Рішення

від 26.07.2022 по справі 910/19211/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.07.2022Справа №910/19211/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Степов`юк С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/19211/21

За позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український коворкінг центр»

про стягнення 5915931,43 грн

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український коворкінг центр» (далі - відповідач) про стягнення 5915931,43 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань в частині повної та своєчасної сплати орендної плати та відшкодування комунальних платежів за договором оренди №2406 від 24.06.2019, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення заборгованість з орендної плати у розмірі 5468440,92 грн, пеню у розмірі 147722,81 грн, 3% річних у розмірі 26068,73 грн та заборгованість по відшкодуванню комунальних платежів у розмірі 260441,42 грн, 3% річних у розмірі 1519,84 грн, пеню у розмірі 8612,41 грн та інфляційні втрати у розмірі 3125,30 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 відкрито провадження у справі №910/19211/21 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

У судовому засіданні 18.01.2022 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 08.02.2022.

У судовому засіданні 08.02.2022 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті на 01.03.2022.

Так, відповідно до частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

При цьому, частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

У даному випадку суд, з метою дотримання процесуальних прав сторін, рівності сторін перед законом і судом, змагальності, дотримання принципів диспозитивності та пропорційності, закріплених положеннями статей 7, 8, 13-15 Господарського процесуального кодексу України, неодноразово відкладав підготовче провадження, враховуючи, в т. ч. і після ознайомлення представника відповідача з матеріалами справи, задля забезпечення можливості подання відповідачем заперечень щодо позову після ознайомлення, які ним подані не були.

При цьому, суд зауважує на тому, що представник відповідача посилаючись як на можливу підставу для відкладення підготовчого засідання зазначив про його участь, як представника в інших судових засіданнях призначених на 12:00 та 12:20 цього ж дня в Північному апеляційному господарському суді, а відтак і можливе запізнення в судове засідання по даній справі призначеного на 08.02.2022 об 14:45 год.

Враховуючи територіальне розміщення Північного апеляційного господарського суду та Господарського суду міста Києва (приблизно до 3 км), різного сполучення громадського транспорту між судами, початок обідньої перерви в апеляційному суді та час призначення підготовчого засідання по даній справі, суд дійшов висновку, що представник відповідача мав достатньо часу для вчасного прибуття в судове засідання, 08.02.2022 о 14 год. 45 хв., у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання у справі.

Судове засідання призначене на 01.03.2022 не відбулось, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та активними бойовими діями у Київській області та місті Києві.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022 та №341/2022 від 17.05.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 26.03.2022 строком на 30 діб, з 05 год. 30 хв. 25.04.2022 строком на 30 діб та з 05 год. 30 хв. 25.05.2022 строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

В той же час, стаття 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначає, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінено територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місце знаходження судів.

Отже, навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану конституційні права людини на судовий захист не можуть бути обмежені.

Враховуючи вищевикладене, ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 10.06.2022.

10.06.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи до закінчення воєнного стану, але не пізніше ніж на 20 день після його закінчення. Подане клопотання обґрунтовано тим, що єдиний представник відповідача залучений до функціонування критичної інфраструктури, яка необхідна для протидії збройної агресії російської федерації проти України, тому він не має можливості прибути до суду особисто чи забезпечити належний технічний зв`язок для відеоконференції. При цьому, зауважує на відсутності контакту із керівництвом відповідача починаючи з 24.02.2022, оскільки останнє місцеперебування керівництва була окупована територія в Донецькій області, що унеможливлює погодження правової позиції у справі.

У судовому засіданні 10.06.2022 у відповідності до статті 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 26.07.2022 та зобов`язано відповідача надати докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовано клопотання про відкладення судового засідання до закінчення воєнного стану.

Представник позивача в судове засідання 26.07.2022 не з`явився, втім подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача також не з`явився в судове засідання, доказів у підтвердження раніше поданого клопотання про відкладення справи до закінчення воєнного стану не подав.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи до закінчення воєнного стану, суд постановив відмовити у його задоволенні, враховуючи таке.

Відповідно до частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

При цьому, частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

У даному випадку суд, з метою дотримання процесуальних прав сторін, рівності сторін перед законом і судом, змагальності, дотримання принципів диспозитивності та пропорційності, закріплених положеннями статей 7, 8, 13-15 Господарського процесуального кодексу України, відкладав розгляд справи та надавав таким чином відповідачу можливість забезпечити явку його уповноваженого представника у судові засідання та подати усі наявні в нього докази.

У відповідача було достатньо часу та можливості для того, щоб в повному обсязі реалізувати свої процесуальні права, встановлені положеннями Господарського процесуального кодексу України.

Разом з цим, стаття 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначає, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

З наведених приписів закону вбачається, що запровадження військового стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи), тим більш, що в м. Києві та Київській області (за місцезнаходженням суду) на даний час не ведуться активні бойові дії.

При цьому, враховуючи обґрунтування поданого клопотання, судом було оголошено тривалу перерву для надання доказів у підтвердження викладених обставин, втім станом на 26.07.2022 представником відповідача не подано жодних доказів про його залучення до функціонування критичної інфраструктури.

Суд зауважує, що представник відповідача звертався до суду із клопотанням про відкладення судового засідання у справі, в тому числі, до запровадження в Україні військового стану, втім, враховуючи тривалий розгляд справи, жодного разу не забезпечив явку в судові засідання для належного представлення інтересів відповідача.

Критично суд оцінює і доводи представника відповідача щодо неможливості погодження з керівництвом відповідача правової позиції, оскільки представлення інтересів відповідача здійснюється за ордером адвоката, датованого 10.12.2021, який, в свою чергу, був виписаний на підставі договору б/н від 24.02.2021, що свідчить про наявність триваючих відносин між відповідачем та його представником, а відтак достатністю часу для узгодження правової позиції щодо захисту інтересів відповідача в межах даної справи.

Разом з цим суд зазначає, що у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 16-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім відповідач у визначений законом строк не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи і не надав суду доказів наявності поважних причин неявки в судове засідання, а позивач просив провести розгляд справи без його участі, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за їх відсутності.

Відповідно до частини 3 статі 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового розгляду 26.07.2022 за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

В нарадчій кімнаті 26.07.2022 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.06.2019 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український коворкінг центр» (далі - орендар) укладено договір оренди №2406 (далі - договір) за умовами пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме та рухоме майно, за адресою: м. Київ, вул. Генерала Алмазова (перейменована з Кутузова), буд. 18/7, загальною площею - 2184,00 кв.м. (далі - об`єкт оренди), план та місце розташування об`єкту оренди у будівлі наведені у додатку №1, що є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 1.3 договору сторони передбачили, що балансова вартість будівлі, в якій знаходиться об`єкт оренди складає 33228833,49 грн.

Орендар буде використовувати об`єкт оренди для розміщення офісу та коворкінгу (пункт 1.4 договору).

За умовами пункту 2.2 договору об`єкт оренди повинен бути переданим орендодавцем та прийнятим орендарем за актами приймання-передачі у такому порядку: - 703,19 кв.м. (далі - об`єкт 1) в 20-денний календарний строк з моменту виконання орендарем п. 4.6 цього договору; - 1480,81 кв.м. (далі - об`єкт 2) протягом 4 місяців починаючи з дати передання орендодавцем орендареві площі 703,19 кв.м. У випадку виникнення обставин, які перешкоджають передачі об`єкту 2 орендодавцем орендарю, строк передання об`єкту 2 переноситься на строк їх дії.

За актом приймання-передачі від 04.07.2019, орендодавець передав, а орендар прийняв у користування нерухоме майно, за адресою м. Київ, вул. Генерала Алмазова (перейменована з Кутузова), буд. 18/7, загальною площею 703,19 кв.м. та рухоме майно згідно наведеного переліку.

За актом приймання-передачі від 06.08.2019 орендодавець передав, а орендар прийняв у користування нерухоме майно, за адресою м. Київ, вул. Генерала Алмазова (перейменована з Кутузова), буд. 18/7, загальною площею 1480,81 кв.м.

27.08.2019 року, у зв`язку з набуттям в цей день Акціонерним товариством «Альфа-Банк» права власності на нерухоме майно, що є об`єктом оренди, між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (первісний орендодавець), Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (новий орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український коворкінг центр» (орендар) укладено договір про внесення змін №1 до договору оренди №2406 від 24.06.2019 (далі - договір про внесення змін), за яким всі права та обов`язки орендодавця (як цей термін визначений у договорі оренди) за договором оренди, з усіма змінами та доповненнями до нього, переходять від первісного орендодавця до нового орендодавця. Моментом переходу прав та обов`язків первинного орендодавця за договором оренди до нового орендодавця є наступний день з дати придбання нерухомого майна, що є предметом оренди. Рухоме майно, що передбачено договором оренди, перебуває у власності первинного орендодавця.

У пункті 9 договору про внесення змін сторони погодили, що починаючи з наступного дня придбання нерухомого майна, всі розрахунки орендаря за зобов`язаннями, що виникли з наступного дня з дати придбання нерухомого майна, повинні вчинятися на користь орендодавця за реквізитами, зазначеними в пункті 12 цього договору.

