Рішення

від 21.07.2022 по справі 904/8462/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2022м. ДніпроСправа № 904/8462/21за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "ЕКОХІМ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ФОРС"

про стягнення заборгованості у розмірі 913 758, 97 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ФОРС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "ЕКОХІМ"

про стягнення збитків у вигляді недотриманого податкового кредиту у розмірі

Суддя Юзіков С.Г.

При секретарі судового засідання: Юрченко В.В.

Представники:

Позивача (за первісним позовом) - Летючий В.П.

Відповідача (за первісним позовом) - не прибув

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2021 відкрито провадження у справі №904/8462/21 за позовом ТОВ "Виробниче об`єднання "ЕКОХІМ" до ТОВ "ЕКО-ФОРС" про стягнення заборгованості у розмірі 913 758,97 грн.

Від ТОВ "ЕКО-ФОРС" надійшла зустрічна позовна заява до ТОВ "Виробниче об`єднання "ЕКОХІМ" про стягнення збитків у вигляді недотриманого податкового кредиту у розмірі 283 865, 35 грн.

В подальшому у тексті рішення, для зручності його сприйняття, ТОВ "Виробниче об`єднання "ЕКОХІМ" зазначається Позивачем, а ТОВ "ЕКО-ФОРС" - Відповідачем, як за первісним позовом, так і за зустрічним.

31.01.2022 через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшла заява про збільшення зустрічних позовних вимог, у якій останній просить стягнути з Позивача 283 865,35 грн. - боргу, 21 254,95 грн. - 3% річних, 47 297,82 грн. - інфляційних втрат.

25.05.2022 через систему "Електронний суд" від Позивача надійшов відзив на заяву про збільшення зустрічних позовних вимог, у якому зазначено, що предметом первісного зустрічного позову ТОВ "ЕКО-ФОРС" є стягнення з ТОВ "ВО ЕКОХІМ" збитків у вигляді не отриманого податкового кредиту у розмірі 283 865,35 грн. у зв`язку з тим, що податковими органами відмовлено ТОВ "ВО ЕКОХІМ" в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН). Додаткові зустрічні позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат обґрунтовані ч. 2 ст. 625 ЦК України, згідно з приписами якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Однак, згідно зі ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства - грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочинну (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Аналогічний підхід до визначення грошового зобов`язання застосовується і в судовій практиці. Очевидно, що збитки, про відшкодування яких заявлено у зустрічному позові - виникли не внаслідок прострочення Позивачем грошового зобов`язання, а з інших підстав, а саме - у зв`язку з тим, що податковими органами відмовлено ТОВ "ВО ЕКОХІМ" в реєстрації податкових накладних в ЄРПН. За таких обставин застосування до вказаних збитків відповідальності у вигляді 3% річних та інфляційних втрат - не узгоджується з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, отже - є необґрунтованим.

Від Відповідача 07.06.2022 через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої правова позиція Позивача, викладена у відзиві на заяву про збільшення позовних вимог є помилковою, оскільки предметом зустрічного позову у даній справі є стягнення збитків у вигляді не отриманого податкового кредиту у розмірі 283 865,35грн., тобто деліктне грошове зобов`язання. Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податкового кодексу України. А отже збитки Позивача полягають в збільшенні податкового зобов`язання (сплати ПДВ) на суму не отриманого податкового кредиту, в зв`язку з тим, що Відповідач не зареєстрував податкові накладні за правилами першої події, а отже має грошовий еквівалент. Таким чином, не отриманий податковий кредит також має грошовий вираз та знецінюється від інфляційних процесів, захистом від яких і є відповідальність боржника, встановлена ч. 2. ст. 625 ЦК України.

14.06.2022 від Позивача надійшло заперечення, у якому зазначено, що доводи Відповідача щодо застосування ст. 625 ЦК України, не спростовують стверджень відзиву про те, що Позивачем за зустрічним позовом заявлені до відшкодування збитки, спричиненні не простроченням ТОВ "ВО ЕКОХІМ" грошового зобов`язання, а з інших підстав, а саме - у зв`язку з тим, що податковими органами відмовлено Позивачеві в реєстрації податкових накладних в ЄРПН, і за таких обставин застосування до вказаних збитків відповідальності у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат - є необґрунтованими.

За клопотанням сторін судові засідання проводилися в режимі відеоконференції.

21.07.2022 представник Відповідача у судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належно.

У судовому засіданні досліджено надані сторонами докази.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29.05.2019 сторони уклали договір № 2/5/2019 на надання комплексних послуг по збиранню, зберіганню для подальшого оброблення, знешкодження безпечних та небезпечних відходів (далі Договір), за п. 1.1. якого Замовник (Відповідач) доручає, а Виконавець (Відповідач) бере на себе зобов`язання надати послуги по збиранню, перевезенню, зберіганню для оброблення та знешкодження відходів, відповідно до наказу № 300 від 14.08.2018 Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, а також розміщенню відходів, які утворюються під час буріння свердловин видобування нафти та газу(шлам буровий) IV класу небезпеки на підставі договору №1809-11/1 від 11.09.2018 з Обласним комунальним спеціалізованим підприємством з виконання норм екологічної безпеки м. Харків.

По завершенню надання послуг, на протязі трьох робочих днів Виконавець складає і направляє, а Замовник підписує Акт прийому-передачі наданих послуг (п. 2.8. Договору).

Розмір оплати послуг Виконавця визначається згідно Заявки Замовника (п. 3.1. Договору).

Розрахунки за цим договором здійснюються протягом 30 календарних днів з моменту підписання Актів прийому-передачі наданих послуг (п. 3.2. Договору).

Сума оплати за даним Договором визначається на підставі кількості відходів, вказаних в Заявках Замовника, і цін, затверджених Сторонами в Додатку №1 Договору у Протоколі узгодження договірної ціни, який являється невід`ємною частин договору (п. 3.3. Договору).

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором Сторони несуть майнову відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 5.1. Договору).

На виконання умов Договору Виконавець надав Замовнику послуги з розміщення, оброблення відходів буріння свердловини видобутку нафти та газу (бурової шлами) IV класу загальною вартістю 1 703 192,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами без зауважень Актами надання послуг: № 53 від 19.06.2019 на суму 28 125,00 грн., № 54 від 20.06.2019 на суму 62 730,00 грн., № 55 від 21.06.2019 на суму 63 418, 50 грн., № 56 від 22.06.2019 на суму 150 475,50 грн., № 57 від 23.06.2019 на суму 76 081,50 грн., № 58 від 24.06.2019 на суму 101 522,26 грн., № 59 від 25.06.2019 на суму 78 148,80 грн., № 60 від 26.06.2019 на суму 129 111,30 грн., № 61 від 27.06.2019 на суму 143 401,50 грн., № 62 від 28.06.2019 на суму 78 246,00 грн., № 63 від 29.06.2019 на суму 155 655,00 грн., № 16 від 01.07.2019 на суму 77 636,26 грн., № 17 від 02.07.2019 на суму 77 683,50 грн., № 18 від 03.07.2019 на суму 78 458,40 грн., № 19 від 04.07.2019 на суму 64 929,16 грн., № 20 від 05.07.2019 на суму 92 152,36 грн., № 21 від 06.07.2019 на суму 115 774,66 грн., № 22 від 07.07.2019 на суму 65 309,40 грн., № 23 від 08.07.2019 на суму 64 332,90 грн., вартість наданих послуг включала загальну суму ПДВ у розмірі 283 865,35 грн.

Відповідач частково оплатив надані послуги, що підтверджується платіжними дорученнями: № 1876 від 01.07.2019 на суму 20 000,00 грн., № 1903 від 12.07.2019 на суму 8 125,00 грн., № 1905 від 12.07.2019 на суму 60 000,00 грн., № 1904 від 12.07.2019 на суму 62 730,00 грн., № 2037 від 30.08.2019 на суму 100 000,00 грн., № 18 від 30.10.2019 на суму 100 000,00 грн., № 2076 від 20.11.2019 на суму 100 000,00 грн., № 1979 від 09.08.2019 на суму 70 000,00 грн., № 2098 від 22.11.2019 на суму 128 000,00 грн., № 2125 від 09.12.2019 на суму 100 000,00 грн., № 2176 від 17.01.2020 на суму 100 000,00 грн., № 2180 від 20.01.2020 на суму 100 000,00 грн., всього на 948 855,00 грн.

За даними Позивача, неоплачений борг Відповідача становить 754 337,00 грн.

На прострочений борг Відповідача Позивач, з посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахував інфляційні втрати за період з вересня 2019 по серпень 2021 на суму - 102 650,38 грн., 3% річних за період з 22.07.2019 по 11.10.2021 - 56 771,59 грн.

За даними Відповідача, не спростованими Позивачем, за фактом господарської операції останній подавав податкові накладні № 20 від 20.06.2019, № 21 від 21.06.2020,№ 22 від 22.06.2020, № 23 від 23.06.2019, № 24 від 24.06.2019, № 25 від 25.06.2019, № 26 від 26.06.2019, №27 від 27.06.2019, №28 від 28.06.2019, № 29 від 29.06.2019. Однак, ДПС зупинила реєстрацію вищезазначених податкових накладних, оскільки податкові накладні відповідають вимогам пп.1.6 п.1 "Критеріїв ризиковості платника податку", а Позивач не надав ДПС повного пакету первинних документів. В результаті не реєстрації Позивачем податкових накладних, Відповідач не зміг включити суму податку на додану вартість в розмірі 283 865,35 грн. до податкового кредиту, що фактично, призвело до збитків Відповідача.

Згідно з даними Єдиного реєстру судових рішень, відсутнє судове оскарження ТОВ "Виробниче об`єднання "ЕКОХІМ" рішень Комісії ГУ ДФС у Дніпропетровській області про відмову в реєстрації вищевказаних податкових накладних.

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, звернувся до Позивача із зустрічним позовом про стягнення 283 865,35 грн. - збитків у вигляді недоотриманого податкового кредиту, 21 254,95 грн. - 3% річних, 47 297,82 грн. - індексу інфляції. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач порушив чине законодавство та у визначені строки не склав та не зареєстрував в ЄРПН податкові накладні на загальну суму ПДВ283 865,35 грн., у зв`язку з чим Відповідач позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 283 865,35 грн.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачами з позовами та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування, за первісним позовом є виконання договору, період виникнення (існування) зобов`язань, строки оплати, період прострочки в оплаті, та обґрунтованість нарахування штрафних санкцій та компенсаційних платежів; за зустрічним позовом предметом доказування є виконання договору та чинного законодавства України, підстави для нарахування та стягнення штрафних санкцій.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (ч.1 ст.193 ГК України).

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). (ст.530 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частинами 1,2 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу (п. 187.1. ст. 187 ПК України в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з підпунктом "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За п. 198.6 ст. 198 ПК України 198.6. не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну та/або розрахунок коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року, в яких загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов`язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Згідно зі ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Дослідивши надані до матеріалів справи докази (Договір, акти надання послуг, платіжні доручення з оплати за одержані послуги), беручи до уваги відсутність заперечень Відповідача з приводу суми стягнення, суд визнає обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи вимогу про стягнення основного боргу 754 337,00 грн. за первісним позовом.

Перевіривши розрахунки Позивача, господарським судом встановлено, що розрахунок 3 % річних Позивачем проведено неправильно.

Так, п. 3.2. Договору розрахунки за цим договором здійснюються протягом 30 календарних днів з моменту підписання Актів прийому-передачі наданих послуг.

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Позивач проводив нарахування тільки з урахуванням п. 3.2. Договору, однак, не взяв до уваги, що деякі платежі припадали на вихідний день.

За розрахунком суду, 3% річних з простроченої суми становлять 56 403,16 грн.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що первісна позовна заява підлягає частковому задоволенню, до стягнення належать: 754 337,00 грн. - основного боргу, 56 403,16 грн. - 3 % річних, 102 650,38 грн. - індексу інфляції. Решта позовних вимог задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 129 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Щодо зустрічного позову, судом встановлено, що з наданих доказів вбачається, що Позивач не зареєстрував податкові накладні за спірними правовідносинами.

Суму збитків, спричинених Відповідачеві Позивач визнав, заперечуючи стягнення річних та індексу інфляції.

Згідно зі ст. 201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Судом встановлено, що Позивач не виконав вимоги ст.201 Податкового кодексу України, чим позбавив Відповідача права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 283 865,35грн.

При цьому, хоча обов`язок виконавця послуги зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем послуги, невиконання такого обов`язку фактично завдало Відповідачеві збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18).

Відтак, має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю Позивача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту Відповідача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 10.01.2022 у справі №910/3338/21.

Враховуючи викладене та встановлені обставини у справі, суд дійшов висновку, що Позивач в порушення вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим Відповідач був позбавлений права включити суму ПДВ 283 865,35 грн. до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №908/76/18.

Відтак, вимоги про стягнення з Позивача на користь Відповідача збитків у розмірі 283 865,35 грн., є обґрунтованими.

Щодо компенсаційних виплат, передбачених ст. 625 ЦК України, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач з посиланням на ст. 625 ЦК України, просить стягнути з Позивача індекс інфляції 47 297,82 грн. за період з серпня 2019 по грудень 2021 та 3% річних - 21 254,95 грн. за період з 01.08.2019 по 28.01.2022.

Однак зобов`язання за даною статтею передбачено за прострочення виконання грошового зобов`язання. Оскільки відносини сторін за зустрічною позовною заявою є деліктними, то прострочення грошового зобов`язання в особи виникає після звернення іншої особи за відшкодуванням збитків і не задоволенні вимоги винною особою у встановлений строк.

Однак, до матеріалів справи не надано вимоги Відповідача направленої або врученої Позивачеві про сплату наведених збитків.

Пред`явлення зустрічної позовної заяви до суду, в розумінні законодавства України, не вважається вимогою про сплату збитків.

За таких обставин, на думку суду, Відповідач не набув права на стягнення з Позивача річних та індексу інфляції на суму завданих збитків.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що зустрічна позовна заява підлягає частковому задоволенню, до стягнення належать: 283 865,35 грн. - збитків. Решта позовних вимог задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 129 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241,247 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Первісний позов - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ФОРС" (49000, м. Дніпро, вул. В. Моссаковського, 6-А, код 40345922) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "ЕКОХІМ" (03045, м. Київ, вул. Набережна-Корчуватська, буд. 136, код 38563113) 754 337,00 грн. - боргу, 56 403,16 грн. - 3% річних, 102 650,38 грн. - індексу інфляції, 13 700,85 грн. - судового збору.

У решті позову за первісним позовом відмовити.

Зустрічний позов - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "ЕКОХІМ" (03045, м. Київ, вул. Набережна-Корчуватська, буд. 136, код 38563113) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ФОРС" (49000, м. Дніпро, вул. В. Моссаковського, 6-А, код 40345922) 283 865,35 грн. - збитків, 4 257,98 грн. - судового збору.

У решті позову за зустрічним позовом відмовити.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України, з урахуванням ч. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" цього Кодексу.

Повне судове рішення складене 01.08.2022.

Суддя С.Г. Юзіков