Рішення

від 20.07.2022 по справі 132/1413/22

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 132/1413/22

Провадження №2-о/132/54/22

РІШЕННЯ

Іменем України

"20" липня 2022 р. Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Павленко І.В.

за участю секретаря Олійник Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калинівка справу за заявою ОСОБА_1 інтереси якої представляє Адвокатське об`єднання «Захист у криміналі» в особі адвоката Покоєвича Андрія Олексійовича, заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, про встановлення факту припинення трудових відносин,

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернулася до суду із вказаною заявою. В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що вона 05.03.2015 була прийнята на роботу до Центрально-стерилізаційного відділення Міського протитуберкульозного диспансера м. Єнакієве на посаду старшої медичної сестри. 31.03.2018 звільнена за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України, про що свідчить запис у трудовій книжці.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, з 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану (Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022).

В подальшому воєнний стан продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб Указом Президента України №133/2022 від 14.03.2022, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб Указом Президента України №259/2022, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб Указом Президента України №341/2022 від 17 травня 2022 р. З Донецької області, зокрема м. Єнакієво відбувалась евакуація населення, і вона була змушена переїхати в м. Калинівка Вінницької області, де була взята на облік, як внутрішньо переміщена особа. На даний час у неї виникла необхідність підтвердження факту припинення трудових відносин з Міським протитуберкульозним диспансером м. Єнакієве, з метою забезпечення права на пенсійне забезпечення, оскільки зазначений запис у трудовій книжці не визнається та вважається незаконним. Самостійно витребувати документи, зокрема наказ про звільнення, позбавлена можливості, оскільки відповідно до Указу Президента України від 14 листопада 2014 року № 875/2014 «Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04 листопада 2014 року «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» (зі змінами), УДППЗ «Укрпошта» не здійснюється пересилання пошти на окремі території Донецької та Луганської областей. За вказаних підстав звернулася до суду з даною заявою.

Заявник в судове засідання не з`явилася, проте в матеріалах справи наявна спільна заява заявника та її представника- адвоката Покоєвича А.О. про розгляд справи за їх відсутності, заявлені вимоги підтримують.

Уповноважений представник Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області-Галуша П.В. в судове засідання не з`явився, попередньо на електронну пошту суду надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності, при вирішенні питання щодо встановлення факту припинення трудових відносин покладається на думку суду.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

В зв`язку з неявкою учасників справи в судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалось.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Так, в судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_1 05.03.2015 була прийнята на роботу до Центрально-стерилізаційного відділення Міського протитуберкульозного диспансера м. Єнакієве на посаду старшої медичної сестри. 31.03.2018 звільнена за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України, про що свідчить запис у трудовій книжці.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, з 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану (Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022).

В подальшому воєнний стан продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб Указом Президента України №133/2022 від 14.03.2022, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб Указом Президента України №259/2022, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб Указом Президента України №341/2022 від 17 травня 2022 р. З Донецької області, зокрема м. Єнакієво відбувалась евакуація населення, і вона була змушена переїхати в м. Калинівка Вінницької області, де була взята на облік, як внутрішньо переміщена особа. На даний час виникла необхідність підтвердження факту припинення трудових відносин з Міським протитуберкульозним диспансером м. Єнакієве, з метою забезпечення права на пенсійне забезпечення, оскільки зазначений запис у трудовій книжці не визнається та вважається незаконним. Самостійно витребувати документи, зокрема наказ про звільнення, заявник позбавлена можливості, оскільки Відповідно до Указу Президента України від 14 листопада 2014 року № 875/2014 «Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04 листопада 2014 року «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» (зі змінами), УДППЗ «Укрпошта» не здійснюється пересилання пошти на окремі території Донецької та Луганської областей.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» м. Єнакієве Донецької області є тимчасово окупованою територією. Тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Україна зобов`язується підтримувати і забезпечувати економічні, фінансові, політичні, соціальні, інформаційні, культурні та інші зв`язки з громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом

Аналогічні положення містяться в Європейській соціальній хартії (переглянута) від 03.05 1996 (ратифікована Україною 14.09.2006).

Так, ст. 12 Хартії визначає що з метою забезпечення ефективного здійснення права на соціальне забезпечення Сторони зобов`язуються:1. започаткувати систему соціального забезпечення або підтримувати її функціонування; 2. підтримувати систему соціального забезпечення на задовільному рівні, принаймні на такому, який дорівнює рівню, необхідному для ратифікації Європейського кодексу соціального забезпечення; 3. докладати зусиль для поступового піднесення системи соціального забезпечення на більш високий рівень: 4. вживати заходів шляхом укладання відповідних двосторонніх і багатосторонніх угод або в інший спосіб і відповідно до умов, визначених у таких угодах, для забезпечення: а) рівності між їхніми власними громадянами та громадянами інших Сторін у тому, що стосується прав на соціальне забезпечення, включаючи збереження пільг, які надаються законодавством про соціальне забезпечення, незалежно від пересування захищених осіб по територіях держав Сторін; б) надання, збереження та поновлення прав на соціальне забезпечення такими засобами, як сумарний залік періодів страхування або роботи, що були здійснені за законодавством кожної зі Сторін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим, тобто таким, що укладається на невизначений строк.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника згідно ст. ст. 38, 39 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

У відповідності до ст. 22 КЗпП України, відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

У статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Враховуючи, що ОСОБА_1 була звільнена в порядку чинного законодавства України, за ст. 38 КЗпП України, відсутні підстави вважати, що звільнення ОСОБА_1 відбулось незаконно або взагалі не відбулось. Однак, територія м. Єнакієве Донецької області є тимчасово окупованою територією, тому з метою належного забезпечення права на пенсійне забезпечення ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 293-294, 315-319, 258-259, 263-268 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме припинення 31 березня 2018 року трудових відносини між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Єнакіївським МВ УМВС України у Донецькій області 02 липня 1997 року; РНОКПП: НОМЕР_2 ) та Комунальною лікувально-профілактичною установою "Міський протитуберкульозний диспансер м. Єнакієве" (код ЄДРПОУ: 01990499, адреса: 86420, Донецька обл., м. Єнакієве, вул. Комуністична, буд. 3), відповідно до статті 38 КЗпП України - за власним бажанням.

Судові витрати по сплаті судового збору залишити за заявником.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ст.354 ЦПК України.

СУДДЯ: