Постанова

від 02.08.2022 по справі 160/3058/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 серпня 2022 року м. Дніпросправа № 160/3058/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпровської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року (суддя 1-ї інстанції Ніколайчук С.В.) у справі №160/3058/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОРУДМЕТ" до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

09 лютого 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОРУДМЕТ" звернувся до суду з позовною заявою до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення Дніпровської митниці №UA110000/21/000002 від 20.12.2021р. про відмову у видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1; зобов`язання Дніпровську митницю видати Товариству з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОРУДМЕТ» сертифікат з перевезення товару EUR.1 для здійснення зовнішньоекономічних операцій за контрактом №25082021 від 25.08.2021, укладеного між ТОВ «ДНІПРОРУДМЕТ» та компанією SOVEL Hellenic Steel Processing Company S.A.» (Greece), згідно з заявою TOB «Дніпрорудмет» №356 від 17.12.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на незгоду з оскарженим рішенням відповідача, оскільки на вимогу митного органу товариством було подано нову заяву та документи, що визначила митниця для видачі сертифіката, проте відмова містила інші підстави ніж раніше визначені.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року позов задоволено.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить оскаржене рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована зокрема тим, що суд першої інстанції приймаючи рішення про задоволення позовних вимог та скасовуючи рішення відповідача не врахував всіх доводів митного органу, оскільки оскаржене рішення прийнято з урахуванням поданих документів товариством та норм чинного законодавства..

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 25 серпня 2021 року між ТОВ «ДНІПРОРУДМЕТ» (за контрактом - продавець) та компанією SOVEL Hellenic Steel Processing Company S.A.» (Greece) (за контрактом - покупець) був укладений контракт №25082021 купівлі-продажу, згідно предмету якого продавець продає, а покупець покупає на умовах DAP (відповідно до «Інкотермс-2010) м. Цигели, Греція: 11 000 тон стального лому +/- в опції продавця. Відвантаження проводиться судовими партіями. На кожну судову партію підписується відповідна специфікація, яка є невід`ємною частиною цього Контракту.

Згідно з п.2 контракту якість металобрухту повинна відповідати наступним технічним умовам: змішаний стальний лом походження Україна відповідно до ДСТУ 4121-2002 (HMS Vi 85/15). Якість стального лому повинно відповідати наступним параметрам: лом чорних металів з розмірами кусків, що не перевищують 1500*500*500мм і товщиною не менше:

- HMS 1:6 мм - ISRI 201/202

- HMS 2:3 мм - ISRI203/204/205/206

Вантаж не повинен містити цвітні метали, вибухових речовин та радіоактивності. Якість товару повинно підтверджуватися сертифікатами, що видаються незалежним інспектором в порту навантаження.

07 грудня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою № 356 від 06.12.2021 року для видачі сертифіката з перевезення товарів з України за формою EUR.1.

На звороті вказаної заявки позивач декларацією від експортера заявив, що товари відповідають умовам, необхідним для видачі сертифіката, а також обумовив такі обставини, які дозволили цим товарам відповідати зазначеним наступним умовам: товарна позиція згідно ТС 7204. До товару застосовується критерій повністю вироблено в Україні, відповідно до пункту і статті 4 Доповнення 1 Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Угоди про асоціацію України та ЄС.

До заяви позивачем були додані наступні супровідні документи:

- заява № 356 від 06.12.2021р.;

- декларація постачальника (виробника) товарів, що мають преференційний статус походження від 06.12.2021р.;

- рахунок-фактура № 25082021 від 30.11.20221р.;

- контракт № 25082021 від 25.08.2021р.;

- додаток № 2 від 30.11.2021р.;

- реєстр документів від 06.12.2021р.

Крім зазначеного, позивач зобов`язався на вимогу відповідних органів надати всі докази та підтвердження, які ці органи можуть вимагати, для видачі сертифіката.

Однак, рішенням № UA110000/21/000001 від 07.12.2021р. Дніпровська митниця відмовила ТОВ «ДНІПРОРУДМЕТ» у видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 з наступних підстав:

-в декларації від експортера, зробленою на заяві для видачі сертифіката з перевезення товарів EUR.1 (від 24.09.2021 №340) відносно наданих документів не вірно обраний критерій походження товару відповідно до положень Доповнення І «Визначення поняття «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» (далі - Доповнення І) до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморське преференційні правила походження (далі - Конвенція) до Угоди про асоціацію між Україною та країнами ЄС;

- відповідно до розділу IV наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 або EUR-MED» від 02.03.2021 №139 в декларації від експортера від 06.12.2021 не зазначено номер і дату митної декларації, за якою здійснено експорт товару;

- не зазначено партію товару ТОВ «Дніпрорудмет» не надано документи, що засвідчують набуття права власності на металобрухт, які відповідно до статті 4 Закону України «Про металобрухт» від 05.05.1999 №619-XIV, є обов`язковими; для видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 подана заява № 340 від 24.09.2021, при цьому у графі 10 заяви наведено реквізити рахунку, датованого 30.11.2021. У декларації від експортера (зворотній бік заяви) в посиланні на супровідні документи зазначена заява від 06.12.2021. безпосередньо декларація від експортера ТОВ «Дніпрорудмет» завізована 06.12.2021. Декларація постачальника (виробника) товарів, що мають преференційний статус походження завізовано директором ТОВ «Дніпрорудмет» 06.12.2021;

- товар, зазначений у заяві та в графі 8 сертифіката EUR.1 неможливо в повному обсязі ідентифікувати відносно документів наданих постачальником (акти приймання металів чорних вторинних, акти про джерела походження металів чорних (вторинних), вибухобезпечність тощо) та інформації ДСТУ 4121-2002 щодо номеру коду міжнародної класифікації згідно з Circular (4);

- інформація, що міститься у посвідченні про вибухобезпечність, хімічну та радіаційну безпечність металів чорних (вторинних) від постачальників металобрухту (є обов`язковим при здійсненні операцій з металобрухтом відповідно до ДСТУ 4121-2002), не відповідає в повному обсязі вимогам Додатку Е ДСТУ 4121-2002.

Товариство ознайомившись з недоліками поданих документів, позивач привів у відповідність та надав відповідачу нову заяву № 356 від 17.12.2021р., на зворотній стороні якої в декларації від експортера зазначив про застосування критерію повністю вироблено в Україні відповідно до пункту «і» статті 5 Розділу II Доповнення 1 Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Угоди про асоціацію України та ЄС, а також додав такі супровідні документи:

- заява №356 від 17.12.2021р.;

- декларація постачальника (виробника) товарів, що мають преференційний статус походження від 17.12.2021р.;

- рахунок-фактура № 25082021 від 30.11.2021р.;

- контракт № 25082021 від 25.08.2021р.;

- додаток № 2 від 30.11.2021р.;

- коносамент № 1 від 30.11.2021р.;

- Cargo Manifest № 1 від 30.11.2021р.;

-ЕК 10 PP UA110150/2021/019960 від 24.11.2021р.,

- реєстр документів від 06.12.2021р.

20 грудня 2021 року митний орган знову відмовив позивачу у видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 рішенням №UA110000/21/000002 від 20.12.2021року, врахувавши попередні виправлення зауважень та зазначивши нові, а саме:

- відповідно до розділу VIII наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 або EUR-MED» від 02.03.2021р. №139 в декларації від експерта від 17.12.2021 не зазначено відомості рішення про відмову у видачі сертифіката EUR. 1;

- відповідно до розділу IV наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 або EUR-MED» від 02.03.2021р. №139 в декларації від експерта від 17.12.2021 не зазначено причину не отримання сертифіката EUR.1 на момент здійснення експорту товару.

Вважаючи підстави для відмови необґрунтованими, товариство звернулось до суду із зазначеним позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позов дійшов висновку про протиправність оскарженого рішення відповідача.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції переглядаючи судове рішення доходить наступного висновку.

Спірним у справі є правомірність оскарженого рішення відповідача про відмову у видачі сертифікату з переведення товару з підстав визначених у такому.

