Рішення

від 10.07.2022 по справі 359/4361/21

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 359/4361/21

Провадження № 2/359/434/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2022 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Русан А.М.,

за участі позивача ОСОБА_1 та її представника адвоката Корж М.П., представника відповідача Гончарова В.В.

розглянувши yвідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Борисполі цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «ПАРК» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати, -

ВСТАНОВИВ :

20 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «ПАРК» (далі по тексту ТОВ «ПАРК»), яким просила розірвати договір оренди земельної ділянки укладеної між позивачем та відповідачем 28 грудня 2011 року, стягнути з ТОВ «ПАРК» на власну користь заборгованість по сплаті орендної плати в розмірі 16991 грн. 38 коп., 3% річних за користування грошовими коштами за період з 15 січня 2019 року по 20 травня 2021 року в розмірі 684 грн. 72 коп. та понесені судові витрати в розмірі 1816 грн. 00 коп.

Вимоги обгрунтовано тим, що 28 грудня 2011 року між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220883600:03:001:0147, площею 6,4286 га ріллі, розташованої на території Дударківської сільської ради Бориспільського району Київської області. Договір укладено на термін 49 років. Орендна плата встановлюється та справляється в грошовій формі в розмірі 5% від грошової нормативно оцінки щорічно в термін до 15 січня наступного року. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Проте, орендар договірні зобов`язання щодо сплати орендної плати порушив за період з 2019 по 2021 роки. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки за цей період зросла, а тому з відповідача підлягає стягненню 5636 грн. 72 коп. за 2019 рік, 5685 грн. 45 коп. за 2020 рік, 5669 грн. 21 коп. за 2021 рік, загалом 16991 грн. 38 коп. та 3% річних за користування даними грошовими коштами, які дорівнюють 684 грн. 72 коп.

Зважаючи на вказане та норми ст. 526, 610, 625, 629, 651, 792 ЦК України, ст. 1, 2, 13, 21, 25 Закону України «Про оренду землі» та ст. 141 ЗК України, просила суд позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 24 травня 2021 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання. Сторонам роз`яснено права, обов`язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.

Ухвалою суду від 23 вересня 2021 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

13 грудня 2021 року відповідач подав до суду письмові пояснення та заперечення, якими просив відмовити у задоволенні позову виходячи з наступного. 07 жовтня 2010 року між чоловіком позивача та товариством було укладено договір, на підставі якого ТОВ «ПАРК» сплатило ОСОБА_2 400000 доларів США в якості оплати за передачу земельної ділянки, яка йому належала. Позивач уклала з товариством оспорюваний договір в присутності чоловіка, на підставі чого отримала 50000 доларів США та зобов`язалась : передати у власність ТОВ «ПАРК» рухоме і нерухоме майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, а після зняття мораторію на продаж земельної ділянки, продати її відповідачу за ціну, не дорожче 100000 доларів США.

Тобто, оскільки на час укладення спірного договору існував мараторій щодо відчуження такого виду земельних ділянок, сторони фактичний договір купівлі продажу цієї ділянки юридично оформили як договір оренди земельної ділянки. Зважаючи на вказане ТОВ «ПАРК» вважає, що ними не порушено істотних умов договору, а відтак і позивач не позбавлена права на те, що вона хотіла отримати при укладенні спірного договору.

Крім того, представник товариства зазначив, що спірним договором не обумовлено порядок сплати орендної плати (отримання наручно в касі, перерахування на рахунок із зазначенням його реквізитів, тощо), а тому товариство не мало можливості виконати свій обов`язок. Оплата ж за період з 2011 по 2018 роки здійснювалась вчасно і у ОСОБА_1 до товариства не було претензій, оскільки позивач працювала у ТОВ «ПАРК» на посаді бухгалтера і контролювала виконання даного зобов`язання самостійно.

В той же час, позивач, в порушення п. 6.1 договору оренди землі не направляла на адресу позивача жодних претензій, у зв`язку з чим товариство не могло їх виконати у позасудовому порядку.

