Ухвала

від 01.08.2022 по справі 754/6006/22

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

4-с/754/80/22

Справа № 754/6006/22

У Х В А Л А

Іменем України

02 серпня 2022 року Суддя Деснянського районного суду м. Києва Буша Н.Д., розглянувши матеріали цивільної справи за скаргою ОСОБА_1 про визнання дій державного виконавця неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Константинова О.Г. звернулась до суду зі скаргою про визнання дій державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.

Вивчивши подану скаргу, вважаю за необхідне залишити її без руху, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Оскільки в розділі VII ЦПК України не визначено форму та зміст скарги, слід застосувати аналогію права на підставі ч. 9 ст. 10 ЦПК України, де передбачено наступне: якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

У відповідності до п.13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК, та містити відомості, зазначені в Законі України «Про виконавче провадження», зокрема зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби та норму закону, яку порушено, а також обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Якщо скарга за формою і змістом не відповідає таким вимогам, то застосовуються відповідні положення норм ЦПК України щодо залишення її без руху.

Згідно п.п.2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити:

- повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

- зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

- зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

- відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

- відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

- перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

- підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Скарга не містить: повне (вірне) найменування учасників сторони виконавчого провадження, також, у порушення п. 10 скаржником не зазначено підтвердження скаржника про те, що ним не подано іншої скарги до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Частиною 6 ст.175 ЦПК України визначено, що у позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

ОСОБА_1 у своїй скарзі наголошує на тому, що під час виконання виконавчого листа №2-794 від 11.02.2002 року, виданого Деснянським районним судом міста Києва, виконавцем постановою АА651392 від 08.11.2002 року було накладено арешт на квартиру ОСОБА_1 та відправлено постанову АА651392 від 08.11.2002 року до П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори для її виконання.

28.10.20104 року, реєстратором П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори було зареєстровано арешт об 16:56:06 за номером 1421921 (реєстраційний номер обтяження :1421921).

01.04.2009 року, скаржник звернулась із листом до Управління з нарахування та виплати пенсії Головного управління пенсійного фонду у місті Києві про надання довідки про проведення відрахувань з пенсії скаржника.

Листом-відповіддю від 09.04.2009 року №11/5-375-05 Управління з нарахувань та виплати пенсії Головного управління пенсійного фонду у місті Києві повідомило скаржника про те, що з її пенсії було стягнуто на користь стягувача, суму боргу в розмірі 3346.23 грн. за період з 01.07.2005 року по 31.01.2009 року та надало відповідні відомості за зазначений період.

Таким чином, скаржник сплатила заборгованість перед стягувачем у повному обсязі. А тому виконавче провадження, яке було відкрите 19.04.2002 року на підставі виконавчого листа №2-794 від 11.02.2002 року, виданого Деснянським районним судом міста Києва підлягає закриттю, а постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №651390 від 08 листопада 2002 року підлягає скасуванню та зняттю арешту з квартири скаржника.

Щодо зобов`язання до вчинення певних дій судом міститься у п.18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», яким передбачено, що суд не має права зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Як норми Закону України «Про виконавче провадження», так і норми процесуального закону містять перелік рішень, дій чи бездіяльність державного виконавця, які можуть бути оскаржені, в тому числі в судовому порядку, однак скаржник у своїй скарзі не просить скасувати жодне рішення, прийняте державним виконавцем.

Тоді як згідно вимог ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Крім того, скаржнику потрібно чітко визначити прохальну частину скарги, оскільки форма захисту який обрала скаржник, не відповідає її порушеному праву та його відновлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЦПК України, не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Також відповідно до статті 1,2 Закону України «Про судовий збір», за подання заяв, скарг до суду на всій території України справляється судовий збір, платниками якого є, зокрема, громадяни України, які звертаються до суду.

До матеріалів скарги доказів про сплату судового збору не долучено. Натомість скаржником подано клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі того, що скаржник є пенсіонером найнижчого рівня соціального забезпечення.

Вирішуючи вказане клопотання скаржника, суддя виходить з таких мотивів.

Частиною 1 ст.136 ЦПК України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно роз`яснень, наданих у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).

Таким чином, відповідно до ст.12 ЦПК України заявник повинен навести доводи і подати докази на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

В якості підтвердження свого майнового стану скаржником надано довідку про доходи в розмірі щомісячного надходження 2 200 грн. - пенсія за 2021, 2022 р.р., довідку №521092 про присвоєння третьої групи інвалідності безстроково, відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 04.07.2022 року .

Відповідно до п. 44 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 63-64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland» оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про можливість звільнення від сплати скаржника судового збору.

Однак, відповідно до ст. 185 ЦПК України, якщо позовна заява подана без додержання вимог, передбачених ст.175,177 ЦПК України та/або не сплачено судовий збір, вона підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи те, що скаржник не позбавлений можливості усунути викладені зауваження, суддя відповідно до ст. 185 ЦПК України, вважає вірним залишити скаргу без руху і надати заявнику строк для виправлення зазначених недоліків.

На виконання ухвали про залишення скарги без руху надається скарга у новій редакції з її копією та копіями всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількісного складу учасників процесу.

п о с т а н о в и в:

Скаргу ОСОБА_1 про визнання дій державного виконавця неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення скарги без руху, для усунення її недоліків.

Роз`яснити скаржнику, що у разі не виконання цієї ухвали, у зазначені вище строки, скарга буде вважатися не поданою та повернута стороні виконавчого провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя