту звірки від 30.11.2021 в т.ч. ПДВ 20% 14 297,62 грн.", вірним призначенням платежу вважати "Оплата за ТМЦ згідно рах. № 2454 від 04.09.2019р., рах. № 2602 від 17.09.2019р., рах. № 2684 від 25.09.2019р., рах. № 3113 від 04.11.2019р., рах. № 3113 від 04.11.2019р., рах. № 3158 від 07.11.2019р., рах. № 3215 від 13.11.2019р., рах. № 712 від 26.03.2020р., рах. № 728 від 31.03.2020р., № 1039 від 19.05.2020р., № 1051 від 20.05.2020р., № 1252 від 11.06.2020р., № 1308 від 18.06.2020р., в т.ч. ПДВ 20% 14 297,62 грн."

За клопотанням Позивача судове засідання проводилося в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні досліджено надані сторонами докази.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

У квітні, вересні, листопаді 2019 року та з березня по червень 2020 року Позивач поставив Відповідачеві товар на загальну суму 3 100 929,72 грн., що підтверджується підписаними сторонами без зауважень видатковими накладними: № 783 від 23.04.2019 на суму 3 015 144,00 грн., № 2153 від 04.09.2019 на суму 1 457,16 грн., № 2167 від 05.09.2019 на суму 1 457,16 грн., № 2287 від 17.09.2019 на суму 2 793,60 грн., № 2383 від 25.09.2019 на суму 11 291,40 грн., № 2734 від 04.11.2019 на суму 29 611,20 грн., № 2735 від 04.11.2019 на суму 2 353,80 грн., № 2771 від 07.11.2019 на суму 4 728,00 грн., № 2822 від 13.11.2019 на суму 9 339,90 грн., № 627 від 27.03.2020 на суму 9 288,00 грн., № 654 від 03.04.2020 на суму 780,00 грн., № 917 від 20.05.2020 на суму 4 572,00 грн., № 918 від 20.05.2020 на суму 5 820,90 грн., № 1126 від 17.06.2020 на суму 187,20 грн., № 1143 від 18.06.2020 на суму 2 105,40 грн.

На оплату поставленого товару, Відповідачеві виставлено рахунки: № 401 від 14.02.2018 на суму 3 015 144,00 грн., № 2454 від 04.09.2019 на суму 2 914,32 грн., № 2602 від 17.09.2019 на суму 2 793,60 грн., № 2684 від 25.09.2019 на суму 11 291,40 грн., № 3112 від 04.11.2019 на суму 29 611,20 грн., № 3113 від 04.11.2019 на суму 2 353,80 грн., № 3158 від 07.11.2019 на суму 4 728,00 грн., № 3215 від 13.11.2019 на суму 9 339,90 грн., № 712 від 26.03.2020 на суму 9 288,00 грн., № 728 від 31.03.2020 на суму 780,00 грн., № 1039 від 19.05.2020 на суму 4 572,00 грн., № 1051 від 20.05.2020 на суму 5 820,90 грн., № 1252 від 11.06.2020 на суму 187,20 грн., № 1308 від 18.06.2020 на суму 2 105,40 грн.

Відповідно до копій виписок по рахунку, Відповідач частково оплатив товар на 2 710 600,80 грн. (19.02.2018 2 110 600,80 грн., 24.05.2019 200 000,00 грн., 27.05.2019 200 000,00 грн., 06.09.2019 200 000,00 грн.).

За таких обставин, за даними Позивача, у ТОВ "СТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ-110" утворився борг перед ТОВ "ЗВАРЮВАННЯ" у розмірі 390 328,92 грн.

На підтвердження вказаної суми боргу Позивач надав акт звірки взаємних розрахунків за період 2020 року, підписаний сторонами без заперечень (від імені Відповідача акт підписала головний бухгалтер Гараєва А.В.).

Позивач направив Відповідачеві претензію № 1 від 24.05.2021, у якій вимагав протягом 7 днів з моменту отримання претензії сплатити на користь Позивача борг у розмірі 390 328,92 грн., у випадку невиконання зазначеного обов`язку, Позивач буде вимушений звернутися до судових органів, з метою стягнення боргу та всіх збитків.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0318630959926, 28.06.2021 Відповідач отримав вимогу.

Позивач стверджує, що його вимога залишена Відповідачем без задоволення і відповіді.

21.01.2022 за платіжним дорученням № 56371Відповідач сплатив Позивачеві 85 785,72 грн. з призначенням платежу "Оплата за ТМЦ зг. акту звірки від 30.11.2021 в т.ч. ПДВ 20% 14 297,62 грн."

30.06.2022 Відповідач долучив до матеріалів справи копію листа, направленого Позивачеві, у якому останній просив у платіжному дорученні № 56371 від 21.01.2022 на суму 85 785,72 грн. з призначенням платежу "Оплата за ТМЦ зг. акту звірки від 30.11.2021 в т.ч. ПДВ 20% 14 297,62 грн.", вірним призначенням платежу вважати "Оплата за ТМЦ згідно рах. № 2454 від 04.09.2019р., рах. № 2602 від 17.09.2019р., рах. № 2684 від 25.09.2019р., рах. № 3113 від 04.11.2019р., рах. № 3113 від 04.11.2019р., рах. № 3158 від 07.11.2019р., рах. № 3215 від 13.11.2019р., рах. № 712 від 26.03.2020р., рах. № 728 від 31.03.2020р., № 1039 від 19.05.2020р., № 1051 від 20.05.2020р., № 1252 від 11.06.2020р., № 1308 від 18.06.2020р., в т.ч. ПДВ 20% 14 297,62 грн."

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування у даній справі є факт поставки Позивачем товару, підстави поставки товару, прострочка Відповідача в оплаті товару, обґрунтованість нарахування стягуваної суми.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містить ст. 712 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 611 ЦК України встановлено, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач позов заперечує, посилаючись на те, що спірні правовідносини стосуються Договору поставки № 3/2018 від 02.02.2018, умови якого порушено Позивачем, однак в первинних документах, наданих до позову, зокрема в видаткових накладних та рахунках на оплату відсутні посилання на Договір поставки № 3/2018 від 02.02.2018.

Постачання товару Позивачем Відповідачеві підтверджується видатковими накладними, рахунками, частковою оплатою Відповідачем одержаного товару, опосередковано актом звірки взаєморозрахунків, підписаним від імені Відповідача головним бухгалтером Гараєвою А.В.

Частиною 1 ст. 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Оскільки у видаткових накладних та рахунках Позивача відсутні посилання на Договір поставки № 3/2018 від 02.02.2018, суд погоджується з Позивачем, що господарський договір сторони уклали у спрощений спосіб, шляхом обміну наведеними первинними документами, частковою оплатою товару.

Суд також бере до уваги, що твердження Відповідача про поставку Позивачем некомплектного товару не підтверджено належними доказам, оскільки весь товар Відповідач прийняв без зауважень, що підтверджується підписаними видатковими накладними. Фото переписки, в додатку "Viber" на яку посилається Відповідач, суд не приймає за належний доказ, оскільки з неї неможливо встановити осіб, які вели дану переписку, чи є вони повноважними представниками сторін та чи стосується зазначена переписка спірної поставки.

Також суд не приймає позицію Відповідача, що підтвердженням наявності відносин між сторонами за Договором поставки № 3/2018 від 02.02.2018, є ціна товару, погоджена у п. 2.1 Договору, яким передбачено, що ціна Товару складає 3 143 736,00 грн. з врахуванням ПДВ, що еквівалентно 112 800,00 доларів США по курсу гривні до курсу долара станом на 02.02.2018р. Загальна вартість товару визначається Сторонами як змінна, тобто її кінцева величина, що підлягає сплаті Покупцем, ставиться у залежність від зміни курсу гривні до курсу долара на міжбанківському валютному ринку України. Якщо на дату оплати вартості товару курс продажу долара, встановлений на міжбанківському валютному ринку України, зміниться по відношенню до курсу, зафіксованого у відповідній специфікації, більше ніж на 7% в бік збільшення, то вартість неоплаченої частини товару підлягає обов`язковій індексації, оскільки ціна продажу товару за спірними відносинами становить 3 015 144,00 грн., тобто різниця в ціні менше ніж 7 %, до того ж, в сторону зменшення, а не збільшення.

Крім того, з наданих документів (доказів) вбачається, що основний борг у розмірі 85 785,72 грн., Відповідач сплатив після відкриття судом провадження у даній справі.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження у справі, в частині вимог про стягнення основного боргу в розмірі 85 785,72 грн., підлягає закриттю за відсутністю предмету спору.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету ( п. 4 ст. 231 ГПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що до стягнення належать 304 543,32 грн. - основного боргу.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір слід покласти на Відповідача.