01 лютого 2022 року відповідач подав до суду додаткові письмові пояснення, якими довів до відома суду, що орендна плата за період 2019 2020 років повністю погашена, а тому предмет спору відсутній. Крім того, товариство зауважило, що розірвання договору оренди може призвести до катастрофічних наслідків, оскільки на даній території знаходять багаторічні дерева, кущі та насадження, які вирощуються безпосередньо для продажу.

29 червня 2022 року позивач подала до суду додаткові пояснення, в яких зазначила, що відповідач вводить суд в оману щодо необізнаності про місце знаходження / проживання ОСОБА_1 , оскільки в договорі зазначена її адреса, на яку товариство направляло листи. Проте ТОВ «ПАРК» не вчиняло дій щодо з`ясування куди саме сплачувати орендну плату, як і не відносило такі проплати в бухгалтерський облік чи не вносило кошти передбачені в якості орендної плати на депозит нотаріуса, тощо. Наведене призвело до того, що у податкових обліках податкового органу вказана земельна ділянка вибула з категорії переданих в оренду і ОСОБА_1 було нараховано земельний податок з фізичних осіб за 2019 та 2020 роки.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити. Разом з тим, підтвердили факт оплати відповідачем орендної плати за період 2019 - 2021 рік у розмірі 3544 грн. 12 коп., 3544 грн. 12 коп. та 3544 грн. 12 коп. після звернення до суду з даним позовом. Однак, дані виплати є неповними, оскільки вартість землі, а відтак 5% від її вартості є відмінними від суми, обумовленої у договорі оренди. Наведене, в свою чергу, є відомою для відповідача обставиною, оскільки позовну заяву разом з додатками ними отримано.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні з підстав, наведених у запереченнях і додаткових поясненнях. Крім того підтвердив той факт, що товариство не здійснювало позивачу виплату орендної плати за період 2019, 2020 роки, а вимога про виплату орендної плати за період 2021 року, була передчасною при зверненні ОСОБА_1 до суду з даним позовом у травні 2021 року, оскільки за 2021 рік, згідно умов договору орендна плата мала бути сплаченою до 15 січня 2022 року.

Суд, заслухавши пояснення сторін та повно і всебічно дослідивши матеріали справи з наявними в них доказами, прийшов обгрунтованого висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступного.

Пунктом 2Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2передбачено, що відповідно ст.55,124 Конституції Українита ч.1ст.4,ч.1ст.5 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У ст. 13 ЦПК Українивизначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.12,81,89ЦПК України,кожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимогист. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Судом встановлено, що 28 грудня 2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ПАРК» було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220883600:03: 001:0147, площею 6,4286 га ріллі, розташованої на території Дударківської сільської ради Бориспільського району Київської області, який посвідчено приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Науменко Л.Г. та зареєстровано в реєстрі за № 3616 (а.с. 141-144).

Згідно п. 1.4, 1.5, 2.2, 2.3.1 договору вказана земельна ділянка на праві власності належить ОСОБА_1 ; нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 88052 грн. 60 коп. на момент укладення договору; цільове призначення земельної ділянки для ведення фермерського господарства; договір укладено на термін 49 років.

Право власності ОСОБА_1 щодо вказаної земельної ділянки також підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 331902.

Передача земельної ділянки орендарю, відповідно п. 2.1.2 договору, здійснюється протягом 7 календарних днів після державної реєстрації цього договору актом приймання передачі.

11 жовтня 2012 року даний договір зареєстровано за № 3616 в Управлінні Держкомзему Бориспільського району, про що зроблено запис за номером 322080004004944 та сторонами посвідчено акт прийому передачі земельної ділянки з кадастровим номером 3220883600:03: 001:0147, площею 6,4286 га ріллі, розташованої на території Дударківської сільської ради Бориспільського району Київської області (а.с. 144-145).

Орендна плата встановлюється та справляється, згідно п. 2.6.1 - 2.6.2 договору, в грошовій формі в розмірі 5% від грошової нормативної оцінки, визначеної п. 1.5 цього договору 4402 грн. 63 коп. щорічно. Обчислення орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата сплачується щорічно термін до 15 січня наступного року. Орендар має право сплатити орендну плату на майбутнє, але не більше ніж за один рік.

