Рішення

від 26.07.2022 по справі 910/17828/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.07.2022Справа № 910/17828/21За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСПЕЦТРАНС ТЕК»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛНАФТОГАЗ»

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР»

про стягнення 8 949, 86 грн,

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Федорова С.М.

Представники учасників справи:

від позивача: Спектор Ю.І. (в режимі відеконференції);

від відповідача: Ополонець І.В.;

від третьої особи: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОСПЕЦТРАНС ТЕК» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛНАФТОГАЗ» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 355 407, 89 грн, з яких: 314 66, 00 основний борг, 10 913, 93 грн інфляційні збитки, 5 591, 20 грн нараховані відсотки та 24 237, 76 грн пеня.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.509, 524, 526, 533-535, 546, 549, 550, 610, 625, 693 Цивільного кодексу України, мотивовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором №ДГ-0000572 від 17.02.2020 купівлі-продажу бланків-дозволів та паливних карток для отоварення ПММ, в частині повної та своєчасної передачі дозвільних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 відкрито провадження в справі №910/17828/21, визнано справу малозначною та постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

08.12.2021 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечує проти задоволення позову посилаючись на те, що 20.07.2021 між позивачем (кредитор), відповідачем (первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» (новий боржник) укладено договір №2 про переведення боргу, відповідно до якого новий боржник прийняв на себе зобов`язання, що виникли по договору №ДГ-0000572 від 17.02.2020.

13.12.2021 від позивача надійшла заява про зменшення суми позовних вимог до 302 801, 75 грн, з яких: 268 385, 00 грн основний борг, 8 964, 10 грн інфляційні збитки, 4 722, 05 грн нараховані відсотки та 20 730, 60 грн пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2022, розгляд справи №910/17828/21 постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.02.2022. Залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» (надалі - третя особа).

24.01.2022 від позивача надійшла заява про зменшення суми позовних вимог до 8 949, 86 грн, з яких: 6 213, 11 грн інфляційні збитки та 2 736, 74 грн 3% річних.

08.02.2022 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких останній заперечує щодо позову, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, з посиланням на те, що строк виконання зобов`язання в договорі не встановлено та позивач до моменту укладення договору про переведення боргу не пред`являв жодних вимог до відповідача щодо виконання умов договору.

08.02.2022 від позивача надійшло клопотання, в якому останній просить закрити підготовче засідання та призначити справу до розгляду по суті, а також враховуючи стрімке зростання захворювань на COVID-19 просить розглядати дане клопотання без його участі.

Підготовче засідання призначене на 08.02.2022 не відбулося, в зв`язку з перебуванням судді Карабань Я.А. на лікарняному.

Також 10.02.2022 від позивача надійшло клопотання про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програми "EasyCon".

Ухвалою Господарського суду мста Києва від 14.02.2022 підготовче засідання призначено на 02.03.2022 та відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСПЕЦТРАНС ТЕК» про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції.

Підготовче засідання призначене на 02.03.2022 не відбулося.

25.03.2021 від позивача надійшло клопотання про участь його представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програми "EasyCon".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2022 підготовче засідання призначено на 07.06.2022 та клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у системі "EasyCon" задоволено.

07.06.2022 від представника відповідача на виконання вимог ухвали суду надійшли документи для приєднання до матеріалів справи.

У підготовче засідання 07.06.2022 з`явились представники позивача та відповідача, представник третьої особи в засідання не з`явився, причини неявки суд не повідомив. Прокольною ухвалою суд прийняв до розгляду заяви позивача про зменшення позовних вимог та визначив ціну позову з їх урахуванням. Враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, суд протокольної ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 26.07.2022.

16.06.2022 від позивача надійшло клопотання про участь його представника в судових засіданнях у режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів за допомогою технічного забезпечення «EasyCon».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2022 клопотання позивача про участь його представника в судових засіданнях у режимі відеоконференції повернуто заявнику без розгляду

24.06.2022 від позивача надійшло клопотання про участь його представника в судових засіданнях у режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів за допомогою технічного забезпечення «EasyCon».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2022 клопотання позивача про участь його представника в судових засіданнях у режимі відеоконференції задоволено.

Представник позивача в судовому засіданні 26.07.2021 надав пояснення по суті позовних вимог, позов просив задовольнити, представник відповідача заперечувала проти позову в повному обсязі. Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд дійшов висновку, що неявка представника третьої особи в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 26.07.2022 відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.02.2020 між відповідачем (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір ДГ-0000572 купівлі-продажу бланків-дозволів та паливних карток для отоварення ПММ (надалі - договір), відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов`язується передати покупцю бланки-дозволи та/або електронні паливні картки, які надають право на здійснення заправки паливно-мастильними матеріалами автотранспорту покупця на АЗС, вказаних в п.1.4. цього договору, покупець зобов`язується приймати та оплачувати бланки-дозволи їх номіналом та/або поповнювати електронні паливні картки на бажану кількість/суму отримання покупцем паливно-мастильних матеріалів (ПММ).

Відповідно до умов п.1.3. договору, за цим договором продавець зобов`язується випустити та передати покупцю один з наступних (або всі/разом, і вибір покупця) дозвільних документів, які надають право на здійснення заправки паливно-мастильними матеріалами автотранспорту покупця, а саме:

1.3.1. бланк-дозвіл (талони) - спеціальний документ, який має встановлену продавцем форму, зміст, ступінь захисту, строк дії, серійний/порядковий номер, тощо, та дозволяє його пред`явнику отримувати на АЗС контрагента продавця ПММ відповідного найменування, марки та у кількості, що зазначені у ньому. Бланк-дозвіл видається продавцем на умовах, передбачених цим договором. Бланк-дозвіл за цим договором не є спеціальним платіжним засобом (платіжною карткою) у розумінні Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», призначений виключно для підтвердження повноважень представників покупця на отримання ПММ, є засобом одноразового використання, що забезпечує систему безготівкового відпуску ПММ в мережі АЗС контрагента продавця;

1.3.2. електронна паливна картка (смарт-картка) літрова - спеціальний засіб у вигляді емітованої у встановленому діючим законодавством порядку пластикової картки встановленого зразку, що використовується для підтвердження повноважень представників покупця на отримання ПММ відповідної кількості, виду та марки, попередньо оплачених відповідно до умов цього договору;

1.3.3. електронна паливна картка (смарт-картка) грошова - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої у встановленому діючим законодавством порядку пластикової картки встановленого зразку, що використовується для ініціювання переказу грошових коштів з умовного рахунку платника (далі по тексту разом - дозвільні документи).

Відповідно до умов п.2.1.1. договору покупець перераховує продавцю вартість ПММ в асортименті, кількості та за ціною згідно з виставленим рахунком-фактурою, протягом 1 (одного) робочого дня з моменту виставлення рахунку-фактури. Ціна ПММ, зазначена у рахунку-фактурі, є остаточною для покупця, незалежно від того, яка ціна буде діяти на АЗС контрагента в момент отоварення бланків-дозволів (талонів). ПММ відпускаються у кількості та за видами, вказаними на бланках-дозволах (талонах).

Розрахунок здійснюється у безготівковому вигляді шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок продавця або шляхом внесення готівки в касу продавця.

Відповідно до умов п.2.1.3. договору під час видачі бланків-дозволів продавець видає покупцю видаткову накладну.

Згідно із п.2.2.1. договору покупець оплачує продавцю вартість ПММ в асортименті, кількості та за ціною згідно з виставленим рахунком-фактурою протягом 1 (одного) робочого дня з моменту виставлення рахунку-фактури. Ціна ПММ, зазначена у рахунку-фактурі, є остаточною для покупця, незалежно від того, яка ціна буде діяти на АЗС контрагента в момент отоварення за електронною паливною карткою (смарт-картка) - літрова. ПММ відпускаються у кількості та за видами, на які поповнено електронну паливну картку (смарт-картка) - літрова.

Розрахунок здійснюється у безготівковому вигляді шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок продавця або шляхом внесення готівки в касу продавця.

Відповідно до п.2.2.4. договору продавець видає покупцю видаткову накладну по даті оплати відповідної кількості виду та марки ПММ.

У пункті 2.3.1. договору передбачено, що покупець перераховує у безготівковому вигляді грошові кошти в якості передплати на банківський рахунок продавця у розмірі за домовленістю сторін.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.6.1. цього договору та закінчується 31.12.2020. У разі, якщо жодна із сторін не заявить про його припинення за один місяць до закінчення строку його дії. Договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах (п.п.6.1., 6.2. договору).

Так, на виконання умов договору позивачем було перераховано відповідачу 20 853 120, 06 грн, що підтверджується платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи (т.1, а.с.101-273, т.2, а.с.1-66).

