Рішення

від 02.08.2022 по справі 914/103/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.08.2022Справа № 914/103/22

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАФТЕР ЛТД"

46008, Тернопільська обл., місто Тернопіль, вул. Острозького князя,

будинок 10, офіс 3-2; ідентифікаційний код 42049258

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛФРУТ ТРЕЙД"

01023, місто Київ, пл. Спортивна, будинок 1А;

ідентифікаційний код 43462449

про стягнення заборгованості в розмірі 97 129,33 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КРАФТЕР ЛТД" звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛФРУТ ТРЕЙД" про стягнення 97 129,33 грн заборгованості за несплачені послуги.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.01.2022 матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Крафтер ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галфрут Трейд" про стягнення 97 129,33 грн передані за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

За наслідками автоматизованого розподілу вищевказана позовна заява передана на розгляд судді Лиськову М. О.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.05.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №914/103/22 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

Означену ухвалу, направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак поштове відправлення №0105492187492 повернуто до суду з посиланням на відсутність адресата за вказаною адресою.

Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №914/103/22 однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

21 вересня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «КРАФТЕР ЛТД» (далі - Позивач або Експедитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЛФРУТ ТРЕЙД» (далі - Відповідач або Замовник) було укладено договір №21/09-К про надання послуг з перевезень вантажів автомобільним транспортом (далі - Договір).

Предметом Договору передбачено, що Експедитор зобов`язується за плату і за рахунок Замовника виконати або організувати виконання визначених Договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу Замовника автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні (п.1.2. розділу 1 Договору).

Конкретний обсяг операцій, які мав здійснити Позивач згідно умов Договору, визначений п.2.1. розділу 2 Договору.

Згідно п.2.4. розділу 2 Договору конкретні умови по кожному перевезенню обумовлюються в заявці, що є невід`ємною частиною даного Договору, в якій відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення, а саме: найменування Вантажовідправника, Вантажоодержувача, Експедитора, Замовника та їх уповноважених ; сіб, вид та найменування вантажу, розмір плати за надані послуги, пункти відправлення та доставки вантажу, тип та об`єм автофургона, термін подачі автотранспорту на завантаження, термін доставки вантажу, окремі вказівки Замовника, додаткові чи особливі умови перевезення, державні номери транспортних засобів.

У відповідності до п.п.3.2.5,-3.2.6. п. 3.2. розділу з Договору Експедитор зобов`язаний своєчасно доставити ввірений вантаж у пункт призначення; передати у пункті призначення звірений вантаж одержувачу, зазначеному в супровідних документах (товарно-транспортній накладній, CMR).

Так, відповідно до Заявки №2/Т від 12.10.2021 р. до договору №21/09-К про надання послуг з перевезень вантажів автомобільним транспортом від 21.09.2021 р. Експедитор мав надати Замовнику послуги з перевезення вантажу (малина перетерта охолоджена, наливом в цистерні 23,0 тонни +- 1,0 тонна) за маршрутом Україна, Вінницька обл. - Німеччина, Neuhausen D-75242.

На виконання взятих на себе зобов`язань за Договором Позивач згідно Заявки Відповідача здійснив у період з 12.10.2021 р. по 20.10.2021 р. перевезення вантажу (малина свіжа, мелена, охолоджена, вага 23000 кг), що підтверджується міжнародною товарно- транспортною накладною (CMR) №0079636.

Відповідно до п.2.5. розділу 2 Договору після повного виконання замовлення Експедитор оформляє акт виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками. Акт виконаних робіт направляється Замовнику у двох екземплярах, один з яких останній зобов`язується підписати, завірити печаткою та повернути Експедитору не пізніше 5-ти робочих днів з дня отримання даного акту. В разі незгоди Замовника з актом виконаних робіт, Замовник зобов`язаний надати обґрунтовану письмову відмову від його підписання, чи заперечення, щодо виконаних послуг, у термін не пізніше 5-ти робочих днів з дня отримання акту. В разі неповернення Замовником акту у строк, зазначений в цьому пункті, він вважається таким, що пописаний Замовником на умовах Експедитора, а замовлення виконане у повному обсязі та належним чином.

Розрахунки між Сторонами проводяться шляхом перерахування Замовником грошових коштів на поточний рахунок Експедитора протягом 10 календарних днів з дня отримання документів, що підтверджують надання транспортно-експедиторських послуг, а саме: рахунку, копії товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу; акту виконаних робіт та податкової накладної (п.5.3. розділу 5 Договору).

23 листопада 2021 року Позивачем на адресу Відповідача було направлено інформаційний лист, до якого додано всі передбачені п.5.3. Договору документи, в тому числі і акт №ТР-0000589 здавання-приймання послуги за договором №21/09-К від 21.09.21.

За твердженням Позивача, котре належними та допустими доказами не спростовано відповідачем, зазначені вище документи отримані Відповідачем 01.12.2021 р.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги Позивач вказує, що ні в строки передбачені умовами Договору (п.п. 2.5., 5.3. Договору), ні на день подачі цього позову Відповідач акт виконаних робіт не повернув, обґрунтовану письмову відмову від його підписання Позивачу не направив, розрахунки за надані послуги не здійснив.

Відповідно до п.п.3.1.12.-3.1.13. п. 3.1. розділу 3 Договору Замовник зобов`язаний сплачувати рахунки Експедитора на умовах, передбачених в цьому Договорі та в розмірах, узгоджених в заявках або Додатках про тарифи; у визначені цим Договором строки підписати акт виконаних робіт та один його примірник надіслати на адресу Експедитора.

Таким чином, починаючи з 14.12.2021 р., у Відповідача перед Позивачем виникла підтверджена заборгованість за надані послуги у розмірі 96 573,71 грн.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу (ч.1 ст.926 Цивільного кодексу України).

За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Судом встановлено, що акти наданих послуг підписані лише Позивачем, однак у матеріалах справи відсутні заперечення щодо якості та вартості наданих послуг зі сторони Відповідача. Таким чином, суд приходить до висновку, що Відповідач у встановлений вищевказаним договором строк не розрахувався чим порушив умови договору.

Відповідно до практики Верховного суду України зазначається, що у разі відмови однієї із сторін від підписання акту, про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акту, визнані судом обґрунтованими (Постанова ВСУ у справі №913/1397/16 від 26 квітня 2018 р.).

Таким чином, суд приймає твердження позивача, що сума заборгованості Відповідача перед Позивачем по Договору станом дату подання позовної заяви становить 96 573,71 грн. Розмір такої заборгованості підтверджується відповідними Актами наданих послуг, платіжними дорученнями та відповідними рахунками, що не було сплачено Відповідачем.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки, строк виконання відповідачем грошового зобов`язання по договору перевезення вантажів №21/09-К від 21.09.2021 у сумі 96 573,71 грн. настав до прийняття рішення по суті справи, заборгованість відповідача у сумі 96 573,71 грн. підтверджена матеріалами справи, доказів сплати відповідачем заборгованості матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 476,25 грн., 3 % річних у розмірі 79,37 грн.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він є арифметично вірним, таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 79,37 грн., а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.7. розділу 6 Договору передбачено, що у разі несвоєчасних розрахунків, Замовник зобов`язується оплатити Експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, що діятиме на момент такого прострочення за кожний день прострочення платежу.

Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені та визнано його арифметично вірним.

За таких обставин, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 476,25 грн.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.

Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛФРУТ ТРЕЙД" (01023, місто Київ, пл. Спортивна, будинок 1А; ідентифікаційний код 43462449) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАФТЕР ЛТД" (46008, Тернопільська обл., місто Тернопіль, вул. Острозького князя, будинок 10, офіс 3-2; ідентифікаційний код 42049258) суму основного боргу у розмірі 96 573,71 грн., пеню у розмірі 476,25 грн., 3 % річних у розмірі 79,37 грн. та 2 270,00 грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов