Ухвала

від 02.08.2022 по справі 910/3664/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

за результатами розгляду скарги на неправомірні дії державного виконавця

м. Київ

02.08.2022Справа № 910/3664/19Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Росущан К.О., розглянув у відкритому судовому засіданні скарги Київської міської ради на неправомірні дії державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Барановського Бориса Вікторовича щодо повернення стягувачу наказів без прийняття до виконання

у справі № 910/3664/19

за позовом Київської міської ради

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Комунальник"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантрек"

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінфорд"

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврошеф"

5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростиль"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, залучених: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 ,

про зобов`язання передати нерухоме майно (частини гуртожитка) до комунальної власності територіальної громади міста Києва,

за участі представників

суб`єкта оскарження - головного державного виконавця Барановського Б.В. посвідчення АБ №016599 від 06.12.20

стягувача Геркіяла І.М., довіреність № 225-КМГ-1527 від 12.05.22,

боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Комунальник"

боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантрек"

боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінфорд"

боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврошеф"

боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростиль"

та третіх осіб ОСОБА_34 , ОСОБА_29 , ОСОБА_20 , ОСОБА_12 , ОСОБА_52 , ОСОБА_17 , ОСОБА_50

і вільного слухача ОСОБА_53

ВСТАНОВИВ:

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2021 Рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2020 у справі №910/3664/19 скасовано та прийнято нове судове рішення, викладено резолютивну частину у наступній редакції:

«Позовні вимоги задовольнити частково.

Передати з власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Комунальник" (ідентифікаційний код 2458354903062, м. Київ, вул. Червонозаводська, 7) до комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради 49,7/100 частин гуртожитка (2020,8 кв.м) від загальної площі 4066,1 кв.м. в м. Київ по вул.Червонозаводська, 7.

Передати з власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантрек" (ідентифікаційний код 37163822, 03062, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 67) до комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради 7,1/100 частин гуртожитка (288,3кв.м) від загальної площі 4066,1 кв.м. в м. Київ по вул. Червонозаводська, 7.

Передати з власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінфорд" (ідентифікаційний код 25641898, 03062, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 67) до комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради 8,5/100 частин гуртожитка (347кв.м) від загальної площі 4066,1 кв.м. в м. Київ по вул. Червонозаводська, 7.

Передати з власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврошеф" (ідентифікаційний код 24581102, 03062, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 67) до комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради 10,2/100 частин гуртожитка (416,5кв.м) від загальної площі 4066,1 кв.м. в м. Київ по вул. Червонозаводська, 7.

Передати з власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростиль" (ідентифікаційний код 22968736, 03062, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 67) до комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради 24,4/100 частин гуртожитка (993,5 кв.м) від загальної площі 4066,1 кв.м. в м. Київ по вул. Червонозаводська, 7.

В іншій частині в позові відмовлено.

Розподілено судові витрати

Господарському суду міста Києва доручено видати відповідні накази.

15.11.2021 на виконання постанови видані відповідні накази

24.06.2022 Стягувач звернувся зі скаргами на неправомірні дії головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Барановського Бориса Вікторовича щодо повернення стягувачу наказів без прийняття стягувачем за якими є Київської міської ради, а боржниками : 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ВК Комунальник", 2.Товариство з обмеженою відповідальністю "Сантрек", 3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Клінфорд", 4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврошеф", 5. Товариство з обмеженою відповідальністю "Євростиль".

Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина перша статті 340 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Суд констатує, що ВДВС надіслав повідомлення 16.06.2022 поштовим відправленням 0314820326070, позивач, стягувач, отримав оскаржуване повідомлення 20.06.2022 та подав скаргу в встановлений ст. 341 ГПК України 10-денний строк.

Стягувач вимушений звернутися до суду зі скаргою на неправомірну діяльність державного виконавця.

З огляду на викладене, скарга розглядається по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 прийнято скаргу до розгляду, в судовому засіданні 19.07.2022, запропоновано державному виконавцеві подати та сторонам до суду у строк до 14.07.2022 включно - письмових пояснень , заяв з процесуальних питань. Попереджено, що неявка стягувача, боржника чи посадової особи органу ДВС не перешкоджає розгляду скарги.

Ухвалу суду надіслано боржникам та стягувачу і органу ДВС, судові повістки вручені, що підтверджено рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

В засіданні боржники належним чином повідомлені не з`явились, поважних причин неявки представників суду не повідомили.

Стягувач та виконавець надали пояснення по суті скарги.

Боржник - тов "ВК КОМУНАЛЬНИК" посилалось на передчасність судового рішення у справі у зв`язку з не вирішенням компенсації та просило відмовити у задоволенні скарги.

В судовому засіданні оголошено перерву до 02.08.2022, в якому за результатами розгляду скарги постановлено ухвалу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, господарський суд дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Підставою для повернення виконавчого документа (згідно отриманого позивачем повідомлення) стало не відповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим п.7 ч.4 статті 4 Закону України "ІІро виконавче провадження".

