Ухвала

від 02.08.2022 по справі 711/2987/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/821/247/22 Справа № 711/2987/22 Категорія: ст. 170 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2022 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 липня 2022 року про задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12022250000000164 від 15 червня 2022 року,

в с т а н о в и в :

Старший слідчий СВ розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси із клопотанням, погодженим прокурором, про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_8 з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_10 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої йому влади чи службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

30.06.2022 року о 15 год. 51 хв. ОСОБА_8 було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Слідством встановлено, що у приватній власності підозрюваного ОСОБА_8 знаходяться: земельна ділянка площею 2 га (кадастровий номер 7121280400:03:002:0517), земельна ділянка площею 2.7045 га, кадастровий номер 7123484000:03:001:0416 та житловий будинок з надвірними спорудами.

Оскільки санкція частині 3 статті 368 КК України передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, то з метою забезпечення конфіскації як виду покарання, слідчий звернувся до слідчого судді з вказаним клопотанням.

Ухвалою слідчогосудді Придніпровськогорайонного судум.Черкаси від12липня 2022року,клопотання слідчогозадоволено танакладено арештна нерухоме майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_11 , а саме: земельну ділянку площею 2 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2552651571020) з кадастровим номером 7121280400:03:002:0517; земельну ділянку площею 2.7045 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1282361771234) з кадастровим номером 7123484000:03:001:0416; об`єкт житлової нерухомості до складу якого входить: житловий будинок-А, веранда-а, літня кухня-Б, вхід в підвал-В, сарай-Г, убиральня-Д, огорожа-№1, хвіртка-№2, ворота№3, огорожа-№4, ганок-№ НОМЕР_1 , колодязь-К, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1282295071234).

Задовольняючи клопотання, слідчий суддя вважав, що з метою забезпечення можливої конфіскації майна, необхідно накласти арешт на нерухоме майно, що належить на праві приватної власності підозрюваному ОСОБА_8 .

Не погоджуючись з ухвалою слідчого суддів, адвокат ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строки на оскарження ухвали слідчого судді від 12.07.2022, та скасувати ухвалу.

В апеляційній скарзі, адвокат вказує, що слідчий суддя, вирішуючи клопотання про накладення арешту на майно ОСОБА_8 , не звернув увагу, що в клопотанні не наведено та не надано відомостей щодо вартості майна, що підлягає арешту, можливі частки власності інших осіб, що позбавляє слідчого суддю можливості перевірити співмірність його вартості розміру шкоди, розумність та наслідки обмеження права власності для інших осіб.

Також скаржник зазначив, що слідчий суддя не врахував, що вказане майно заарештовано, не зважаючи на спільну сумісну власність подружжя, та те, що дружину ОСОБА_8 та її права також обмежено в результаті накладення арешту.

Щодо поважності пропуску строків на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, адвокат вказав, що оскаржувана ухвала була прийнята 12.07.2022 без виклику ОСОБА_8 .

На ухвалі є відмітка про те, що даний примірник ухвали виготовлено 18.07.2022.

Копію ухвали ОСОБА_8 отримав 18.07.2022, про що є відмітка на заяві про ознайомлення з матеріалами справи, тому строки пропуску оскарження вказаної ухвали є поважними та підлягають поновленню.

Заслухавши доповідача, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_7 , які підтримали доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

В апеляційній скарзі, адвокат вказує, що ним було пропущено строк на оскарження ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.07.2022 з поважних причин, оскільки повний текст ухвали ним було отримано лише 18.07.2022, а тому вважає, що перебіг строку починається саме з цієї дати.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК апеляційна скарга, якщо іншого не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом 5 днів з дня її оголошення. При цьому згідно із ч. 3 ст. 395 КПК якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Виходячи з правової позиції, викладеної об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 4 листопада 2019 року (касаційне провадження № 51-9550 кмо 18, справа № 760/12179/16-к), якщо ухвала слідчого судді постановлена без виклику особи, інтересів якої вона стосується та яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи має обчислюватися з дня отримання копії судового рішення, незалежно від наявності інших джерел інформування про прийняте рішення.

