Рішення

від 01.08.2022 по справі 910/3502/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.08.2022Справа № 910/3502/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "НІКО-ТАЙС"

до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Філії "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"

про стягнення 66 494,76 грн,

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Пасічнюк С.В.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "НІКО-ТАЙС" (далі - позивач, ТОВ "КОМПАНІЯ "НІКО-ТАЙС") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Філії "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (далі - відповідач, АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ") про стягнення заборгованості та нарахованого розміру грошових коштів за ненадані та/або невиконанні послуги перевезення, попередньо котрі було сплачено/перераховано на підставі платіжного доручення №2117005276 від 15 листопада 2017 року, платіжного доручення №2117067989 від 19 січня 2018 року, платіжного доручення №2117090431 від 14 лютого 2018 року, платіжного доручення №2117111294 від 06 березня 2018 року, платіжного доручення №2117189401 від 13 червня 2018 року, платіжного доручення №2117190989 від 14 червня 2018 року та платіжного доручення №2117202511 від 27 червня 2018 року, а саме: 63 511,12 грн заборгованості, 354, 28 грн 3% річних, 2 629,36 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі акту про придбання майна на аукціоні від 02.08.2021 набув право вимоги до відповідача про стягнення заборгованості на підставі вищенаведених платіжних доручень, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "НІКО-ТАЙС" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/3502/22 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

13.06.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 28.03.2022 №28-5/03 з доданими до нього додатками.

22.06.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

27.06.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення по справі.

29.06.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення (на відповідь на відзив від 16.06.2022 №16-03/06).

18.07.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшов запит про надання інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

ПАТ "Київенерго" впродовж грудня 2017 року - червня 2018 на користь АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", в особі Філії "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" було перераховано аванс у загальній сумі 429 000,00 грн за надання послуг перевезення згідно платіжних доручень №2117005276 від 15 листопада 2017 року, №2117067989 від 19 січня 2018 року, №2117090431 від 14 лютого 2018, №2117111294 від 06 березня 2018 року, №2117189401 від 13 червня 2018 року, №2117190989 від 14 червня 2018 року та №2117202511 від 27 червня 2018 року.

Станом на 02.08.2021 попередньо/завчасно оплачені послуги зі сторони АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", в особі Філії "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" на користь ПАТ "Київенерго" на суму перерахованого авансу надані/виконані не були.

За твердженням позивача, заборгованість АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", в особі Філії "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" перед ПАТ "Київенерго" щодо повернення грошових коштів за ненадані послуги та/або невиконані послуги перевезення, попередньо, котрі було сплачено/перераховано на підставі платіжних доручень №2117005276 від 15 листопада 2017 року, №2117067989 від 19 січня 2018 року, №2117090431 від 14 лютого 2018, №2117111294 від 06 березня 2018 року, №2117189401 від 13 червня 2018 року, №2117190989 від 14 червня 2018 року та №2117202511 від 27 червня 2018 року становила 63 511, 12 грн.

З 2015 року по 2020 роки АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" надавала ПАТ "Київенерго" послуги з перевезення вантажів залізничним транспортом на підставі укладених договорів.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ "Київенерго" (ідентифікаційний код 00131305) змінило своє найменування на АТ "К.Енерго" (ідентифікаційний код 00131305).

27.07.2021 було проведено електронний аукціон №UA-PS-2021-07-16-000066-1, переможцем якого визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "НІКО-ТАЙС" (код ЄДРПОУ 38039872).

Відповідно до протоколу проведення електронного аукціону №UA-PS-2021-07-16-000066-1 від 27.07.2021 здійснювалась продаж активів в процедурі банкрутства АТ "К.Енерго" (код ЄДРПОУ 00131305) (справа №905/1965/19, порушена Господарським судом Донецької області), а саме права вимоги на загальногосподарську дебіторську заборгованість, підтверджену первинними документами та/або рішеннями.

Відповідно до Акту про придбання на аукціоні від 02.08.2021 Акціонерним товариством "К.Енерго" в особі арбітражного керуючого ліквідатора Паркулаб Володимира Григоровича, свідоцтво Міністерства юстиції України про право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 25.05.2013 №983, призначеного ліквідатором Акціонерного товариства "К.ЕНЕРГО" згідно постанови Господарського суду Донецької області від 24.09.2020 по справі №905/1965/19 надалі (продавець), з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс", в особі директора Мілованової Ольги Михайлівни (покупець), з другої сторони, на умовах цивільно-правового правочину, та на підставі Протоколу проведення електронного аукціону №UA-PS-2021-07-16-000066-1 від 27.07.2021 року, продавець передає у власність покупця наступний об`єкт продажу банкрута - Акціонерне товариство "К.Енерго" (85612, Донецька область, Мар`їнський район, місто Курахове, вулиця Енергетиків, будинок 34, код ЄДРПОУ 00131305): лот №69 - право вимоги на зальногосподарську дебіторську заборгованість, підтверджену первинними документами та/або рішенням суду АТ "К.Енерго" (85612, Донецька область, Мар`їнський район, місто Курахове, вулиця Енергетиків, будинок 34, код ЄДРПОУ 00131305) до осіб, перелік (найменування із ідентифікаційними/ідентифікуючими ознаками/даними) котрих із зазначенням підстав (документів) та дат виникнення заборгованостей, а також розмірів/сум відповідних заборгованостей, було розміщено в оголошенні про проведення аукціону №UA-PS-2021-07-16-000066-1, в тому числі й оголошені на електронному майданчику через якого покупцем було подано пропозицію - ТОВ "Е-Тендер" (код ЄДРПОУ 39484263) .

Детальна інформація щодо права вимоги на зальногосподарську дебіторську заборгованість, підтверджену первинними документами та/або рішеннями суду АТ "К.Енерго" (85612, Донецька область, Мар`їнський район, місто Курахове, вулиця Енергетиків, будинок 34, код ЄДРПОУ 00131305) із переліком документів на її підтвердження (всіх наявних у продавця за об`єктивної господарської можливості) також було розміщено у відомостях про проведення попереднього аукціону.

Підписанням Акту про придбання на аукціоні від 02.08.2021 сторони посвідчили передачу АТ "К.Енерго" на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" права грошової вимоги на загальногосподарську дебіторську заборгованість, підтверджену первинними документами та/або рішеннями суду на суму 38 940 309, 12 грн.

Деталізація змісту та сутності переданого права грошової вимоги на загальногосподарську дебіторську заборгованість АТ "К.Енерго" міститься у Додатку №1 до протоколу №5 комітету кредиторів АТ "К.Енерго" від 09.04.2021, а також у додатку №1 до наведеного Акту про придбання майна на аукціоні.

Передача документів первинного бухгалтерського обліку (різного роду договорів, накладних актів, рахунків-фактур, платіжних доручень, банківських виписок, судових рішень, документів виконавчого провадження, тощо, котрі визначають та підтверджують зміст право вимоги дебіторської заборгованості АТ "К.Енерго" (код ЄДРПОУ 00131305) до осіб здійснюється одночасно із підписанням наведеного Акту про придбання майна на аукціоні.

Ціна реалізації майна (лоту №69) склала 70 928,93 грн.

Відповідно до платіжного доручення №11815 від 02.08.2021 позивачем перераховано АТ "К.Енерго" суму вартості реалізації майна в розмірі 70 928,93 грн.

Згідно додатку №1 до Акту про придбання на аукціоні №UA-PS-2021-07-16-000066-1 по Лоту 69, який відбувся 27.07.2021, право вимоги на загальногосподарську дебіторську заборгованість, підтверджену первинними документамм та/або рішеннями суду, на суму 38 940 309,12 грн, визначено, зокрема, назву контрагента (боржника) - ЄРЦ філія ПАТ Укрзалізниця, платіжні доручення №2117005276 від 15 листопада 2017 року, №2117067989 від 19 січня 2018 року, №2117090431 від 14 лютого 2018, №2117111294 від 06 березня 2018 року, №2117189401 від 13 червня 2018 року, №2117190989 від 14 червня 2018 року та №2117202511 від 27 червня 2018 року на загальну суму 63 511,12 грн.

На виконання умов наведеного акту із врахуванням інформації про перелік дебіторів відповідно до додатку про придбання майна на аукціоні, АТ "К.ЕНЕРГО" було передано ТОВ "КОМПАНІЯ "НІКО-ТАЙС" перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі ФІЛІЇ "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" обумовленого грошового зобов`язання щодо повернення грошових коштів за ненадані послуги та/або невиконані послуги перевезення, попередньо, котрі було сплачено/перераховано на підставі платіжних доручень №2117005276 від 15 листопада 2017 року, №2117067989 від 19 січня 2018 року, №2117090431 від 14 лютого 2018, №2117111294 від 06 березня 2018 року, №2117189401 від 13 червня 2018 року, №2117190989 від 14 червня 2018 року та №2117202511 від 27 червня 2018 року, а також інших додаткових зобов`язань, котрі зумовлені та виникли як наслідок у зв`язку із неналежним та несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов`язання щодо повернення грошових активів за ненадані та/або невиконані послуги перевезення, попередньо, котрі було сплачено/перераховано на підставі вказаних платіжних доручень.

Згідно довідок про стан дебіторської заборгованості на 31.01.2021, виданих головним бухгалтером АТ "К.ЕНЕРГО", вбачається, що грошові зобов`язання ЄРЦ ПАТ УКРЗАЛІЗНИЦЯ у повному обсязі не виконані, розмір боргу становить 63 511,12 грн.

08.01.2022 позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу №08-5/01 про перерахування на користь ТОВ "КОМПАНІЯ "НІКО-ТАЙС" грошових коштів у розмірі 63 511,12 грн. Зазначена вимога була отримана відповідачем 10.01.2022.

За доводами позивача, відповідач всупереч направленій вимозі не виконав своїх грошових зобов`язань на суму 63 511,12 грн, що стало наслідком звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача вищевказаного боргу.

Відповідач подав 13.06.2022 через відділ діловодства суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову в частині, не визнананої суми відповідачем.

Як встановлено судом, на підтвердження заборгованості відповідача в 63 511,12 грн, позивачем подані платіжні доручення №2117005276 від 15 листопада 2017 року, №2117067989 від 19 січня 2018 року, №2117090431 від 14 лютого 2018, №2117111294 від 06 березня 2018 року, №2117189401 від 13 червня 2018 року, №2117190989 від 14 червня 2018 року та №2117202511 від 27 червня 2018 року на загальну суму 63 511,12 грн та довідки про стан дебіторської заборгованості станом на 31.01.2021.

Жодних доказів, які б свідчили про фактичне надання послуг залізничним транспортом, їх вартості, часу такого надання послуг позивачем надано не було.

Водночас, відповідач у відзиві на позов визнав факт договірних відносин між ПАТ "Київенерго" (правонаступником якого є АТ "К.ЕНЕРГО"), факт перерахування ПАТ "Київенерго" грошових коштів та наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 31 057,12 грн.

За змістом ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право подати відзив на позов. Відзив повинен містити, зокрема, відомості про обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, наданих позивачем, з якою відповідач погоджується; заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив твердження позивача про те, що на 31.01.2022 невикористаний залишок по ПАТ "Київенерго" (код ЄДРПОУ 00131305) по договору №11540/ЦТЛ-2018 від 20.02.2018 становить 25 175,84 грн, по договору №9324-Є/ЦТЛ-2017 від 19.10.2017 становить 30 013,08 грн, по договору №00236/ЦТЛ-2018 від 02.03.2018 становить 8 322,20 грн, а загальна сума невикористаного залишку грошових коштів становить 63 511,12 грн.

Відповідач зазначив, що на балансі філії "ЄРЦ" обліковується невикористаний залишок грошових коштів ПАТ "Київенерго" (код ЄДРПОУ 00131305) по договору №00236/ЦТЛ-2018 від 02.03.2018 на суму 5 881,28 грн, по договору №11540/ЦТЛ-2018 від 20.02.2018 на суму 25 175,84 грн, що відображено в особових рахунках №8129883 та №8217235 за вказаними договорами за січень 2022 року, які долучено до відзиву.

Відповідач стверджував, що позивачем не враховано, що договір №9324-Є/ЦТЛ-2017 від 19.10.2017, укладений між АТ "Українська залізниця" та ПАТ "Київенерго" (код ЄДРПОУ 00131305), припинив дію на підставі додаткової угоди №1 від 02.03.2018 до договору від 19.10.2017 №9324-Є/ЦТЛ-2017.

Відповідач також посилався на лист ПАТ "Київенерго" (код ЄДРПОУ 00131305) від 02/03/2018 №63/3-1353, яким було повідомлено директора філії "ЄРЦ" ПАТ "Укрзалізниця", що невикористаний залишок грошових коштів в сумі 30013,08 грн, зараховано на особовий рахунок ПАТ "Київенерго" (код ЄДРПОУ 00131305) по договору №00236/ЦТЛ-2018 від 02.03.2018.

Також, відповідач звернув увагу, що позивачем частково не враховано надані АТ "Українська залізниця" послуги в період з 2018 по 2019 роки для ПАТ "Київенерго" (код ЄДРПОУ 00131305) згідно договору №00236/ЦТЛ-2018 від 02.03.2018 на суму 2 440,92 грн.

Відтак, як стверджує відповідач, загальна сума невикористаних грошових коштів по договорам №00236/ЦТЛ-2018 від 02.03.2018, №11540/ЦТЛ-2018 від 20.02.2018 становить 31 057, 12 грн.

За приписами частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

В силу вимог статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу норм статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до норми ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 514 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, за Актом про придбання на аукціоні від 02.08.2021 Акціонерним товариством "К.Енерго" в особі арбітражного керуючого - ліквідатора Паркулаба Володимира Григоровича, продано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" придбано право вимоги до відповідача про стягнення основної дебіторської заборгованості у розмірі 63 511, 12 грн.

Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу №08-5/01 від 08.01.2022 про сплату існуючої заборгованості, про що свідчить опис вкладення у цінний лист від 08.01.2022, фіскальний чек від 08.01.2022.

Отже, відповідач був обізнаний щодо існування за ним непогашеної заборгованості та щодо права позивача на стягнення з відповідача такої заборгованості.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи зазначене, оцінивши в порядку ст. 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86 ГПК України надані сторонами докази та встановлені на їх підставі обставини у сукупності, суд дійшов висновку, що подані відповідачем докази на підтвердження розміру заборгованості є більш вірогідними, ніж докази, подані позивачем.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 63 511,12 грн є обґрунтованою та підтверджується наявними у матеріалах справи документами та визнається відповідачем в частині 31 057,12 грн, а тому позов підлягає задоволенню в частині 31 057,12 грн основного боргу. В іншій частині суми основного позивачу належить відмовити.

Окрім основного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 354,28 грн 3% річних та 2 629,36 грн інфляційних втрат, суд відзначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» перерахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 171,03 грн 3 % річних за період з 21.01.2022 по 28.03.2022 та 1916,85 грн інфляційних втрат за період лютого 2022 по березень 2022 року, тоді як в іншій частині позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат позивачу належить відмовити з огляду на необгрунтованість вимог у відповідній частині суми основного боргу, на яку здійснювалось нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем до позовної заяви додано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 481,00 грн та в якому також зазначено, що позивач поніс витрати за надання йому правової допомоги, а також очікує понести витрати у зв`язку з розглядом справи.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір в розмірі 1236,68 грн покладається на відповідача, а в розмірі 1244,32 грн - на позивача.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройца, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Філії "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (Україна, 03049, м. Київ, вул. Уманська, будинок 5, ідентифікаційний код 40081279) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "НІКО-ТАЙС" (Україна, 03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, будинок 40, оф. 315; ідентифікаційний код 38039872) 31 057,12 грн (тридцять одну тисячу п`ятдесят сім гривень 12 коп.) основного боргу, 1916,85 грн (одну тисячу дев`ятсот шістнадцять гривень 85 коп.) інфляційних втрат, 171,03 грн (сто сімдесят одну гривню 03 коп.) 3% річних, 1 236,68 грн (одну тисячу двісті тридцять шість гривень 68 коп.) судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 01.08.2022.

Суддя Оксана ГУМЕГА