Ухвала

від 14.07.2022 по справі 331/6893/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 14.07.2022 Справа № 331/6893/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 331/6893/21 Слідчий суддя в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/807/199/22 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2022 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 22 грудня 2021 року, якою клопотання слідчого СВ Відділу поліції №2 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 , погоджене з прокурором Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_9 , про арешт майна за матеріалами кримінального провадження, внесенного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120210820200001023 від 25 листопада 2021 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, задоволено та накладено арешт на об`єкт нерухомого майна, що на праві приватної власності 1/2 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 296758723101, житловий будинок, літ.А та земельну ділянку кадастровий номер: 2310100000:05:001:0752, що на праві спільної часткової власності 86/125, за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_6 , шляхом заборони відчуження та розпорядження майном,

за участю прокурора ОСОБА_9 ,

представника власника майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_10 .

Представник власника майна ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 22 грудня 2021 року, якою клопотання слідчогоСВ Відділуполіції №2Запорізького районногоуправління поліціїГоловного управлінняНаціональної поліціїв Запорізькійобласті старшоголейтенанта поліції ОСОБА_8 ,погоджене зпрокурором Вознесенівськоїокружної прокуратурим.Запоріжжя ОСОБА_9 ,про арештмайна заматеріалами кримінальногопровадження,внесеного доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №120210820200001023від 25листопада 2021р.,за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.190КК України,задоволено та накладеноарешт на об`єкт нерухомого майна, що на праві приватної власності 1/2 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 296758723101, житловий будинок, літ.А та земельну ділянку кадастровий номер: 2310100000:05:001:0752, що на праві спільної часткової власності 86/125, за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_6 , шляхом заборони відчуження та розпорядження майном.

Своє рішенняслідчий суддямотивував тим,що арешт,накладений з метою забезпечення кримінального провадження, а також з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), вважає наявними підстави для накладення арешту на майно, оскільки незастосування такої заборони може привести до втрати, відчуження майна.

В апеляційній скарзі представник власника майна ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна відмовити.

В обґрунтуваннясвоєї скаргипредставник власникамайна ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 зазначає, що слідчим не надано належних доказів та обґрунтування необхідності накладання арешту на житловий будинок, який на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_6 .

Зі змісту ухвали суду убачається, що арешт, накладений на підставі п.4 ч.2 ст.170 КПК України, а саме з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При цьому, ОСОБА_6 не є ні підозрюваним, ні обвинуваченим у даному кримінальному провадженні, ні тим більше особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного або обвинуваченого. Крім того, ОСОБА_6 навіть не викликано слідчим для допиту з метою з`ясування обставин справи.

Сторона захисту зазначає, що ТОВ «Будмайстерпостач» здійснювало господарську діяльність з 2016 року до грудня 2021 року включно.

Разом з тим, здійснювався коштовний ремонт в нежитловому приміщенні, сплачувались досить великі платежі по орендній платі, комунальним послугам, виплачувались заробітні плати працівникам, закуповувались та реалізовувались товари, при здійсненні господарської діяльності мали місце як доходи так і витрати, що нерозривно пов`язані з діяльністю. При цьому, судом не взято до уваги куди спрямовувались дані кошти.

В ухвалі суду першої інстанції не зазначено та не обґрунтовано, які саме підстави вважати, що незастосування заборони відчуження майна може призвести до відчуження майна, зазначеного в ухвалі.

Згідно з ухвалою слідчого судді, слідчий СВ Відділу поліції №2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_8 звернулася до суду з клопотанням про арешт майна, погодженим з прокурором Вознесенівської окружної прокуратури м.Запоріжжя ОСОБА_9 , за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120210820200001023 від 25 листопада 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_6 є керівником ТОВ «Будмайстерпостач» код ЄДРПОУ 39364017, котра спеціалізується на оптовій торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. У 2017 році ОСОБА_6 запропонував стати учасником ТОВ «Будмайстерпостач» ОСОБА_11 , заклавши на рахунок фірми зворотну фінансову допомогу, на умовах отримання подальших дивідендів від діяльності фірми. У період з 19 квітня 2016 по 12 грудня 2017 роки ОСОБА_11 було сплачено через банківську установу грошові кошти приблизно на загальну суму 3,5 млн гривень на рахунок ТОВ «Будмайстерпостач» у якості зворотної фінансової допомоги як від учасника фірми. На початку 2019 року ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_11 , що треба знову вкладати кошти у фірму для її розвитку. У подальшому перебуваючи за місцем фактичного розташування ТОВ «Будмайстерпостач» за адресою: м.Запоріжжя, пр.Соборний, 150-А у кабінеті директора ОСОБА_11 , довірившись ОСОБА_6 , у період з 14 травня 2019 по 03 вересня 2021 передано грошові кошти на загальну суму 88 100 доларів США, 900 євро та 64 400 гривень НБУ, про що є підтвердження написаними ОСОБА_6 власноруч розписками. Протягом декількох років ОСОБА_6 , відмовлявся звітувати учасникам про нарахування коштів на рахунок фірми, при цьому впевнював про контроль над результатами прибутку фірми. У жовтні 2021 року ОСОБА_11 звернувся до адвоката за послугами у консультації щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ «Будмайстерпостач», котрий, провівши усю перевірку документів, повідомив, що у період з 14 травня 2019 по 03 вересня 2021 кошти як зворотна фінансова допомога на рахунок фірми не заходила.

Крім того, у 2017 році ОСОБА_12 , котрий також є учасником фондового капіталу ТОВ «Будмайстерпостач» згідно отриманих розписок та домовленістю з ОСОБА_6 придбав у останнього 15 % акцій фірми (часткового капіталу) ТОВ «Будмайстерпостач» на загальну суму (136 200 доларів США). Крім того, у період з 03 січня 2019 по 13 вересня 2021 роки ОСОБА_12 було сплачено у руки ОСОБА_6 на загальну суму 1 192 325 млн гривень та 35 617 доларів США, для зарахування на рахунок ТОВ «Будмайстерпостач» у якості зворотної фінансової допомоги як від учасника фірми.

У жовтні 2021 року ОСОБА_12 звернувся до адвоката з послугами у консультації щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ «Будмайстерпостач» котрий провівши усю перевірку документів повідомив, що ОСОБА_12 є власником у установчому капіталі (мав акції) лише 12 %, а не як сплачував 15 %, та, те, що вказані у статуті його 12 % коштують 72 000 гривень, тобто 1 % коштує 6000 гривень, а не як сплачувалось (1 % за 5200 доларів США), а 3 % акцій фірми, котрі придбав 15 серпня 2018 року у ОСОБА_6 , за 21 600 доларів США, взагалі не внесені, тобто вказані кошти повністю були привласнені ОСОБА_6 . Щодо фінансової зворотної допомоги, вона також за домовленістю не зараховувалась.

Таким чином, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 не були обізнані щодо злочинних намірів ОСОБА_6 , у якого був умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом довіри, на виконання домовленості, будучи введені в оману, при цьому помилково впевненими в правдивості та добросовісності дій з боку ОСОБА_6 , віддали грошові кошти, що спричинило останнім матеріального збитку.

Під час досудового розслідування надійшов цивільний позов від потерпілого ОСОБА_11 , в якому останній просить стягнути з ОСОБА_6 , матеріальну та моральну шкоду, за вчинені протиправні дії.

Згідно з інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_6 на праві приватної власності 1/2 має об`єкт реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 296758723101, житловий будинок, літ.А та земельну ділянку кадастровий номер: 2310100000:05:001:0752 на праві спільної часткової власності 86/125 за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з вищевикладеним, забезпеченням цивільного позову та відшкодування матеріальних збитків, виникла необхідність у накладені арешту на майно, що належить ОСОБА_6 .

У судове засідання ОСОБА_6 не з`явився, будучи належним чином повідомлений про день та час судового засідання, клопотань про відкладення розгляду провадження до суду не надходило.

Заслухавши доповідь судді; представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_10 на підтримання апеляційної скарги; прокурора ОСОБА_9 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до положень ч.1 ст.170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з вимогами ч.ч.2,3 ст.170 КПК України, метою арешту майна є забезпечення збереження речових доказів (у цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу); спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя, відповідно до положень ч.2 ст.173 КПК України, повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На думку колегії суддів, слідчим суддею зазначених вимог закону враховано не в повній мірі при розгляді клопотання, з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів провадження, слідчий СВ Відділу поліції №2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором Вознесенівської окружної прокуратури ОСОБА_9 , звернулась до суду із клопотанням про накладення арешту на майно, в якому зазначено, що необхідність у накладенні арешту майна, що належить ОСОБА_6 , виникла з метою забезпеченням цивільного позову та відшкодуванням матеріальних збитків.

На підтвердження доводів клопотання слідчим наданий витяг з ЄРДР за №12021082020001023 від 25 листопада 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, та інші копії документів, якими, на думку ініціатора клопотання, підтверджується необхідність зазначеного арешту.

Як убачається з державного реєстру речових прав на нерухоме майна, ОСОБА_6 на праві приватної власності 1/2 має об`єкт реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 296758723101, житловий будинок, літ.А та земельну ділянку кадастровий номер: 2310100000:05:001:0752 на праві спільної часткової власності 86/125 за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, до клопотання не додано достатніх доказів на підтвердження існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, а саме шахрайства, вчиненого повторно або за попередньою змовою групою осіб, або такого, що завдало значної шкоди потерпілому. Докази, які б свідчили про можливе вчинення шахрайських дій з боку ОСОБА_6 в доданих до клопотання відсутні.

В свою чергу, відповідно до вимог ч.5 ст.132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Як зазначено вище, таких доказів а ні слідчому судді а ні колегії суддів на підтвердження обставин, про які ідеться у клопотанні, не надано.

В той же час, на думку колегії суддів, такі доводи, без їх підтвердження відповідними доказами, є лише припущеннями.

Окрім того, жодній особі у цьому провадженні, в т.ч. і ОСОБА_6 про підозру не повідомлено, що, на думку колегії суддів, унеможливлює накладення арешту на вказане у клопотанні майно з метою забезпечення цивільного позову, виходячи з положень п.3 ч.2 ст.173 КПК України.

Дослідивши надані суду матеріали, колегія суддів доходить висновку, що ініціатором клопотання не доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні, та не доведено що унаслідок застосування вищевказаного арешту може бути виконано завдання, для виконання якого подано клопотання.

Всупереч вимогам ст.132 КПК України, на викладене слідчий суддя уваги не звернув та без наявності для цього достатніх підстав дійшов передчасного висновку про необхідність накладення вищевказаного арешту. Отже, колегія суддів вважає, що жодної з передбачених законом підстав для накладення арешту на вищезазначене майно, як і самої доцільності такого арешту в цьому випадку не доведено у встановленому законом порядку.

З огляду на зазначене, доводи представника власника майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 , викладені в апеляційній скарзі, є слушними.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що, всупереч вимогам ст.ст.94, 370 КПК України, слідчий суддя не здійснив повного і всебічного дослідження всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення клопотання, не оцінив додані до клопотання докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, без достатніх для цього підстав наклав вищевказаний арешт, та свої висновки належним чином не вмотивував в оскаржуваній ухвалі, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Враховуючи зазначене,вказана ухваласлідчого суддіне можебути визнаназаконною таобґрунтованою тапідлягає безумовномускасуванню,з постановленнямнової ухвалипро відмовуу задоволенніклопотання.

Керуючись ст.ст.407, 422 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 22 грудня 2021 року, якою клопотання слідчогоСВ Відділуполіції №2Запорізького районногоуправління поліціїГоловного управлінняНаціональної поліціїв Запорізькійобласті старшоголейтенанта поліції ОСОБА_8 ,погоджене зпрокурором Вознесенівськоїокружної прокуратурим.Запоріжжя ОСОБА_9 ,про арештмайна заматеріалами кримінальногопровадження,внесеного доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №120210820200001023від 25листопада 2021р.,за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.190КК України,задоволено та накладеноарешт на об`єкт нерухомого майна, що на праві приватної власності 1/2 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 296758723101, житловий будинок, літ.А та земельну ділянку кадастровий номер:2310100000:05:001:0752, що на праві спільної часткової власності 86/125, за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_6 , шляхом заборони відчуження та розпорядження майном, скасувати.

Відмовити у задоволенні вищезазначеного клопотання слідчого.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4