Постанова

від 25.07.2022 по справі 560/20432/21

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/20432/21

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В.

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

26 липня 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сапальової Т.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,

представника позивача: Керничної О.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до Приватного акціонерного товариства "Ізяславська реалізаційна база хлібопродуктів", 3-я особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору - Управління Державної казначейської служби України в Ізяславському районі Хмельницької області про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

в грудні 2021 року Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Ізяславська реалізаційна база хлібопродуктів" про стягнення заборгованість за бюджетними позичками в розмірі 299960,93 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за відповідачем рахується прострочена заборгованість по бюджетній позичці за державним замовленням 1997 в сумі 80250,00 грн. та нарахована пеня на прострочену заборгованість по бюджетній позичці за державним замовленням 1997 в сумі 219710,93 грн. Дана заборгованість підтверджується актом звірки суми заборгованості між сільськогосподарським підприємством та підприємствами і організаціями, через які надавались бюджетні позички станом на 01.01.2000, складеного відповідачем, ТОВ "Хлібороб" та відділенням Державного казначейства в Ізяславському районі та іншими документами.

На виконання Порядку №174, управлінням Державної казначейської служби України в Ізяславському районі Хмельницької області Головному управлінню ДПС у Хмельницькій області надано подання для здійснення заходів щодо стягнення з відповідача простроченої заборгованості на суму 299960,93 грн. У зв`язку із тим, що ПАТ "Ізяславська реалізаційна база хлібопродуктів" вказану заборгованість не погасило, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 травня 2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Вказав на наявність Акту звірки сум заборгованості між сільськогосподарським підприємством та підприємствами і організаціями, через які надавалися бюджетні позички станом на 01.01.2000. Копія вказаного акту, що підтверджує визнання відповідачем Факту отримання бюджетної позички та наявності заборгованості по ній додана до позову. Крім цього, позивач зазначає, що твердження відповідача щодо порушення процедури стягнення заборгованості, визначеної чинним законодавством щодо бюджетної позики, є безпідставними та необґрунтованими.

25 липня 2022 року на адресу суду надійшов відзив від відповідача, у якому він з підстав викладених у відзиві просив відмовити в задоволенні апеляційних вимог, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

В судовому засіданні представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги в повному обсязі та просила її задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явилися.

Заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що Приватне акціонерне товариство "Ізяславська реалізаційна база хлібопродуктів" (ЄДРПОУ 00956750) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Згідно угоди №07-1 від 23.07.1997 про поставку сільгосптоваровиробнику техніки та запчастин на умовах поставки ним зерна до державних ресурсів та згідно "Порядку про поставку у 1997 сільськогосподарським товаровиробникам усіх форм власності тракторів та запасних частин до них, обприскувачів тракторних на умовах поставки зазначеними товаровиробниками зерна до державних ресурсів" (далі - Порядок) затверджений наказом Мінсільгосппроду, Мінфіну, Мінекономіки, Мінмашпрому від 20.05.1997 №269-р КСП "13-річчя Жовтня" (перейменоване на ТОВ "Хлібороб") с. Білогородка було отримано комбайн "Марал-125" на суму 180000,00 грн. з ПДВ (в тому числі без ПДВ 150000,00 грн.).

Відповідно до пункту 3 даної угоди сільськогосподарське підприємство (ТОВ "Хлібороб") зобов`язувалось за одержану техніку поставляти зерно до заготівельного підприємства (Ізяславська реалбаза хлібопродуктів), а згідно пункту 4 заготівельне підприємство (Ізяславська реалбаза хлібопродуктів) мало прийняти продовольче зерно, забезпечити зберігання, окремий облік та передачу прийнятого зерна до державних ресурсів.

Протягом 1997-2001 років були здійснені передачі заборгованості для ПАТ "Ізяславська реалізаційна база хлібопродуктів" по бюджетній позичці згідно актів передачі-прийому заборгованості по бюджетній позичці, наданій заготівельним підприємствам для авансування закупівлі зерна (остаточних розрахунків) за державним замовленням 1997 №2 від 15.09.1997 на суму 60.0 тис. грн., №6 від 24.09.1998 на суму 90.0 тис. грн., акт №1 від 31.07.2001 на суму 30.0 тис. грн.

Протягом 1997-2000 років було частково погашено заборгованість. Станом на 01.12.2009 та по даний час заборгованість по бюджетній позичці державного замовлення 1997, в тому числі прострочена, становить 80250,00 грн. та нарахована пеня на прострочену заборгованість по бюджетній позичці за державним замовленням 1997 в сумі 219710,93 грн. з вересня 1998 по червень 2012.

Разом з тим, встановлено, що Держаною податковою службою заявлялись кредиторські вимоги до СТОВ "Хлібороб" у ході розгляду справи про банкрутство СТОВ "Хлібороб".

Ухвалою господарського суду від 26.07.2006 порушено провадження у справі №2/179-Б про визнання банкрутом СТОВ "Хлібороб". Постановою суду від 24.01.2007 визнано СТОВ "Хлібороб" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру на строк до 24.07.2007.

За результатами розгляду справи про банкрутство, Господарський суд Хмельницької області по справі 2/179-Б ухвалив 04.07.2007 звіт ліквідатора про проведену ліквідаційну процедуру та ліквідаційний баланс СТОВ "Хлібороб", складений станом на 21.06.2007, затвердити. Боржника - ліквідувати. Було зобов`язано ліквідатора, орган державної реєстрації та орган статистики провести дії по виключенню юридичної особи банкрута з ЄДРПОУ.

На виконання Порядку №174, управлінням Державної казначейської служби України в Ізяславському районі Хмельницької області Головному управлінню ДПС у Хмельницькій області надано подання для здійснення заходів щодо стягнення з Відповідача простроченої заборгованості на суму 299 960,93 грн., а саме:

- №3 від 03.02.2021 щодо стягнення простроченої заборгованості за бюджетною позичкою 1997 станом на 01.02.2021 в сумі 80250,00 грн.;

- №4 від 03.02.2021 щодо стягнення суми нарахованої пені з простроченої заборгованості за бюджетною позичкою 1997 станом на 01.02.2021 в сумі 219710,93 грн.

Оскільки прострочену заборгованість за бюджетними позичками відповідач добровільно не погасив, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що ПАТ "Ізяславська реалізаційна база хлібопродуктів", відповідно до вказаної не мало дебіторської або кредиторської заборгованостей перед СТОВ "Хлібороб". Органи державної податкової служби як орган стягування бюджетних позичок, в рамках вищевказаної справи про банкрутство СТОВ "Хлібороб", жодних вимог до ПАТ "Ізяславська реалізаційна база хлібопродуктів" не заявляв. Отже, позовні вимоги Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ПАТ "Ізяславська реалізаційна база хлібопродуктів" є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями частини 4 статті 17 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 року №2542-III регламентовано, що у разі невиконання юридичними особами своїх зобов`язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов`язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.

Вищезазначене положення відображено і в Бюджетному кодексі України від 08.07.2010 року №2456-VI, який набрав чинності 01.01.2011 року.

Згідно з положеннями частини 9 статті 17 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-VI прострочена заборгованість суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб`єкта господарювання податковими органами, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб`єкта господарювання.

Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи територіальною громадою міста) не поширюється.

Згідно з частиною 14 статті 17 Бюджетного кодексу України встановлено, що забороняється списання заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, кредитами з бюджету, крім заборгованості суб`єктів господарювання, визнаних у встановленому порядку банкрутами, вимоги щодо погашення заборгованості яких не були задоволені у зв`язку з недостатністю їхніх активів і стосовно яких проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням її банкрутом, а також крім заборгованості, щодо стягнення якої судом прийнято рішення не на користь держави, яке набрало законної сили, та/або стягнення якої в судовому порядку є неможливим або недоцільним. Порядок списання такої заборгованості визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 19-1.1.38 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України до функцій контролюючого органу віднесено забезпечення стягнення сум простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з п.1 підр.10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України погашення простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу II цього Кодексу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 №174, з метою забезпечення виконання статті 17 Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України, затверджений порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/ фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості (далі - Порядок №174).

Порядок №174 регламентує дії органів виконавчої влади та банків-агентів, які від імені або за дорученням центральних органів виконавчої влади надали суб`єктам господарювання кредити, залучені державою або під державні гарантії, а також дії Мінфіну, який надав бюджетні позички / фінансову допомогу у 1993 - 1998 роках, та які здійснюють їх обслуговування і ведуть облік заборгованості за ними з метою забезпечення реалізації права вимоги погашення простроченої заборгованості перед державою за такими кредитами, бюджетними позичками / фінансовою допомогою; встановлює механізм нарахування пені Мінфіном на суми простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та територіальними органами Державної казначейської служби на суми простроченої заборгованості за бюджетними позичками / фінансовою допомогою, наданими Мінфіном у 1993 - 1998 роках.

Згідно пункту 2 Порядку №174 терміни у ньому вживаються у такому значенні:

- боржник - суб`єкт господарювання, який отримав кредит, залучений державою або під державні гарантії, бюджетну позичку / фінансову допомогу на умовах, визначених кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички / фінансової допомоги, та не забезпечив своєчасне і повне виконання своїх зобов`язань за такою угодою;

- бюджетна позичка / фінансова допомога - сума коштів, надана Мінфіном у 1993 - 1998 роках позичальнику на поворотній основі за рахунок коштів державного бюджету на умовах угоди про надання бюджетної позички / фінансової допомоги;

- прострочена заборгованість за бюджетною позичкою / фінансовою допомогою - заборгованість боржника перед державою за бюджетною позичкою / фінансовою допомогою (в тому числі за основним боргом, відсотками тощо), не погашена у строк, визначений угодою про надання бюджетної позички / фінансової допомоги.

Положеннями пунктів 6, 9, 10 Порядку №174 регламентовано, що облік простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою ведеться органами Державної казначейської служби у валюті бюджетної позички/фінансової допомоги, в якій вони надані. Кошти, що надходять до бюджету в рахунок погашення простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою, зараховуються органами Державної казначейської служби на рахунки, відкриті згідно з бюджетною класифікацією. Державна казначейська служба на підставі зазначеної в пунктах 4 і 8 цього Порядку інформації, що подана Мінфіном, відображає зміни заборгованості за кредитами в обліку виконання державного бюджету та протягом тижня після надходження інформації, зазначеної в пункті 8 цього Порядку, інформує територіальні органи Державної казначейської служби за місцем реєстрації боржника про розмір простроченої заборгованості за кредитами та нарахованої на її суму пені, а також про розмір простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою. З метою примусового стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості з боржника територіальні органи Державної казначейської служби до кінця місяця, що настає за звітним періодом: інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за кредитами та суму нарахованої на неї пені; нараховують пеню та інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за бюджетними позичками / фінансовою допомогою та суму нарахованої на неї пені.

Відповідно до пункту 15 Порядку №174 прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою / фінансовою допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку за встановленою згідно з додатком 1 формою.

Системний аналіз вищезазначених положень дозволяє дійти висновку, що подання носить лише обліковий, інформативний характер щодо наявності суми простроченої заборгованості за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою перед державою.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначаються правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Положеннями статті 1 вищезазначеного Закону визначено поняття первинного документу - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Верховний Суд у постанові від 22.10.2019 року у справі №826/8966/14 підкреслив, що належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості за бюджетною позичкою, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки тільки первинні документи, які підтверджують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції, є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Водночас, будь-яких первинних та банківських документів на підтвердження перерахування відповідачу і отримання ним спірної суми заборгованості, яку позивач просить стягнути, контролюючим органом надано не було.

Наказом Міністерства фінансів України, Міністерства сільського господарства і продовольства України №72/113 від 11.04.1996 року затверджено Порядок надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового насіння за державним замовленням 1996 року. Відповідно до вказаного порядку безвідсоткова бюджетна позичка на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового насіння надається заготівельним організаціям Мінсільгосппроду, а на закупівлю елітного насіння - елітно-насінницьким господарствам у межах коштів, передбачених на цю мету, на умовах забезпечення повернення та встановлення відповідальності за цільове і ефективне використання коштів.

З матеріалів справи, зокрема подання №3 та №4 від 03 лютого 2021 року щодо заходів стягнення простроченої заборгованості (а.с. 4-5) встановлено, що за бюджетною позичкою 1997 року станом на 01.02.2021 року за ПАТ "Ізяславська реалізаційна база хлібопродуктів" рахується 80250,00 грн. простроченої заборгованості та 219710,93 грн. пені з простроченої заборгованості.

Водночас, у відповідності до протоколу №37 від 19 січня 2002 року (а.с.7) урегулювання заборгованості за бюджетними позичками, наданими державним та іншими сільськогосподарським підприємствам усіх форм власності і господарювання, між стороною-надавачем позичок та стороною-отримувачем зазначено, що станом на 01.01.2002 року заборгованість сільськогосподарського підприємства СТОВ "Хлібороб" становить 120163 грн.

Натомість, колегія суддів зазначає, що у відповідності до акту звірки (а.с.6) станом на 01 січня 2000 року заборгованості за зерно, поставлена в рахунок державного замовлення 1994-1999 років та витрат по його доставці немає.

Враховуючи надані документи, суд ставить під сумнів доводи скаржника щодо наявності заборгованості за бюджетними позичками в розмірі 299960,93 грн. станом на 01.02.2021 року.

Колегія суддів також зазначає, що Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.10.2021 по справі №560/3976/21 задоволено позовні вимоги позивача - ПАТ "Ізяславська реалізаційна база хлібопродуктів". Визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Хмельницькій області щодо винесення рішення від 25.06.2020 про опис майна ПАТ "Ізяславська реалізаційна база хлібопродуктів" у податкову заставу. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 25.06.2020 про опис майна ПАТ "Ізяславська реалізаційна база хлібопродуктів" у податкову заставу.

Крім того, суд враховує рішення господарського суду від 26.07.2006 у справі №2/179-Б про визнання банкрутом СТОВ "Хлібороб". Так, постановою суду від 24.01.2007 визнано СТОВ "Хлібороб" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру на строк до 24.07.2007, відповідно до Ухвали суду від 04.07.2007 по ліквідаційному балансу, складеному станом на 21.06.2007, за банкрутом - СТОВ "Хлібороб" рахуються незадоволені зобов`язання по грошових вимогах кредиторів, що включені до реєстру, затвердженого ухвалою суду від 27.09.2006, в т.ч.: відділення Державного казначейства в Ізяславському районі у сумі 8065,00 грн.; управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі у сумі 65732,49 грн.; Ізяславського районного центру зайнятості у сумі 34514,89 грн.; відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Ізяславському районі у сумі 628,42 грн. та згідно ухвали суду від 08.06.2007 вимоги у сумі 24977,52 грн. на капіталізацію платежів; Акціонерного банку "Національні інвестиції" м.Київ у сумі 86359,96 грн.; Державного комітету України з Державного матеріального резерву м. Київ у сумі 162,70 грн.; заборгованість по заробітній платі працівникам СТОВ "Хлібороб" у сумі 7495,39 грн.; поточні зобов`язання перед бюджетом - вимоги Державної податкової інспекції в Ізяславському районі у сумі 284642,62 грн. Всього, через недостатність майна, незадоволено вимог на загальну суму 512578,99 грн.

Ліквідаційний баланс, складений станом на 21.06.2007 засвідчив відсутність у банкрута майна, необхідного для повного задоволення вимог кредиторів.

Отже, ПАТ "Ізяславська реалізаційна база хлібопродуктів", відповідно до вказаної Ухвали, не мало дебіторської або кредиторської заборгованостей перед СТОВ "Хлібороб". Органи державної податкової служби як орган стягування бюджетних позичок, в рамках вищевказаної справи про банкрутство СТОВ "Хлібороб", жодних вимог до ПАТ "Ізяславська реалізаційна база хлібопродуктів" не заявляв.

Крім того, колегія суддів враховує доводи викладені відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу та погоджується з ними, зокрема, в частині відсутності розрахунків та пояснень правильності нарахування вказаної в позові загальної суми боргу.

В свою чергу, згідно з ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, тобто відповідність доказу об`єктивній дійсності є його безсумнівність, яка обумовлена зібраними матеріалами справи; достатніми, що відображається в наявності такої системи належних, допустимих, достовірних доказів, які отримані в результаті всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин, пов`язаних з предметом справи та всієї сукупності зібраних у ній доказів і яка достовірно встановлює всі обставини справи; належними, тобто властивість доказу, яка характеризує зв`язок відомостей і які становлять його зміст з обставинами, які підлягають доказуванню; допустимими, тобто відповідними процесуальній формі їх одержання, єдиною загальною вимогою недопустимості доказів є виявлення порушень закону при їх збиранні.

За приписами ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином відповідач у силу положень частини другої статті 77 КАС України не довів правомірності своїх дій та рішень належними та допустимими доказами.

На підставі вказаного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок про необґрунтованість заявлених позовних вимог Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ПАТ "Ізяславська реалізаційна база хлібопродуктів".

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 01 серпня 2022 року.

Головуючий Капустинський М.М. Судді Ватаманюк Р.В. Сапальова Т.В.