ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2022 року м.Харків Справа № 913/135/22
Провадження №34/913/135/22
Суддя господарського суду Луганської області Іванов А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Світовіт», м. Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біт», м. Лисичанськ Луганської області,
про стягнення 84 424 грн 21 коп.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Світовіт» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біт», в якій просило стягнути з відповідача заборгованість за Договором на постачання природного газу №25-08/21 від 25.08.2021 у розмірі 84 424 грн 21 коп., з яких основний борг в сумі 65 814 грн 70 коп., пеня у розмірі 2 671 грн. 55 коп., штраф у сумі 14 162 грн 94 коп., 3% річних у розмірі 429 грн 54 коп. та інфляційні втрати в сумі 1 345 грн 48 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.08.2021 між сторонами було укладено Договір на постачання природного газу №25-08/21 від 25.08.2021, відповідно до умов якого позивач зобов`язався постачати відповідачу природний газ в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а відповідач зобов`язався своєчасно сплачувати позивачу вартість природного газу у розмірі, строки, та порядку, що визначені цим Договором.
Як зазначає позивач, він належним чином виконав свої зобов`язання за Договором та поставив відповідачу в листопаді 2021 року природний газ на загальну суму 79 814 грн 70 коп., про що свідчить відповідний Акт приймання-передачі природного газу.
В свою чергу, відповідач зобов`язання за Договором виконав лише частково та сплатив позивачу 14 000 грн 00 коп., в зв`язку з чим його заборгованість перед позивачем складає 65 814 грн 70 коп.
Однак, відповідач вказану заборгованість не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Крім того, позивач надав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс в зв`язку із розглядом справи, відповідно до якого: 1) судовий збір складає 2 481 грн 00 коп., 2) витрати на професійну правничу допомогу - 7 000 грн 00 коп.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.05.2022 справу №913/135/22 передано на розгляд судді Іванову А.В.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 13.05.2022 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу 10 днів з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви та подання до суду відповідної заяви.
16.05.2022 на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій виклав обставини, на підтвердження яких позивачем надано його листи №13/12-21 від 13.12.2021 та №07/02-22 від 07.02.2022, а також гарантійний лист відповідача №12 від 15.12.2021.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 18.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, без виклику сторін. Повідомлено учасників справи, що судом враховується введення в Україні правового режиму воєнного стану, що може суттєво вплинути на своєчасність подання ними заяв по суті справи, додаткових пояснень, клопотань та інших процесуальних документів.
Судом враховано, що місцезнаходженням відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Біт», згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: 93107, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Незалежності, б. 103.
До моменту відкриття провадження у справі Лисичанську міську територіальну громаду включено до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №75 від 25.04.2022.
Тому суд був фактично позбавлений можливості надіслати відповідачу копію ухвали про відкриття провадження.
Натомість, відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України (з посиланням на вебадресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
З огляду на викладене, 19.05.2022 на офіційному сайті Господарського суду Луганської області було розміщено повідомлення для відповідача про відкриття провадження у справі №913/135/22.
До того ж, електронний варіант ухвали від 18.05.2022 про відкриття провадження у справі №913/135/22 було надіслано відповідачу на адресу його електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зазначена в інформації про нього в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Також 19.05.2022 судом здійснено спробу надати телефонограму відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Біт», з метою повідомлення про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі №913/135/22. Однак, встановити зв`язок з абонентом за номером телефону НОМЕР_1 , який значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не вдалося, про що складено відповідну довідку.
Відтак, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про відкриття провадження у справі №913/135/22 та її розгляд в умовах воєнного стану.
Проте, відзиву на позовну заяву, письмових пояснень чи будь-яких інших заяв по суті від відповідача в даній справі не надходило.
Оскільки відповідачем не надано суду відзиву із викладенням власної правової позиції, розгляд справи здійснюється на підставі ст. 165 ГПК України за наявними в справі матеріалами.
