Рішення

від 02.08.2022 по справі 910/3956/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.08.2022Справа № 910/3956/22Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "УКРФІНСИСТЕМ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСАТ"

про стягнення 36 709,75 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "УКРФІНСИСТЕМ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСАТ" про стягнення 36 709,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди №167-17 від 01.01.2017.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 30.05.2022 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/3956/22, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 30.05.2022, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також, у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 30.05.2022 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку.

За змістом пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Основа» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Просат» (орендар, відповідач) укладено договір оренди нежитлового приміщення №167-17 (надалі - договір), відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) нежитлові приміщення належні орендодавцеві на праві власності під службові приміщення за адресою: 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла II (вул. Патріса Лумумби), 4/6, корпус «В», частина технічного поверху, площею 8,00 кв.м., (надалі за текстом - «Приміщення» або «Майно») (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору 1приміщення належить орендодавцеві на праві власності на підставі Договору купівлі- продажу майнового комплексу від 04 травня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ракитянським В.А. 04 травня 2007 року, зареєстрованого в Реєстрі за № 1528 та зареєстрованого Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» 16 травня 2007 року в реєстровій книзі №13з-192 за реєстровим №821-з, про що видано Реєстраційне посвідчення №038637.

Приміщення і майно, зазначені у договорі орендар приймає від орендодавця за Актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною договору. В даному Акті зазначається технічний та зовнішній стан майна, перелік встановленого обладнання, тощо (п. 2.2. договору).

01.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Основа» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Просат» укладено Додаткову угоду про зміну та доповнення до договору оренди нежитлового приміщення №167-17, якою сторони погодили викласти п. 1.1. в новій редакції, а саме: орендар щомісячно, до 15 числа поточного місяця, за договірною ціною, сплачує орендодавцю плату за користування приміщеннями (майном) з розрахунку 327,00 грн. на місяць за 1 квадратний метр загальної площі, ПДВ 65,40 грн., всього: 392,40 грн, згідно виставлених рахунків. Загальна сума до сплати 3139,20 грн. за місяць, за всю орендовану площу, у тому числі ПДВ 523,20 грн.

Строк оренди приміщення за цим договором встановлено з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року включно. Цей строк може бути продовжено сторонами з обов`язковим укладенням - додаткової угоди. Фактично строк оренди розпочинається з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі та закінчується поверненням приміщення орендодавцеві за Актом повернення майна (п. 1.8. договору).

Відповідно до договору оренди нежитлового приміщення № 167-17 від 01 січня 2017 року орендодавець передав, а орендар прийняв, нежитлове приміщення: частина технічного поверху в корпусі "В", площею 8,00 кв.м., в задовільному технічному стані належному до експлуатації, що підтверджується актом приймання - передачі нежитлового приміщення до договору оренди нежитлового приміщення від 01.01.2017.

Як стверджує позивач, у період дії договору оренди, відповідачем отримано у користування нерухоме майно, заборгованість з орендної плати за користування яким згідно розрахунків позивача та Актів надання послуг становить 31 387,42 грн, з урахуванням часткових оплат відповідача.

У подальшому, 29.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "УКРФІНСИСТЕМ" (новий кредитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Основа» (первісний кредитор) укладений договір відступлення права вимоги №41 (надалі - договір відступлення), відповідно до якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає на себе належне первісному кредитору право вимоги, яке виникло відповідно до договору оренди нежитлового приміщення № 167-17 від 01.01.2017 року з усіма змінами та доповненнями до нього , укладеними між первісним кредитором та ТОВ «ПРОСАТ», надалі іменується "Боржник ", в сумі основного боргу в сумі 31 387,42 гривень. Загальна сума боргових зобов`язань, що відступаються, становить - 31 387,42 грн (п. 1.1. договору відступлення).

Відповідно до пункту 1.2. договору відступлення, з цього договору випливає, що новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов`язаннях, що виникли з основного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору. До нового кредитора в тому числі переходять в повному обсязі і субсидіарні права, пов`язані з основним зобов`язанням, зазначеним в п.1.1 даного договору.

Право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання сторонами і засвідчення печатками сторін цього договору та передачі усіх належних документів, що засвідчують право вимоги первісного кредитора (п. 1.3. договору відступлення).

За змістом пунктів 2.1. та 2.2. договору відступлення, вартість відступлення права вимоги складає 3 000,00 грн. Новий кредитор зобов`язується до 31.12.2021 року перерахувати платіжним дорученням на поточний рахунок первісного кредитора грошову суму в розмірі вказаному в п. 2.1 цього договору на реквізити вказані будуть первісним кредитором окремим повідомленням. При цьому, підтвердженням факту повного виконання новим кредитором умов цього пункту є списання грошових коштів з рахунку нового кредитора та зарахування їх на рахунок первісного кредитора.

Згідно з п. 5.1. договору відступлення цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

На виконання договору відступлення права вимоги №41 від 29.07.2021 ТОВ «Будівельна компанія «Основа» передало ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНСИСТЕМ» документи, які засвідчують права, що передаються, що підтверджується Актом прийому-передачі до договору №41 про відступлення права вимоги від 29.07.2021.

Відповідно до виписки по особовим рахункам позивача, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНСИСТЕМ» сплатило на рахунок ТОВ «Будівельна компанія «Основа» 3000,00 грн з призначенням платежу: «оплата по договору №41 про відступлення права вимоги від 29.07.2021».

15.08.2021 позивач звернувся до відповідача вимогою №2 від 05.08.2020 про сплату заборгованості у розмірі 31 387,42 грн. На підтвердження направлення вимоги позивач надав копію опису вкладення в цінний лист, копію поштової накладної №0311010152564 від 09.08.2021.

Відповідач вимогу позивача залишив без задоволення, відповіді не надав.

За доводами позивача, у відповідача залишися непогашені зобов`язання за договором відступлення права вимоги №41 зі сплати заборгованості у розмірі 31 387,42 грн, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача: 4579,36 грн - інфляційні втрати, 742,97 грн - 3% річних.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Матеріалами справи підтверджено, що орендодавець згідно з актом приймання - передачі нежитлового приміщення до договору оренди нежитлового приміщення від 01.01.2017 передав, а відповідач прийняв у платне користування нежитлове приміщення: частина технічного поверху в корпусі "В", площею 8,00 кв.м.

29.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "УКРФІНСИСТЕМ" (новий кредитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Основа» (первісний кредитор) укладений договір відступлення права вимоги №41 (надалі - договір відступлення), відповідно до якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає на себе належне первісному кредитору право вимоги, яке виникло відповідно до договору оренди нежитлового приміщення № 167-17 від 01.01.2017 року з усіма змінами та доповненнями до нього , укладеними між первісним кредитором та ТОВ «ПРОСАТ», надалі іменується "Боржник ", в сумі основного боргу в сумі 31 387,42 гривень. Загальна сума боргових зобов`язань, що відступаються, становить - 31 387,42 грн (п. 1.1. договору відступлення).

Отже, у відповідача була наявна заборгованість перед орендодавцем (ТОВ «Будівельна компанія «Основа») за договором оренди нежитлового приміщення № 167-17 від 01.01.2017, про що сторони зазначили безпосередньо у договорі про відступлення права вимоги №41 від 29.07.2021.

У силу ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за своєю правовою суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Згідно ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Матеріалами справи підтверджено, що заміна кредитора відбулась шляхом укладення договору відступлення права вимоги №41 від 29.07.2021.

Договір про відступлення права вимоги №41 від 29.07.2021 є чинним, недійсним в судовому порядку не визнавався.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем обов`язку відповідно до договору про відступлення права вимоги №41 від 29.07.2021, що призвело до виникнення заборгованості, позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу №2 від 05.08.2020 про сплату заборгованості у розмірі 31 387,42 грн протягом трьох банківських дня з дати отримання даної вимоги. Факт направлення підтверджується копією опису вкладення в цінний лист, копією поштової накладної №0311010152564 від 09.08.2021.

Відповіді на вимогу Товариство з обмеженою відповідальністю «Просат» не надало.

Доказів, які б спростовували заборгованість у розмірі 31 387,42 грн., або доказів оплати відповідачем не надано.

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов`язання у розмірі 31 387,42 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 31 387,42 грн.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4579,36 грн - інфляційні втрати, 742,97 грн - 3% річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Враховуючи встановлені вище обставини, відповідач мав повернути грошові кошти на рахунок позивача протягом трьох банківських днів з дня отримання претензії, тобто з 17.08.2021 (з врахуванням відсутності у матеріалах справи доказів отримання та направлення вимоги - 09.08.2021).

Однак, позивач здійснив нарахування 3% річних та інфляційних втрат за прострочення грошового зобов`язання з 05.08.2021.

З огляду на приписи частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

За таких обставин, з урахуванням заявленого позивачем періоду згідно перерахунку суду, сума 3% річних становить 712,02 грн. за період з 17.08.2021 по 19.05.2022.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат судом встановлено, що сума інфляційних втрат за період з вересня 2021 року по квітень 2022 року становить 4 650,85 грн, що є більшою ніж сума, яка нарахована позивачем у розмірі 4 579,36 грн, при цьому, враховуючи приписи ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, а тому вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 4 579,36 грн підлягають задоволенню.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд частково задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "УКРФІНСИСТЕМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСАТ".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Просат» (03115, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 89-А, ідентифікаційний код 33689783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "УКРФІНСИСТЕМ" (03110, місто Київ, вул. Пироговського Олександра, будинок 19, корпус 2, ідентифікаційний код 38918618) борг у сумі 31 387,42 грн, 3% річних у сумі 712,02 грн, інфляційні втрати у сумі 4 579,36 грн та судовий збір у розмірі 2 478,91 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 03.08.2022.

Суддя О.В. Гулевець