Постанова

від 26.07.2022 по справі 603/534/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 603/534/21Головуючий у 1-й інстанції Гудкова Ю. Г. Провадження № 22-ц/817/639/22 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2022 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Міщій О. Я., Шевчук Г. М.,

з участю секретаря - Сович Н.А.

представника відповідача Гнатів О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №603/534/21 за апеляційною скаргою Відділу освіти, культури, молоді та спорту Коропецької селищної ради Тернопільської області на рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 29 квітня 2022 року (ухвалене суддею Гудковою Ю.Г., повний текст якого складено 09 травня 2022 року) в справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Коропецької селищної ради Тернопільської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Управління Держпраці у Тернопільській області, Тернопільська обласна організація профспілки працівників освіти і науки України, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Коропецької селищної ради Тернопільської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Управління Держпраці у Тернопільській області, Тернопільська обласна організація профспілки працівників освіти і науки України, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка посилалася на те, що 25 серпня 2021 року її звільнено з посади директора Коропецької ЗОШ І-ІІІ ступенів ім.Марка Каганця за систематичне невиконання посадових обов`язків згідно з п.3 ст. 40 КЗпП України. Однак, за час роботи на вказаній посаді до неї жодного разу не застосовувались заходи дисциплінарного стягнення. Окрім цього, наказ про звільнення виданий без попередньої згоди виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, а тому звільнення є безпідставним. Вважає, що звільнення її з посади директора було сплановано заздалегідь, про що свідчить зазначення у оспорюваному наказі про звільнення від 16 липня 2021 року, Актів, як підстави для звільнення, які датовані 12 серпня 2021 року та 20 серпня 2021 року, та є наслідком систематичного упередженого ставлення до неї. Такі неправомірні дії Відділу ОКМС суттєво вплинули на стан її здоров`я і репутацію, порушили звичний режим у сфері трудових відносин та завдали моральної шкоди. Згідно уточнених вимог позивачка просила суд:

1) визнати незаконним та скасувати наказ Відділу освіти, культури, молоді і спорту Коропецької селищної ради № 41-К від 16 липня 2021 року про звільнення ОСОБА_2 з посади директора Коропецької ЗОШ- І-ІІІ ступенів ім.М. Каганця;

2) скасувати запис в трудовій книжці ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 від 25 серпня 1988 року про звільнення з роботи згідно пункту 3 ст.40 КЗпП України;

3) поновити ОСОБА_2 на посаді директора з навчально-виховної роботи Опорного закладу «Коропецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів імені М.Каганця»;

4) зобов`язати Відділ освіти, культури, молоді та спорту Коропецької селищної ради виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 серпня 2021 року по день ухвалення рішення;

5) стягнути з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Коропецької селищної ради моральну шкоду на користь ОСОБА_2 у розмірі 90 000 грн.;

6) вирішити питання судових витрат.

Рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 29 квітня 2022 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Відділу освіти, культури, молоді та спорту Коропецької селищної ради № 41-К від 16 липня 2021 року «Про звільнення з посади директора ОСОБА_2 та переведення її на посаду вчителя».

Поновлено ОСОБА_2 на посаді директора Опорного закладу «Коропецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів імені Марка Каганця».

Стягнуто з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Коропецької селищної ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 серпня 2021 року до 29 квітня 2022 року в розмірі 118 558.37 грн., з відрахуванням відповідних податків і зборів.

Стягнуто з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Коропецької селищної ради на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 7000 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, Відділу освіти, культури, молоді та спорту Коропецької селищної ради подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 переведено на посаду вчителя української мови та літератури та остання від виконання запропонованої посади не відмовилась, і продовжила працювати. Звертає увагу на те, що в період з серпня 2021 року по квітень 2022 року заробітна плата ОСОБА_2 на посаді вчителя становила 139382.62 грн., що є більшим, аніж визначений судом середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу позивача на посаді директора. Однак, суд першої інстанції не врахував, що при присудженні позивачу виплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи, який працівник мав в цей час.

У зв`язку з викладеним просить рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 29 квітня 2022 року в частині стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу скасувати.

26 липня 2022 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від представника ОСОБА_2 адвоката Гнатишак В.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відзив мотивований тим, що суд вірно визначив середньоденну заробітну плату та обчислив середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 серпня 2021 року по 29 квітня 2022 року в розмірі 118558.37 грн. Зазначає, що довідку Відділу освіти, культури, молоді та спорту Коропецької селищної ради № 635 від 30 травня 2022 року про доходи ОСОБА_2 за займаною посадою вчителя в період з серпня 2021 року по квітень 2022 року не слід брати до уваги, оскільки вона відображає події, які мали би настати після звільнення.

У зв`язку з викладеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В судовому засіданні представник апелянта адвокат Гнатів О.Б. апеляційну скаргу підтримала, зіславшись на мотиви викладені у ній.

Інші сторони в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про день і час слухання справи.

Апеляційна скарга подана лише в частині стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, а тому в іншій частині рішення суду, колегією суддів не переглядається.

Заслухавши доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи із наступного.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте таким вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не повністю.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

Згідно записів трудової книжки ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 , наказом відділу освіти Монастириської РДА Тернопільської області № 121-К від 21 жовтня 2005 року ОСОБА_2 призначено на посаду директора Коропецької ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Рішенням Коропецької селищної ради № 405 від 04 червня 2021 року змінено назву закладу освіти з Коропецької ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Марка Каганця на Опорний заклад «Коропецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів імені Марка Каганця Коропецької селищної ради Тернопільської області» (далі Опорний заклад).

Наказом начальника Відділу ОКМС № 41-К від 16 липня 2021 року ОСОБА_2 звільнено з посади директора Коропецької ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Марка Каганця відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та переведено на посаду вчителя української мови і літератури Опорного закладу. Датою звільнення ОСОБА_2 з посади директора та переведення на посаду вчителя вказано 25 серпня 2021 року.

Як убачається з оспорюваного наказу, позивачку звільнено за систематичне невиконання нею посадових обов`язків. Підстава: систематичне невиконання трудового договору та посадової інструкції директора.

- Акти, що підтверджують невиконання ОСОБА_2 умов трудового договору від 02 червня 2020 року, 09 квітня 2021 року, 03 червня 2021 року, 25 червня 2021 року, 14 липня 2021 року, 12 серпня 2021 року, 20 серпня 2021 року.

- Позовні заяви в Тернопільській окружний суд на рішення сесій селищної ради про створення опорного закладу освіти (2020 р., 2021 р.).

- Невиконання наказів Відділу ОКМС (№34-од від 09 червня 2021 року, №35-од від 11 червня 2021 року, №38од від 30 червня 2021 року).

- Систематичне невиконання рішень сесії Коропецької селищної ради та розпоряджень селищного голови.

Як слідує з копії наказу № 59-К від 23 серпня 2021 року «Про внесення змін до наказу відділу ОКМС № 41-К від 16 липня 2021 року», до наказу № 41-К від 16 липня 2021 року «Про звільнення з посади директора ОСОБА_2 та переведення її на посаду вчителя» було внесено зміни, зокрема доповнено його актами від 12 серпня 2021 року та 20 серпня 2021 року.

Встановлено, що перебуваючи на посаді директора школи до ОСОБА_2 жодного разу не застосовувалися дисциплінарні та громадські стягнення (догани).

Днем звільнення ОСОБА_2 та останнім днем перебування у трудових відносинах на посаді директора є 25 серпня 2021 року.

Як убачається з відповіді профспілкового комітету Опорного закладу, звернень щодо надання згоди на звільнення ОСОБА_2 не надходило, відповідної згоди комітет не надавав, звільнення позивачки згідно п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України вважають безпідставним та незаконним.

Суд встановив доведеність незаконного звільнення ОСОБА_2 на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, а тому ОСОБА_2 має бути поновлена на посаді, а наказ від 16 липня 2021 року № 41-к визнанню незаконним і підлягає скасуванню. При цьому в даній частині судове рішення, сторонами не оскаржується.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок).

За змістом пункту 2 Порядку, збереження заробітної плати «у всіх інших випадках», до яких відноситься й випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (із змінами) під час присудження оплати часу вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав у цей час.

Згідно довідок № 1552 та № 1554, виданих відділом ОКМС від 20 грудня 2021 року слідує, що заробітна плата ОСОБА_2 на посаді директора Коропецької ЗОШ І-ІІІ ступенів за квітень 2021 року становила 13706.17 грн., за травень 2021 року 13706.17 грн, що разом становить 27412.34 грн., фактично відпрацьовано за вказаний період 40 робочих днів. Отже, одноденний середній заробіток позивачки 685.31 грн.

Встановлено, що період вимушеного прогулу ОСОБА_2 з 26 серпня 2021 року до 29 квітня 2022 року включно становить 173 робочих дні.

Таким чином, середній заробіток ОСОБА_2 за час вимушеного прогулу на посаді директора з 26 серпня 2021 року до 29 квітня 2022 року становить 118558.37 грн. (685.31 грн. ? 173 робочих днів) без відрахування податків та обов`язкових платежів.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що після звільнення ОСОБА_2 з посади директора, остання продовжила працювати на посаді вчителя української мови та літератури та отримувала заробітну плату.

Згідно довідки Відділу освіти, культури, молоді та спорту Коропецької селищної ради № 635 від 30 травня 2022 року слідує, що ОСОБА_2 нараховано заробітну плату за займаною посадою вчителя в період з серпня 2021 року по квітень 2022 року в розмірі 139382.62 грн. (т.3 а.с.92).

Таким чином, суд першої інстанції, визначаючи розмір стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу не врахував ту обставину, що позивачка після свого звільнення з посади директора Коропецької ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Марка Каганця, продовжила працювати на посаді вчителя, тобто залишилася на нижчеоплачуваній роботі.

Отже, слід зарахувати заробіток за місцем нової роботи ОСОБА_2 , який остання отримала під час вимушеного прогулу, та врахувати різницю заробітку за час виконання роботи на іншій посаді.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_2 до відповідача про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, підлягає скасуванню, та ухваленню в цій частині нового рішення, яким в задоволенні позову слід відмовити.

У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасуванні рішення суду в частині стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалення в цій чстині нового рішення, яким в задоволені позову відмовити

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відділу освіти, культури, молоді та спорту Коропецької селищної ради задовольнити.

Рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 29 квітня 2022 року в частині стягнення з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Коропецької селищної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 серпня 2021 року до 29 квітня 2022 року в розмірі 118558 (сто вісімнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят вісім) грн. 37 коп. з відрахуванням відповідних податків і зборів скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні позову - відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови 02 серпня 2022 року.

Головуючий

Судді