У позовній заяві Позивач просить стягнути з Відповідача 93 099,31 грн. витрат на правничу допомогу.

На підтвердження надання правничої допомоги Позивач до позову додав: договір про надання юридичних послуг № 11/2016 від 28.07.2016, специфікацію до Договору №11/2016 про надання юридичних послуг, додаткову угоду про умовний гонорар до договору № 11/2016 про надання юридичних послуг, лист-повідомлення від 31.12.2019, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ЛВ № 000187 від 25.02.2015, ордер серії АА № 1162304 від 30.11.2021, рахунок № 88-11/2016 від 01.11.2021 на суму 9 178,59 грн., акт виконаних робіт від 25.11.2021, виписка по рахунку за 24.11.2021.

За договором про надання юридичних послуг № 11/2016 від 28.07.2016, Фірма Адвокатське бюро "ФОКС" Марини Миклуш" та Клієнт - ТОВ "Зварювання" уклали договір про надання юридичних послуг. Дата набуття чинності з 28.07.2016. Дата припинення дії з 31.12.2019.

Відповідно до п. 4-6 специфікації до Договору, перелік юридичних послуг, що надаються за договором, визначається на підставі звітів та/або рахунків-фактур Фірми про заплановану та/або фактично проведену роботу за Договором. Об`єм юридичних послуг, що надаються за Договором, визначається та розраховується в годинах на підставі звітів та/або рахунків-фактур Фірми про заплановану та/або фактично проведену роботу за Договором. Ціна юридичних послуг за Договором визначається із розрахунку 100 (сто) євро за одну годину роботи одного працівника фірми.

Згідно з п. 1.1. Додаткової угоди до Договору предметом і метою Додаткової угоди про умовний гонорар є встановлення Фірмою для Клієнта розміру гонорару, який Клієнт сплачує Фірмі у разі отримання позитивного результату для нього внаслідок надання Фірмою Клієнту юридичних послуг щодо захисту прав та інтересів Клієнта, пов`язаних з отриманням вигоди (отримання коштів, набуття права власності та/або будь-яких інших майнових прав, зменшення розміру податків, виплат, збитків та/або будь-яких інших витрат, а також будь-яка інші майнова вигода), що надається за окремим завданням Клієнта.

Розмір гонорару розраховується у відсотках від розміру майнової вигоди Клієнта, пов`язаної з предметом цього Договору та Додаткової угоди про умовний гонорар, яку Клієнт отримує після їх укладенні, та складає: 20 (двадцять) відсотків.

31.12.2019 Фірма надала Клієнтові лист-повідомлення від 31.12.2019, у якому повідомлено, що дію Договору про надання юридичних послуг № 11/2016 від 28.07.2016 продовжено до 31.12.2023.

25.11.2021 сторони підписали Акт виконаних робіт, відповідно до якого Фірма надала Клієнту наступні послуги:

- підготовка та подання позовної заяви до ТОВ "СТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ-110" про стягнення заборгованості - 3 год.

На підтвердження оплати наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги, Позивач надав копію виписки по рахунку за 24.11.2021.

Відповідно до п. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно зі ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Стосовно вимог Позивача про стягнення з Відповідача витрат на правничу допомогу, суд вважає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини Позивача з Адвокатом стосовно надання правової допомоги і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг Відповідачем.

Стосовно першого аспекту суд виходить із основоположного принципу цивільного права принципу свободи договору. Позивач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката.

Стосовно другої площини питання, що розглядається, то згідно з положенням ГПК України, стягнення вартості послуг адвоката по-суті є оплатою Відповідачем наданих Позивачеві послуг з правової допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг Позивачем не має беззаперечного статусу.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, суд вважає, що стягненню з Відповідача підлягають 9 178,59 грн. витрат на правничу допомогу, решта витрат не підлягають розподілу.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Закрити провадження у справі № 904/9391/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗВАРЮВАННЯ" (03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд.14, код 31240513) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ-110" (49040, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Праці, буд. 6, код 34314633) в частині стягнення боргу в розмірі 85 785,72 грн.

Решту позовних вимог задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ-110" (49040, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Праці, буд. 6, код 34314633) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗВАРЮВАННЯ" (03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд.14, код 31240513) 304 543,32 грн. боргу, 5 854,93 грн. судового збору, 9 178,59 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК країни, з урахуванням ч. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" цього Кодексу.

Повне судове рішення складено 01.08.2022

Суддя С.Г. Юзіков