Рішення

від 01.08.2022 по справі 196/366/22

ЦАРИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Справа № 196/366/22

№ провадження 2/196/247/2022

Р ІШ ЕН НЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2022 року смт Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Костюкова Д.Г.,

секретаря судового засідання: Харінської Л.М.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку загальногопозовного провадженняв залісуду всмт ЦаричанкаДніпропетровської областіцивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Царичанської селищної ради Дніпропетровської області про визнання права власності в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Царичанського районного суду Дніпропетровської області із позовом до Царичанської селищної ради Дніпропетровської області про визнання права власності в порядку спадкування.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Магдалинівському, Петриківському, Царичанському районах Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) 10 липня 2020 року), яка на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та проживала без реєстрації з нею за адресою: АДРЕСА_2 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить:

- будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 , який належав померлому спадкодавцю на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна №469-НД/469-Н від 28.07.2000 року, зареєстрованого в Царичанській філії Придніпровської товарної біржі.

За життя 26.10.2016 року ОСОБА_2 склала заповіт, яким належний їй житловий будинок з усіма господарськими, побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , заповіла їй. Заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Юр`ївської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, зареєстрований в реєстрі за №57.

У встановлений законом строк вона спадщину після смерті матері ОСОБА_2 прийняла.

Проте, постановою державного нотаріуса від 30 травня 2022 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений між КСП ім.Кірова та ОСОБА_2 був зареєстрований 28 липня 2000 року Царичанською філією Придніпровської товарної біржі та не був нотаріально посвідчений, що суперечить вимогам ст.227 ЦК Української РСР.

Вважає, що договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений між КСП ім.Кірова та ОСОБА_2 , відповідає вимогам законодавства, які були чинні на момент його укладення, зареєстрований в БТІ, внаслідок чого її мати набула право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами. При цьому, договір ніхто не оспорював та не визнавав його недійсним.

Вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами закінчений будівництвом, що підвтерджується відомостями технічного паспорту.

Тому, підтримуючи вищевикладене, просить визнати за нею право власності на вищевказане спадкове майно.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, надавши до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує повністю та прохає їх задовольнити.

Представник відповідача Царичанської селищноїради Дніпропетровськоїобластів судове засідання не з`явився, проте надав суду заяву, в якій позовні вимоги визнають повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч.4 ст.206 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В силу ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Так, судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Магдалинівському, Петриківському, Царичанському районах Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) 10 липня 2020 року), яка на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та проживала без реєстрації з позивачкою за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.14, 43).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить:

- будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 , який належав померлому спадкодавцю на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна №469-НД/469-Н від 28.07.2000 року, зареєстрованого в Царичанській філії Придніпровської товарної біржі (а.с.12);

- земельна ділянка, кадастровий номер 1225688200:01:002:0062, площею 5,2184 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Юр`ївської сільської ради (а.с.73).

За життя 26.10.2016 року ОСОБА_2 склала заповіт, яким належний їй житловий будинок з усіма господарськими, побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, кадастровий номер 1225688200:01:002:0062, площею 5,2184 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Юр`ївської сільської ради, заповіла позивачу та ОСОБА_3 в рівних частинах. Заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Юр`ївської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, зареєстрований в реєстрі за №57 (а.с.13).

09.10.2020 року позивач ОСОБА_1 подала до Царичанської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області заяву про прийняття спадщини після померлої матері ОСОБА_2 (а.с.33).

ОСОБА_3 , у встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини, відмовилася від прийняття належної їй частини в спадковому майні за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 , подавши до нотаріуса заяву про відмову від прийняття спадщини (а.с.38).

30 травня 2022 року позивачка ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яке складається із земельної ділянки площею 5,2184 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Юр`ївської сільської ради, з урахуванням 1/2 частки у спадщині, від якої відмовилась спадкоємець за заповітом - ОСОБА_3 (а.с.79).

Проте, постановою державного нотаріуса від 30 травня 2022 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений між КСП ім.Кірова та ОСОБА_2 був зареєстрований 28 липня 2000 року Царичанською філією Придніпровської товарної біржі та не був нотаріально посвідчений, що суперечить вимогам ст.227 ЦК Української РСР (а.с.11).

Як встановлено з матеріалів справи, договір купівлі-продажу, на підставі якого померлою ОСОБА_2 було придбане спадкове домоволодіння житловий будинок, був укладений та зареєстрований в Царичанській філії Придніпровської товарної біржі, що підтверджується договором купівлі-продажу нерухомого майна від 28.07.2000 року за №469-НД/469-Н, наданим до матеріалів справи (а.с.12).

Із вказаного договору вбачається, що цей договір зареєстрований в Царичанській філії Придніпровської товарної біржі.

Як встановлено судом, з моменту укладення договору купівлі-продажу спадкодавець ОСОБА_2 повністю прийняла спірний будинок у власність, однак на теперішній час позивач не має можливості реалізувати своє право як спадкоємця, а саме здійснити реєстрацію права власності в порядку спадкування за заповітом вказаного будинку, оскільки договір купівлі-продажу не був нотаріально посвідчений.

Відповідно до ст. 42 Цивільного кодексу УРСР, угоди можуть укладатися усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).

Згідно до статті 47 ЦК України (в чинній редакції 1963року) нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 128 ЦК УРСР (в редакції 1963 р.) визначено, що право власності у набувача за договором виникає з моменту передачі речі.

Відповідно до положень ст. 153 ЦК УРСР (в редакції 1963 р.) договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Як зазначено у статті 227 Цивільного кодексу Української РСР, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору.

Також слід звернути увагу на те, що угоди, зареєстровані на біржі, не прирівнюються до нотаріально посвідчених.

Право укладати договори купівлі продажу і реєструвати їх на товарній біржі, передбачено ст.15 Закону України «Про товарну біржу» № 1956-ХП від 10.12.1991року.

Однак, реєстрація договору на товарній біржі не може замінити його нотаріального посвідчення, проте як вбачається з матеріалів справи, нотаріально посвідчити угоду сторони не можуть, оскільки біржовий договір вже зареєстрований в органах технічної інвентаризації.

Крім того, судом встановлено, що державним нотаріусом Царичанської державної нотаріальної контори Фрізен Н.Ю. постановою було відмовлено позивачці у зв`язку з тим, що договір купівлі-продажу вищевказаного житлового будинку зареєстрований на біржі, проте не посвідчений нотаріально і сторонами договору не додержано вимог ст. 227 ЦК УРСР, в частині його нотаріального посвідчення, чинного на час укладення договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 року № 1956-ХІІ (що застосовувався до даних правовідносин на момент укладення Договору) - угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Згідно з приписами ст. 48 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року№ 18/5 та зареєстрованої 07 липня 1994 року за № 152/361, яка діяла на час спірних правовідносин, правовстановлюючим документом на будинок міг бути договір купівлі-продажу зареєстрований на біржі.

Оскільки Договір було укладено 28 липня 2000 року, до набрання чинності ЦК України від 01.01.2004 року, до даних правовідносин слід застосовувати положення ЦК УРСР 1963 року.

Стаття 4 ЦК УРСР 1963 року визначає, що цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством, в тому числі з угод.

Згідно із ст. 41 ЦК УРСР 1963 року угодами визнаються дії громадян і організацій спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Зі змісту ст. 224 ЦК УРСР 1963 року вбачається, що за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, 28 липня 2000 року при укладенні договору купівлі-продажу домоволодіння - житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору, що ними визнається і не заперечується, та після укладення вищевказаного договору, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами були передані покупцю, якими вона користувалася до дня своєї смерті.

З чого випливає, що правочин був реальним і вчинений у формі, дозволеній чинним законодавством України в 2000 році.

Згідно з ч.ч.1, 4, 5 статті 15 Закону України «Про товарну біржу» біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасники є членами біржі; в) якщо вона подана до реєстрації на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Відповідно до угоди купівлі-продажу нерухомості вона була укладена у визначеному вище вказаному нормами права порядку, адже: а) була здійснена купівля-продаж спірного будинку, допущеної до обігу на товарній біржі; б) договір поданий до реєстрації та зареєстрований на біржі 28.07.2000 року - в день його укладення, що визначено в інших умовах договору.

Тому враховуючи, що ч.1 ст.227 УК УРСР та ч.2 ст.15 ЗУ «Про товарну біржу» №1956-ХІІ водночас регулювали порядок нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна, в тому числі і укладених на товарних біржах, а також враховуючи рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 року №4-зп, договір купівлі-продажу нерухомого майна від 28.07.2000 року, укладений на Придніпровській товарній біржі, не потребував нотаріального посвідчення.

Отже, спадкодавець ОСОБА_2 правомірно набула право власності на вказаний будинок, який після її смерті увійшов до складу спадщини.

Відповідно до довідки від 03.06.2022 року оцінювача про оцінку майна домоволодіння, загальною площею 54,2 кв.м, житловою площею 40,0 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , його оціночна вартість складає 75 000 (сімдесят п`ять тисяч) грн. (а.с.23).

Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

В силу п.11 ч.1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.

Згідно зі ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст.1274 ЦК України спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Відповідно до п. 4.15 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мінюсту № 296/5 від 22 лютого 2012 року та зареєстрованого в Мінюсті 22 лютого 2012 року за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У відповідності до роз`яснення ВССУ у п.3.1 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Отже, судом достовірно встановлено, що позивачка дійсно має право на спадщину, яка відкрилася після смерті матері ОСОБА_2 , однак, вона позбавлена можливості в позасудовому порядку отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом у зв`язку з ненадання відповідних правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом ґрунтуються на законному праві на спадщину та не суперечать правам та інтересам інших осіб та підлягають задоволенню у повному обсязі.

При вирішенні питання про розподіл судового збору, судом враховується позиція позивача не стягувати судовий збір із відповідача.

Зважаючи на вищевикладене, керуючись ст.ст. 4, 206, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 доЦаричанської селищноїради Дніпропетровськоїобласті провизнання прававласності впорядку спадкування задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженкою села Бабайківка Царичанського району Дніпропетровської області, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Царичанським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 22.07.1997, рнокпп НОМЕР_3 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судовий збір залишити за позивачкою ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду, а у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.08.2022 року.

Суддя: Д.Г. Костюков