28 серпня 2019 року між позивачем та відповідачем підписано акт приймання-передачі об`єкту оренди, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв у користування нерухоме майно, за адресою м. Київ, вул. Генерала Алмазова (перейменована з Кутузова), буд. 18/7, загальною площею 2184,00 кв.м.

Строк оренди складає 35 місяців з моменту прийняття орендарем об`єкту 1 за актом приймання-передачі (пункт 3.1 договору).

Умовами пункту 4.1 договору оренди, в редакції договору про внесення змін, сторони передбачили, що орендна плата за користування об`єктом оренди в місяць, із застосуванням пункту 4.1.6 договору становить еквівалент 24358,27 євро, у тому числі ПДВ та з урахуванням наступного: за об`єкт 1 - еквівалент 7842,72 євро; за об`єкт 2 - еквівалент 16515,55 євро. Нарахування орендної плати за користування об`єктом 1 та 2 починається з моменту прийняття орендарем об`єкту 1 та 2 за актами приймання-передачі.

З урахуванням виконання орендарем обов`язку відповідно до пунктів 5.3.15, 5.3.16 договору сторони погодили розмір орендної плати за користування об`єктом оренди в місяць, у тому числі за об`єкт 1 та 2, зокрема, в період з 01.01.2020 по 30.04.2020 плата за користування об`єктом 1 становить еквівалент 7843,00 євро в місяць, а за об`єкт 2 становить -11895,00 євро в місяць; в період з 01.05.2020 по 30.06.2020 плата за користування об`єктами оренди становить еквівалент 24359,00 євро в місяць; в період з 01.07.2020 по 30.06.2021 плата за користування об`єктами оренди становить еквівалент 29475,00 євро в місяць (пункти 4.1.2, 4.1.3 договору).

Пунктом 4.1.6 договору сторони визначили, що розмір орендної плати щомісячно розраховується за наступною формулою: Ах = А1 * Кх, де: Ах - розмір орендної плати в гривні за відповідний місяць; А1 - орендна плата, зазначена в розділі 4 цього договору; Кх - офіційний курс Національного банку України гривні до євро станом на перше число звітного місяця оренди. Офіційний курс Національного банку України гривні до євро, що станом на дату укладення цього договору становить 29,723076 грн. Сторони погодили, якщо розмір Кх менше розміру офіційного курсу Національного банку України гривні до євро на дату укладення цього договору, в такому випадку Кх дорівнює 29,723076 грн. Розрахунки між сторонами здійснюються у національній валюті України - гривні.

У пункті 4.2 договору визначено, що щомісячно орендар сплачує орендну плату в розмірі, передбаченому в пункті 4.1 цього договору, крім того відшкодовує орендодавцю фактичні витрати, пов`язані з утриманням об`єкту оренди та прибудинкової території (крім того ПДВ).

Орендна плата визначена сторонами у пункті 4.2.1, а саме: щомісячно до 15 числа поточного місяця орендодавець нараховує орендну плату за поточний місяць та направляє орендарю рахунки в порядку, визначеному в п. 11.7 договору, а орендар на підставі отриманих від орендодавця рахунків сплачує нараховану орендну плату за поточний місяць не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендну плату за перший місяць користування об`єктом оренди орендар сплачує протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку від орендодавця в порядку, визначеному в пункті 11.7 договору. Надлишково сплачені кошти орендарем за цим договором підлягають зарахуванню орендодавцем в рахунок погашення заборгованості орендаря з орендної плати та інших платежів за договором.

При цьому, у пункті 4.2.2 договору сторони визначили витрати, пов`язані з утриманням об`єкту оренди та прибудинкової території. Так, орендар на підставі виставлених орендодавцем рахунків протягом 5 робочих днів з дня їх отримання в порядку, визначеному у пункті 11.7 цього договору, відшкодовує фактичні витрати орендодавця за комунальними послугами та іншими послугами, пов`язаними з утриманням об`єкту оренди і прибудинкової території, а саме: активна/реактивна електроенергія, водопостачання та водопостачання питної води, водовідведення (компенсація витрат на скид стічних вод), теплопостачання - у повному обсязі. До передачі в оренду об`єкту 2 за актом орендар відшкодовує: активна/реактивна електроенергія, водопостачання та водовідведення питної води, водовідведення (компенсація витрат на скид стічних вод), теплопостачання - пропорційно площі об`єкту 1 до загальної площі будівлі, в якій знаходиться об`єкт 1. Витрати, що не передбачені пунктом 4.2.2 договору, входять до складу орендної плати.

Згідно пункту 4.3 договору розмір орендної плати за цим договором за неповний календарний місяць користування об`єктом оренди нараховується пропорційно фактичній кількості календарних днів у місяці, в якому відбулось користування об`єктом оренди. Розмір інших платежів за цим договором за неповний календарний місяць (або період надання послуг) користування об`єктом оренди розраховується за фактичною кількістю календарних днів у місяці (або періоді надання послуг), в якому відбулося користування об`єктом оренди, в залежності від способів відшкодування таких витрат, згідно з пунктом 4.2.2 цього договору.

Орендар сплачує орендодавцю орендну плату та інші платежі за цим договором протягом строку оренди. Строк оренди визначається з моменту підписання актів приймання-передачі об`єкту оренди уповноваженими представниками сторін (пункт 4.4 договору).

Орендні та інші платежі за цим договором перераховуються орендарем в безготівковій формі на рахунок орендодавця, вказаний в пункті 12 цього договору. Датою отримання орендодавцем орендних та інших платежів згідно з цим договором є дата зарахування коштів на відповідний рахунок орендодавця (пункт 4.9 договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань згідно з цим договором (пункт 11.1 договору).

За приписами пункту 11.7 договору сторони підтвердили, що повідомлення сторонами одна одну про будь-які обставини, що виникають протягом дії договору, проводяться шляхом направлення письмових або електронних звернень, повідомлень, рахунків на виконання умов пункту 4.2 договору, сканованих копій документів, що оформлюються в процесі виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором тощо. При цьому, повідомлення вважаються направленими належним чином, якщо вони надіслані на адреси, зазначені в пункті 12 цього договору. Сторони визнають офіційними та належним чином направленими повідомлення в електронній формі, якщо такі повідомлення були направлені однією стороною другій стороні з електронної адреси та на електрону адресу/адреси, зазначені в пункті 12 договору. Сторони підтверджують, що з моменту отримання письмового або електронного звернення, повідомлення, сторона - одержувач такого звернення/повідомлення зобов`язана направити відповідь другій стороні у строк не більше 3 робочих днів.

31.01.2021 року сторонами підписано договір про дострокове розірвання до договору оренди нерухомого майна №2406 від 24.06.2019 за яким дійшли згоди достроково розірвати договір оренди з 31.01.2021, у зв`язку з чим цього ж дня підписано акт приймання-передачі об`єкту оренди, яким підтверджено факт повернення об`єкта оренди із користування за договором.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, за період з серпня 2020 року по січень 2021 року було виставлено відповідачу рахунки-фактури за оренду приміщень у загальному розмірі 5468440,92 грн, а саме: №3149/1 від 03.08.2020 на суму 526653,57 грн, №3286 від 06.10.2020 на суму 969580,13 грн, №3338 від 10.11.2020 на суму 977517,74 грн, №3365 від 27.11.2020 на суму 981470,34 грн, №3440 від 28.12.2020 на суму 1006441,56 грн та №3539 від 05.02.2021 за січень 2021 року на суму 1006777,58 грн та у відповідності до пункту 4.2 договору рахунки-фактури на відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням об`єкту оренди та прибудинкової території у розмірі 260441,42 грн, а саме: №3347 від 03.12.2020 за водовідведення/водопостачання, скид стічних вод у жовтні 2020 року в розмірі 1421,14 грн; №3479 від 12.01.2021 за теплопостачання у листопаді 2020 року в розмірі 24791,16 грн; №3478 від 12.01.2021 за водопостачання/водовідведення у листопаді 2020 року в розмірі 1966,66 грн; №3421 від 03.12.2020 за електропостачання у листопаді 2020 року в розмірі 28783,70 грн; №3606 від 29.03.2021 за водопостачання/водовідведення, скид стічних вод у грудні 2020 року в розмірі 708,62 грн; №3433 від 21.12.2020 за електропостачання у грудні 2020 року в розмірі 38823,46 грн; №3607 від 29.03.2021 за теплопостачання у грудні 2020 року та січні 2021 року в розмірі 137548,96 грн та №3486 від 20.01.2021 за електропостачання у січні 2021 року в розмірі 26397,72 грн.

Втім, відповідач свого обов`язку з оплати орендних платежів та відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням об`єкту оренди та прибудинкової території належним чином не виконав, у зв`язку з чим виник борг за оренду приміщень у розмірі 5468440,92 грн та відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням об`єкту оренди та прибудинкової території у розмірі 260441,42 грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами та претензіями №71865-13-б/б від 17.08.2021 та №72297-13-б/б від 19.08.2021, з долученням виставлених рахунків-фактур, в яких просив здійснити оплату наявної заборгованості за договором оренди №2406 від 24.06.2019, які залишені відповідачем без відповіді і реагування, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна, а відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (частина 1, 3 статті 760 ЦК України).