Пункт 14 статті 544 Митного кодексу передбачає, що здійснюючи митну справу, митні органи виконують такі основні завдання, зокрема, проведення верифікації (встановлення достовірності) сертифікатів про походження товарів з України та видача у випадках, встановлених чинними міжнародними договорами, сертифікатів походження.

Відповідно до ст. 46 Митного кодексу України у разі вивезення товарів з митної території України сертифікат про походження товару з України в тих випадках, коли він необхідний і це відображено у національних правилах країни ввезення чи передбачено міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку, видається органом або організацією, уповноваженими на це відповідно до закону.

Органи, які видали сертифікат про походження товару з України, зобов`язані зберігати його копію та інші документи, на підставі яких засвідчено походження цього товару з України, не менше 1095 днів від дня його видачі.

Законом України від 8.11.2017 № 2187-VI1I «Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження» передбачено приєднатися до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі - Конвенція), яка набирає чинності для України в перший день другого місяця після внесення Україною депозитарію Конвенції документа про приєднання.

Конвенція встановлює положення про походження товарів, що продаються згідно із відповідними угодами, укладеними між Договірними Сторонами (стаття 1 частини І Загальні положення Конвенції).

Стаття 16 Доповнення І Конвенції визначає зокрема процедуру видачі сертифіката з перевезення товару ЕUR.1 або ЕUR-МЕD.

Сертифікат з перевезення товару ЕUR. 1 або ЕUR-МЕD має бути виданий митними органами Договірної сторони-експортера на письмову заявку експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником (ч. 1 ст. 16 Доповнення І Конвенції).

Порядок заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару ЕUR. 1 або ЕUR-МЕD передбачений наказом Міністерства фінансів України №139 від 02.03.2021р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.03.2021р. за № 355/35977 (далі - Порядок №139).

Згідно з п.7 розділу III Наказу №139 рішення про видачу або відмову у видачі сертифіката EUR.1 або EUR-MED приймається у найкоротший строк, але не більше восьми робочих годин після реєстрації письмової заяви у підрозділі митниці, на який покладено функції з видачі сертифіката EUR.1 або EUR-MED, або з часу відправлення посадовою особою митниці на адресу експортера електронного повідомлення про переведення електронної заяви, розміщеної в програмно-інформаційному комплексі автоматизованої системи митного оформлення, у статус «в роботі».

Пунктом 1 Розділ IV Порядку № передбачено, що сертифікат EUR.1 або EUR-MED може бути видано після експорту (реекспорту) відповідної партії товару(ів), якщо експортер разом із документами, зазначеними в пункті 3 розділу III цього Порядку, додатково надає митниці інформацію про те, що сертифікат: не було видано на момент здійснення експорту товару(ів) через помилки або через особливі обставини, або видано, але митні органи країни імпорту не прийняли його з технічних причин.

Як свідчать встановлені обставини справи, рішенням № UA110000/21/000001 від 07.12.2021р. Дніпровська митниця відмовила ТОВ «ДНІПРОРУДМЕТ» у видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1.

Товариство надало відповідачу нову заяву № 356 від 17.12.2021 року, на зворотній стороні в декларації від експортера зазначив про застосування критерію повністю вироблено в Україні відповідно до пункту «і» статті 5 Розділу II Доповнення 1 Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Угоди про асоціацію України та ЄС, а також додав такі супровідні документи:

- заява № 356 від 17.12.2021 року;

- декларація постачальника (виробника) товарів, що мають преференційний статус походження від 17.12.2021р.;

- рахунок-фактура №25082021 від 30.11.2021р.;

- контракт №25082021 від 25.08.2021р.;

- додаток №2 від 30.11.2021р.;

- коносамент №1 від 30.11.2021р.;

- Cargo Manifest №1 від 30.11.2021р.;

-ЕК 10 PP UA110150/2021/019960 від 24.11.2021р.,

- реєстр документів від 06.12.2021р.

20 грудня 2021 року відповідач відмовив позивачу у видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 (рішення №UA110000/21/000002 від 20.12.2021р.),з таких причин:

- в декларації від експортера, зробленою на заяві для видачі сертифіката з перевезення товарів ЕUR.1 (від 17.12.2021 вих. № 356) відносно наданих документів не вірно обраний критерій походження товару, відповідно до положень Доповнення І «Визначення поняття «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» (далі - Доповнення І) до Регіональної конвенції про пан-евро-середземноморське преференційні правила походження (далі - Конвенція) до Угоди про асоціацію між Україною та країнами ЄС;

- відповідно до розділу VIII наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 або EUR-MED» від 02.03.2021р. № 139 в декларації від експерта від 17.12.2021 не зазначено відомості рішення про відмову у видачі сертифіката EUR.1;

- відповідно до розділу IV наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 або EUR-MED» від 02.03.2021р. № 139 в декларації від експерта від 17.12.2021 не зазначено причину не отримання сертифіката EUR.1 на момент здійснення експорту товару;

- ТОВ «Дніпрорудмет» не надано документи, що засвідчують набуття права власності на металобрухт, які відповідно до статті 4 Закону України «Про металобрухт» від 05.05.1999 №619-XIV, є обов`язковими;

- товар, зазначений в графі 8 сертифіката EUR.1 неможливо в повному обсязі ідентифікувати відносно документів наданих постачальником (акти приймання металів чорних вторинних, акти про джерела походження металів чорних (вторинних), вибухобезпечність тощо) та інформації ДСТУ 4121-2002 щодо номеру коду міжнародної класифікації згідно з Circular (4);

- інформація, що міститься у посвідченні про вибухобезпечність, хімічну та радіаційну безпечність металів чорних (вторинних) від постачальників металобрухту (є обов`язковим при здійсненні операцій з металобрухтом відповідно до ДСТУ 4121-2002), не відповідає в повному обсязі вимогам Додатку Г ДСТУ 4121- 2002.

Щодо не вірно обраного критерію походження товару.

Роботи з визначення країни походження товарів/послуг, а також оформлення та засвідчення сертифікатів походження на товари/послуги виконуються Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами згідно із Законом України "Про торгово-промислові палати в Україні" та з Інструкцією про порядок визначення країни походження товарів/послуг, оформлення та засвідчення сертифікатів відповідних форм, затвердженою рішенням президії ТПП України 27.02.2002р. протокол №21(5) - далі Інструкція.

Відповідно до п.4.1. Інструкції, сертифікат походження загальної форми (англійською мовою) - звичайна форма сертифіката - видається на всі товари, які мають українське походження відповідно до національного законодавства України, при експорті в країни, з якими не обумовлені правила визначення країни походження товарів; також видається у разі, коли товар не має преференційного доступу на ринок країни імпорту та у випадках відсутності або тимчасового припинення пільг на українські товари.

В підтвердження походження товару позивачем було надано відповідачу при експорті товару висновок про походження товару № 10838 від 30.11.2021 року, видане Дніпропетровською торгово-промисловою палатою.

Відповідно до зазначеного висновку, Дніпропетровська ТПП засвідчило, що партія товару (металобрухт чорних, нелегированих сталей), що відвантажується є походженням з України та задовольняє правилам визначення країни походження товару, за характеристиками та показниками якості відповідає умовам зовнішньоекономічного контракту та ДСТУ 4121-2002. На підготовлену до відвантаження партію товару виданий сертифікат походження загальної форми № GR 11200C 10938 0894703.

Таким чином, відповідач, приймаючи рішення та зазначаючи причину відмову, лише вказав про сумніви та не здійснив обов`язку доведення зворотного.

Щодо не зазначення в декларації від експерта від 17.12.2021 відомостей рішення про відмову у видачі сертифіката EUR.1;

Відповідно до п.5 розділу VIII Порядку № 139 за умови усунення причин, що призвели до відмови у видачі сертифіката EUR.1 або EUR-МЕD, на зворотному боці повторної заяви експортер зазначає реквізити рішення про відмову у видачі сертифіката EUR.1 або EUR-МЕD.

Таким, вказані норми передбачають таке зазначення на зворотному боці заяви, а не у декларації, а отже причини відмови, визначені у рішення не ґрунтуються на приписах Порядку.

Щодо того, що в декларації від експортера від 17.12.2021 не зазначено причину не отримання сертифіката EUR.1 на момент здійснення експорту товару.

Відповідно до вимог п.1. розділу IV Порядку № 139 Сертифікат EUR.1 або EUR-МЕD може бути видано після експорту (реекспорту) відповідної партії товару(ів), якщо експортер разом із документами, зазначеними в пункті 3 розділу III цього Порядку, додатково надає митниці інформацію про те, що сертифікат:

- не було видано на момент здійснення експорту товару(ів) через помилки або через особливі обставини, або

- видано, але митні органи країни імпорту не прийняли його з технічних причин.

Згідно з п.2. розділу IV Порядку №139 у заяві експортера про видачу сертифіката EUR.1 або EUR-МЕD після здійснення експорту (реекспорту) товару(ів) має бути зазначено номер і дату митної декларації, оформленої на відповідну партію товару(ів).

Вимог про необхідність зазначення саме в заяві інформацію про причину не отримання сертифіката EUR.1 на момент здійснення експорту товару, розділ IV Порядку не містить.

Враховуючи зазначене, вказана причина відмови не ґрунтується на приписах Порядку.

Щодо не надання документів, що засвідчують набуття права власності на металобрухт, які відповідно до статті 4 Закону України «Про металобрухт» від 05.05.1999 №619-XIV, є обов`язковими.

Відповідно до приписів ст.4 Закону України «Про металобрухт», приймання металобрухту від суб`єктів господарювання оформлюється актом приймання, в якому зазначаються найменування та ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) та місцезнаходження з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Порядок приймання, зберігання і методи випробувань металобрухту чорних та кольорових металів встановлюються відповідно до вимог законодавства. Оформлення документів, що засвідчують набуття права власності на металобрухт, та актів приймання металобрухту є обов`язковим. Ці документи повинні знаходитися у власника металобрухту та зберігатися протягом одного року.

На підтвердження набуття позивачем права власності на брухт та відходи чорних металів, відповідно до приписів ст.4 Закону України «Про металобрухт», відповідачу було надано:

- договір купівлі-продажу №11-03-21 від 11.03.2021р., укладений між ТОВ «Дніпрорудмет» (за договором - покупець) та ТОВ «БСК-ІНТЕР-ПРОМ» (за договором - продавець), згідно предмету якого, продавець зобов`язався продати і передати у власність покупця вуглецевий брухт та відходи чорних металів згідно з ДСТУ 4121-2002, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар на умовах договору;

-акти приймання металів чорних (вторинних);

-товарно-транспортні накладні.

Враховуючи зазначене, відповідач посилаючись на не додержання позивачем вимог законодавства не вказав неможливість неприйняття поданих документів, або невідповідність їх вимогам законодавства, що є обов`язковими у даних правовідносинах.

Стосовно того, що товар, зазначений в графі 8 сертифіката EUR.1 неможливо в повному обсязі ідентифікувати відносно документів наданих постачальником (акти приймання металів чорних вторинних, акти про джерела походження металів чорних (вторинних), вибухобезпечність тощо) та інформації ДСТУ 4121-2002 щодо номеру коду міжнародної класифікації згідно з Circular (4).

З матеріалів справи вбачається, що у заяві для видачі сертифіката з перевезення товарів з України за формою EUR.1 від 17.12.2021р., в графі 8 заявки позивач зазначив наступну інформацію щодо товару: Steel scrap and waste of ferrous metals, DSTU 4121 -2002 (type 501 mixed) (HMS 1/2 85/15).

З метою ідентифікації товару, позивач додав до заяви інвойс №25082021 від 30.11.2021р., в якому зазначив найменування товару (мовою оригіналу): сталевий лом та відходи чорних металів, ДСТУ 4121-2002 (вид 501, змішаний) (HMS 1/2 85/15).

Заява містить в собі номер коду міжнародної класифікації згідно з Circular [4] - це 501. Інформація про товар міститься також в специфікації № 2 до договору № 25082021 від 08.11.2021р. До того ж позивачем до заявки додано реєстр документів від 06.12.2021 року, які підтверджують походження товару в Україні, а саме: договори та акти приймання металів чорних (вторинних) та товарно-транспортні накладні з постачальником товару: ТОВ «БСК-ІНТЕР-ПРОМ» (код ЄДРПОУ 43449172).

Всі дані були надані відповідачу разом із заявою, а отже доводи відповідача з цього питання є необґрунтованими.

Щодо доводів відповідача, що інформація, що міститься у посвідченні про вибухобезпечність, хімічну та радіаційну безпечність металів чорних (вторинних) від постачальників металобрухту (є обов`язковим при здійсненні операцій з металобрухтом відповідно до ДСТУ 4121-2002), не відповідає в повному обсязі вимогам Додатку Г ДСТУ 4121- 2002.

Судом встановлено, що згідно з умовами контракту № 25082021 від 25.08.2021 року, вантаж не повинен містити цвітні метали, вибухові речовини та радіоактивності. Матеріали з радіоактивним забрудненням строго заборонені. В підтвердження відсутності радіоактивного вмісту та вибухонебезпечних речовин позивач надав відповідачу посвідчення № 21/09/2021, складеною за формою Г ДСТУ 4121-2002 на всю партію товару, яке підписано уповноваженою особою ТОВ «ДНІПРОРУДМЕТ».

При цьому від своїх постачальників позивач отримував такі самі посвідчення про вибухобезпечність, хімічну та радіаційну безпечність металів чорних (вторинних), які містять в собі відомості про вибухо-, хімічно- і радіаційну безпечність та можливість їх подальшої переробки, тобто, посвідчення під постачальників містить всю належну інформацію, які підтверджує факт небезпечності товару, що експортується до Греції.

Так при оформленні документів для експорту металобрухту до країни ЄС, позивач отримав від сертифікаційного бюро ПрАТ «Центральне вантажне бюро» сертифікат №РК-229 від 26.11.2021р., яким засвідчено, що вантаж пройшов радіакційне дослідження, включаючи визначення потужності дози гамма-випромінювання, і результати дослідження даного вантажу свідчить про те, що вантаж не становить радіаційної небезпеки для екіпажу і для перевезення будь-яким видом транспорту. Безпечно для подальшого застосування.

Крім зазначеного, ПрАТ «Центральне вантажне бюро» було видано позивачу свідоцтво про вибухобезпечність за № ВБ-211 від 26.11.2021р. на цю ж партію металобрухту, що підлягав експортуванню до Греції.

Це є основними документами, які підтверджують вибухобезпечність, хімічну та радіаційну безпечність металів чорних (вторинних), які були отримані позивачем від постачальників.

Виходячи з того, що посвідчення постачальників є внутрішними документами суб`єктів господарювання, а сертифікат і свідоцтво експертної сертифікованої організації, яка підтвердила безпечність партії металобрухту, мають більшу юридичну силу в порівнянні з посвідченнями постачальників, вважаю, що відповідач безпідставно зазначив в оскаржуваному рішенні, як підставу для відмови у видачі сертифікату з перевезення товару EUR.1, про невідповідність посвідчень про вибухобезпечність, хімічну та радіаційну безпечність металів чорних (вторинних) від постачальників металобрухту вимогам додатку Г ДСТУ 4121-2002.

Таким чином є вірними висновки суду першої інстанції, що відмова з вищенаведених підстав є необґрунтованою, оскільки відповідач безпідставно проігнорував наявність вказаних вище документів, які підтверджують походження товару та його безпечність, зазначивши в оскаржуваному рішенні формальні.

Що стосується способу захисту прав позивача.

Велика Палата Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №591/5935/17, розглядаючи спір виходила з того, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України).

Ця мета зазначена також у статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Частиною 4 статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання вчинити дії після скасування його адміністративного акту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020р. у справі №0940/2394/18.

Так відповідачем у цій справі було перевірено подані документи, та прийняте спірне рішення за результатами розгляду поданих документів, а отже суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, тому суд першої інстанції вірно дійшов висновку про задоволення позову.

Враховуючи викладене, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 315, ст. 316, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської митниці залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року у справі №160/3058/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддяН.І. Малиш

суддяН.П. Баранник

суддяА.А. Щербак