За наслідком дослідження спірного договору суд звертає увагу на те, що ним не передбачено порядку проведення розрахунку між сторонами, як то : сплата наручно орендодавцю, перерахування на певні реквізити рахунку, внесення на депозит нотаріусу, оформлення грошового переказу, тощо.

Однак, орендар, маючи відомості про адресу реєстрації позивача, мав можливість протягом року, до настання строку сплати орендної плати, вчинити дії, спрямовані на з`ясування у позивача даних або способу, за якими можливо було б виконати обов`язок, передбачений п. 2.6.1 договору. Проте до суду, всупереч вимог ст. 76-80 ЦПК України, товариством не подано доказів наведеного.

Згідност. 2 Закону України «Про оренду землі»відносини, пов`язані з орендою землі, регулюютьсяЗК України,ЦК України, цим Законом, законами України, іншими норматив-но-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно ч. 1ст. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 1 Закону України «Про оренду землі»оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Устатті 13Закону України«Про орендуземлі» визначено, щодоговір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі (ч.1ст.14 Закону України «Про оренду землі»).

Частиною 1ст. 207 ЦК Українивизначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно ст.21Закону України«Про орендуземлі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннямист. 24 Закону України «Про оренду землі»орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною 1ст. 32 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.24і25цьогоЗаконута умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначенихЗемельного кодексу Українита іншими законами України.

Водночас у п. «д» ч. 1ст. 141 ЗК Українипередбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, згідно ст. 13,15,21 Закону України «Про оренду землі»основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Статтями627,629 ЦК Українипередбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами

Відповідно ч. 2ст. 651 ЦК Українидоговір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендарем орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договоруоренди земельної ділянки, що вважається істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє орендодавця можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Згідно ч. 4ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі за №183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що … [підставою для розірвання договору оренди землі є систематичне невнесення орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематичне внесення орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно ізстаттею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогокодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться].

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі за№ 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що …[при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другоїстатті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13 Велика Палата Верховного Суду не вбачає.Стаття 611 ЦК Українипередбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першоїстатті 3 ЦК Україниналежать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність].

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі за № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) суд дійшов висновку, що … [у пункті «д» частини першоїстатті 141 ЗК Українивизначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зістаттею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться». Тлумачення пункту д) частини першоїстатті 141 ЗК України, частини другоїстатті 651 ЦК Українисвідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо)].

Згідно п.6.1 договору оренди землі, розділ «Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору», сторони домовились, що кожна із сторін за невиконання або неналежне виконання цього договору, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, несе перед іншою стороною майнову відповідальність, передбачену цим законодавством України. Сторони будуть вважати порушенням договору або невиконанням зобов`язань за договором у випадках його розірвання лише таке невиконання (неналежне виконання), яке залишилось не усунутим протягом тридцяти днів з дати отримання письмового попередження стороною.

Судом встановлено і не заперечується сторонами у справі, що ОСОБА_1 не направляла орендарю письмової вимоги, передбаченої п. 6.1 договору.

Разом з тим, наведене не може слугувати підставою для відмови у задоволенні позову в частині вимог щодо розірвання договору оренди землі, оскільки дана вимога договору не віднесена до обов`язків, покладених на орендодавця, в той час як сплата орендної плати за користування землею у визначеному розмірі та строки є саме обов`язком, покладеним на орендаря згідно п. 2.6.1-2.6.2 та п.п. «б» п. 4.2.3 договору, який ТОВ «ПАРК» порушує.

Згідно п.п. «б» п. 4.2.3 спірного договору орендар зобов`язаний у відповідності із п. 2.6.1 цього договору своєчасно вносити орендну плату.

Судом встановлено і визнається сторонами у справі, що за 2019 та 2020 років товариство не нараховувало і не виплачувало ОСОБА_1 орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 28 грудня 2011 року.

