Ухвала

від 28.07.2022 по справі 757/17094/22-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/17094/22-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2022 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

представника заявника адвоката ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у залі суду судове провадження за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний союз «Либідь» про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва №757/10777/22-к від 10.05.2022 р., у кримінальному провадженні №120220000000000291 від 12.04.2022, на майно,

В С Т А Н О В И В :

12.07.2022 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний союз «Либідь» в особі Генерального директора ОСОБА_5 в рамках кримінального провадження № 12022000000000291, згідно вимог якого з урахуванням уточнень, останній просить скасувати арешт безготівкових коштів ТОВ «ІС «Либідь», накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10.05.2022 р., у справі № 757/10777/22-к, які знаходяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «ІС «Либідь» (код ЄДРПОУ 34693827):

№ НОМЕР_1 , який відкритий в АТ «АЛЬФА-БАНК» (МФО 300346), що розташований за адресою: вул. Велика Васильківська, буд. 100, м. Київ;

№ НОМЕР_2 , який відкритий в АТ «ОТП БАНК» (МФО 300528), що розташований за адресою: вул. Жилянська, буд. 43, м. Київ,

за виключенням видаткових операцій з платежів за межі України, виплати дивідендів громадянам та юридичним особам іноземних держав, виплат на рахунки, які відкриті в іноземних банках та рахунки нерезидентів України.

Мотивуючи клопотання, заявник стверджує, що арешт було накладено необґрунтовано, оскільки, на думку заявника, відсутня подія кримінального провадження, арештовані грошові кошти не мають жодного відношення до кримінального провадження та не відповідають ознакам речового доказу. Крім того, заявник зазначає, що накладений арешт перешкоджає у здійсненні правомірної господарської діяльності.

У судовому засіданні адвокат просив задовольнити клопотання, з викладених в ньому підстав в обсязі уточнених вимог.

Прокурор у судовому засіданні пояснив, що він здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, в якому розслідуються факти виведення з України грошових коштів на користь фізичних осіб-резидентів російської федерації.

Зазначив, що арештовані грошові кошти є речовими доказами у кримінальному провадженні. Скасування арешту майна може призвести до продовження виведенню коштів за межі України, зокрема, на користь фізичних осіб-резидентів російської федерації.

Виходячи з викладеного, прокурор заперечив проти скасування арешту майна, однак просив суд розглянути можливість забезпечення здійснення Товариством виплат на допомогу Збройних Сил України.

Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників розгляду, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуальним керівництвом прокурорів Другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за N 12022000000000291 від 12.04.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України.

10.05.2022, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/10777/22-к, накладено арешт, зокрема і на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний союз «Либідь» (код за ЄДРПОУ 34693827): № НОМЕР_1 , який відкритий в АТ «АЛЬФА-БАНК» (МФО 300346), що розташований за адресою: вул. Велика Васильківська, буд. 100, м. Київ; № НОМЕР_2 , який відкритий в АТ «ОТП БАНК» (МФО 300528), що розташований за адресою: вул. Жилянська, буд. 43, м. Київ.

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний союз «Либідь» права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.

Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу N 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду м. Києва, при накладенні арешту слідчий суддя виходив з того, що арешт необхідний з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України з метою збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Прокурор у судовому засіданні пояснив, що безготівкові кошти, на які було накладено арешт, є речовими доказами у кримінальному провадженні. Вказане, на його думку, підтверджується тим, що ці грошові кошти мають відношення до кримінального провадження, адже ці грошові кошти через ряд сумнівних схем виводяться за кордон на користь вигодонабувачів з країни агресора РФ, проте доказів які б могли в цьому переконати слідчому судді не надано.

З мотивувальної частини ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва про накладення арешту вбачається, що досудове розслідування здійснюється щодо ухилення від сплати податків посадовими особами ТОВ «ІС «Либідь» протягом 2014-2021 років, проте, прокурор наголошує на необхідності арешту грошових коштів, вказуючи, що останні можуть продовжувати виводитися за кордон.

Разом з тим, до вказаних доводів слідчий суддя ставиться критично, оскільки фактично, прокурор просить зберегти арешт грошових коштів, отриманих ТОВ «ІС «Либідь» поза межами періоду, за який здійснюється досудове розслідування.

Крім того, слідчий суддя враховує, що у відповідності до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є саме матеріальні об`єкти.

Так, під час дослідження ухвали слідчого судді про накладення арешту вбачається, що постановою від 27.04.2022 р. старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_6 безготівкові кошти ТОВ «ІС «Либідь» визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя звертає увагу, що стороною обвинувачення під час розгляду справи не доведено відповідність арештованого майна, а саме грошових коштів, критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

З огляду на викладене, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність об`єктивних даних, які б підтверджували, що вказані грошові кошти, які знаходять на рахунках вищевказаних банківських установ та належать ТОВ «ІС «Либідь» були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

За вказаних обставин, версія прокурора про необхідність продовження дії арешту з метою забезпечення збереження речових доказів, належним чином не досліджена та не підтверджена допустимими в розумінні ст. 86 КПК України доказами, а спростована наданими доказами в обґрунтування скасування арешту майна.

Також, слідчий суддя звертає увагу, що при вирішенні питання про арешт майна національне законодавство вимагає перевірки розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідків арешту майна для третіх осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», п. п. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Заявник вказує, що внаслідок накладення арешту на його рахунки було здійснено зупинення його правомірної підприємницької діяльності. Зокрема, Товариство є власником БТЦ «Оушен Плаза». Внаслідок накладення арешту на рахунки в частині здійснення видаткових операцій Товариство «ІС «Либідь» не може забезпечувати утримання та функціонування БТЦ «Оушен Плаза», зокрема, оплачувати комунальні послуги, розраховуватися з контрагентами, які здійснюють обслуговування торгівельного центру.

Вказані наслідки призводять до неможливості функціонування торгівельного центру та його технічної експлуатації, проведення своєчасних регламентних робіт.

Оскільки заявлена мета накладення арешту на рахунки (збереження речових доказів) не була підтверджена належними доказами, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність «справедливого балансу» між завданнями кримінального провадження та інтересами Товариства.

Окрім цього, вбачається, що підприємство немає жодного статусу у кримінальному провадженні, підозра нікому не вручена, що не виправдовує такий захід, як накладення арешту на рахунки заявника, а лише здійснює перешкоди у його діяльності.

Разом із тим, слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

В розрізі зазначеного, слушними є доводи представника власника майна щодо правильності розрахунку та сплати податку з доходу нерезидента, що підтверджується рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.11.2021 у справі № 640/21092/21. Проте, посилання на вказане рішення є передчасним, оскільки воно не набрало законної сили через апеляційне оскарження.

Проте, слідчий суддя враховує, що зважаючи на не вирішення судового спору у справі № 640/21092/21, податкове зобов`язання не є узгодженим. У зв`язку з цим, у ТОВ «ІС «Либідь» не виникло податкового зобов`язання, тому висновки прокурора про ухилення від сплати податків є передчасними.

Таким чином, слідчий суддя, враховуючи вищезазначену практику Європейського суду з прав людини, приходить до висновку, що подальший арешт грошових коштів ТОВ «ІС «Либідь» не сумісне з принципом верховенства права та є свавільним втручанням у право, гарантоване ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції.

Враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прокурор не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження.

Виходячи з принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявником належним його майном, а тому з метою розблокування 4000 малих підприємців, що працюють у ТРЦ «Оушен Плаза», а також забезпечення надходжень до бюджету у вигляді податків та на рахунки Збройних Сил України, що узгоджується з позицією сторони обвинувачення, вважає за доцільне скасувати арешт майна в частині, що вимагається заявником, а відтак клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 98, 167, 170,171, 172, 173, 174, 379 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчогосудді Печерськогорайонного судум.Києві №757/10777/22-квід 10.05.2022року, на грошові кошти в безготівковій формі, які знаходяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний союз «Либідь»(код ЄДРПОУ 34693827) :

№ НОМЕР_1 , який відкритий у АТ «АЛЬФА-БАНК» (МФО 300346), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100;

№ НОМЕР_2 , який відкрито у АТ «ОТП БАНК» (МФО 300528), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 43,

за виключенням видаткових операцій з платежів за межі України, виплати дивідендів громадянам та юридичним особам іноземних держав, виплат на рахунки, які відкриті в іноземних банках та рахунки нерезидентів України.

Ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню.

Слідчий суддя ОСОБА_1