Постанова

від 17.07.2022 по справі 465/5374/16-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 465/5374/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Мигаль Г.П.

Провадження № 22-ц/811/3782/21 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Івасюти М.В.

з участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 11 листопада 2016 року, -

ВСТАНОВИВ:

у вересні 2016 року Публічне акціонернетовариство «Банк«Фінанси таКредит»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У жовтні 2016 року Публічне акціонернетовариство «Банк«Фінанси таКредит»звернулося до суду із заявою про забезпечення позову.

В обгрунтування заяви покликається на те, що 01 березня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріоль-Тернопіль» укладено договір про відновлювальну кредитну лінію № 20-01-13. В забезпечення виконання зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю « Аріоль-Тернопіль» за кредитним договором № 20-01-13 від 01 березня 2013 року, між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4 укладений договір поруки від 04 березня 2013 року. Стверджує, що позичальник не виконав свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення суми кредиту та сплатив відсотки відповідно до умов кредитного договору, відтак у нього, як кредитора, виникло право вимоги сплати боргу в повному обсязі від поручителя, однак ОСОБА_4 відмовляється погашати заборгованість за кредитним договором. Зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду у разі задоволення позовних вимог, враховуючи, що відповідач може відчужити майно. З наведених підстав просить накласти арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_4 :

1) об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться на земельній ділянці за кадастровим номером 6820655100:01:005:0825 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 41049.00 грн;

2) кімнату загальною площею 11.1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 13543.00 грн.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 11 листопада 2016 року заяву Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про забезпечення позову задоволено.

Забезпечено позов шляхом накладення арешту на майно яке належить ОСОБА_4 , а саме:

- об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться на земельній ділянці за кадастровим номером 6820655100:01:005:0825 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер 36162926) вартістю 41 049,00 грн;

- кімнату, загальною площею 11,1кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , (реєстраційний номер 36625843) вартістю 13 543,00 грн.

Ухвалу суду вчастині накладенняарешту наоб`єкт незавершеногобудівництваоскаржив ОСОБА_1 ,в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду в цій частині є незаконною та необґрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт стверджує, що він є власником незавершеного будівництвом житлового будинку з підвалом готовністю 65%, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0.15 га, кадастровий номер 6820655100:01:005:0825на підставі договору купівлі-продажу від 16 березня 2012 року. Зазначає, що маючи намір здійснити державну реєстрацію речових прав на вищезазначене майно, звернувся до державного реєстратора Віньковецької селищної ради Хмельницької області, однак 02 вересня 2021 року отримав рішення про відмову у державній реєстрації права власності, оскільки на майно накладено арешт.Вказує, що на момент укладення договору купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку з підвалом готовністю 65% не було будь-яких заборон та обтяжень щодо даного нерухомого майна.Вважає, що забезпечуючи позов, суд першої інстанції не перевірив відомості щодо належності ОСОБА_4 майна, на яке накладено арешт, відтак неправомірно накладено арешт на майно, що перебувало у його власності. Крім того, невірно ідентифіковано особу боржника, оскільки божником заначено ОСОБА_4 РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_3 , а продавцем майна за договором купівлі-продажу від 16 березня 2012 року була ОСОБА_4 РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 . Наголошує, що безпосереднє зняття арешту з майна здійснюється постановою державного виконавця, яка приймається на підставі відповідного рішення суду. Просить врахувати, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. З наведених підстав просить ухвалу суду в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на незавершений будівництвом житловий будинок з підвалом готовністю 65% вартістю 41 049 грн., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці, площею 0.15 га, вартістю 12465 грн., реєстраційний номер 36162926 скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду з врахуванням того, що ціна позову є значною і відповідач може відчужити майно.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Забезпечення позову це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову, які направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду.

У відповідності до вимог ст. 151 ЦПК України, чинного на момент розгляду заяви про забезпечення позову, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п. п. 1, 2 ч.1 ст. 152 ЦПК України, чинного на момент розгляду заяви про забезпечення позову, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до роз`яснень п. п. 1, 4 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого п.4 ст. 151 ЦПК, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

При зверненні до суду із заявою про забезпечення позову позивач повинен, по-перше, аргументовано обґрунтувати причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов та необхідність у цьому, по-друге, довести, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, вжиттязаходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що АТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_4 , а саме, об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться на земельній ділянці за кадастровим номером 6820655100:01:005:0825 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер 36162926) вартістю 41 049,00 грн. та кімнату, загальною площею 11,1кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , (реєстраційний номер 36625843) вартістю 13 543,00 грн.

Оскаржуваною ухвалою заяву про забезпечення позову задоволено, забезпечено позов шляхом накладення арешту об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться на земельній ділянці за кадастровим номером 6820655100:01:005:0825 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер 36162926) вартістю 41 049,00 грн. та кімнату, загальною площею 11,1кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , (реєстраційний номер 36625843) вартістю 13 543,00 грн.

Разом з тим, як вбачається з договору купівлі-продажу, укладеного 16 березня 2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Віньковецького районного нотаріального округу Хмельницької області Кухарською Л.А., за умовами якого продавець ОСОБА_4 , зобов`язалася передати у власність покупця ОСОБА_1 , а покупець ОСОБА_1 зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього обговорену грошову суму, а саме, незавершений будівництвом житловий будинок з підвалом готовністю 65%, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (об`єкт незавершеного будівництва). Об`єкт незавершеного будівництва розташований на земельній ділянці, кадастровий номер якої 6820655100:01:005:0825.

Витягом з Державного реєстру правочинів від 16.03.2012 року, виданого приватним нотаріусом Кухарською Л.А., підтверджується реєстрація договору купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Тобто, на момент розгляду та вирішення заяви про забезпечення позову, постановлення судом ухвали про накладення арешту на незавершений будівництвом житловий будинок з підвалом готовністю 65%, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (об`єкт незавершеного будівництва), цей об`єкт незавершеного будівництва відповідачем ОСОБА_4 був відчужений на підставі договору купівлі-продажу, а відтак такий їй не належав.

За вищенаведеного, задоволення заяви АТ «Банк «Фінанси та кредит» про забезпечення позову у виді накладення арешту на майно, належне ОСОБА_4 , а саме, на незавершений будівництвом житловий будинок з підвалом готовністю 65%, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (об`єкт незавершеного будівництва), постановлення судом ухвали про забезпечення позову шляхом накладення арешту на згадане майно, порушує права ОСОБА_1 , який ще задовго до накладення арешту на згадане нерухоме майно набув у власність об`єкт незавершеного будівництва на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 16.03.2012 року, а відтак оскаржувана ухвала суду в цій частині підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 379, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 11 листопада 2016 року в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_4 , а саме, на об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 6820655100:01:005:0825 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер 36162926) вартістю 41 049,00 грн. скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні заяви ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» про накладення арешту на згадане вище майно відмовити.

В решті ухвалу суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 28.07.2022 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк