Рішення

від 02.08.2022 по справі 320/8979/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2022 року № 320/8979/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Пл Груп"

до Київської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог.

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР-ПЛ ГРУП» з позовом до Київської митниці Держмитcлужби, у якому просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA00100/2021/000007/2 від 18.03.2021 та Картку відмови у принятті митної декларації або документа, що її замінює №UA100100/2021/00007.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача.

Позов мотивовано протиправністю коригування контролюючим органом митної вартості імпортованого позивачем товару, незважаючи на надання декларантом усіх необхідних документів для митного оформлення та визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, та порушенням контролюючим органом приписів законодавства, що регламентує митну справу в Україні, в зв`язку із безпідставним застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів при винесенні оскаржуваного рішення без наявності для того встановлених митним законодавством підстав.

Відповідачем подано до суду письмовий відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено про надання позивачем до митного оформлення документів не в повному обсязі та з розбіжностями, які викликали сумнів у достовірності та об`єктивності відомостей щодо підтвердження числових значень митної вартості. З метою усунення виявлених розбіжностей та підтвердження числових складових митної вартості позивачу було запропоновановано надати додаткові документи, водночас, подані декларантом основні та додаткові документи не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові з заявленої митної вартості, в зв`язку з чим митницею правомірно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару, який ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

III. Процесуальні дії у справі.

Суд своєю ухвалою від 02.08.2021 відкрив спрощене позовне провадження у справі та вирішив здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 03.08.2022 замінено відповідача Київську митницю Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359), на її правонаступника - Київську митницю (код ЄДРПОУ 43997555).

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини справи.

24.04.2019 між позивачем та MAJSTER-POL Spolka z organiczona odpowiedzialnoscia Sp. k. (далі - Компанія) було укладено договір №01/2019 Majsterpol, за яким компанія зобов`язується поставляти позивачу на умовах договору будівельні матеріали та обладнання для реалізації продажу вказаних товарів на території України.

Відповідно до п. 3.1 договору поставка товару здійснюється партіями за рахунок позивача.

Асортимент, кількість товару в кожній партії визначається на підставі заявки позивача в письмовому вигляді і направленої по факсу або електронну адресу за умови наявності товару на складі.

Відповідно до п. п.3.3 та 3.5. договору оплата за поставку здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок компанії як на умовах передоплати, так і на умовах оплати після фактичного отримання товару позивачем. В такому випадку оплати строк такої оплати не пізніше 90 днів після фактичної поставки товару. Оплата здійснюється в польських злотих.

З метою митного оформлення товару на митниці декларантом було подано митну декларацію №UA 100100/2021/711126 щодо митного оформлення товару та документи, в підтвердження заявленої митної вартості у відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 53 МКУ, а саме:

1) договір від 24.04.2019;

2) замовлення №1 від 05.03.2021, відповідно до якого позивач здійснив замовлення у компанії відповідно до договору загалом на 26 найменувань товарів: 1) База світла В 1,5 MajsterTynk акрилова - 4125 кг.;

2) База світла В 1,5 Majster Tynk акрилова - 825 кг.;

3) База світла Majster Grunt підштукатурна акрилова (20кг.) - 660 кг.;

4) База світла Majster Grunt підштукатурна акрилова (10кг.) - 960 кг.;

5) База світла Majster Grunt підштукатурна акрилова з кварцом (10кг.) - 640 кг.;

6) База світла Majster Grunt підштукатурна силіконова з кварцом (10кг.) - 480 кг.;

7) База світла Majster Grunt підштукатурна силіконова (10кг.) - 480 кг.;

8) База світла В 1,5 Majster Tynk силіконова - 825 кг.;

9) База світла Majster Grunt підштукатурна акрилова з кварцом (5кг.) - 50 кг.;

10) Majster Fabra основа прозора силіконова (6кг.) - 60 кг;

11) Білий В 1.5 Majster Tynk мінеральний -126 шт.;

12) Суміш сировини для виробництва клейового розчину Wetnolep Z - 500 кг.;

13) Суміш сировини для виробництва клейового розчину Styrolep Z - 500+500 + 500 + 500 кг.;

14) Суміш сировини для виробництва клейового розчину Optimal Z - 500 кг.;

15) Majster Tynk мозаїка - 528 + 528 кг. - 1056 кг.;

16) Ґрунтова основа В 1,5 Majster Tynk акрилова- 1650 кг.;

17) База світла BARWENA MAT (12 кг.) - 576 кг.;

18) База світла Majster Farba акрилова (24 кг.) - 792 кг.;

19) Концентрат (грунтовка MAJSTERGRUNT універсальний) - 1000 л.;

20) WIADRA 18 л Мозаїка -100 шт.;

21) WIADRA 18 л. Мозаїка з слюдою - 70 шт.;

22) MAJSTERPOL гідроізоляція комплект А+В /10 кг. + 15 кг (25кг). - 2 комплекти;

23) voc. yellow (пігмент органічний на водній основі для пігментації будівельних фарб, не в аерозольній упаковці) код 10752 - 20 кг.;

24) voc, oxidgelb 42 (пігмент неорганічний, виготовлений з додаванням диоксиду титану) код 14045-80 кг.;

25) voc. oxidschwarc 11 (пігмент неорганічний, виготовлений з додаванням диоксиду титану) код 14047 - 80 кг.;

26) voc. Weiss (пігмент неорганічний, виготовлений з додаванням диоксиду титану) код 14051 - 40 кг. Прайс-лист ;

3) прайс - лист.

4) експортна фактура-рахунок (інвойс) FSE-4/2021/MP від 10.03.2021 на загальну суму 77 449,04 польські злоті, терміном оплати по інвойсу - 08.06.2021.

5) сертифікат переміщення EUR1 №0071383 від 12.03.2021.

6) міжнародна товарно-транспортна накладна CMR №518040 від 16.03.2021.

7) експортна декларація країни відправлення №PL301010 від 12.03.2021.

8)договір транспортного експедирування №01/02/2021 від 01.02.2021, укладений між позивачем та ТОВ «Форсаж Кинг», як експедитором, який зобов`язався здійснювати транспортне-експедиторське обслуговування з метою доставки автомобільним транспортом з пунктів відправлення до пункту призначення вантажів відповідно до заявок;

9) договір №183 від 09.03.2021 про перевезення між ТОВ «Форсаж Кинг», як експедитором, і ТОВ «Бранта Транс», як перевізником;

10) заявка на перевезення №183 від 09.03.2021.

11) довідка про транспортні витрати №10/03/21 від 10.03.2021, відповідно до якої сума таких витрат становить: - транспортні витрати до кордону України (від м. 05-319 Цеглув (Польща) до п/п Ягодин) в розмірі 20 000,00 грн., - транспортні витрати по Україні (від п/п Ягодин до м. Буча - в розмірі 13 000,00 грн.

11) рахунок-фактура №ФК-183 від 10.03.2021, про транспортні послуги за межами України в розмірі 20 000,00 грн. та транспортно-експедиційні послуги по Україні в розмірі 13 000,00 грн.

12) видаткові накладні на підтвердження цін реалізації товару позивачем в Україні.

15.03.2021 дослідивши надані документи митниця повідомила позивача, що надані документи містять розбіжності і запросила додаткові документи.

17.03.2021 позивачем додатково були подані документи, зокрема, лист компанії від 17.03.2021, який підтверджує дійсність ціни, включення до неї пакувальної тари та послуг пакування, лист позивача від 17.03.2021, який підтверджує, що товар згідно умов поставки EXW Mienia Ceglow (Польща) не страхувався, лист позивача №1 від 17.03.2021, який підтверджує надання митниці всіх документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, документи щодо аналогічних поставок товару, зокрема рахунки-фактури, платіжні документи та видаткові накладні.

18.03.2021 митниця здійснила коригування та прийняла спірне рішення №UA00100/2021/000007/2, яке мотивувала тим, що: 1) відповідно до пункту 3.1 наданого зовнішньоекономічного контракту від 24.04.2019 №01/2019 MAJSTERPOL поставка кожної партії продукції здійснюється на підставі заявки дистриб`ютора. Передбачена контрактом заявка дистриб`ютора митному органу не надавалась; 2) дані щодо номеру заявки, зазначені в інвойсі №FSE-4/2021/MP від 10.03.2021 відрізняються від номеру заявки поданої декларантом; 3) наданий прайс-лист по суті є комерційною пропозицією одному покупцю, який не надає інформацію щодо дійсності цін оцінюваних товарів; 4) платіжні доручення, які надані не стосуються оцінюваного товару та без дотримання вимог, визначених в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 29.03.2004 № 377/8976), яка передбачає проставлення на платіжних дорученнях дати, підпису та відбитку штампу банку.

При цьому, митниця скорегувала митну вартість лише групи товарів №3 та №4, а саме: щодо групи товарів №3: з 5 831,20 польських злотих до 3 412,92 дол. США; щодо групи товарів №4: з 63 197,22 польських злотих до 28 426,50 дол. США.

На основі рішення було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100100/2021/00007.

Не погодившись із рішенням відповідача, позивач подав позов до суду.

V. Норми права

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зазначає таке.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основним нормативним актом, що регламентує питання митної справи, є Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша). Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: - декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга). У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (пункти 1-8 частини третьої). У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: - виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; - довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; - розрахунок ціни (калькуляцію) (частина четверта).

Згідно статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина перша). Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу(частина друга). За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя). Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: - упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; - у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; - у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; - проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; - звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; - застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (частина п`ята). Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний (частина перша). Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина друга). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта). У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу(частина п`ята). При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина шоста).

Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (пункти 1-4).

Згідно частини першої статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

VI. Оцінка суду

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Вказане відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-УІ "Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства, митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частин 1 та 2 статті 54 Митного кодексу України.

Аналіз положень частини 3 статті 53, частин 1, 2 та 5 статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 26 червня 2018 року в справі №814/1996/15, від 22 травня 2018 року в справі №808/178/16, від 23 жовтня 2018 року в справі №820/1761/17, в яких зазначено, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Питання подання заявки на оформлення товару є виключно приватно - правовими взаємозв`язками між сторонами. Сторони визначили, що на основі заявки визначається лише асортимент та кількість товару, але не його ціна. Тобто в контексті перевірки митної вартості товару заявка не несе жодної інформації. При цьому заявки не є обов`язковими документами, що підтверджують вартість імпортного товару, відповідно до вимог частини 2 статті 53 МК України. Натомість такими документами є зовнішньоекономічний договір та інвойс, які були надані митниці до митного оформлення.

Щодо наданого прайс листа, позивач надав прайс лист, як додатковий документ на вимогу митниці. Цей прайс лист жодним чином не замінює даних щодо кількості та вартості ввезених позивачем товарів. При цьому, незрозуміло чому митниця розцінює додатково наданий прайс лист, як основний документ і ставить сам факт його надання, як підстави для коригування, без наведення розбіжностей, які він теоретично міг би містити.

Щодо форми платіжних доручень, митниця вказує, що платіжні доручення, які надав позивач не відповідають формі, яка встановлена постановою правління Національного Банку України №22.

Проте, митниця не враховує той факт, що дані платіжні доручення взагалі не стосуються оплати щодо цієї поставки товарів, а є додатково поданими додатковими документами на підтвердження вартості аналогічних товарів, які позивач замовляв у компанії.

Оплата товару, вартість яких була скориговано митницю відстрочена за згодою сторін, строк оплати ще не настав - тобто має місце продаж товару з післясплатою. Тому незрозуміло чому митниця знаходить підставу для коригування невідповідність платіжних доручень, які в даному випадку відіграють довідкову функцію певній формі. При цьому додатковість цих платіжних доручень зрозуміла навіть митниці про що вона і вказує.

Оплата за товар здійснюється в межах строку визначеного в інвойсі - 8 червня 2021 року, враховуючи це станом на день митного оформлення товару, позивач не мав та не зобов`язаний був мати докази оплати за товар, оскільки товар поставлявся на умовах післясплати.

Щодо номеру заявки митниця вказує, що у інвойсі зазначений інший номер, аніж той який подав позивач 1) іноземна компанія сама обирає форму інвойсу (рахункуфактури) серед яких може бути чи не бути номер заявки; 2) наданий інвойс містить всі необхідні реквізити та дані для ідентифікації сторін, їх правовідносин та обсягу і ціни товару. Відображення чи не відображення у ньому номеру заявки покупця жодним чином не впливає на його достовірність. 3) позивач поставив номер замовлення відповідно до його вихідного номеру, а іноземна компанія реєструє його під своїм вихідним номером, що і відображається в самому інвойсі.

Митниця не ставить питання та не аргументує свою позицію, як номер заявки може впливати на митну вартість товару, адже саме її митниця коригує.

Відповідач не вказує на підставі яких відомостей він здійснив коригування, але ще посилається на інші декларації та дані щодо вартості товарів, тобто митниця не наводить інформацію чи справді товар аналогічний тому, який ввіз позивач, чи співвідноситься якість товару. При цьому у згадуваних митницею деклараціях, ціна товару взагалі визначається як ціна/маса, тобто ціна вказується за масу товару, а не за штуку як у наданому до митного оформлення інвойсі. Разом з тим, посилаючись на інші декларації, митниця здійснила коригування як ціна/штука, при цьому абсолютно незрозуміло як відбувались обчислення вартості і звідки взялись ці числові значення.

Також митниця самостійно змінила початкову ціну товару, яку позивач вказав. Так щодо групи товарів № 3 позивач вказав ціну 5 639,64 польські злотих тоді як митниця 5 831,22 польських злотих, щодо групи товарів № 4 позивач сказав ціну 60 1671,80 польських злотих в свою чергу митниця 63 197,22 польських злотих. При цьому, митниця не аргументує причину такої зміни, та не вказує з якою метою це було зроблено.

У рішенні про коригування митної вартості також відсутні усі відомості про конкретні факти чи обставини встановлені під час митного оформлення оцінивши які в сукупності відповідач прийняв рішення про неможливість застосування 1-го методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару. Посилання на наявність недоліків поданих документах без роз`яснення в чому такі полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого ніж основний метод визначення митної вартості оцінюваного товару.

Водночас, відповідно до ч. 7 ст. 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 у справі № 21-91а12 та від 11.09.2012 у справі № 21-262а12.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд констатує, що митним органом не доведено, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.

Отже, митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин і фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за основним методом визначення митної вартості.

Відтак, митниця, приймаючи картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення і рішеннях про коригування митної вартості товарів, діяла не на підставі законів України, а також без урахування усіх обставин.

Відтак, суд дійшов висновку, що картка відмови №UA100100/2021/00007 від 18.03.2021 та рішення №UA00100/2021/000007/2 від 18.03.2021, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а отже позовні вимоги є обгрунтованими.

VIІ. Висновок суду

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

VIІI. Розподіл судових витрат

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Щодо заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг на професійну правничу допомогу у розмірі 13 500,00 грн., суд зазначає таке.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої).

Згідно статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга). Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята). У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома).

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд наголошує, що стаття 134 Кодексу адміністративного судочинства України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини п`ятої статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно пункту 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Отже, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).

Статтею 19 Закону №5076-VI визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем подано: договір про надання юридичних послуг (правничої допомоги) від 07.04.2021 №07-04/21, розрахунок суми судових витрат від 02.07.2021, платіжне доручення 18.06.2021 №502 на суму 13 500,00 грн.

Відповідачем подано до суду клопотання про зменшення судових витрат, яке мотивовано завищенням позивачем заявлених до відшкодуванням судових витрат на професійну правничу допомогу та їх неспівмірністю.

Дослідивши надані позивачем документи, об`єм роботи виконаний адвокатом у цій справі та враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката у даному випадку не є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).

За таких обставин суд вважає за необхідне зменшити розмір додаткових витрат на правничу допомогу до 1500,00 грн., які підлягають компенсації позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4540,00 грн.

Враховуючи задоволення позову, на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 4540,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань призначених для відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA00100/2021/000007/2 від 18.03.2021 року та Картку відмови у принятті митної декларації №UA100100/2021/00007 від 18.03.2021.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Пл Груп» (код ЄДРПОУ 42939309; місце проживання: 08292, Київська область, м. Буча, вул. Заводська, буд. 1А) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555, місцезнаходження: 03124, м. Київ, вул. Гавела Вацлава, буд. 8А) судовий збір у розмірі 4540,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот сорок грн. 40 коп.) та витрати на правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн. (одна тисяча п`ятсот грн. 00 коп.)

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 03.08.2022