Частиною 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
25.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Світовіт» (Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Біт» (Споживач, відповідач) було укладено Договір на постачання природного газу №25-08/21 від 25.08.2021 (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого позивач зобов`язався постачати відповідачу природний газ в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а відповідач зобов`язався своєчасно сплачувати позивачу вартість природного газу у розмірі, строки, та порядку, що визначені цим Договором.
За приписами п.п. 2.1. Договору Постачальник зобов`язується протягом 2021 року передавати у власність, а Споживач прийняти і сплатити на умовах цього Договору природний газ (далі - Газ) в обсязі 143 тис. куб. м.
Ціна 1000 куб. м Газу та загальна вартість Газу визначаються в щомісячних Додаткових угодах до цього Договору (п. 2.1. Договору).
Згідно умов п.п. 2.2. Договору розрахунки за Газ здійснюються шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника відповідно до умов, визначених в Додаткових угодах до цього Договору.
Кількість поставленого Споживачу Газу визначається за показниками, встановленого у Споживача комерційного вузла обліку та підтверджується Оператором ГРМ та /або Оператором ГТС. Споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання (п.п. 3.1.-3.2. Договору).
Пунктом 3.3. Договору передбачено, що приймання-постачання Газу, поставленого Постачальником та прийнятого Споживачем у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних актів приймання-передачі, які є невід`ємними частинами цього Договору, і які є підставою для остаточних розрахунків.
Обов`язку Постачальника щодо забезпечення постачання природного газу в порядку та на умовах, передбачених цим Договором (п. 5.1. Договору) кореспондується обов`язок Споживача своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений природний газ на умовах, визначених цим Договором (п. 4.1. Договору).
Сторони визначили в п. 11.1., що цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє в частині поставки Газу з моменту підписання по 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків за Газ - до їх повного здійснення.
Даний Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками без жодних застережень та зауважень.
В подальшому, 21.10.2021 сторони уклали Додаткову угоду №03 до Договору на постачання природного газу №25-08/21 від 25.08.2021 (далі - Додаткова угода), відповідно до умов п. 1 якої погодили місячний обсяг постачання природного газу у листопаді 2021 року в обсязі 4 000 куб. м.
Відповідно до п. 3 Додаткової угоди ціна природного газу за 1 000 куб. м становить 30 750 грн 00 коп. без ПДВ.
Розрахунки здійснюються у наступному порядку: до 10 числа місяця постачання газу - 30%; до 20 числа місяця постачання газу - 30%; до ост. роб. дня місяця постачання газу - 30%; до 05 числа місяця, наступного за звітним - 10% (п. 4 Додаткової угоди).
Як зазначає позивач, на виконання умов Договору він поставив відповідачу у листопаді 2021 року природний газ на загальну суму 79 814 грн 70 коп., про що свідчить Акт приймання-передачі природного газу №39 від 30.11.2021.
Проте, відповідач зобов`язання за Договором виконав лише частково та сплатив позивачу 9 000 грн 00 коп. згідно платіжного доручення №2564 від 22.11.2021
При цьому, позивач звертався до відповідача з листом №13/12-21 від 13.12.2021, в якому зазначав, що основний борг за Договором складає 70 814 грн 70 коп. та просив останнього надати гарантійний лист з терміном погашення заборгованості.
Відповідач в гарантійному листі №12 від 15.12.2021 запевнив позивача, що гарантує оплату заборгованості за спожитий природній газ та вказав графік погашення такої заборгованості.
Також відповідач сплатив частину заборгованості в розмірі 5 000 грн 00 коп. відповідно до платіжного доручення №2640 від 31.01.2022.
Однак, в листі №07/02-22 від 07.02.2022 позивач зауважив, що станом на 07.02.2022 сума основного боргу складає 65 814 грн 70 коп., а відповідач знову порушив зобов`язання щодо сплати заборгованості, тому просив сплатити її не пізніше 11.02.2022.
Оскільки відповідачем обов`язок щодо сплати заборгованості за поставлений природний газ за Договором не виконано, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 65 814 грн 70 коп., пені у розмірі 2 671 грн. 55 коп., штрафу у сумі 14 162 грн 94 коп., 3% річних у розмірі 429 грн 54 коп. та інфляційних втрат в сумі 1 345 грн 48 коп.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Приписами ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
За змістом ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
За умовами ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За своєю правовою природою договір, який укладено сторонами, є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
За приписами ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 7 ст. 193 ГК України унормовано, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджено постачання позивачем природного газу відповідачу на виконання умов Договору на постачання природного газу №25-08/21 від 25.08.2021 в листопаді 2021 року на загальну суму 79 814 грн 70 коп., про що свідчить Акт приймання-передачі природного газу №39 від 30.11.2021.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, Договором на постачання природного газу №25-08/21 від 25.08.2021 встановлені такі строки виконання зобов`язання щодо оплати за поставлений природний газ - до 10 числа місяця постачання газу - 30%; до 20 числа місяця постачання газу - 30%; до останнього робочого дня місяця постачання газу - 30%; до 05 числа місяця, наступного за звітним - 10% (п. 4 Додаткової угоди №03 до Договору на постачання природного газу №25-08/21 від 25.08.2021).
Відтак, відповідач мав остаточно оплатити вартість поставленого в листопаді 2021 року природного газу до 05.12.2021.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що у встановлений Договором строк, відповідач за поставлений природний газ не розрахувався, оскільки 22.11.2021 сплатив лише 9 000 грн 00 коп. згідно платіжного доручення №2564 від 22.11.2021, хоча на цей час за умовами Додаткової угоди до Договору мав сплатити 60% вартості поставленого природного газу, а в січні 2022 року ще 5 000 грн 00 коп. відповідно до платіжного доручення №2640 від 31.01.2022.
Таким чином, станом на момент звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем становила 65 814 грн 70 коп.
Доказів оплати відповідачем основного боргу в сумі 65 814 грн 70 коп. матеріали справи не містять.
Приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у Договорі та Додатковій угоді до нього, та не оплатив вартість поставленого позивачем природного газу у строк, визначений Договором та Додатковою угодою до нього, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання зобов`язань за Договором на постачання природного газу №25-08/21 від 25.08.2021.
За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 65 814 грн 70 коп. є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.
Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 2 671 грн 55 коп. суд зазначає наступне.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
За умовами п. 6.2 Договору на постачання природного газу №25-08/21 від 25.08.2021 у разі невиконання Споживачем умов цього Договору щодо строків та порядку оплати Газу він зобов`язується сплатити на вимогу Постачальника крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 20 днів додатково сплатити штраф у розмірі 20 відсотків від суми простроченого платежу і не обмежується 6-місячним строком.
Таким чином, приписами законодавства та умовами укладеного сторонами Договору на постачання природного газу №25-08/21 від 25.08.2021 встановлена відповідальність відповідача у випадку порушення строків та порядку оплати за поставлений природний газ.
Позивачем, в зв`язку з простроченням оплати вартості поставленого природного газу відповідачем, було нараховано останньому пеню за періоди з 05.12.2021 по 31.01.2022 на суму 70 814 грн 70 коп. в розмірі 2 058 грн 48 коп. та з 01.02.2022 по 17.02.2022 на суму 65 814 грн 70 коп. в розмірі 613 грн 07 коп.
Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд зазначає, що він містить помилки. Так позивач при розрахунку пені невірно визначив період нарахування пені на суму 70 814 грн 70 коп., вказавши, що такий період тривав з 05.12.2021 по 31.01.2022.
Разом з тим, судом встановлено, що частину боргу в сумі 5 000 грн 00 коп. відповідач сплатив 31.01.2022 згідно платіжного доручення №2640 від 31.01.2022.
Відповідно до п. 1.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» з урахуванням п. 30.1 ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з п. 8.1 ст. 8 цього Закону банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
Відтак, оскільки кошти в розмірі 5 000 грн 00 коп. було зараховано на рахунок позивача 31.01.2022, цей день не включається до періоду заборгованості на загальну суму 70 814 грн 70 коп., тому і пеня має розраховуватися по іншому.
