Рішення

від 15.07.2022 по справі 911/3403/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2022 р. м. Київ

Справа № 911/3403/21

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Сироти А.О., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РЕСІЛІЕНТ МАТЮШІ до ОСОБА_1 про стягнення 1 030 690,03грн, за участю представників від:

позивача Зламан М.І. (посадова інструкція);

відповідача не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю РЕСІЛІЕНТ МАТЮШІ (далі ТОВ РЕСІЛІЕНТ МАТЮШІ) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи-підприємця Бутенка Руслана Миколайовича (далі ФОП Бутенко Р.М.) про стягнення 1 030 690,03грн, що складається з: 755 762грн - основний борг; 77 087,72грн - втрати від інфляції з 05.08.2020 по 18.08.2021; 23478,18грн 3% річних за період з 05.08.2020 по 18.08.2021; 98 785,93грн - пеня за період з 05.08.2020 по 05.08.2021; 75576,20грн штраф (з урахуванням уточнення вимог позивачем).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором №20190501 від 01.05.2019 в частині оплати переданого товару (т.1 а.с.1-12, т.2 а.с.19-31).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.12.2021 відкрито провадження у даній справі за відповідним позовом, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 12.01.2022 о 14:00, встановлено строк для подання відповідачем відзиву (т.2 а.с.42-44).

Копія відповідної ухвали отримана позивачем 20.12.2021, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення за №0103280600877 (т.2 а.с.46).

Поштове відправлення №0103280600869, яким відповідачу направлено копію вказаної ухвали суду за адресою його реєстрації, яку на запит суду повідомило Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради листом від 25.11.2021 №15.1-11/3258 (т.1 а.с.15-16), повернуто з довідкою відділення поштового зв`язку від 24.12.2021, у якій причиною повернення вказано: «адресат відсутній за вказаною адресою» (т.2 а.с.47-51).

У відповідності до п.п. 3, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, ухвала від 13.12.2021 вважається врученою сторонам: позивачу 20.12.2021; відповідачу - 24.12.2021.

Окрім того, відповідна ухвала суду направлена до Єдиного державного реєстру судових рішень 13.12.2021 зареєстрована за № 101828678 та оприлюднена 14.12.2021.

Відзив на позов у строк встановлений ухвалою суду від 13.12.2021 (з урахуванням того, що така ухвала вважається врученою відповідачу 24.12.2021, закінчився 10.01.2022), судом не отримано; з заявою про поновлення строку, встановленого для подання відзиву, відповідач до суду не звертався.

Враховуючи не подання відзиву, суд не встановлював сторонам строки для подання відповіді на відзив та заперечення.

Ухвалою 12.01.2022 судом: закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 09.02.2022 о 14:00; зобов`язано позивача надати для огляду оригінали документів, доданих до позовної заяви у копіях (т.2 а.с.56-57).

Відповідна ухвала отримана позивачем 18.01.2022 про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103281167670 (т.2 а.с. 59); поштове відправлення №0103281167697, у якому відповідачу направлено копію вказаної ухвали, повернуто з довідкою відділення поштового зв`язку від 15.01.2022, у якій причиною повернення вказано: «адресат відсутній за вказаною адресою» (т.2 а.с.60-63).

Ухвалою від 09.02.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, судове засідання відкладено до 14:40 02.03.2022 (т.2 а.с.67-68).

Судове засідання відкладено з метою надання можливості сторонам реалізувати своє право на участь в судовому засіданні, враховуючи, що повноважні представники сторін в судове засідання не з`явилися, а Зламан М.І., який не є адвокатом та прибув в судове засідання для представництва інтересів позивача, не зміг підтвердити доказами наявність у нього повноважень діяти від імені позивача в порядку самопредставництва юридичної особи.

Ухвала від 09.02.2022, що відправлена відповідачу поштовим відправленням №0103281178630 з метою повідомлення про дату, час і місце судового засідання, повернута; причиною повернення зазначеного поштового відправлення у відповідній довідці відділення поштового зв`язку від 15.02.2022, вказано: «адресат відсутній за вказаною адресою» (т.2 а.с.72-75).

У призначений день та час судове засідання не відбулось, у зв`язку з чим ухвалою суду від 06.04.2022 судове засідання призначено на 29.04.2022 о 12:00 (т.2 а.с.77-78).

Ухвала від 06.04.2022 отримана позивачем 12.04.2022 про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0103331331035 (т.2 а.с.80); поштове відправлення №0103331331027, у якому відповідачу направлено копію такої ухвали, повернуто з довідкою відділення поштового зв`язку від 14.04.2022, у якій причиною повернення вказано: «адресат відсутній за вказаною адресою» (т.2 а.с.81-84).

Ухвалою від 29.04.2022 розгляд справи відкладено на 11:45 27.05.2022 з підстав, зазначених у такій ухвалі (т.2 а.с.86-87).

Вищевказана ухвала вручена позивачу 10.05.2022 про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103281379813 (т.2 а.с.89); поштове відправлення №0103281383284, у якому відповідачу направлено таку ухвалу, повернуто з довідкою відділення поштового зв`язку від 12.05.2022, у якій причиною повернення вказано: «адресат відсутній за вказаною адресою» (т.2 а.с.90-93).

Ухвалою від 27.05.2022 відкладено розгляд справи на 14:50 29.06.2022 з підстав, викладених у відповідній ухвалі (т.2 а.с.95-96).

Ухвалою від 29.06.2022 розгляд справи відкладено на 11:30 15.07.2022 з підстав, викладених у відповідній ухвалі (т.2 а.с.101-102).

У зв`язку з відсутністю фінансування, що підтверджується довідками від 27.05.2022 та 01.07.2022, копії ухвал від 27.05.2022 та 29.06.2022 сторонам у паперовій формі не направлені. При цьому, копії відповідних ухвал направлені сторонам на електронні адреси (позивачу - зазначену у позовній заяві, відповідачу зазначену ним у договорі № 20190501 від 01.05.2019 про постачання молока коров`ячого незбираного) та доставлені, відповідно 30.05.2022 (т.2 а.с.98-99) та 30.06.2022 (т.2 а.с.103-104).

Відповідні ухвали направлені до Єдиного державного реєстру судових рішень зареєстровані за №№104515770, 10533775 та оприлюднені відповідно: 31.05.2022, 07.07.2022.

В судове засідання 15.07.2022 відповідач не з`явився, про причини неявки суд не повідомив; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача суд не отримував.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлені наступні обставини.

01.05.2019 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений договір №20190501 постачання молока коров`ячого незбираного (далі договір, т.1 а.с.13-14).

Згідно п.1.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність покупцю молоко коров`яче незбиране (корів) (далі товар) партіями в порядку і на умовах, визначених договором, а покупець - прийняти такі партії та оплатити їх.

Сторонами у п.1.2 договору узгоджено, що зміна ціни та кількості товару допускається за домовленістю сторін і повинна оформлюватись шляхом підписання додаткової угоди до договору.

Відповідно до п.1.5 договору кількість товару, що постачається, зазначається в товаротранспортних накладних (далі ТТН), які підписані уповноваженими представниками сторін.

У відповідності до п.2.1.1 договору постачальник зобов`язаний передати покупцю товар (молоко за базисним вмістом жиру), що відповідає за якістю чинним стандартам, технічним умовам, ветеринарним і санітарним вимогам, за договірними цінами, обумовленими протоколом погодження цін, який є додатком № 1 до договору, а покупець, відповідно до п.п.2.2.1, 2.2.2 договору - прийняти товар та здійснювати оплату не пізніше як через 3 календарних дні з дати підпису ТТН на кожну окрему партію товару.

Пунктами 3.4, 3.5 договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати товару, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від ціни неоплаченого товару за кожен день прострочення товару, а у випадку порушення покупцем строків оплати товару більш ніж на 1 календарний день - додатково сплатити постачальнику штраф у розмірі 10% від суми неоплаченого в строк товару.

Як узгоджено сторонами п.п.6.1, 6.2 договору, він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та закінчується 31.12.2020.

Згідно п.6.3 договору закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Протоколом погодження цін на молоко коров`яче незбиране, що є додатком №1 договору, ціна за 1 кг товару без ПДВ встановлена у розмірі 6,45грн та з ПДВ 7,74грн.

У період з 31.05.2019 по 01.08.2020 позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар молоко коров`яче незбиране на загальну суму 3 200 364,61грн, що підтверджується видатковими накладними та товаротранспортними накладними (т.1 а.с.31-265, т.2 а.с.32-36).

З відповідних первинних бухгалтерських документів вбачається, що ціна за поставлений товар у деяких випадках відрізняється від ціни, зазначеній у додатку №1 до договору.

Поряд з цим доказів зміни ціни шляхом укладення додаткової угоди чи додатку до відповідного договору не надано.

Як визначено ст.181 ГК України, господарський договір укладається в порядку, встановленому ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Оскільки договір укладено сторонами у письмовій формі, зміни до нього щодо ціни товару мали вчинятись також у письмовій формі.

Однак, недотримання письмової форми внесення змін до договору не тягне за собою недійсність правочину щодо зміни ціни товару у даному випадку, враховуючи наступне.

В силу ч.2 ст.202 ЦК України правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Як визначено ч.1 ст.218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. При цьому, як визначено відповідною нормою, заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами; рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

Наявність взаємного волевиявлення сторін щодо змін умов договору в частині ціни товару підтверджується їх діями: передачею такого товару за відповідною ціною позивачем, прийняття такого товару відповідачем за новою ціною без заперечень та здійснення його часткової оплати.

Так, судом встановлено, що відповідачем здійснено оплату товару на загальну суму 2 444602,61грн, а саме: 2 201 602,61грн - шляхом перерахування коштів на рахунок позивача, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1 а.с.266-297); 243 000грн - шляхом внесення в касу, про що свідчать прибуткові касові ордери, додані до позовної заяви (т.1 а.с.298-322).

Сторонами проведено звірку, про що підписано акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого розмір боргу відповідача перед позивачем станом на 31.08.2020 становить 755 762грн (т.1 а.с.61).

