Рішення

від 18.07.2022 по справі 914/803/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2022 Справа № 914/803/22

місто Львів

За позовом: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою діяльністю «Спиртовий завод «Лопатин», смт. Лопатин, Львівської області

про стягнення 530447,01 грн

Суддя Щигельська О.І.

Секретар судового засідання Зарицька О.Р.

Представники сторін

від позивача: Олійник О.О. - адвокат,

від відповідача: Ширков В.В. - адвокат.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою діяльністю «Спиртовий завод «Лопатин» про стягнення 530447,01 грн, з яких 507000,00 грн заборгованості за розподіл природного газу, 13334,79 грн пені, 2000,22 грн 3% річних та 8112,00 грн інфляційних втрат.

Згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2022 року справу передано судді Щигельській О.І.

Ухвалою від 03.05.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.05.2022.

12.05.2022 (вх.№9808/22) в системі документообігу суду зареєстровано клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 13.05.2022 клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №914/803/22 - задоволено.

23.05.2022 за вх.№10773/22 в системі документообігу суду зареєстровано відзив на позовну заяву. Згодом вказаний відзив надійшов до суду засобами поштового зв`язку.

Ухвалою суду від 30.05.2022 підготовче засідання відкладено на 20.06.2022.

Ухвалою суду від 20.06.2022 закрито підготовче провадження у справі №914/803/22 та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.07.2022 р.

18.07.2022 в системі документообігу суду зареєстровано доповнення до відзиву на позовну заяву (вх.№15271/22) та клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу (вх.№15269/22).

В судове засідання 18.07.2022 з`явилися представниця позивача та представник відповідача.

Представник відповідача просив в частині стягнення основного боргу провадження закрити, також просив розмір штрафних санкцій зменшити на 98 %.

Представниця позивача заперечила щодо зменшення розміру штрафних санкцій, просила позов задовольнити.

Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст.13 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи позивача

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов Договору розподілу АТ «Львівгаз» надавало ТОВ «Спиртовий завод «Лопатин» послуги з розподілу природного газу, однак, останнє не оплатило послуги за січень 2022 року, у зв`язку з чим, у відповідача виникла заборгованість перед АТ «Львівгаз» у розмірі 507000,00 грн.

Крім суми основного боргу, позивачем також нараховано та заявлено до стягнення 13334,79 грн. пені, 2000,22 грн 3% річних та 8112,00 грн індексу інфляції.

Аргументи відповідача

Відповідач з позовними вимогами не погоджується, виходячи з наступних обставин.

Згідно Акту приймання - передачі природного газу №/ЛВ00287408 від 31.01.2022 року позивач не транспортував відповідачу у січні 2022 року жодного кубічного метра природного газу, оскільки відповідач не замовляв потужностей газу у постачальників по причині повного простою. У зв`язку з чим відповідач не здійснював попередню оплату за транспортування газу, відтак на переконання відповідача позивач зобов`язаний був самостійно за умовами п. 4.9. Типового договору припинити постачання газу. Позивач в порушення умов п. 4.9 Типового договору розподілу природного газу постачання газу не припинив, чим сприяв безпідставному виникненню у відповідача боргу в сумі 507000,00 гривень. Незважаючи на вказане позивач повністю сплатив АТ «Львівгаз» кошти в сумі 507000,00 гривень.

За таких обставин відповідач стверджує, що позивачем не доведено наявність основного боргу у в сумі 507000,00 гривень, що в свою чергу не може свідчити про несвоєчасність проведених розрахунків відповідачем за Типовим договором розподілу природного газу, а також порушення відповідачем норм ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України і ст. 193 Господарського кодексу України.

Також відповідач не погоджується із нарахованими позивачем трьох відсотків річних в сумі 2000,22 гривень, пені в сумі 13334,79 гривень, інфляційних втрат в сумі 8112,00 гривень, оскільки нарахування таких сум здійснено у період дії форс-мажорних обставин, що виключає можливість нарахування штрафних санкцій, неустойки, пені, інфляційних втрат і трьох процентів річних.

Крім того відповідач зазначає, що позивач обґрунтував свої позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу 507000,00 гривень, посилаючись на визнання такого боргу відповідачем у Додатковій угоді від 18.01.2022 року. Однак, згоди між позивачем і відповідачем щодо встановлення відповідальності за несвоєчасну сплату суми основного боргу 507000,00 гривень у вигляді пені, її розміру та порядку сплати сторонами у цій Додатковій угоді від 18.01.2022 року сторонами не досягнуто, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 13 334,79 гривень є безпідставними і необґрунтованими, а тому не можуть бути задоволені судом.

Крім того відповідачем подано додаткові пояснення до відзиву (вх.№15271/22 від 18.07.2022) до яких долучено клопотання про зменшення заявлених до стягнення 3 % річних, пені і штрафу на 98 %, а також клопотання (вх.№15269/22 від 18.07.2022) в якому відповідач просить закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

01.01.2021 між Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (позивач по справі, оператор ГРМ за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спиртовий завод «Лопатин» (відповідач по справі, споживач за договором) укладено Договір розподілу природного газу № 420Р790-66-21, шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).

Відповідно до п. 2.1. Договору оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Послуга з розподілу природного газу - послуга оператора ГРМ, яка надається споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача (абз. 10 п. 1.4 Типового договору)

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п.6.4. Типового договору).

Відповідно до п. 6.6 Договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Згідно з п. 6.8. Типового договору надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Підпунктом 1 пункту 7.4. Типового договору визначено, що споживач зобов`язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Відповідно до п. 8.1. Типового договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 8.2. Типового договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Листом №191 від 24.09.2021 відповідач на виконання вимог Постанови НКРЕКП від 30.09.2016р. №2494 просив встановити величину річної замовленої потужності на 2022 рік на об`єкт за адресою Адмінбудинок, Лопатин, вул. Заводська, 11 (лічильник G-6 Самгаз RS/2,4, №6445081) в обсязі 20 000 кубічних метрів.

На виконання умов Договору позивачем надано послуги відповідачу з розподілу природного газу, що підтверджується долученою копією Акту №ЛВЯ82008254 від 31.01.2020 року на суму 507000,00 грн. Позивачем також долучено копію Рахунку на оплату №62011800 від 01.01.2022 року на суму 507 000,00 грн.

18.01.2022 сторонами укладено та підписано Додаткову угоду до Договору розподілу природного газу, укладеного шляхом підписання заяви - приєднання №42GP790-66-21 від 01.01.2021 року, якою сторони дійшли взаємної згоди достроково розірвати Договір з « 01» лютого 2022 року (п.1 Додаткової угоди).

Підписанням Додаткової угоди споживач підтвердив своє зобов`язання оплатити Оператору ГРМ суму основного боргу в розмірі 507000,00 грн за надані Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу, який виник та продовжує існувати станом на дату розірвання Договору (п. 2 Додаткової угоди)..

Підписанням Додаткової угоди споживач підтвердив відсутність будь-яких претензій до Оператора ГРМ, пов`язаних з укладенням, виконанням та розірванням Договору (п. 3. Додаткової угоди).

28.01.2022 року Супровідним листом №790-Сл-2003-0122 Червоноградським відділенням АТ «Львівгаз» направлено відповідачу по два примірники оригіналів Актів наданих послуг за період січень 2022 року з долученими до них рахунками за розподіл природного газу згідно Договору розподілу природного газу, укладеного шляхом підписання заяви-приєднання №42вР790-66-21 від 01.01.2021р та Досудове повідомлення про наявність заборгованості від 28.01.2022 р.

Відповідач зазначає, що повністю сплатив АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» кошти в сумі 507 000 гривень, згідно наступних платіжних доручень:

- №1401 від 29.04.2022 року на суму 70 000,00 гривень, призначення платежу «розподіл природного газу зг. догов. від 01.01.2021 р в т.ч. ПДВ 20% ..»;

- №1442 від 09.05.2022 року на суму 130 000,00 гривень, призначення платежу «розподіл природного газу зг. догов. від 01.01.2021 р в т.ч. ПДВ 20% ..»;

- №1449 від 10.09.2022 року на суму 307 000,00 гривень, призначення платежу «розподіл природного газу зг. догов. від 01.01.2021 р в т.ч. ПДВ 20% ..».

Також відповідачем долучено Лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислової палати України, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

ОЦІНКА СУДУ

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що 01.01.2021 між Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спиртовий завод «Лопатин» укладено Договір розподілу природного газу № 420Р790-66-21, шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).

Згідно ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому суд звертає увагу на правову позицію викладену, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.11.2018р. у справі №911/3685/17 та від 10.09.2019р. у справі №916/2403/18, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків. який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Суд зазначає, що 18.01.2022 сторонами підписано Додаткову угоду до Договору розподілу природного газу, укладеного шляхом підписання заяви - приєднання №42GP790-66-21 від 01.01.2021 року, якою сторони дійшли взаємної згоди достроково розірвати Договір з « 01» лютого 2022 року (п.1 Додаткової угоди).

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди споживач підтвердив своє зобов`язання оплатити оператору ГРМ суму основного боргу в розмірі 507000,00 грн за надані оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу, який виник та продовжує існувати станом на дату розірвання Договору.

Суд критично ставиться до твердження відповідача, що позивачем не доведено наявність основного боргу у в сумі 507000,00 гривень, що в свою чергу не може свідчити про несвоєчасність проведених розрахунків відповідачем. Зазначене спростовується матеріалами справи, крім того як вбачається з Додаткової угоди відповідачем визнано вказану суму заборгованості та зазначено, що про відсутність будь-яких претензій до оператора ГРМ, пов`язаних з укладенням, виконанням та розірванням Договору.

Судом також встановлено, що відповідач сплатив суму основного боргу в повному обсязі, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями, у зв`язку з чим відповідачем подано клопотання про закриття провадження у частині стягнення суми основного боргу (вх.№15269/22 від 18.07.2022).

Враховуючи наведене суд зазначає, що згідно з положеннями пункту 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення провадження у справі… можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі. Термін "припинення провадження" в новій редакції Господарського процесуального кодексу України замінено на термін "закриття провадження", "порушення провадження" на "відкриття провадження", однак поняття цих термінів аналогічне як в старій редакції процесуального закону, так і в новій.

Як встановлено вище, до відкриття провадження у справі (ухвала про відкриття провадження від 03.05.2022) відповідач здійснив часткову оплату (29.04.2022 року) на суму 70 000,00 грн.

Відтак, оскільки предмет спору в частині стягнення 70000,00 грн був відсутній ще до відкриття провадження у справі, у задоволенні позову в цій частині стягнення потрібно відмовити.

Щодо оплат 09.05.2022 року на суму 130000,00 грн та 10.05.2022 року на суму 307000,00 грн такі здійснена позивачем після відкриття провадження, а тому провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 437000,00 грн основного боргу слід закрити на підставі п.2 ч.1 ст.1231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета позову.

Щодо стягнення пені, 3% річних та індексу інфляції суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань із оплати за розподіл природного газу, позивачем, відповідно до п. 8.2. Договору, нараховано відповідачу та заявлено до стягнення пеню у розмірі 13334,79 грн.

Відповідач стверджує, що в Додатковій угоді від 18.01.2022 року між позивачем і відповідачем не досягнуто згоди щодо встановлення відповідальності за несвоєчасну сплату суми основного боргу 507000,00 гривень у вигляді пені, її розміру та порядку сплати сторонами, відтак пеня нарахована та заявлена до стягнення позивачем суперечить вимогам закону, оскільки відповідно до ст. 1 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Проте суд звертає увагу, що можливість стягнення пені, її розміри та порядок нарахування визначено у Типовому договорі, зокрема п. 8.2. встановлено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи наведене, заперечення відповідача в цій частині до уваги судом не беруться.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в пункті 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», а також постановах Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі №3-1522гс16, від 06.06.2012 у справі №6-49цс12 та від 24.10.2011 у справі №6-38цс11.

У зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання, відповідно до ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу та заявлено до стягнення 2000,22 грн 3% річних та 8112,00 грн індексу інфляції.

Відповідач не погоджується з нарахованими позивачем 3% річних та індексом інфляції, оскільки нарахування таких сум здійснено в період дії форс-мажорних обставин, що виключає можливість нарахування штрафних санкцій, неустойки, пені інфляційних втрат та процентів річних.

Зокрема відповідачем долучено Лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-07.1 від 28.02.2022 року, яким ТТП засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 год. 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Також відповідач вказує, що п.п. 10.1., 10.2. Типового договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс - мажорних обставин). Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору. Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин».

Відтак, на переконання відповідача, обставини, що мають місце на території України та пов`язані із агресією Російської Федерації проти України, підпадають під визначення форс - мажорних обставин, згідно п. 10.1, 10.2 Типового договору розподілу природного газу.

Відповідно до положень статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (частина 1); форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (частина 2).

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21 та у постанові від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21.

Суд звертає увагу, що сам Лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-07.1 від 28.02.2022 року не звільняє від виконання зобов`язань за Договором, форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Водночас відповідачем не подано жодних доказів, які б підтверджували зазначені обставини та неможливість виконати зобов`язання за договором.

Відповідачем також подано клопотання про зменшення заявлених до стягнення 3% річних, пені, і штрафу на 98 %.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 233 Господарського кодексу у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити: чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, значності прострочення виконання, наслідки порушення зобов`язання, відповідність/невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 29.09.2020 у справі № 909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 № 914/1888/19, від 26.01.2021 №916/880/20, від 23.01.2021 № 921/580/19, від 26.01.2021 № 916/880/20.

Крім того, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 31.03.2020 року у справі N 910/8698/19 зазначив, що відповідно до наведених у цій постанові положень частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 Господарського кодексу України зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій (неустойки) є саме правом, а не обов`язком суду.

Суд зазначає, що зменшення розміру пені на 98 % про, що клопотав відповідач, суперечить принципу відповідальності за порушення виконання взятих на себе за умовами договору зобов`язань, відповідачем не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов`язує можливість зменшення розміру пені, так само як і зменшення розміру 3 % річних та індексу інфляції на 98 %, при цьому розмір заявлених до стягнення сум не є надмірно великими за переконанням господарського суду, відтак суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання.

Перевіривши підстави, строки та правильність нарахування пені, процентів річних та індексу інфляції за визначені позивачем періоди, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення 13334,79 грн пені, 2000,22 грн 3% річних та 8112,00 грн індексу інфляції є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України). Стандарт доказування "вірогідності доказів", який на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі №904/2357/20.

У відповідності до ч.ч. 1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об`єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, які відповідачем не спростовані, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ «Львівгаз» до ТОВ «Спиртовий завод «Лопатин» підлягає задоволенню в частині стягнення 13334,79 грн пені, 2000,22 грн 3% річних та 8112,00 грн. індексу інфляції. В задоволенні позовних вимог про стягнення 70000,00 грн основного боргу слід - відмовити. Провадження у справі в частині стягнення 437000,00 грн основного боргу слід закрити.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням №5313 від 06.04.2022 на суму 7956,71 грн.

Відтак витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, в сумі 6555,00 грн.

Керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спиртовий завод «Лопатин» (80262, Львівська обл., Радехівський р-н, селище міського типу Лопатин, вул. Заводська, будинок 11; ідентифікаційний код 43412336) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (79039, Львівська обл., місто Львів, вул. Золота, будинок 42; ідентифікаційний код 03349039) 13334,79 грн пені, 2000,22 грн 3% річних, 8112,00 грн індексу інфляції та 6555,00 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

4. В задоволенні позовних вимог про стягнення 70000,00 грн основного боргу та 1401,71 грн судового збору - відмовити.

5. Провадження у справі в частині стягнення 437000,00 грн основного боргу закрити.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення у зв`язку з перебуванням судді у відпустці складено та підписано 01.08.2022.

Суддя Щигельська О.І.