У свою чергу відповідачем було передано позивачу дозвільних документів на загальну суму 20 584 735,06 грн, що підтверджується видатковими накладними наявними в матеріалах справи (т.2, а.с.67-291, т.3, а.с.15-16).

Отже, відповідачем передано позивачу дозвільні карти на 268 385, 00 грн менше, чим було оплачено.

Також 30.07.2021 між відповідачем (первісний боржник), третьою особою (новий боржник) та позивачем (кредитор) укладено договір №2 про переведення боргу відповідно до п.1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором первісний боржник переводить свої обов`язки (борг) за договором ДГ-0000572 від 17.02.2020, укладений між первісним боржником та кредитором (далі - основний договір), новому боржнику, а новий боржник замінює первісного боржника і приймає на себе обов`язки у зобов`язанні, що виникає з основного договору.

Згідно із п.1.2. договору №2 про переведення боргу первісний боржник переводить на нового боржника грошовий борг у розмірі 268 385, 00 грн, що виник на підставі основного договору.

Відповідно до п.1.3. договору №2 про переведення боргу після підписання даного договору до нового боржника переходять зобов`язання по основному договору щодо постачання товару. Переведення боргу за цим договором не тягне за собою жодних інших змін умов основного договору, укладеного між первісним боржником і кредитором, окрім тих, що пов`язані із заміною первісного боржника новим боржником.

У пункті 5.1. договору №2 про переведення боргу зазначено, що він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Вказані обставини не є спірними і визнаються учасникам справи і відповідно до ч.1 ст.75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають доказуванню.

У зв`язку з укладенням договору переведення основного боргу на суму 268 385, 00 грн, позивачем заявою від 24.01.2022 було зменшено позовні вимоги, а тому, з урахуванням заяви про зменшення, предметом позову в даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми відповідальності за невиконання грошового зобов`язання - 6 213, 11 грн інфляційних втрат та 2 736, 74 грн 3% річних, нарахованих до моменту укладення договору про переведення боргу.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відтак між сторонами виникли правовідносини на підставі договору купівлі-продажу, які підпадають під правове регулювання глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що сторони уклали договір купівлі-продажу на підставі якого позивач сплатив відповідачу 20 853 120, 06 грн. Відповідачем, у свою чергу, зобов`язання по передачі дозвільних документів виконано не в повному обсязі, а саме передано дозвільних документів на загальну суму 20 584 735,06 грн, чим порушено умови, а також зазначені вище норми матеріального права.

Доказів передачі дозвільних документів на суму 268 385, 00 грн (20 853 120, 06 грн-20 584 735,06 грн) матеріали справи не містять та відповідачем у порядку, передбаченому ГПК України, таких доказів суду не надано.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 692 Цивільного кодексу України законодавцем було унормовано загальні положення, якими врегульовано загальні питання оплати товару, порядку виконання такого обов`язку та наслідків його порушення, одночасно з цим закріпивши в приписах ст. 693 - 695 цього Кодексу спеціальні норми якими врегульовано правовідносини купівлі-продажу у випадках коли розрахунок за товар здійснюється шляхом попередньої оплати або ж продаж здійснюється з відстрочкою (у кредит) чи розстрочкою.

Визначаючи в таких положеннях наслідки порушення своїх обов`язків учасниками правовідносин купівлі-продажу законодавцем, зокрема, було встановлено, що:

- якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України);

- якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару (ч. 4 ст. 694 Цивільного кодексу України);

- якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару (ч. 2 ст. 695 Цивільного кодексу України).

Отже, законодавцем, зокрема, було визначено такі рівнозначні правові наслідки порушення зобов`язань з оплати чи поставки, а саме: якщо продавець не передав оплачений товар у встановлений строк, то покупець набуває право вимагати повернення суми попередньої оплати; і навпаки: якщо покупець прострочив оплату переданого товару, то продавець має право вимагати його повернення.

Однак, якщо питання моменту виникнення у продавця/покупця відповідних прав вимог є зрозумілим (з моменту порушення строків оплати/поставки), то встановлюючи такі наслідки законодавцем не було визначено чіткого моменту настання кореспондуючих таким правам обов`язків продавця/покупця з повернення передоплати чи повернення товару.

Тому, визначаючи такий момент слід керуватися загальними нормами, під правове рулювання яких підпадають питання виконання зобов`язань.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, із закінченням строку виконання зобов`язання продавця передати оплачений покупцем товар останньому таке зобов`язання припиняється і відповідно трансформується в зобов`язання з повернення сплаченої покупцем передоплати за його вимогою, і навпаки, із закінченням строку оплати покупцем товару, проданого в кредит, таке зобов`язання припиняється і трансформується в зобов`язання з повернення продавцю відповідного товару.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19, вирішуючи питання настання строку виконання обов`язку з повернення суми попередньої оплати, в порядку ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України, вказала, що "вказане зобов`язання, відповідно до положень частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, фактично виникло у відповідача у зв`язку із закінченням обумовленого сторонами у пункті 2.1 контракту строку поставки (30 листопада 2016 року), який виходячи із суті зобов`язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів. Таким чином у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, частини першої статті 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 01 грудня 2016 року."

Відтак враховуючи, що в положеннях ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 694 Цивільного кодексу України закріплено рівнозначні наслідки тотожних за своєю суттю порушень, притримуючись висновків Великої Палати Верховного Суду, суд вважає за можливе дійти висновку, що в силу приписів ч. 1 ст. 530 та ч. 4 ст. 694 Цивільного кодексу України у відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати (тобто сплатити кошти) з наступного дня після строку передачі товару (дозвільних документів).

Так, у пункті п.2.2.4. договору сторонами погоджено, що продавець видає покупцю видаткову накладну по даті оплати відповідної кількості виду та марки ПММ.

Враховуючи зазначене вище, посилання відповідача на те, що строк виконання зобов`язання за договором купівлі-продажу не настав є необґрунтованими

Отже, враховуючи дати оплат здійснені відповідачем, у відповідача виникло зобов`язання повернути грошові кошти позивачу: за платіжним дорученням №4516- 17.03.2021, №4530 - 18.03.2021, №4558 - 20.03.2021, №4572 - 23.03.2021, №4656 та №4659 - 27.03.2021, №4675 та №4681 - 30.03.2021, №4684 - 31.03.2021, №4741 - 03.04.2021, №4783- 07.04.2021 і №4815 - 09.04.2021.

Так, у зв`язку з невиконанням відповідачем грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6 213, 11 грн інфляційних втрат та 2 736, 74 грн 3% річних розрахований за загальний період з 17.03.2021 по 29.07.2021, тобто по дату укладення договору про переведення боргу на третю особу (30.07.2021) .

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних за загальний період з 17.02.2021 по 29.07.2021, вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2 736, 74 грн 3% річних підлягають задоволенню.

Також судом було здійснено перерахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період та встановлено, що він є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв`язку з чим позовна вимога про стягнення з відповідача 6 213, 11 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen . ), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 6 213, 11 грн інфляційних втрат та 2 736, 74 грн 3% річних.

Витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2 270, 00 грн відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Окремо суд зазначає, що порядок та правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюється Законом України «Про судовий збір».

Частиною 1 статті 4 Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст.4 зазначеного Закону визначений розмір ставок судового збору, що справляється за подання позовних заяв до господарського суду, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем була заявлена вимога про стягнення заборгованості в загальному розмірі 355 407, 89 грн, яка має майновий характер.

Отже, за подання даної позовної заяви підлягав сплаті судовий збір у розмірі 5 331, 12 грн ( 1,5 відсотка ціни позову).

У подальшому позивачем зменшено позовні вимоги до 8 949, 86 грн, судових збір за які складає 2 270, 00 грн.

Як убачається з матеріалів справи позивачем було сплачено за подання позовної заяви судовий збір за платіжними дорученнями №27451 від 28.10.2021 у розмірі 5 331, 12 грн.

На підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, в зв`язку зі зменшенням позовних вимог позивач має право на повернення судового збору в загальному розмірі 3 061, 12 грн, а тому після отримання відповідного клопотання судом буде розглянута вимога про повернення позивачу частини судового збору у вказаному розмірі.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛНАФТОГАЗ» (02125, місто Київ, проспект Визволителів, будинок 3, ідентифікаційний код 40500120) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСПЕЦТРАНС ТЕК» (65104, місто Одеса, проспект Академіка Глушка, будинок 29, ідентифікаційний код 42512075) 6 213 (шість тисяч двісті тринадцять) грн 11 коп. інфляційних втрат, 2 736 (дві тисячі сімсот тридцять шість) грн 74 коп. 3% річних та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 02.08.2022.

Суддя Я.А.Карабань