Рішення

від 02.08.2022 по справі 905/2433/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.08.2022 Справа №905/2433/21

Господарський суд Донецької області у складі:

судді Лободи Т.О.

розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтира", м. Дніпро, код 42335209,

Державного підприємства "Добропіллявугілля-Видобуток", м. Добропілля Донецької області, код 43895975,

про стягнення 126 768,56 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтира" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Добропіллявугілля-Видобуток" про стягнення заборгованості за Договором № 1117-21 ПТУ про закупівлю товару за результатами торгів UA-2021-08-12-000113-b від 02.09.2021 у загальному розмірі 126 768,56 грн, з якої 114 480,00 грн - сума основного боргу за договором, 2 860,43 грн - пеня, 915,84 грн - інфляційні втрати, 8 013,60 грн - 7% штрафу та 498,69 - 3% річних. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 1117-21 ПТУ про закупівлю товару за результатами торгів UA-2021-08-12-000113-b від 02.09.2021 в частині повної та своєчасної оплати.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/2433/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтира" до Державного підприємства "Добропіллявугілля-Видобуток" про стягнення 126 768,56 грн. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.

З метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи. Позивачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано 12.01.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповідачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано 04.01.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі та розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач у встановлений строк відзиву на позов не надав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

18.01.2022 до суду надійшло клопотання відповідача про зменшення нарахованих позивачем та заявлених до стягнення штрафу в розмірі 8 013,60 грн, 3% річних у розмірі 498,63 грн, інфляційних витрат у розмірі 915,84 грн та пені в розмірі 2860,43 грн. В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що Державне підприємство "Добропіллявугілля-Видобуток" є підприємством з видобутку вугілля кам`яного та одним з постачальників вугілля на ТЕС. Наразі триває найбільша криза в енергетиці за всю новітню українську історію. Українська промисловість - найбільший споживач електроенергії, значно скоротила споживання. Також зазначає, що напередодні холодного сезону не було накопичено достатню кількість вугільних запасів.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Статтею 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Разом з цим, суд зазначає, що 24.02.2022 була розпочата військова агресія Російської Федерації проти України та почались обстріли м. Харкова.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан. На даний час Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/22 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Також продовжуються обстріли міста Харкова та Харківської області.

Згідно з опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану судам України рекомендовано за можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя.

Господарський суд Донецької області продовжує свою роботу.

Враховуючи викладені обставини, справу не було вирішено судом своєчасно у встановлений ст. 248 ГПК України строк.

Суд враховує, що учасники справи належним чином та достеменно обізнані про знаходження на вирішенні суду даного спору.

Від позивача через систему «Електронний суд» 01.08.2022 та 02.08.2022 надійшли клопотання про вирішення даного спору, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі, заперечує проти клопотання відповідача про зменшення здійснених донарахувань.

Від відповідача після 24.02.2022 не надходило ніяких заяв по суті справи, клопотань, пояснень.

За таких обставин, відповідно до положень ч. 4 ст. 240 ГПК України суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

02 вересня 2021 року між Державним підприємством "Добропіллявугілля-Видобуток" (далі Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтира" (далі Постачальник) було укладено Договір № 1117-21 ПТУ про закупівлю товару за результатами торгів UA-2021-08-12-000113-b (далі Договір), відповідно до умов якого в порядку і на умовах, передбачених цим Договором, Постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення: ДК 021:2015-03410000-7 "Деревина" (шпала дерев`яна просочена тип ІІ А ГОСТ 78-2009) (далі Продукція), в асортименті, кількості, в термін, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими Сторонами в цьому Договорі і Специфікаціях, що є невід`ємними частинами до цього Договору.

Покупець зобов`язується прийняти і оплатити Продукцію, що поставляється у його власність, відповідно до умов цього Договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору поставка Продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і в терміни, погоджені Сторонами в Специфікаціях до цього Договору. Під партією Продукції Сторони розуміють будь-яку кількість Продукції, однорідної за своїми якісними показниками, яка супроводжується одним документом про якість та/або одним товаросупровідним документом.

Умови поставки Продукції - DDP, згідно "Інкотермс-2010", з урахуванням умов і обмовок, що містяться в цьому Договорі і/або відповідних Специфікаціях до цього Договору. У випадках, коли Сторонами в Специфікаціях обумовлюються інші умови поставки, взаємовідносини Сторін регулюватимуться положеннями, погодженими Сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору (п. 4.2 Договору).

Згідно з п. 4.7 Договору датою поставки Продукції вважається дата її передачі Покупцеві, вказана представником Покупця у відповідних товаросупровідних документах, наданих Постачальником.

Пунктом 4.10 Договору Сторони погодили, що зобов`язання Постачальника вважаються виконаними з моменту передачі Продукції в розпорядження Покупця в погоджене місце призначення поставки в належній кількості, якості, комплектності, асортименті та в строки, погоджені Сторонами в Договорі і Специфікаціях до Договору. Зобов`язання Покупця вважаються виконаними з моменту оплати поставленої Продукції.

Відповідно до п.4.11 Договору право власності на Продукцію, ризики втрати або ушкодження Продукції переходять від Постачальника до Покупця з моменту передачі Продукції Покупцеві.

Згідно з п. 5.1 Договору загальна сума Договору визначається загальною сумою усіх Специфікацій, що є невід`ємною частиною цього Договору. Загальна сума Договору складає: 95 400,00 грн без ПДВ; ПДВ - 20% - 19 080,00грн; загалом з ПДВ - 114 480,00 грн. Ціни на Продукцію, що поставляється Постачальником, встановлюються Сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору.

Умовами п. 5.3 Договору Сторони погодили, що розрахунки за поставлену Постачальником Продукцію за цим Договором здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника з відстроченням платежу протягом 30 банківських днів з дня отримання товару на підставі отриманого Покупцем рахунку, а також документів, передбачених розділом 4 цього Договору та відповідною Специфікацією до Договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця. Якщо останній день строку для оплати, що встановлений цим Договором, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення такого строку є перший за ним робочий день (п. 5.9 Договору).

Згідно з п. 8.1 Договору цей договір може бути скріплений печатками Сторін, вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 30.06.2022 року, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання Сторонами грошових зобов`язань.

До вказаного Договору сторонами складено та підписано Специфікацію, якою погоджено, зокрема, асортимент, кількість, вартість, строк та місце поставки продукції, а саме Шпала дерев`яна прсочена тип ІІА ГОСТ 78-2009 у кількості 90 шт. на загальну суму 114 480,00 грн, строк поставки - до 30.09.2021. Місце поставки: ВП "Управління навантаження, збуту та контролю якості вугілля": м. Добропілля. Пр-т Шевченка, буд. 2.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, на виконання умов Договору та Специфікації до нього, позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 114 480,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000299 від 16.09.2021.

В матеріалах справи також наявні копія наряду на отримання ТМЦ № 188 від 15.09.2021 на ім`я Овсяннікової Л.К. та ТТН №16/09/21-1 від 16.09.2021.

Поставлена позивачем продукція прийнята відповідачем без будь-яких зауважень.

Виходячи з умов Договору, строк оплати поставленої продукції за видатковою накладною №РН-0000299 від 16.09.2021 - до 29.10.2021.

Однак, в порушення умов Договору відповідач не оплатив поставлену продукцію у встановлений Договором строк, у зв`язку з чим станом на момент звернення до суду заборгованість Державного підприємства "Добропіллявугілля-Видобуток" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтира" за Договором № 1117-21 ПТУ про закупівлю товару за результатами торгів UA-2021-08-12-000113-b від 02.09.2021 становить 114 480,00грн.

Несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань з оплати отриманої продукції зумовило звернення позивача до суду із відповідним позовом про стягнення заборгованості та нарахованих на неї пені, штрафу, 3% річних та інфляційних.

Проаналізувавши правовідносини між сторонами, які виникли з Договору, суд дійшов висновку про те, що даний договір за своє правовою природою є договором поставки.

Згідно із ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, яка кореспондується з ч.1 ст.526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приймаючи до уваги, що відповідачем не здійснено остаточного розрахунку з позивачем за поставлену продукцію у порядку та строки, визначені Договором, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання щодо розрахунку з позивачем за поставлену продукцію згідно видаткової накладної №РН-0000299 від 16.09.2021 на загальну суму 114 480,00 грн з 30.10.2021.

Враховуючи викладене, а також те, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, а також докази, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за поставлену продукцію, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 114 480,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як вбачається з позовної заяви, позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 860,43 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 6.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання будь-якої із Сторін прийнятих на себе за цим Договором зобов`язань, вона несе відповідальність перед іншою Стороною відповідно до вимог чинного законодавства України, в тому числі, відшкодовує збитки, сплачує штрафні санкції.

Пунктом 6.7 Договору Сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати Продукції, Покупець, на письмову вимогу Постачальника, сплачує Постачальникові неустойку у формі пені у розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, та не більше 5% від простроченої суми.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що ним нарахована пеня за період прострочення з 29.10.2021 по 20.12.2021 на суму заборгованості у розмірі 114 480,00 грн.

Суд зазначає, що застосований позивачем період розрахунку пені не є вірним, оскільки 29.10.2021 - це останній день строку сплати боргу, тобто нарахування пені може бути здійснено з першого дня прострочення сплати боргу - з 30.10.2021.

Провівши власні розрахунки, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 2 807,11грн, яка нарахована за період прострочення з 30.10.2021 по 20.12.2021 на суму заборгованості у розмірі 114 480,00 грн. Нарахування пені в сумі 53,32 грн. здійснено позивачем безпідставно.

Також позивач просить суд стягнути штраф у розмірі 8 013,60 грн на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України.

Згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно ч. 2 ст. 22 ГК України суб`єктами господарювання державного сектора економіки є суб`єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб`єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів.

З огляду на те, що відповідач є державним підприємством, яке діє на основі державної власності, враховуючи, що відповідачем прострочено виконання зобов`язання з оплати продукції за спірним договором на строк більше 30 днів, суд вважає, що нарахування штрафу відповідає вимогам чинного законодавства, арифметично обчислення здійснено вірно, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Крім того, позивач просить стягнути 3% річних в розмірі 498,69 грн та інфляційні втрати у розмірі 915,84 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наданих позивачем розрахунків вбачається, що ним здійснено нарахування 3% річних за період прострочення з 29.10.2021 по 20.12.2021 на суму заборгованості в розмірі 114 480,00 грн, а також здійснено нарахування інфляційних втрат за листопад 2021 на суму заборгованості в розмірі 114 480,00 грн.

Перевіривши наданий розрахунок 3% річних у розмірі 498,69грн, суд встановив, що застосований позивачем період розрахунку не є вірним, оскільки 29.10.2021 - це останній день строку сплати боргу, тобто нарахування 3% може бути здійснено з першого дня прострочення сплати боргу - з 30.10.2021. Провівши власні розрахунки, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає 3% річних в розмірі 489,28 грн, які нараховані за період прострочення з 30.10.2021 по 20.12.2021 на суму заборгованості у розмірі 114 480,00 грн. Нарахування 3% річних у сумі 9,41 грн є безпідставним.

Перевіривши наданий розрахунок інфляційних втрат у розмірі 915,84 грн, суд встановив, що таке нарахування відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та фактичним відносинам, що склались між сторонами, арифметично обчислення здійснені вірно, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені, штрафу, 3% річних та інфляційних витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч.1 ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин.

Зазначені норми є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд має оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки (правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 12.09.2019р №910/10427/18).

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин. Суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.

Позивач та відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.

Зменшення заявлених штрафних санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондуються із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно із приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Отже, звертаючись з клопотанням про зменшення суми штрафних санкцій, саме відповідач повинен довести наявності обставин, які зумовлюють застосування вище зазначених норм.

В цьому полягає реалізація принципу змагальності сторін, який закріплений, у тому числі, в ст. 74 ГПК України, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Звертаючись із клопотанням про зменшення розміру пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, відповідач не надав жодного доказу в обґрунтування зменшення розміру штрафних санкцій, зазначивши лише про те, що в країні триває криза в енергетиці, яка скоротила споживання, та зазначивши про недостатнє накопичення кількості вугільних запасів. Також відповідач не довів, яким чином викладені в клопотанні обставини впливають на причини невиконання зобов`язання відповідачем.

Крім того, відповідачем не надано суду доказів, зокрема, знаходження у тяжкому фінансовому стані або виникнення інших суттєвих негативних наслідків для інтересів відповідача у зв`язку із сплатою пені в установленому договором розмірі.

До того ж, розмір заявленої до стягнення пені та штрафу не є надмірно великим, а навпаки незначним, при цьому, відповідач не конкретизував в якому саме розмірі він вважає за необхідне зменшити заявлені штрафні санкції.

Суд також зазначає, що всі нарахування здійснені до початку воєнного стану та введення воєнного стану в країні не є обставиною для звільнення від виконання зобов`язань, які виникли раніше.

Таким чином, відповідач не довів існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні клопотання в цій частині.

Стосовно зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю, тобто 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а тому у суду відсутні правові підстави для їх зменшення, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні клопотання і в цій частині.

Таким чином, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, згідно положень ч. 9 ст. 129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, а також те, що за подачу позову позивачем сплачений судовий збір у мінімальному розмірі та те, що сума, по якій суд відмовляє в стягненні є незначною, суд вважає за необхідне витрати щодо сплати судового збору в сумі 2270,00 грн покласти на відповідача.

Також, суд повідомляє, що у зв`язку із закінченням знаків поштової оплати (поштових марок) та проведенням відповідних процедур закупівлі, з 22 лютого 2022 року неможливе здійснення відправки вихідної кореспонденції.

Враховуючи викладене, з метою вручення сторонам рішення по справі, суд вважає можливим використати альтернативні способи вручення процесуальних документів учасникам справи, а саме шляхом направлення даного рішення на електронні адреси позивача та відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статями 1-5, 10, 11, 12, 20, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Добропіллявугілля-Видобуток" (85001, Донецька область, м. Добропілля, пр. Шевченка, буд. 2, код 43895975) на корить Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтира" (49094, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47, код 42335209) заборгованість за Договором № 1117-21 ПТУ про закупівлю товару за результатами торгів UA-2021-08-12-000113-b від 02.09.2021 у сумі 114 480,00 грн, пеню в сумі 2 807,11грн, штраф у сумі 8 013,60 грн, 3% річних у сумі 489,28 грн, інфляційні втрати в сумі 915,84 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 53,32 грн. та 3% річних в розмірі 9,41грн. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 03.08.2022.

Суддя Т. О. Лобода