Головним державним виконавцем відзначено, що виконавчий документ повертається стягувачу , якщо виконання рішення не передбачає засьосування захлвідв примусового виконання рішень

Так, керуючись п.7 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" головний державний виконавець Бараноовський Б.В. дійшов до висновку, що виконавчий документ необхідно повернути без прийняття до виконання.

На час розгляду справи в судах та станом на час розгляду даної скарги гуртожиток (його відповідні частки) в м. Київ по вул. Червонозаводська, 7 стягувачу не передано.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтями 6, 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, в тому числі виконавчої, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до част. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладають на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та в передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус і організація діяльності яких встановлено Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб і в порядку, які встановлено виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам і прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Згідно з частиною 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження").

Стягувач подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Судом встановлено, що повідомлення було прийняте з посиланням на п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" - виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень

Як вбачається, судове рішення апеляційної інстанції мотивовано зокрема так.

Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 18 Закону № 500-VІ органи місцевого самоврядування у житловій сфері щодо приватизації громадянами житла у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону, звертаються до суду з позовом про примусову передачу гуртожитків у належному стані у власність територіальної громади відповідно до цього Закону у разі відмови власника гуртожитку добровільно здійснити передачу гуртожитку згідно з пунктом 3 частини 3 статті 14 цього Закону.

Ураховуючи наявне у справі листування сторін, суд зазначає, що сторони не досягли згоди щодо передачі спірного гуртожитку до комунальної власності, оскільки відповідачі не вчинили дій на пропозицію ради щодо передачі майна у комунальну власність територіальної громади міста Києва, що зумовило подання Міськрадою позову у цій справі.

Оскільки відповідачі не вчиняють дій щодо передачі спірного гуртожитку в комунальну власність територіальної громади м. Києва, суд вважає правомірним звернення позивача, як представницького органу цієї громади до суду за захистом порушених прав, враховуючи статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відтак примусова передача за рішенням суду у комунальну власність гуртожитку, який є власністю юридичної особи, для забезпечення конституційних гарантій (прав) соціально незахищених громадян України на житло, здійснена з дотриманням визначеної законом процедури і не може визнаватися порушенням Конституції, оскільки нею допускається можливість позбавлення власника належного йому майна для забезпечення суспільних потреб. (Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 06.09.2018 у справі № 904/10435/17, від 29.07.2019 у справі № 927/224/18, від 07.07.2020 у справі №927/513/19).

… суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог в частині зобов`язання відповідачів передати спірний гуртожиток до комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

На підставі викладеного колегія суддів вважає обґрунтованим позов в частині передачі гуртожитку до комунальної власності.

Отже, звернення позивача до суду за захистом порушених прав шляхом примусової передачі спірної будівлі до комунальної власності узгоджується з положеннями законодавства.

Таким чином, зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що звернення позивача до суду за захистом порушених прав шляхом примусової передачі спірної будівлі до комунальної власності є обґрунтованим та законним, в той же час в частині вимог щодо безоплатної передачі слід відмовити.

Наведене вказує, що рішення суду, яким передано з власності товариства до комунальної власності майно (гуртожиток у відповідній частині) передбачає вчинення державним чи приватним виконавцем дії щодо вилучення такого майна в боржника та передання його стягувачу.

За змістом част. 1 ст. 63 цього Закону рішеннями немайнового характеру є рішення, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

До рішень немайнового характеру, які підлягають примусовому виконанню, належать рішення про відібрання дитини, встановлення побачення з дитиною тощо; про виселення боржника, вселення стягувача; інші рішення, за якими боржника зобов`язано особисто вчинити певні дії на користь стягувача чи утриматися від здійснення таких дій.

У разі задоволення позову про передачу нерухомого майна з власності у власність, суд передає таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно.

У Положенні про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій,затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 № 891 № 891 також встановлено, що передача відомчого житлового фонду в комунальну власність провадиться разом з відповідною технічною документацією на будинок (інвентарна справа, акт прийняття в експлуатацію, плани зовнішніх мереж та інші), а також документами, що встановлюють право на нього. У разі відсутності необхідної технічної документації вона відновлюється за рахунок підприємства, установи чи організації, що передає відомчий житловий фонд у комунальну власність. Акт приймання-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність складається в чотирьох примірниках, підписується членами комісії з питань приймання відомчого житлового фонду в комунальну власність та затверджується держадміністрацією або виконкомом, який утворив цю комісію.

Право власності на об`єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі, а у випадках, передбачених Законом № 147/98-ВР, - з дня державної реєстрації такого права.

Таким чином, безпосередня передача майна шляхом складання акту приймання-передачі є завершальною стадією передачі гуртожитку до комунальної власності на виконання судового рішення.

Зазначення в судовому рішенні (наказі) про задоволення вимог про передачу майна та зобов`язання передати його новому власнику не може свідчити про те, що таке рішення підлягає виконанню як рішення немайнового характеру, оскільки виконання такого рішення передбачає вчинення державним чи приватним виконавцем дій щодо вилучення такого майна в боржника та передання його стягувачу, а не обмежується лише діями виконавця щодо перевірки виконання рішення суду самим боржником.

Отже, рішення про передачу з власності однієї особи у власність іншої особи нерухомого майна підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому ст. 60 Закону № 1404-VIII, через вилучення майна в боржника та передання стягувачу предметів, зазначених у рішенні.

Так, стягувач вказує, що за результатами розгляду заяв про примусове виконання судового рішення суб`єктом оскарження 26.05.2022 ухвалено рішення про повернення стягувачу виконавчих документів оскільки рішення не передбачає заходів примусового виконання рішень.

Суд зазначає, що обов`язком державного та приватного виконавця є вжиття всіх передбачених законом заходів для виконання судового рішення. Якщо державному чи приватному виконавцю не зрозуміло рішення, порядок його виконання, то виконавець не позбавлений можливості звернутись до суду із заявою про роз`яснення рішення суду та встановлення порядку виконання рішення. З метою його виконання державний і приватний виконавець має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Враховуючи наведене, державний виконавець дійшов помилкового висновку про те, що виконання рішення суду, яким визначено передати нерухоме майно з власності однієї особи у власність іншої не передбачає застосування заходів примусового його виконання

Такі дії (бездіяльність) державного виконавця порушують право стягувача на справедливий судовий захист, невід`ємною складовою частиною якого є право на виконання судового рішення, та призводить до безпідставного невиконання судового рішення протягом тривалого часу.

Отже, наказ №910/3664/19 від 15.11.2021 року на момент його пред`явлення на примусове виконання відповідав вимогам встановленим законом та підлягав прийняттю його до виконання з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, а виконавець згідно положень ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" не був позбавлений об`єктивної можливості самостійно встановити відомості зокрема та звернутись за роз`ясненням про порядок виконання судового рішення.

З цього слідує, що виконавець зобов`язаний був відкрити виконавче провадження на підставі ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження".

З вищевикладеного вбачається, що прийняте рішення виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання є неправомірним.

Водночас Суд дійшов висновків про те, що немає підстав для задоволення вимог заявника про зобов`язання державного відкрити виконавче провадження. Оскільки вчинення таких дій належить до дискреційних повноважень державного виконавця, суд позбавлений процесуальної можливості перебирати на себе повноваження приватного виконавця.

Відповідно до положень п.п. 3 п. 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», суд не має права зобов`язувати державного виконавця або іншу посадову особу до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

З огляду на викладене, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу. Таким чином, суд не має права зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно ізЗаконом України «Про виконавче провадження`можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, зокрема, постановити ухвалу про зобов`язання державного виконавця прийняти наказ до виконання або зобов`язання державного виконавця відкрити виконавче провадження, оскільки вказаним Законом передбачено і інші підстави для повернення судового наказу та відмови у відкритті виконавчого провадження, які підлягають самостійній перевірці державним виконавцем під час вчинення виконавчих дій.

Враховуючи викладене вище, а також виходячи зі змісту прав та обов`язків виконавця при проведенні виконавчих дій, визначенихЗаконом України «Про виконавче провадження», суд не знаходить підстав для зобов`язання державного виконавця усунути порушення та прийняти до примусового виконання вказаний наказ.

Суд вважає, що належним способом захисту заявника є зобов`язання державного виконавця вирішити питання про прийняття виконавчого документа до виконання.

Отже, суд дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню. Повідомлення державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання слід скасувати та зобов`язати державного виконавця вирішити питання про прийняття виконавчого документа до виконання.

В свою чергу заперечення боржника не стосуються виконання судового рішення, яке набрало законної сили, а свідчать про незгоду з висновками суду.

Відповідно до ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення скарги Київради частково.

За таких обставин, керуючись статтями 234, 235, 240 та 342-345 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ

1.Скаргу Київської міської ради на неправомірні дії Головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Барановського Бориса Вікторовича щодо повернення стягувачу наказу без прийняття до виконання щодо Передання з власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Комунальник" (ідентифікаційний код 24583549 03062, м. Київ, вул. Червонозаводська, 7) до комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради 49,7/100 частин гуртожитку (2020,8 кв.м) від загальної площі 4066,1 кв.м. в м. Київ по вул.Червонозаводська, 7, задовольнити частково.

2.Визнати дії Головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Барановського Бориса Вікторовича щодо повернення стягувачу наказу Господарського суду міста Києва 910/3664/19, виданого 15.11.2021 боржником за яким є Товариство з обмеженою відповідальністю "ВК Комунальник" (ідентифікаційний код 24583549) без прийняття до виконання протиправними.

3.Зобов`язати Святошинський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вирішити питання щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарський суд міста Києва 910/3664/19, виданого 15.11.2021 боржником за яким є Товариство з обмеженою відповідальністю "ВК Комунальник" (ідентифікаційний код 24583549) про що повідомити Господарський суд міста Києва .

Копію ухвали надіслати сторонам та Святошинському районному відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

4.В іншій частині скарги відмовити.

Судове рішення є врученим з дня отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи в модулі "Електронний суд" ЄСІТС (п.2ч.6ст.242 ГПК України), вказану такою особою під час подання документів до суду.

Ухвала набрала законної сили 02.08.2022 та може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її підписання до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Ігор Курдельчук