Обставини, які визнаються учасниками справи, відповідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Наведене, крім іншого, підтверджено позивачем та відповідачем в судовому засіданні та додатково підтверджується тим, що через ненарахування відповідачем на користь ОСОБА_1 орендної плати у обліках ГУ ДПС у Київській області спірна земельна ділянка вибула з категорії переданих в оренду і позивачу був нарахований земельний податок з фізичних осіб, який нею сплачено (а.с. 127-130, 136-137).

Ці обставини також підтверджуються і видатковими касовими ордерами від 21 січня 2022 року та платіжними дорученнями за № 6 -8 від 07 червня 2021 року, з яких вбачається, що лише в січня 2022 року, після звернення ОСОБА_1 з позовом до ТОВ «ПАРК» до суду, товариство сплатило орендну плату (3544 грн. 12 коп. + 3544 грн. 12 коп.) та інфляційні втрати (489 грн. 09 коп. + 511 грн. 98 коп.) за 2019 та 2020 роки орендодавцю (а.с. 100-106).

З наведеного вище суд приходить висновку про порушення ТОВ «ПАРК» умов договору оренди від 28 грудня 2011 року, передбачених у п. 2.6.1 та п.п. «б» п. 4.2.3. В свою чергу, доказів поважності нездійснення чи неможливості здійснення вказаної виплати орендної плати відповідачем позивачу за період 2019, 2020 років до суду сторонами не подано.

Це, в свою чергу, свідчить про наявність законних підстав для задоволення позову. Разом з тим, суд звертає увагу на вимоги п. 2.6.2. спірного договору щодо необхідності сплати щорічно в термін до 15 січня наступного року орендної плати та, у зв`язку з цим, вважає не обгрунтованими вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача на власну користь орендної плати за 2021 рік, оскільки строк виконання даного зобов`язання на момент звернення з позовом до суду (20 травня 2021 року) не настав, а відтак і умова договору в цій частині товариством ще не була порушеною. А тому позов підлягає частковому задоволенню.

Проте, як вже встановлено під час розгляду справи, відповідач у січні 2022 року сплавив позивачу орендну плату (3544 грн. 12 коп. + 3544 грн. 12 коп.) та інфляційні втрати (489 грн. 09 коп. + 511 грн. 98 коп.) за 2019 та 2020 роки.

Згідно п. 2.6.1 2.6.2 договору, орендна плата встановлюється та справляється в грошовій формі в розмірі 5% від грошової нормативної оцінки, визначеної п. 1.5 цього договору. Обчислення орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

З витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформованих 29 січня 2019 року, 21 лютого 2020 року вбачається, що нормативна грошова оцінка переданої в оренду земельної ділянки становила 108294 грн. 45 коп. та 108294 грн. 45 коп. відповідно (а.с. 16,17).

Відтак, 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у 2019 та 2020 роках становила по 5414 грн. 72 коп. за кожен рік.

Всього відповідачем сплачено за вказаний період орендної плати 7088 грн. 24 коп. (3544 грн. 12 коп. + 3544 грн. 12 коп.), що свідчить про несвоєчасне та неповне / неналежне виконання умов договору, відтак з ТОВ «ПАРК» належить стягнути на користь ОСОБА_1 різницю недоплаченої орендної плати за 2019 і 2020 року в розмірі 3741 грн. 20 коп. (10829 грн. 44 коп. 7088 грн. 24 коп.).

Щодо стягнення на користь позивача інфляційних втрат суд вважає за необхідне зазначити наступне. За 2019 рік інфляційні втрати склали 222 грн. 00 коп. (5414 грн. 72 коп. х 104,1%) та у 2020 році 541 грн. 47 коп. ( 10829 грн. 44 коп. (5414 грн. 72 коп. х 2). х 105%), а всього на суму 763 грн. 47 коп.

Однак, в січні 2020 року відповідачем вже сплачено ці втрати у розмірах 486 грн. 09 коп. та 511 грн. 98 коп., а всього на загальну суму 998 грн. 07 коп.

Наведене свідчить про виконання товариством обов`язку перед позивачем щодо сплати інфляційних втрат, а тому у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині.

