Постанова

від 26.09.2007 по справі 2/1598-16/149а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/1598-16/149А

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

26.09.07                                                                                           Справа  № 2/1598-16/149А

Львівський апеляційний господарський суд  у складі колегії:

Головуючого-судді                                   Мурської Х.В.

суддів                                                         Давид Л.Л.

                                                                   Кордюк Г.Т.

при секретарі судового засідання           Куцик-Трускавецькій О.Б.

розглянув апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Жидачівський райагропромпостач”, м. Ходорів

на постанову Господарського суду Львівської області від 02.03.2007 року,

у справі № 2/1598-16/149А, суддя Іванчук С.,

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі

до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Жидачівський райагропромпостач”, м. Ходорів

про    стягнення 14 905 грн. 49 коп.

за участю представників  

від Позивача:    Тимків О. - представник;

від Відповідача:  Явдик О. –голова правління.

Постановою Господарського суду Львівської області від 02.03.2007 року позов Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі про стягнення з ВАТ «Жидачівський райагропромпостач»14 905 грн. 49 коп. заборгованості - задоволено.

Постанова місцевого господарського суду мотивована підставністю вимог Позивача, їх відповідністю вимогам чинного законодавства, зокрема, нормам Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Так, відповідно до вимог ст.ст. 14, 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року, платниками страхових внесків до Пенсійного фонду України є  юридичні та фізичні особи –суб'єкти підприємницької діяльності, що обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент). Таким чином, Відповідач, як юридична особа, що обрала особливий спосіб оподаткування, є платником страхових внесків до Пенсійного фонду України. Згідно положень п.4 ст. 18 зазначеного Закону, страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. Безпідставними є твердження Відповідача про те, що Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.1998 року №727/98 має перевагу над Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки виключно цим законом визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають зазначеному страхуванню, платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати внесків, стягнення заборгованості за цими внесками. Саме цей закон є спеціальним і має вищу юридичну силу, аніж згадуваний Указ. Обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески визначені п.6 ч.2 ст.17 Закону. Будь-яких виключень щодо нарахування, обчислення та сплати в установлені строки страхових внесків суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, Законом не надано.

Скаржник, ВАТ “Жидачівський райагропромпоста” не погоджуючись з даною постановою, звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та з доповненням до неї, в яких просить скасувати постанову місцевого господарського суду як таку, що винесена з порушенням норм матеріального права та з неповним з'ясуванням фактичних обставин справи та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог Управління Пенсійного фонду в Жидачівському районі в частині стягнення з ВАТ «Жидачівський райагропромпостач»705 грн. 60 коп. як зайво донарахованих страхових внесків та 4 131 грн. 23 коп. як безпідставно застосованих фінансових санкцій покликаючись, зокрема, на те, що Указом Президента   України від 03.07.1998 року №727/98  «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»встановлено види податків і зборів, відносно яких суб'єкт малого підприємництва, що сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому застосування до Позивача фінансових санкцій є безпідставним.

Відповідач у запереченні на апеляційну скаргу та на доповнення до неї, просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, постанову місцевого господарського суду –залишити без змін з підстав, викладених у них.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені, відповідно, в апеляційній скарзі, доповнення до неї, у відзиві на апеляційну скаргу та у запереченні на доповнення до апеляційної скарги.

19 вересня 2007 року в судовому засіданні за згодою представників сторін оголошувалась перерва до 26.09.2007 року.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, постанова Господарського суду Львівської області у даній справі –скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом, Управлінням Пенсійного фонду України в Жидачівському районі було проведено позапланову перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати зобов'язань зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та перевірки достовірності даних персоніфікованого обліку ВАТ «Жидачівський райагропромпостач»за період червень-грудень 2005 року та січень-червень 2006 року, про що складено Акт № 99 від 02.08.2006 року.

Даним Актом проведено розрахунок належних до сплати внесків за вказані періоди, виходячи з 32,3% за 2005 рік та 31,8% за 2006 рік та донараховано ВАТ «Жидачівський райагропромпостач»11 723 грн. 64 коп. страхових внесків.