З досліджений судом матеріалів справи вбачається, що повний текст ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси проголошена 12.07.2022 без участі ОСОБА_8 , повний текст ухвали адвокат ОСОБА_7 отримав 18.07.2022, що підтверджується розпискою про отримання ухвали. Апеляційна скарга подана скаржником 23.07.2022.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що скаржник за вказаних обставинах діяв сумлінно, подавши апеляційну скаргу в межах п`ятиденного строку з моменту отримання копії оскаржуваного рішення, а тому є підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.07.2022.

Відповідно до ч. 1ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.

Згідно з приписамист. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядкустатей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до положеньст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Так, відповідно до п. 5, 6 ч. 2ст. 173 КПК Україниразом з іншим, привирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використаннямайна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч. 2ст. 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

З матеріалів справи вбачається, що СВ СУ поліції ГУНП в Черкаській області, розслідується кримінальне провадження № 12022250000000164, відомості про яке внесені до ЄРДР 15 червня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

В даному кримінальному провадженні 30.06.2022 ОСОБА_8 оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушенні, передбаченого ч. 3 ст.368 КК України.

Відповідно до актуальної інформації, що міститься в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у приватній власності підозрюваного ОСОБА_8 знаходяться: земельна ділянка площею 2 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2552651571020) з кадастровим номером 7121280400:03:002:0517, земельна ділянка площею 2.7045 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1282361771234) з кадастровим номером 7123484000:03:001:0416 та об`єкт житлової нерухомості до складу якого входить: житловий будинок-А, веранда-а, літня кухня-Б, вхід в підвал-В, сарай-Г, убиральня-Д, огорожа-№1, хвіртка-№2, ворота№3, огорожа-№4, ганок-№ НОМЕР_1 , колодязь-К (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1282295071234).

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, слідчий суддя у відповідності до положень ст.ст. 170, 173 КПК України в повній мірі з`ясував усі обставини, які є достатніми підставами для арешту нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_8 .

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що арешт необхідно накласти з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання у кримінальному провадженні, в разі доведеності вини підозрюваного ОСОБА_8 , за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Враховуючи положення ч. 11 ст. 170 КПК України заборона, обмеження користування або розпорядження майном може бути застосоване лише в разі доведеності існування обставин, які підтверджують, що незастосування таких заходів призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, передачі такого майна, проте, вказані обставини не підтверджені достатніми доказами.

Тому, обґрунтованими є посилання в клопотанні слідчого, що накладення арешту на майно є необхідним з метою можливої конфіскації майна в разі доведеності вини підозрюваного ОСОБА_8 , оскільки, слідчим доведена необхідність застосування саме такої забезпечувальної цілі кримінального провадження заходу, як арешт житлового будинку та земельних ділянок, а також доведено наявність ризиків, передбачених ст. 170 КПК України.

Доводи скаржника, що вказане майно заарештовано, не зважаючи на спільну сумісну власність подружжя, та те, що дружину ОСОБА_8 та її права також обмежено в результаті накладення арешту, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні дані про те, що ОСОБА_8 одружений. Крім того з матеріалів вбачається, що житловий будинок ОСОБА_8 отримав у спадщину, як і земельні ділянки.

Непереконливим є і посилання адвоката на відсутність оцінки арештованого майна для встановлення співмірності арешту майна заподіяній шкоді.

Органи слідства звернулись з клопотанням арешту майна виключно у зв`язку з тим, що санкція інкримінованої ОСОБА_8 статті кримінального закону передбачає конфіскацію майна як обов`язкове додаткове покарання.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що накладення арешту на житловий будинок та земельні ділянки, які на праві власності належать ОСОБА_8 , на даній стадії досудового розслідування є заходом забезпечення кримінального провадження і застосовується з метою досягнення дієвості вказаного провадження.

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що ініціювання органом досудового розслідування питання про накладення арешту на вказане в клопотанні майно, відповідає положеннямКонституції України, кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини (даліЄСПЛ).

Згідно зКонституцією України таЗаконом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (даліКонвенція), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особамаєправомирноволодіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна,інакше як в інтересах суспільства іна умовах,передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово вказував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до пунктів 69, 73 рішення ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що слідчим суддею було дотримано вимоги КПК України, в зв`язку з чим, обґрунтовано накладено арешт на житловий будинок та земельні ділянки, які на праві власності належать підозрюваному ОСОБА_8 .

За таких умов, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга адвоката ОСОБА_7 до задоволення не підлягає.

Керуючись ст. ст.173,174,376,404,405,407,422 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.07.2022.

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 липня 2022 року без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді: