Постанова

від 02.08.2022 по справі 823/80/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 823/80/17

касаційне провадження № К/9901/31063/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31.01.2017 (суддя Мишенко В.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 (судді: Аліменко В.О., Безименна Н.В., Кучма А.Ю.) за позовом ПАТ «Золотоніська парфумерно-косметична фабрика» (далі у тексті - ПАТ «ЗПКФ», позивач, Товариство) до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі у тексті - Управління, відповідач) Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 08.12.2016 № 000250,

УСТАНОВИВ:

ПАТ «Золотоніська парфумерно-косметична фабрика» звернулось до суду із позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 08.12.2016 № 000250.

Позов мотивований тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягає скасуванню, оскільки сума визначена в останньому вже скасована на підставі рішення ГУ ДФС у Черкаській області від 28.11.2016 за результатами розгляду скарги, що подана при адміністративному оскарженні. Таким чином, податкове повідомлення-рішення (далі у тексті - ППР) Головного управління ДФС у Черкаській області від 08.12.2016 № 000250 суперечить чинному законодавству, оскільки сума 17 706, 00 грн вже раніше була включена в ППР від 29.09.2016 № 0002101400.

У письмових запереченнях відповідач зазначив, що сума визначена у спірному ППР входила до суми скасованого рішення від 29.09.2016 № 0002101400, однак сума 17 706, 00 грн стосується порушень, які позивачем не оскаржувалися.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 31.01.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017, адміністративний позов задоволено повністю.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ДФС України залишило спірне ППР від 08.12.2016 № 000250 без розгляду, а скаргу повернула платнику не тому, що дійшла висновку про обґрунтованість податкового рішення, а тому, що повторно аналогічні спори не розглядаються, тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 08.12.2016 № 000250 винесене протиправно зважаючи на те, що дана сума була включена у скасоване ДФС України ППР від 29.09.2016 № 0002101400. Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства є необґрунтованими.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, а обставини, що мають значення для вирішення справи, судами з`ясовані неповно.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 17 706, 00 грн суперечить чинному законодавству та рішенню голови ДФС України від 28.11.2016, вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтованими та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 01.06.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 29.07.2022 прийняв касаційну скаргу Товариства до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 02.08.2022.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, за результатами проведення якої складено акт від 12.09.2016 № 40/23-00-14-0107/00374479.

Відповідно до змісту вказаного акту відповідач дійшов висновку про порушення позивачем: вимог п. 180.2., п. 180.3. ст.180, частини в) п. 186.3 ст. 186, п. 187.8 ст. 187, п. 190.2 ст. 190, п. 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200, п. 208.2 ст. 208 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), наказу Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» та наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №13 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України», у результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 386 605, 00 грн у т.ч. за липень 2014 року на суму 234 017, 00 грн, за грудень 2014 року на суму 32 948, 00 грн, за січень 2015 року на суму 20 876, 00 грн, за березень 2015 року на суму 43 476, 00 грн, за квітень 2015 року на суму 55 288, 00 грн; вимог п. 180.2., п. 180.3. ст. 180, частини в) п.186.3. ст.186, п.187.8 ст.187, п.190.2 ст.190, п.200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200, п.208.2 ст.208 ПК України, наказу Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» та наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №13 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України», у результаті чого позивачем завищено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за грудень 2015 року на суму 601 984, 00 грн; вимог п.180.2, п.180.3. ст.180, частини в) п.186.3. ст.186, п.187.8 ст.187, п.190.2 ст.190, п.200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200, п.208.2 ст.208 ПК України, наказу Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» та наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №13 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України», у результаті чого позивачем завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, за жовтень 2014 року на суму 90 985, 00 грн.

На підставі акту перевірки від 12.09.2016 № 40/23-00-14-0107/00374479 Головним управлінням ДФС у Черкаській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.09.2016 № 0002101400 про зменшення розміру залишку від`ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 601 984, 00 грн по декларації від 19.01.2016 № 9273519695 за грудень 2015 та № 0002111400 про сплату податку на додану вартість у сумі 477 590, 00 грн та штрафних санкцій у сумі 119 397, 50 грн.

Висновки, викладені у акті перевірки від 12.09.2016 № 40/23-00-14-0107/00374479, позивач оскаржив шляхом подання до ДФС України скарги, яка рішенням від 28.11.2016 № 25589/6/99-99-11-01-01-25 про результати розгляду скарги, скасувала ППР ГУ ДФС у Черкаській області від 29.09.2016 № 0002111400 та № 0002101400 щодо встановленого перевіркою завищення ПДВ та у результаті про зменшення розміру залишку від`ємного значення.

Проте, 08.12.2016 на підставі того ж акту від 12.09.2016 № 40/23-00-14-0107/00374479 ГУ ДФС у Черкаській області винесено повторно податкове повідомлення-рішення № 000250 про зменшення розміру залишку від`ємного значення в розмірі 17 706, 00 грн за декларацією від 19.01.2016 № 9273519695 за грудень 2015.

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем рішенням позивач звернувся до суду із адміністративним позовом.

Судами встановлено і не заперечується Управлінням, що у порядку адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення №0002101400 щодо зменшення розміру залишку від`ємного значення у розмірі 601 984, 00 грн за декларацією від 19.01.2016 № 9273519695 за грудень 2015, ДФС України прийнято рішення та скасовано вказане ППР.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд немає обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Як встановлено судами, за змістом акту перевірки від 12.09.2016 № 40/23-00-14-0107/00374479, на підставі якого складено спірне ППР, сума визначена у ППР від 08.12.2016 № 000250 включена у суму ППР №0002101400 від 29.09.2016.

Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що за розглядом поданих Товариством скарг, ДФС України Рішенням від 28.11.2016 № 25589/6/99-99-11-01-01-25 скасувала оскаржувані податкові повідомлення рішення ГУ ДФС у Черкаській області від 29.09.2016 № 0002111400 та № 0002101400 щодо встановленого перевіркою завищення ПДВ та у результаті рішення про зменшення розміру залишку від`ємного значення, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, в цілому саме щодо висновку акту перевірки від 12.09.2016 про порушення позивачем вимог п. 180.2., п. 180.3. ст. 180, частини в) п.186.3. ст.186, п.187.8 ст.187, п.190.2 ст.190, п.200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200, п.208.2 ст.208 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, наказу Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» та наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №13 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України», в результаті чого завищено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за грудень 2015 року на суму 601 984, 00 грн, до розрахунку якої включалась і сума 17 706, 00 грн.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 56.1. ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п. 56.3. ст. 56 ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Пунктами 56.8., 56.9, ст. 56 ПК України визначено наступне: контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

У відповідності до пп. 37.3.4 п. 37.3 ст. 37 ПК України підставами для припинення податкового обов`язку, крім його виконання, є скасування податкового обов`язку у передбачений законодавством спосіб.

Пунктом 56.10 ст. 56 ПК України передбачено, що рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що відповідачем під час судового розгляду справи не надано обґрунтованих доказів правомірності оскаржуваного повідомлення - рішення, не спростовано доводи позивача, що воно винесене з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки висновки контролюючого органу, викладені у акті перевірки від 12.09.2016 визнані Рішенням ДФС України за результатом розгляду скарги Товариства такими, що незабезпечені належною правовою базою, є передчасними, а отже підлягають скасуванню, зважаючи на що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 08.12.2016 №000250 винесене на суму, що вже скасоване у порядку адміністративного поза судового оскарження.

У розрізі викладеного суд касаційної інстанції, також, звертає увагу, що право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не обмежено поданням виключно тих доказів, що надавалися ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та подавати докази на підтвердження таких заперечень, надається платникові як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу (на яких допускається подання учасником процесу нових доказів).

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченні на позовну заяву, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому підлягає скасуванню.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31.01.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова