Постанова

від 28.07.2022 по справі 191/1157/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5084/22 Справа № 191/1157/20 Суддя у 1-й інстанції - Твердохліб А. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2022 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Деркач Н.М., Куценко Т.Р.,

секретар судового засіданеня Астатурян А.В.

сторони

позивач: ОСОБА_1

відповідачі: ОСОБА_2 , державний реєстратор Семенуха Іван Олегович, ОСОБА_3 ,

треті особи: Дніпровська міська рада, Іларіонівська селищна об`єднана територіальна громада Синельниківського району Дніпропетровської області, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро, апеляційну скаргу ОСОБА_5 , який від від імені та в інтересах ОСОБА_1 на заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2022 року, яке постановлено суддею Твердохліб А.В.. у м. Синельниково, повний текст рішення суду складений 16 травня 2022 року, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , державний реєстратора Семенухи Івана Олеговича, ОСОБА_3 , треті особи: Дніпровська міська рада, Іларіонівська селищна об`єднана територіальна громада Синельниківського району Дніпропетровської області, ОСОБА_4 , про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивачу на підставі рішення Виконкому Іларіонівської селищної ради від 28 лютого 2006 року №29 було надано дозвіл на будівництво скотарської будівлі на раніше закріпленій земельній ділянці на території Іларіонівської селищної ради. Позивач здійснив будівництво і після його завершення ним був виготовлений технічний паспорт від 29 вересня 2009 року, згідно якого на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , розташовані нежилі будівлі корівника, що складається з нежилої будівлі корівника літ. Б-1, прибудови до нежилої будівлі корівника літ. В-1, нежилої будівлі корівника Г-1, власником будівель зазначений позивач. На замовлення позивача було проведено технічне обстеження стану будівельних конструкцій будівлі корівника з прибудовою за вищезазначеною адресою. Згідно відомостей Синельниківського БТІ, за позивачем заінвентаризовано вказані будівлі корівника.

З 2009 року позивач продовжував утримувати будівлі корівника, проводити їх поточний і капітальний ремонт, зокрема, замінив покрівлю будівлі, зробив бетонну стяжку. Оскільки позивач своєчасно не здійснив реєстрацію права власності на нежитлові будівлі, він звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на зазначені нежитлові будівлі, який не розглянутий судом першої інстанції. Однак в ході розгляду справи позивачу стало відомо з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про те, що 30 листопада 2018 року був укладений договір купівлі-продажу майна щодо об`єктів нежитлової нерухомості, що розташована за вищезазначеною адресою, загальною площею 1550.6 кв.м. Опис: корівник - 1296,2 кв.м., комора 9,4 кв.м., побутове приміщення 9,7 кв.м., доїльна зала 90,9 кв.м., підсобне приміщення 129,8 кв.м., коридор 8,7 кв.м., інше 5,9 кв.м. Договір виданий Товарною біржею «Січеславська, Правова». Вказаний договір був укладений між ОСОБА_3 , як продавцем, і ОСОБА_2 , як покупцем. В подальшому державним реєстратором Дніпровської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Семенухою Іваном Олеговичем внесено запис про право власності №29208603 та винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44357592 від 30 листопада 2018 року. Позивач зазначає, що він, як забудовник, не продавав і не надавав права на продаж вищезазначених будівель, тому продаж не міг відбутися на законних підставах враховуючи, що саме за позивачем було проведено технічну інвентаризацію майна і саме він є власником цього майна. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень порушує права позивача, оскільки таким чином фактично визнано право власності на об`єкти нерухомості, які складаються з його будівельних матеріалів, і робить неможливим задоволення позову про визнання за ним права власності на вказані об`єкти.

Позивач посилається на те, що ні продавець ОСОБА_3 , ні покупець ОСОБА_2 фактично не приймали у власність вказане майно. Згідно даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про нотаріальне посвідчення вищезазначеного договору купівлі-продажу, що є порушенням вимог діючого законодавства.

Тому позивач просив суд визнати договір купівлі-продажу майна недійсним, застосувати наслідки його недійсності, а також скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Реєстрі прав власності на нерухоме майно №29208603 про реєстрацію права власності від 30 листопада 2018 року, що зареєстрований на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного реєстратора Семенухи Івана Олеговича, ОСОБА_3 , треті особи: Дніпровська міська рада, Іларіонівська селищна об`єднана територіальна громада Синельниківського району Дніпропетровської області, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майназалишені без задоволення.

В апеляційній скарзі адвокат Циб С.В., який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції, зазначаючи ОСОБА_6 власником корівників з 2001 року, не взяв до уваги, що документом, що посвідчує право власності на майновий пай є свідоцтво про право власності на майновий пай. Суд не взяв до уваги, що у виписці з протоколу №5 загальних зборів членів підприємства СХКПП Колос та в копії акту приймання-передачі нежитлового приміщення корівника від 30.05.2001 року не вірно зазначено найменування підприємства та не надано будь-яких доказів на підтвердження належності спірних корівників сільськогосподарському комунальному пайовому підприємству Колос. Суд не взяв до уваги, що на момент укладання договору купівлі-продажу ОСОБА_3 , у нього не було права власності на зазначене майно. Договір-купівлі-продажу від 30.11.2018 року не посвідчений нотаріально. Висновки суду про те, що визнання договору купівлі-продажу недійсним не вплине на права та обов`язки позивача є помилковим.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що згідно копії договору оренди земельної ділянки №040613100402 від 14 лютого 2006 року, між позивачем ОСОБА_7 і Синельниківською райдержадміністрації був укладений договір, на підставі якого позивач отримав в оренду земельну ділянку для будівництва та обслуговування виробничих приміщень та випасання худоби, загальною площею 23,7862 га, розташовану на території Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області.( том 1 а.с.13)

Рішенням виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради №29 від 28 лютого 2006 року позивачу було надано дозвіл на будівництво скотарської будівлі на раніше закріпленій земельній ділянці на території Іларіонівської селищної ради. (том 1 а.с.22)

Згідно повідомлення КП Синельниківське МБТІ №188 від 26 лютого 2020 року на будівлі корівника, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які заінвентаризовані за ОСОБА_1 , право власності не зареєстровано.

Згідно договору купівлі-продажу майна від 30 листопада 2018 року, зареєстрованому на товарній біржі Січеславська Правова щодо об`єктів нежитлової нерухомості, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1550.6 кв.м. Опис: корівник - 1296,2 кв.м., комора 9,4 кв.м., побутове приміщення 9,7 кв.м., доїльна зала 90,9 кв.м., підсобне приміщення 129,8 кв.м., коридор 8,7 кв.м., інше 5,9 кв.м., ОСОБА_3 продав вищезазначене майно ОСОБА_2 (том 1 а.с.16)

30 листопада 2018 року державним реєстратором Дніпровської філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості Семенухою Іваном Олеговичем внесено запис про право власності №29208603 та винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44357592 від 30 листопада 2018 року.

Як вбачається з виписки із протоколу №5 загальних зборів членів підприємства СХКПП «Колос» Синельниківського району Дніпропетровської області від 26 травня 2001 року загальними зборами підприємства було вирішене питання за рахунок майнових паїв виділити техніку і нежитлові приміщення, серед яких також зазначено приміщення корівника площею 1550 кв.м. в с.Іванівка.( том1 а.с.76).

Згідно копії Акту приймання-передачі нежитлового приміщення корівника від 30 травня 2001 року ОСОБА_3 за рахунок майнових паїв на підставі рішення №5 загальних зборів членів підприємства СХКПП «Колос» від 26 травня 2001 року було передане нежитлове приміщення корівника, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .( том1 а.с.77).

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що він, як забудовник, не продавав і не надавав права на продаж вищезазначених будівель, тому продаж не міг відбутися на законних підставах враховуючи, що саме за позивачем було проведено технічну інвентаризацію майна і саме він є власником будівельних матеріалів, з яких збудовано це майно.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права.

Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком суду, з огляду на наступне.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цими Кодексами, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України, частина 1 статті 16 ЦК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Згідно статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, тобто позивач має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріальноправові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Аналогічного правового висновку дійшла Великої Палата Верховного Суду у Постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16. Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною1 ст.319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно статті376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у нього права власності на спірне самочинно збудоване нерухоме майно. В той час, як саме власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Крім того, згідно протоколу №5 загальних зборів членів підприємства СХКПП «Колос» Синельниківського району Дніпропетровської області від 26 травня 2001 року загальними зборами підприємства було вирішене питання за рахунок майнових паїв виділити техніку і нежитлові приміщення, серед яких також зазначено приміщення корівника площею 1550 кв.м. в с.Іванівка. Згідно копії Акту приймання-передачі нежитлового приміщення корівника від 30 травня 2001 року ОСОБА_3 за рахунок майнових паїв на підставі рішення №5 загальних зборів членів підприємства СХКПП «Колос» від 26 травня 2001 року було передане нежитлове приміщення корівника, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначені обставини не спростовані позивачем по справі.

Рішення загальних зборів членів підприємства СХКПП «Колос» Синельниківського району Дніпропетровської області від 26 травня 2001 року, оформлене протоколом №5 загальних зборів, а також Акт приймання-передачі, на підставі яких ОСОБА_3 було передане спірне майно, не оскаржувалися, є чинними і відповідно свідчать про передачу ОСОБА_3 права на це майно.

Позивач же право власності на спірне нерухоме майно не отримав, тому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права, зважаючи на те, що позивач заявляє своє право власності на будівельні матеріали, які використовувалися для будівництва корівника.

При цьому, позову щодо стягнення вартості використаних будівельних матеріалів на будівництво корівника, позивачем не заявлено. Крім того, власником земельної ділянки не заявлено будь-яких позовних вимог щодо спірного нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці.

У зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, зазначаючи ОСОБА_6 власником корівників з 2001 року, не взяв до уваги, що документом, що посвідчує право власності на майновий пай є свідоцтво про право власності на майновий пай. Суд не взяв до уваги, що у виписці з протоколу №5 загальних зборів членів підприємства СХКПП Колос та в копії акту приймання-передачі нежитлового приміщення корівника від 30.05.2001 року не вірно зазначено найменування підприємства та не надано будь-яких доказів на підтвердження належності спірних корівників сільськогосподарському комунальному пайовому підприємству Колос. Суд не взяв до уваги, що на момент укладання договору купівлі-продажу ОСОБА_3 , у нього не було права власності на зазначене майно. Договір-купівлі-продажу від 30.11.2018 року не посвідчений нотаріально. Висновки суду про те, що визнання договору купівлі-продажу недійсним не вплине на права та обов`язки позивача є помилковим, колегія суддів не бере до уваги, оскільки суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушеного права. Встановлення факту відсутності у ОСОБА_6 належним чином оформленого права власності на спірне нерухоме майно, не вірного зазначення найменування підприємства та наявність нотаріально не посвідченого договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна, не поновить порушені права позивача.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду- залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 , який від від імені та в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Синельниківськогно міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена ву касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 01 серпня 2022 року.

Головуючий: суддя А.П.Барильська

Судді: Н.М.Деркач

Т.Р.Куценко