Суд самостійно здійснив розрахунок пені наступним чином:
за період з 05.12.2021 по 30.01.2022 (з початку прострочення до моменту оплати частини боргу в сумі 5 000 грн 00 коп.) на суму 70 814 грн 70 коп. розмір пені становить 2 019 грн 67 коп.;
за період з 31.01.2021 по 17.02.2022 (з моменту часткового погашення боргу на суму 5 000 грн. 00 коп. до останнього дня нарахування) на суму 65 814 грн 70 коп. - 649 грн 13 коп.
Таким чином, загальна сума пені за розрахунком суду становить 2 668 грн 80 коп., а не 2 671 грн. 55 коп. як зазначав позивач, в зв`язку з чим вимога про її стягнення є законною, однак такою, що підлягає задоволенню частково.
Окрім пені позивач заявив також вимогу про стягнення з відповідача штрафу у сумі 14 162 грн 94 коп.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).
Як зазначалося вище, сторони в п. п. 6.2 Договору на постачання природного газу №25-08/21 від 25.08.2021 узгодили, що за прострочення понад 20 днів Споживач додатково має сплатити штраф у розмірі 20 відсотків від суми простроченого платежу.
Відповідно до розрахунку позивача штраф в розмірі 20% від суми простроченого платежу нараховано на суму простроченого платежу в розмірі 70 814 грн 70 коп. та згідно розрахунку становить 14 162 грн 94 коп.
Перевіривши розрахунок штрафу, наданого позивачем, суд вважає його арифметично вірним та зробленими у відповідності умов Договору та норм чинного законодавства.
Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 14 162 грн 94 коп. є законною та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Також позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 429 грн 54 коп.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, в силу вимог ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 05.07.2019 у справі №905/600/18 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
У відповідності до розрахунку позивача нарахування 3% річних від простроченої суми невиконаного зобов`язання здійснено за періоди з 05.12.2021 по 31.01.2022 на суму 70 814 грн 70 коп. в розмірі 337 грн 58 коп. та з 01.02.2022 по 17.02.2022 на суму 65 814 грн 70 коп. в розмірі 91 грн 96 коп.
Перевіривши розрахунок 3% річних, суд зазначає, що позивач, як і в розрахунку пені, помилився із визначенням періодів нарахування 3% річних на суму 70 814 грн 70 коп., який мав тривати з 05.12.2021 по 30.01.2022 та на суму 65 814 грн 70 коп. - з 31.01.2021 по 17.02.2022.
Самостійно здійснивши розрахунок 3% річних, суд зазначає таке:
за період з 05.12.2021 по 30.01.2022 (з початку прострочення до моменту оплати частини боргу в сумі 5 000 грн 00 коп.) на суму 70 814 грн 70 коп. розмір 3% річних становить 331 грн 76 коп.;
за період з 31.01.2021 по 17.02.2022 (з моменту часткового погашення боргу на суму 5 000 грн. 00 коп. до останнього дня нарахування) на суму 65 814 грн 70 коп. - 97 грн 37 коп.
Отже, сума 3% річних, за розрахунком суду, становить 429 грн 13 коп., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню частково у вказаному розмірі.
Крім того, позивачем, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, були нараховані інфляційні втрати в сумі 1 345 грн 48 коп.
Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
За розрахунком позивача загальна сума інфляційних втрат нарахованих за загальний період з 05.12.2021 по 31.01.2022 складає 1 345 грн 48 коп. В свою чергу, за розрахунком суду загальна сума інфляційних втрат за вказані місяці становить 1 351 грн 48 коп.
Проте, з урахуванням принципу диспозитивності, суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог, тому розмір інфляційних втрат, який підлягає стягненню, становить 1 345 грн 48 коп. Відтак, вимога позивача про стягнення інфляційних втрат з відповідача підлягає задоволенню в повному обсязі у розмірі, зазначеному позивачем.
За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, однак такими, що підлягають задоволенню частково.
В зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основний борг в сумі 65 814 грн 70 коп., пеня в розмірі 2 668 грн 80 коп., штраф в сумі 14 162 грн 94 коп., 3% річних у розмірі 429 грн 13 коп. та інфляційні втрати в сумі 1 345 грн 48 коп.
В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
З позовної заяви вбачається, що судовими витратами в даній справі є сума сплаченого судового збору у розмірі 2 481 грн 00 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн 00 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, судовий збір слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в зв`язку з чим з відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 2 480 грн 90 коп.
Стосовно витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн 00 коп., суд зазначає наступне.
За приписами ч. 1 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
У відповідності до ч. 3 ст. 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У позовній заяві позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн 00 коп.
Вказані витрати на професійну правничу допомогу адвоката позивач просив стягнути з відповідача.
Положеннями ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Натомість положеннями п. 2 ч. 2 ст. 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.
Вказане висновки наведені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Як свідчать матеріали справи, у зв`язку із необхідністю подання позову до суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Світовіт» звернулося до адвоката Галицького М.І. з метою надання останнім правової допомоги, пов`язаної із захистом прав та інтересів позивача у даній справі.
За положеннями п. 4 ст. 1, ч.ч. 3 та 5 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Також за ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.
На підтвердження понесення витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, позивачем до позовної заяви було додано копії Угоди з адвокатом про надання юридичних послуг від 10.02.2022, довіреності №10/02-2022 від 10.02.2022, Протоколу узгодження вартості послуг як Додатку 1 від 10.02.2022 до Угоди з адвокатом про надання юридичних послуг від 10.02.2022, платіжного доручення №938 від 21.02.2022, Акту про прийняття-передачі наданих послуг від 17.02.2022, ордеру Серії АХ №1094213 від 22.02.2022 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ЗР №21/1180 від 27.06.2017.
Так, відповідно до умов п. 1.1. Угоди з адвокатом про надання юридичних послуг від 10.02.2022, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Світовіт» (Замовник) та адвокатом Галицьким М.І. (Виконавець), Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання надання адвокатського захисту Замовнику на умовах цієї угоди, що полягає у забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів Замовника…, а також з надання інших видів правової допомоги - правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності Замовника, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення прав, свобод і законних інтересів Замовника, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню у разі порушення.
Згідно із положеннями п. 3.1. вартість послуг за даною Угодою визначається сторонами шляхом підписання Протоколу узгодження вартості послуг.
В Протоколі узгодження вартості послуг як Додатку 1 від 10.02.2022 до Угоди з адвокатом про надання юридичних послуг від 10.02.2022 сторони узгодили, що розмір договірної ціни за надання юридичних послуг становить 7 000 грн 00 коп.
17.02.2022 між ТОВ «Енергетична компанія «Світовіт» та адвокатом Галицьким М.І. підписаний Акт про прийняття-передачі наданих послуг від 17.02.2022, відповідно до якого Виконавець з 10.02.2022 по 17.02.2022 надав Замовнику юридичні послуги відповідно до Угоди з адвокатом про надання юридичних послуг від 10.02.2022 та Додатку 1 від 10.02.2022, а Замовник прийняв надані послуги, вартість яких становить 7 000 грн 00 коп. Сплачено - 7 000 грн 00 коп. Жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу в цілому послуг Замовник до Виконавця немає.
Після складення Акта про прийняття-передачі наданих послуг від 17.02.2022 Замовник сплатив Виконавцю 7 000 грн 00 коп. згідно платіжного доручення №938 від 21.02.2022.
При цьому, суд враховує, що згідно правової позиції, викладеної в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Суд вважає підтвердженими витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн 00 коп., пов`язані з наданням йому юридичних послуг.
Положеннями ч. 6 ст. 126 ГПК України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Натомість, відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката в даній справі не подавалось.