Частинами 1, 3 статті 283 Господарського кодексу України унормовано, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. Об`єктом оренди можуть бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частини 1 та 5 статті 762 ЦК України).

Приписами частини 1 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.2.1 договору сторонами визначено, що щомісячно до 15 числа поточного місяця орендодавець нараховує орендну плату за поточний місяць та направляє орендарю рахунки в порядку, визначеному в п. 11.7 договору, а орендар на підставі отриманих від орендодавця рахунків сплачує нараховану орендну плату за поточний місяць не пізніше 20 числа поточного місяця.

При цьому, пунктом 4.2.2 договору встановлено, що орендар на підставі виставлених орендодавцем рахунків протягом 5 робочих днів з дня їх отримання в порядку, визначеному у пункті 11.7 цього договору, відшкодовує фактичні витрати орендодавця за комунальними послугами та іншими послугами, пов`язаними з утриманням об`єкту оренди і прибудинкової території, а саме: активна/реактивна електроенергія, водопостачання та водовідведення питної води, водовідведення (компенсація витрат на скид стічних вод), теплопостачання - у повному обсязі.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту пунктів 4.2.1 та 4.2.2 договору строк виконання відповідачем грошового зобов`язання зі сплати орендних платежів та витрат, пов`язаних з утриманням об`єкту оренди та прибудинкової території за договором у період його дії на момент розгляду справи настав.

Втім, як встановлено судом, відповідач, у встановлені договором строки орендну плату та відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням об`єкту оренди та прибудинкової території в належному розмірі не здійснив.

Тоді як, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині повної сплати орендних платежів та витрат, пов`язаних з утриманням об`єкту оренди та прибудинкової території у період дії договору підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення боргу зі сплати орендних платежів у розмірі 5468440,92 грн та відшкодування витрат на утримання об`єкту оренди та прибудинкової території у розмірі 260441,42 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктом 8.2 договору передбачено, що у випадку прострочення строку сплати орендної плати та/або інших платежів за цим договором орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період сплати пені, від суми боргу за кожний день прострочення. Пеня нараховується орендодавцем, починаючи з дня фактичного виникнення обставин, які є підставою для її нарахування, і до дня фактичного припинення таких обставин.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати орендних платежів та відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням об`єкту оренди, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та умов договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 147722,81 грн за порушення строків сплати орендних платежів та 8612,41 грн за порушення строків відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням об`єкту оренди.

Окрім того, оскільки за приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 26068,73 грн за прострочення сплати орендних платежів, а також 3% річних у розмірі 1519,84 грн та інфляційні втрати у розмірі 3125,30 грн за прострочення відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням об`єкту оренди та прибудинкової території.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019 та у постанові Верховного Суду України №3-12г10 від 08.11.2010).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за порушення строків сплати орендних платежів, 3% річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

В той же час, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за порушення строків відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням об`єкту оренди, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог, оскільки у період 08-09.09.2021 діяла облікова ставка у розмірі 8%, а не 8,5%, як помилково зазначив позивач. Здійснивши власний перерахунок, суд дійшов висновку про доведеність вимог у розмірі 8598,13 грн, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню у вказаному розмірі; в іншій частині цих вимог належить відмовити.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Альфа-Банк» підлягають частковому задоволенню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 76-80, 129, 178, 202, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український коворкінг центр» про стягнення 5915931,43 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український коворкінг центр» (03148, місто Київ, вул. Жмеринська, буд. 26; ідентифікаційний код 42780274) на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100; ідентифікаційний код 23494714) заборгованість зі сплати орендних платежів у розмірі 5468440 (п`ять мільйонів чотириста шістдесят вісім тисяч чотириста сорок) грн 92 коп., пеню у розмірі 147722 (сто сорок сім тисяч сімсот двадцять дві) грн 81 коп., 3% річних у розмірі 26068 (двадцять шість тисяч шістдесят вісім) грн 73 коп., заборгованість з відшкодування витрат на утримання прибудинкової території у розмірі 260441 (двісті шістдесят тисяч чотириста сорок одна) грн 42 коп., пеню у розмірі 8598 (вісім тисяч п`ятсот дев`яносто вісім) грн 13 коп., 3% річних у розмірі 1519 (одна тисяча п`ятсот дев`ятнадцять) грн 84 коп., інфляційні втрати у розмірі 3125 (три тисячі сто двадцять п`ять) грн 30 коп. та судовий збір у розмірі 88738 (вісімдесят вісім тисяч сімсот тридцять вісім) грн 76 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 01.08.2022.

Суддя Т.В. Васильченко