Відповідні дії сторін підтверджено вищевказаними письмовими доказами: видатковими та товаротранспортними накладними, платіжними дорученнями, прибутковими касовими ордерами, актом звірки.

Посилаючись на не повне виконання відповідачем зобов`язань з оплати переданого товару, заборгованість за який становить 755 762грн, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку оплати переданий позивачем товар, а також застосування до нього відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством за порушення зобов`язання.

Заявлені вимоги суд вважає обґрунтованими частково з наступних підстав.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як унормовано ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правило, визначене відповідною нормою, також викладене у ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 2 вказаної норми до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ч.1 ст. 692 ЦК України, яка регулює порядок оплати товару за договором купівлі-продажу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Сторонами п. 2.2.2 договору змінено звичайну умову щодо строку виконання зобов`язання з оплати у договорі купівлі-продажу, оскільки визначено, що оплата товару здійснюється не пізніше як через 3 календарних дні з дати підпису ТТН на кожну окрему партію товару.

Частиною першою ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не здійснив оплату за переданий товар у строк, встановлений договором, він є таким, що допустив прострочення виконання зобов`язання з оплати товару.

Доказів здійснення оплати товару після складання акту звірки відповідачем не надано, отже, не спростовано доводів позивача щодо наявності заборгованості за товар, поставлений за договором у відповідному періоді у розмірі 755762грн.

За вказаних обставин, суд вважає вимоги про стягнення з відповідача 755 762грн основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання зобов`язання з оплати товару, яке є грошовим, вимоги позивача щодо сплати трьох процентів річних від простроченої суми за період з 05.08.2020 по 18.08.2021 та втрат від інфляції за відповідний період є мотивованими.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних, втрат від інфляції, суд вважає їх арифметично вірними. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 23478,18грн 3% річних, 77 087,72грн втрат від інфляції.

Також у даній справі позивачем заявлені вимоги про стягнення штрафу у розмірі 75576,20грн та пені у розмірі 98 785,93грн, яка нарахована за період з 05.08.2020 по 05.08.2021.

Вимоги про стягнення з відповідача штрафу є обґрунтованими повінстю, а в частині стягнення пені - частково з наступних підстав.

В силу ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій згідно ч.2 ст.217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ч.2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічне обмеження щодо розміру пені встановлено також ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Розмір пені, встановлений сторонами у договорі, не перевищує максимального розміру пені, визначеного вищевказаними нормами.

В силу ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Отже, оскільки позивач допустив порушення зобов`язання з оплати переданого товару у встановлений договором строк, за яке за взаємною згодою сторін п.п.3.4,3.5 договору встановлена відповідальність у вигляді сплати пені та штрафу, позивач набув права вимагати сплати пені та штрафу у узгодженому розмірі.

Так, як визначено ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Поряд з цим, у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки за умовами договору відповідач мав оплати переданий йому товар протягом 3 календарних днів після його передачі, нарахування пені на борг за певною поставкою припинилось через 6 місяців після закінчення строку оплати 3 дні з дня поставки партії товару.

Враховуючи відсутність домовленості між сторонами у письмовій формі щодо зміни порядку нарахування пені, визначеного чинним законодавством, її нарахування на борг за поставлений товар за останньою поставкою, що мала місце 01.08.2020, припинилось 04.02.2021, тому вимоги у частині стягнення пені за період з 05.02.2021 по 05.08.2021 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.

За розрахунком суду, враховуючи встановлений договором строк виконання зобов`язання, період прострочення, обмеження у нарахуванні пені, встановлене ч.6 ст.232 ГК України, заявлений позивачем період нарахування, розмір пені за період з 05.08.2020 по 04.02.2021 складає 33 815,30грн.

За таких обставин, суд вважає такими, що підлягають задоволенню вимоги в частині стягнення пені у розмірі 33 815,30грн, а в частині стягнення пені у розмірі 64970,63грн суд відмовляє.

Вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 75576,20грн (755762:100*10), який розрахований позивачем арифметично вірно, є обґрунтованими, зважаючи на встановлення відповідного виду відповідальності п.3.5 договору та наявність прострочення виконання зобов`язання з оплати товару більш ніж 1 місяць.

При цьому, позовна давність до вимог про стягнення неустойки судом не застосовувалась, зважаючи на відсутність відповідної заяви.

Так, в силу ч. 3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по оплаті позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог / (755762+23478,18+77087,72+75576,20+33815,30):100*1,5/, а саме у розмірі 14 485,79грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РЕСІЛІЕНТ МАТЮШІ (ідентифікаційний код 41009701; 09100, Київська обл., м.Біла Церква, вул.Олеся Гончара, буд. 1/42, каб. 509) 755 762грн основного боргу, 23 478,18грн 3 % річних, 77 087,72грн втрат від інфляції, 75 576,20грн штрафу, 33815,30грн пені, 14 485,79грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3. У задоволенні позову в частині стягнення 64970,63грн пені відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 01.08.2022.

Суддя А.Р. Ейвазова