У відповідності до положень ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням того, що позов підлягає частковому задоволенню, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката підлягають задоволенню в розмірі пропорційному розміру задоволених позовних вимог, в зв`язку з чим з відповідача на його користь такі витрати підлягають стягненню в розмірі 6 999 грн. 74 коп.
Щодо розгляду даної справи у розумний строк, суд зауважує таке.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність справи, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі Kudla v. Poland заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі Vernillo v. France заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі Frydlender v. France заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі Wierciszewska v. Poland заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі Capuano v. Italy заява №9381/81 та ін.).
Зокрема, у п. 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.
Провадження в даній справі було відкрито ухвалою Господарського суду Луганської області від 18.05.2022 та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, без виклику сторін.
Статтею 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Натомість Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб.
В подальшому Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, та №341/2022 від 18.05.2022 воєнний стан продовжувався та діє на даний час.
Відповідно до рекомендацій Ради суддів України від 02.03.2022 щодо роботи судів в умовах воєнного стану при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні.
Харківську міську територіальну громаду із центром у м. Харків, де розташовано Господарський суд Луганської області, було включено до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №75 від 25.04.2022.
Отже, розгляд даної справи у строки, визначені ст. 248 ГПК України, було унеможливлено через обставини, які не залежали від волі суду.
Разом з тим, судом було вжито всі залежні від нього заходи для розгляду даної справи в розумний строк.
Як вказав Верховний Суд в постанові від 01.02.2022 у справі №160/12705/19 у процесуальному законодавстві поняття розумний строк та своєчасний розгляд застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття розумний строк вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи (судові дебати, виконання рішення суб`єктом владних повноважень).
Зміст поняття розумні строки охоплює собою такі аспекти: 1) розумний строк - це найкоротший з можливих строків розгляду й вирішення справи, однак, такий строк не можна ототожнювати із швидким розглядом справи: тривалість розумних строків повинна бути найкоротшою, але достатньою для того, щоб справа була всебічно досліджена судом з наданням оцінки аргументам та доводам учасників справи, які ґрунтуються на поданих ними доказах; 2) на тривалість розумного строку мають вплив різні фактори, як об`єктивного (поведінка учасників справи, складність справи, необхідність залучення та дослідження додаткових доказів, завантаженість суду тощо), так і суб`єктивного характеру (поведінка судді та працівників апарату суду).
Отже, складовими елементами розумного строку є періоди (проміжки часу), протягом яких: 1) суд розглядає справу та приймає по ній рішення; 2) здійснює перегляд судового рішення в апеляційному або касаційному порядку, приймає остаточне рішення у справі; 3) остаточне судове рішення набуває законної сили та може бути звернено до виконання; 4) судове рішення виконується.
При цьому, Верховний Суд зазначив, що вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття розумний строк.
Відтак, суд вважає, що розгляд даної справи здійснено у розумні строки з урахуванням факторів об`єктивного характеру, а саме запровадження воєнного стану в Україні та перебування суду безпосередньо в районі проведення воєнних (бойових) дій.
Керуючись ст.ст. 46, 73-74, 76-80, 129, 233, 236-238, 240-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Світовіт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біт» задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біт» (93107, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Незалежності, буд. 103, ідентифікаційний код 24844122) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Світовіт» (03189, м. Київ, вул. Академіка Вільямса, буд. 6-Д, офіс 43, ідентифікаційний код 39848594) основний борг в сумі 65 814 грн 70 коп., пеню в розмірі 2 668 грн 80 коп., штраф в сумі 14 162 грн 94 коп., 3% річних у розмірі 429 грн 13 коп., інфляційні втрати в сумі 1 345 грн 48 коп., судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 480 грн 90 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 999 грн. 74 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України та у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.
Рішення складено та підписано без його проголошення 01.08.2022.
Суддя А.В. Іванов
Суд | Господарський суд Луганської області |
Дата ухвалення рішення | 01.08.2022 |
Оприлюднено | 02.08.2022 |
Номер документу | 105503503 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв |
Господарське
Господарський суд Луганської області
Іванов А.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні