Рішення

від 01.08.2022 по справі 910/2219/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.08.2022Справа № 910/2219/22

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Лоренс Сервіс» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс 1 Юкрейн»простягнення 56 586, 01 грн Суддя Підченко Ю.О.Представники сторін:

без виклику.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лоренс Сервіс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс 1 Юкрейн» про стягнення заборгованості за договором № 66/250621-ЛС про надання послуг з прибирання від 25.06.2021 в розмірі 52 205, 80 грн, пені в розмірі 1 748, 85 грн, штрафу в розмірі 2 610, 29 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2022 відкрито провадження у справі № 910/2219/22 та вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

При винесенні ухвали про відкриття судом враховано положення ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" та з метою забезпечення відсутності загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду запропоновано сторонам подавати заяви по справі в розумний строк, але не менший ніж до припинення та скасування воєнного стану на території України.

Ухвалою суду від 01.06.2022 сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи та направлено вказано ухвалу на юридичні адреси позивача й відповідача.

Суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 (Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Так, ухвала суду була надіслана за адресою відповідача, яка містяться у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Окрім того, суд зауважує, що ухвала суду про відкриття провадження у даній справі була офіційно оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень - на сайті за посиланням https://reyestr.court.gov.ua, а також знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет на інших відповідних веб-сайтах.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення про повернення поштового відправлення у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою, вважається днем вручення відповідачу ухвал Господарського суду міста Києва.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, відповідних клопотань про продовження процесуальних строків у зв`язку із запровадженням карантину, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище припису ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лоренс Сервіс» (як виконавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс 1 Юкрейн» (як замовником) було укладено договір № 66/250621-ЛС про надання послуг з прибирання за умовами якого виконавець зобов`язується з 01.07.2021 надавати послуги з прибирання ЖК « 044» (далі також - об`єкт), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 37, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити, відповідно до умов цього договору, виконавцеві надані згідно даного договору послуги.

Характеристика об`єкта, що підлягає прибиранню, перелік послуг з прибирання, час надання послуг з прибирання погоджується між виконавцем і замовником шляхом підписання додатків до даного договору, які є його невід`ємною частиною. Виходячи з характеру послуг, що надаються, сторони усвідомлюють та розуміють, що виконавець надає послуги, які споживаються в процесі вчинення певних дій (здійснення певної діяльності) (п.п. 1.2., 1.3. договору).

У розділі 3 договору сторони погодили, що загальна вартість послуг становить 32 028,05 грн з ПДВ. У вартість послуг за цим договором включається вартість витратних матеріалів для прибирання. Витратні матеріали для туалетних кімнат не входять до вартості договору та надаються замовником.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Перший місяць надання послуг сплачується замовником до 10 числа наступного місяця. Починаючи з другого місяця надання послуг: до 10-го числа кожного поточного місяця надання послуг, замовник сплачує авансовий платіж в розмірі не менше ніж 30 відсотків від вартості послуг, що визначена в п. 3.1. договору, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця. Решта вартості послуг за відповідний календарний місяць, що залишилась не сплаченою, сплачується протягом 5-ти банківських днів після підписання сторонами відповідного Акту приймання-передачі наданих послуг або з моменту коли такі акти вважаються підписаними відповідно до п. 4.3. цього договору та виставлення відповідно рахунку.

Сторони домовилися, що обмін та підписання первинних документів (договори, додаткові угоди до договорів, Акти приймання-передачі послуг, рахунки та інші) будуть проводитись виключно в електронному вигляді за допомогою програмного забезпечення для обміну юридично значущими первинними документами між контрагентами в електронному вигляді за допомогою програмного забезпечення М.Е.Doc. (п. 3 договору).

Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. договору, виконавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання за цим договором з моменту підписання замовником Акту приймання-передачі наданих послуг, а також у випадку передбаченому п 4.3. даного договору. Виконавець щомісячно за місяцем надання послуг надає замовнику Акт приймання-передачі наданих послуг, замовник зобов`язаний протягом 3 робочих днів з моменту отримання Акту приймання-передачі наданих послуг підписати і повернути його або надати мотивовану відмову від його підписання.

Як стверджує позивач, виконуючи обов`язок, передбачений договором, він надав відповідачу погоджений перелік послуг з прибирання якісно, вчасно та у повному обсязі, про що повідомляв замовника та надавав усі необхідні документи.

Спір у справі виник внаслідок невиконання відповідачем обов`язку щодо оплати наданих позивачем послуг у визначений договором строк, внаслідок чого позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача основного боргу, штрафу та пені.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, доводів, викладених у позовній заяві не спростував.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Дослідивши зміст укладеного сторонами договору, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Із матеріалів справи вбачається, що у відповідності до умов договору позивач надав відповідачу в оригіналах за допомогою програмного забезпечення М.Е.Doc. наступні Акти та рахунки:

- Рахунок № 56 від 01.09.2021;

- Акт наданих послуг № 61 від 30.09.2021;

- Рахунок № 70 від 01.10.2021;

- Акт надання послуг № 71 від 31.10.2021;

- Рахунок № 105 від 01.11.2021;

- Акт надання послуг № 129 від 30.11.2021.

Як вбачається з доводів позивача та не спростовано відповідачем, Акти № 61 від 30.09.2021 та № 71 від 31.10.2021 погоджені відповідачем. Акт № 129 від 30.11.2021 відповідач не погодив, але й не надав мотивованої відмови, у зв`язку з чим та керуючись п. 5.3. договору, вважається що замовник прийняв послуги, які надані за цим Актом.

27.01.2022 з метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено поштовим зв`язком письмову вимогу до відповідача.

Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання свого зобов`язання за договором не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення заборгованості в сумі 52 205, 80 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За порушення зобов`язання щодо оплати за тимчасове користування місцем зовнішньої реклами позивач також просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 748,85 грн та штраф в розмірі 2 610, 29 грн.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.8.2. договору, у випадку порушення замовником п. 3.6. договору він сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу по день розрахунку.

Як встановлено судом, відповідачем у встановлений строк свого обов`язку за договором зі сплати за надані позивачем послуги не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, і він вважається таким, що прострочив. Відповідно, позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідні періоди.

За висновками суду, розрахунок пені, який наданий позивачем є арифметично вірним, у зв`язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня на суму 1 748, 85 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з п. 8.3 договору, у разі прострочення замовником оплати послуг (невиконання або часткове невиконання обов`язків, покладених на замовника, відповідно до п.3.6 договору), виконавець має право без попереднього повідомлення зупинити надання послуг по прибиранню до погашення заборгованості та/або вимагати від замовника сплати штрафу в розмірі 5% від суми заборгованості.

З огляду на неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати наданих послуг, то суд зазначає, що вимоги позивача про стягнення штрафу на суму 2 610, 29 грн є обґрунтованими, а розрахунок, який наведений позивачем у позовній заяві, - арифметично вірним.

При цьому, суд зауважує, що застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов`язання не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, при тому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. У останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Таким чином, зважаючи на допущене відповідачем порушення зобов`язання, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про сплату неустойки (пені та штрафу) є правомірними.

За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоренс Сервіс» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс 1 Юкрейн» (01014, м. Київ, вул. Болсуновська, 2; код ЄДРПОУ 37480492) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоренс Сервіс» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 21; код ЄДРПОУ 39290006) заборгованість в розмірі 52 205, 80 грн, штраф в розмірі 2 610, 29 грн, пеню в розмірі 1 748, 85 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 481, 00 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 01.08.2022 року.

Суддя Ю.О.Підченко