Рішення

від 01.08.2022 по справі 120/16420/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 серпня 2022 р. Справа № 120/16420/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Промінь" до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Приватне сільськогосподарське підприємство "Промінь" (далі - позивач) з адміністративним позовом до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначив, що постанова про застосування до нього адміністративно-господарського штрафу №293487 від 19.10.2021 прийнята із порушенням норм діючого законодавства, адже габаритно-ваговий контроль транспортного засобу був проведений відповідачем за відсутності методики, затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, без урахування властивостей вантажу. Крім того, позивач також зазначив, що його притягнуто до відповідальності за порушення, яке не відповідає тому, що відображене в акті перевірки.

Ухвалою від 29.11.2021 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зазначив, що перевірка транспортного засобу здійснювалась відповідно до постанови КМ України №879 від 27.06.2007, а тому відсутня необхідність застосування будь-якої іншої методики. Також вказав, що ваговий комплекс, на якому проводилось зважування, повірений та знаходиться в справному стані. Також зазначив, що водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини.

Так, 07.09.2021 у пункті габаритно-вагового контролю на 157 км а/д М-21 Виступовичі - Житомир - Могилів - Подільський, посадовими особами Укртрансбезпеки було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки VOLVO FM 4x2, д.н.з. НОМЕР_1 .

Під час зважування транспортного засобу марки VOLVO FM 4x2, д.н.з. НОМЕР_1 було встановлено фактичне навантаження на першу здвоєну вісь - 12000 кг (5600 кг +6400 кг), при нормативно допустимій 16000 кг, на другу здвоєну вісь - 18640 кг (9410 кг + 9260 кг), при нормативно допустимій 16000 кг та фактична маса - 30670 кг, при допустимих - 40000 кг.

За результатами проведеного вагового контролю, посадовими особами Укртрансбезпеки складено акт №0068166 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 07.09.2021 та акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за №297390 від 07.09.2021.

Крім того, за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, 19.10.2021 Подільським міжрегіональним управлінням Укратрансбезпеки винесено постанову №293487 про застосування адміністративного-господарського штрафу в розмірі 17000 грн., за порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Не погоджуючись із прийнятою постановою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажив на території України, у тому числі - габаритно-ваговий контроль транспортних засобів.

Згідно із положеннями ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Так, механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 року (далі - Порядок №879).

Відповідно до п. п. 2 п. 2 Порядку №879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Згідно з п. 12 Порядку №879, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані (п. 13 Порядку №879).

Із аналізу наведених положень слідує, що зважування транспортних засобів здійснюється за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, яке повинне утримуватись у робочому стані, періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Як було встановлено судом вище, в ході проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки VOLVO FM 4x2, д.н.з. НОМЕР_1 було встановлено перевищення нормативного допустимого навантаження на другу здвоєну вісь, а саме: 18640 кг при нормативно допустимому навантаженні 16000 кг.

При цьому, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що зважування транспортного засобу здійснювалось за відсутності Методик, затверджених Мінекономрозвитку та спеціально уповноваженим центральним органом у сфері метрології.

Надаючи оцінку даним твердженням позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про дорожній рух" до компетенції Кабінету Міністрів України у сфері дорожнього руху, окрім іншого, належить підготовка проектів законів, нормативних актів з питань дорожнього руху та його безпеки, а також відповідальності за їх порушення на території України.

З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України (ст. 29 Закону України "Про дорожній рух").

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги" рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, на момент проведення габаритно-вагового контролю належного позивачу транспортного засобу, не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

Але, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким і керувався відповідач.

Вказані висновки щодо застосування норм права, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 02.08.2018 по справі №820/1420/17, та повинні застосовуватись до спірних правовідносин на виконання ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і ч. 5 ст. 242 КАС України.

Крім того, суд критично оцінює посилання позивача на те, що на вимогу водія не було надано документів щодо характеристик вимірювального та зважувального обладнання, адже на підтвердження даних тверджень позивачем на додано жодних доказів.

Що ж до доводів позивача про те, що предметом перевезення був сипучий вантаж, який є рухомим під час руху транспортного засобу, а тому його маса є несталою в різних точках автомобіля, то суд зазначає наступне.

Як зазначалося вище, відповідно до п. 4 абз. 2 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30, допускається перевищення вагових параметрів на визначеними у п. 22.5 ПДР на 2% (враховуючи сипучість вантажу).

Тобто, законодавцем чітко передбачено критичну похибку в розмірі 2%, що в даному випадку еквівалентно 320 кг (2% від 16 т) на здвоєну вісь, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого, який під час транспортування здатний зсуватися. У даній справі перевищення навантаження на строєну вісь становить більше 2%.

Крім того, наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 2014 року "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу, які позивачем не були виконані.

Так, відповідно до п.п. 8.14-8.15 Глави 8 зазначених правил, завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.

Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Згідно з п. 12.1 Глави 12 зазначених правил, при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.

Пунктом 12.5 Глави 12 вказаних правил передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Також, п. 8.20 Глави 8 зазначених правил визначено, що водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.

Відповідно до п. 8.21 Глави 8 зазначених правил, виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов`язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України.

Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху, а тому довід позивача щодо сипучості вантажу, на думку суду, є необґрунтованим.

Що ж до посилань позивача на те, що порушення, за яке його притягнуто до відповідальності оскаржуваною постановою, є відмінним від того, що відображене в акті перевірки, то суд зазначає наступне.

Так, дійсно в акті перевірки №297390 від 07.09.2021 зазначено, що позивачем допущено порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

В той же час, в оскаржуваній постанові №293487 від 19.10.2021 зазначено, що позивачем допущено порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Так, положеннями абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, а саме: за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В свою чергу, положеннями абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, а саме: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Із наведеного слідує, що дійсно наявні розбіжності щодо зазначення положень, які передбачаються відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, адже в оскаржуваній постанові зазначено, що відповідальність за порушення передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а в акті, на підставі якого відповідна постанова прийнята, зазначений абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Поряд із цим, відповідальність, яку несе перевізник за відповідними абзацами є ідентичною, а сам факт перевищення позивачем встановлених законодавством габаритно-вагових норм підтверджений в ході судового розгляду даної справи.

Окрім того, позивач не заперечує того факту, що спірна постанова прийнята за наслідком розгляду матеріалів, в тому числі, акта перевірки №297390 від 07.09.2021 в якому зазначено, що позивачем допущено порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Враховуючи вище викладене, а також беручи до уваги те, що допущена відповідачем технічна помилка жодним чином не впливає на права позивача, адже абзац 3 та абзац 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" ідентичну суму штрафу, який застосовується до перевізника, суд приходить до висновку про те, що відповідні обставини не можуть бути самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

З урахуванням вимог ст. 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Приватне сільськогосподарське підприємство "Промінь" (вул. Леніна, 72, с. Трибусівка, Вінницька область, код ЄДРПОУ 30088220);

Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (вул. В. Порика, 29, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39816845).

Повний текст рішення складено 02.08.2022.

СуддяПоліщук Ірина Миколаївна