За результатами перевірки, 8 серпня 2006 року начальником Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі прийнято Рішення про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, яким на підставі п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»до ВАТ «Жидачівський райагропромпостач»застосовано фінансові санкції в розмір 4 610 грн. 69 коп.

Місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваної постанови дійшов правомірного висновку про те, що Відповідач зобов'язаний нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески визначені п.6 ч.2 ст.17 Закону, оскільки будь-яких виключень щодо нарахування, обчислення та сплати в установлені строки страхових внесків суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, Законом не надано. Водночас, місцевим господарським судом безпідставно визнано встановленим факт того, що Позивачем при прийнятті Рішення № 227 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків правомірно донараховано Відповідачу страхових внесків в розмірі 11 723 грн. 64 коп. без врахування сплати ним в складі єдиного податку 42% до Пенсійного фонду та, відповідно, застосовано фінансові санкції в розмірі 4 610 грн. 69 коп. А тому, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом безпідставно задоволено позов в повному розмірі, виходячи з наступного.

Згідно вимог ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(далі Закон № 1058), платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону; страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

Відповідно до ст. 18 цього ж Закону, страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Статтею 17 Закону № 1058 передбачено, що страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Отже, Закон України № 1058 є спеціальним Законом з регулювання відносин в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Як свідчать матеріали справи, Позивачем 8 серпня 2006 року прийнято Рішення № 227 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків. Згідно даного Рішення донарахування становить суму 11 723 грн. 64 коп., фінансова санкція –4 610 грн. 69 коп.

У запереченні на апеляційну скаргу Управління ПФ посилається на те, що за донарахування територіальним органом ПФ або страховиком сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 % зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми; при цьому своєчасно не обчислені внески є першою і основною умовою застосування цього виду фінансових санкцій, оскільки за несплату чи не своєчасну сплату страхувальником страхових внесків застосовується інший вид фінансових санкцій; сума частки сплаченого єдиного податку, яка поступила до ПФ, при узгодженні донарахованих сум, буде врахована як сплата внесків.

Однак, судова колегія вважає, що Рішення № 227 від 08.08.2006 року про застосування фінансових санкцій на суму 4 610 грн. 69 коп. за донарахування страхових внесків не відповідає вимозі п.4 ч.9 ст.106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 року, оскільки дана штрафна санкція застосована з наростаючим підсумком.

Штраф –це неустойка, яка визначається у процентному відношенні до суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Відповідно до п. 4 ч. 9 ст. 106 ЗУ № 1058, штрафна санкція у розмірі 5 % застосовується при таких двох умовах: якщо своєчасно не обчислено та не сплачено внесків.

Факт наявності необчислення і несплати внесків документально обґрунтований.

Отже, сума штрафу не може перевищувати 5 % донарахованих внесків.

Застосування штрафу в розмірі 5 % за кожний повний або неповний місяць можливе лише за той місяць за який донараховано ці суми. Тому штраф у розмірі 5 % - це стала сума, яка береться від суми донарахування в конкретному місяці. Оскільки, в акті № 99 від 02.08.2006 року зазначено, що донарахування проведено за період червень-грудень 2005 року та січень-червень 2006 року і зазначено загальну суму 11 723,64 грн. донарахованих внесків, то 5 % від даної суми аж ніяк не може становити суму 4 610 грн. 69 коп.

Слід зазначити, що донарахування страхових внесків працівниками Пенсійного фонду  проведені без врахування суми надходжень від зарахування внесків, які були сплачені в складі єдиного податку у розмірі 42%.

Так, при зверненні з позовом, Управління Пенсійного фонду просило стягнути на його користь 10 294 грн. 80 коп. суми донарахованих внесків з врахуванням фактичної сплати суми єдиного податку за період 2005 року в розмірі 1 428 грн. 84 коп. Проте, сплата єдиного податку за 2006 рік Управлінням не врахована ні як при звернення з позовом до суду, ні при винесенні Рішення про застосування фінансових санкцій, хоча в матеріалах справи наявні платіжні доручення, які свідчать про сплату платником суми єдиного податку за період 2006 року. Таким чином, сума боргу донарахованих внесків повинна становити 9 589 грн. 20 коп., а не 10 294 грн. 80 коп.(11 723,64-2 134,44).

Розгляд справи неодноразово відкладався з метою надання сторонам можливості провести акт звірки взаєморозрахунків.

Сторонами подано на розгляд суду Акт звірки взаєморозрахунків.

Згідно даного Акта звірки розрахунків за даними Позивача станом на 10.10.2006 року до сплати належить 10 294 грн. 80 коп., тобто без врахування сплати Відповідачем 42% від єдиного податку, а за даними Відповідача –9 589 грн. 20 коп.

Як зазначалось вище, Управлінням Пенсійного фонду України в Жидачівському районі за результатами позапланової перевірки ВАТ “Жидачівський райагропромпостач” донараховано страхових внесків на суму 11 723 грн. 64 коп. без врахування сплати платником суми єдиного податку, 42% якого поступають до Пенсійного фонду, хоча і зазначивши, що платник знаходиться на спрощеній системі оподаткування, а вже в Актах звірки Відповідачем вказано суму нарахування 10 294 грн. 80 коп.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази та поданий сторонами Акт звірки взаєморозрахунків, судова колегія дійшла висновку про те, що Позивачем при застосуванні до Відповідача фінансових санкцій на суму донарахованих внесків не враховано фактичну сплату останнім єдиного податку, 42% відщеплень від суми якого фактично поступали в Пенсійний фонд, і що знайшло своє відображення в Акті звірки.

Крім того, як зазначалось вище стаття 106, зокрема п.4 ч. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачає, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Отже, від донарахованої суми внесків ( 9 589 грн. 20 коп.) штраф у розмірі 5% повинен складати 479 грн. 46 коп. (9 589,2*5/100%). Згідно ж розрахунку Пенсійного фонду та його Рішення № 227, останнім до ВАТ «Жидачівський райагропромпостач»застосовано фінансові санкції на підставі  п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»в розмірі 4 610 грн. 69 коп., при цьому, дані фінансові санкції застосовані у відсотковому співвідношенні з врахуванням періодів затримки платежу.

Оскільки, дані фінансові санкції застосовані Позивачем саме за донарахування сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, а не за несплату чи несвоєчасну сплату страхових внесків, як це передбачає п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то розмір таких фінансових санкцій повинен був би становити 479 грн. 46 коп., а не 4 610 грн. 69 коп., як випливає з Рішення № 227 від 08.08.2006 року. При цьому, в Акті перевірки зазначено, що платник перебуває на спрощеній системі оподаткування, однак дана обставина Позивачем не врахована при формуванні Рішення № 227.

За таких обставин, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що Господарським судом Львівської області не повно з'ясовано обставини справи, помилково застосовано норми матеріального права, тому постанова Господарського суду Львівської області від 02.03.2006 року у справі № 2/1598-16/149А, підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. ст. ст. 94, 195, 196, 198,  202, 205, 207, 209, 254 та п.6 Розділу УІ КАС України, Львівський апеляційний господарський суд, -

Львівський апеляційний господарський суд,  П О С Т А Н О В И В:

1.          Апеляційну скаргу –задоволити.

2.          Постанову Господарського суду Львівської області від 02.03.2007 року у справі №  2/1598-16/149А скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задоволити частково.

Стягнути з рахунку ВАТ «Жидачівський райаргопромпостач»на користь УПФ України в Жидачівському районі 9 589 грн. 20 коп. заборгованості. У задоволенні решти позовних вимог –відмовити. Судові витрати віднести на рахунок Відповідача.

3.          На виконання даної постанови місцевому господарському суду видати виконавчий лист.

4.          Постанова набирає законної сили  з моменту її проголошення та  може бути оскаржена в касаційному порядку.

5.          Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.

       Головуючий суддя                                                                                     Мурська Х.В.

       Суддя                                                                                                            Давид Л.Л.

       Суддя                                                                                                            Кордюк Г.Т.