При розгляді справи суд дослідив та надав належну оцінку доводам та доказам відповідача, наявним на аркушах справи 52-60, 107-108. Так, посилання ТОВ «ПАРК» на те, що під договором оренди земельної ділянки належної на праві власності ОСОБА_1 з кадастровим номером 3220883600:03:001:0147 загальною площею 6,4286 га, малось на увазі юридичне приховання фактичного правочину щодо її купівлі продажу суд оцінює критично, оскільки : доказів протилежного матеріали справи не містять; під час укладення даного договору нотаріусом перевірено дійсну волю та істотні обставини / умови укладення правочину його сторонами; відповідач, здійснюючи орендні плати орендо-давцю, хоч і не в повному обсязі, спростовує свої ж твердження про викуп спірної земельної ділянки у ОСОБА_1 ; договірні зобов`язання чоловіка позивача з товариством не мають жодного відношення до її зобов`язань з ТОВ «ПАРК» та стосуються різних земельних ділянок.

Крім того, за змістом розписки позивача від 28 грудня 2011 року, ОСОБА_1 відчужила на користь ТОВ «ПАРК» та отримала за це 50000 доларів США майно, а саме : озера, станцію електропередач, КТП -100КВТ, трактори. Саджанці плодових та декоративних культур, а також все інше майно, що розташоване на земельній ділянці. Зобов`язалась після зняття мораторію на продаж земельного паю, що перебуває в оренді відповідача, продати його ТОВ «ПАРК» за суму не дорожче 100000 доларів США.

Наведене, безумовно, свідчить про продаж позивачем відповідачу саме певного майна, що розташоване на спірній земельній ділянці, а не її продажу вцілому товариству.

Підсумовуючи наведене вище, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, а тому з ТОВ «ПАРК» на користь ОСОБА_1 належить стягнути 3741 грн. 20 коп. недоплаченої орендної плати за період 2019, 2020 років та розірвати договір оренди земельної ділянки, що укладений 28 грудня 2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ «СК «ПАРК», який посвідчено приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріаль-ного округу Київської області Науменко Л.Г. та зареєстровано в реєстрі за № 3616.

Відповідно ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частинами 1, 2ст. 141 ЦПК Українипередбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 сплатила судовий збір в розмірі 1816 грн. 00 коп.. Наведене підтверджується квитанціями за № 6749734 та 67449722 від 20 травня 2021 року по 908 грн. 00 коп. кожна (а.с. 4 -5).

Позов вимоги задоволено частково, а саме : розірвано договір оренди та часткового задоволено вимоги майнового характеру. Відтак, за вимогу про розірвання договору, яка задоволена в повному обсязі, з відповідача на користь позивача належить стягнути 908 грн. 00 коп. сплаченого судового зборгу.

Щодо майнової вимоги позивача, суд зазначає, що позов в цій частині задоволено лише на на 21,17 % (3741,20/ (17676,10)/100)), у зв`язку з чим з товариства на користь ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати у розмірі 192 грн. 22 коп. ((908,00/ 100) х 21,17 %).

Відтак, загальний розмір судових витрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1100 грн 22 коп. (908 грн. 00 коп. + 192 грн. 22 коп.).

Враховуючи наведене вище та керуючись нормами ст. 10,13, 76-82, 133, 141, 258 -259,263-266,352,354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «ПАРК» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати, - задовольнити частково.

Розірвати договір оренди земельної ділянки, що укладений 28 грудня 2011 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «ПАРК», який посвідчено приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Науменко Любов`ю Григорівною та зареєстровано в реєстрі за № 3616.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «ПАРК» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній оплаті в розмірі 3741 (три тисячі сімсот сорок одна) гривня 20 (двадцять) копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «ПАРК» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1100 (одну тисячу сто) гривень 22 (двадцять дві) копійки.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Відомості пропозивача : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий 15 лютого 2000 року Бориспільським МРВ ГУ МВС України в Київській області, код платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою : АДРЕСА_1 .

Відомості провідповідача : Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогос-подарське підприємство «ПАРК», ЄДРПОУ 37417022, юридична адреса : 08330, Київська область, Бориспільський район, с. Дударків, вул. Незалежності (Леніна), 127.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 20липня 2022 року.

Суддя Л.В. Яковлєва