Рішення

від 16.02.2022 по справі 915/1458/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2022 року Справа № 915/1458/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Берко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Керівника Миколаївської окружної прокуратури (54030, м. Миколаїв, вул. Бузький бульвар, буд. 15; адреса електронної пошти: mykokrug@myk.gp.gov.ua; ідентифікаційний код 02910048)

в інтересах держави в особі: Шевченківської сільської ради (57263, Миколаївська обл., Миколаївський район, с. Шевченкове, буд. 34; адреса електронної пошти: shevchenkootg@gmail.com; ідентифікаційний код 04375286)

до відповідачів:

1) Шевченківська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів Вітовського району Миколаївської обласної ради (57263, Миколаївська обл., Миколаївський район, с. Шевченкове, вул. Центральна, буд. 1; адреса електронної пошти: hzhi1962@gmail.com; ідентифікаційний код 04590062)

2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Промінь Відродження» (56101, Миколаївська обл., Баштанський район, м. Баштанка, вул. Ювілейна, буд. 93; адреса електронної пошти невідома; ідентифікаційний код 41933055)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: Департамент освіти і науки Миколаївської обласної державної адміністрації (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 29; адреса електронної пошти: osvita@mk.gov.ua; ідентифікаційний код 38694342)

про: визнання недійсним договору інвестування, зобов`язання повернути земельні ділянки постійному землекористувачу,

за участю представників сторін:

від прокуратури: не з`явився,

від позивача: не з`явився,

від відповідача-1: не з`явився,

від відповідача-2: не з`явився,

від третьої особи: не з`явився,

Суть спору:

28.09.2021 Керівник Миколаївської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Шевченківської сільської ради з позовною заявою № 50-4537вих21 від 24.09.2021 (з додатками), в якій просить суд:

- визнати недійсним договір інвестування № 1 від 04.02.2019, укладений між Шевченківською загальноосвітньою школою-інтернатом І-ІІ ступенів та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промінь Відродження»;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Промінь Відродження» повернути земельну ділянку з кадастровим номером 4823384700:10:000:0106 (22,1 га) вартістю 559473,85 грн постійному землекористувачу - Шевченківській загальноосвітній школі-інтернату І-ІІ ступенів;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Промінь Відродження» повернути земельну ділянку з кадастровим номером 4823384700:10:000:0107 (40,5 га) вартістю 936181,67 грн постійному землекористувачу - Шевченківській загальноосвітній школі-інтернату І-ІІ ступенів;

- стягнути з відповідачів судовий збір, сплачений за подання до суду позовної заяви, на користь прокуратури Миколаївської області (код ЄДРПОУ 02910048, р/р 35215058000340 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800);

- про день розгляду справи повідомити Миколаївську обласну прокуратуру.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4805357782018 від 13.11.2018, №НВ-485357762018 від 13.11.2018; Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 276167959 від 22.09.2021; Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою Серія І-МК № 001132; Договору інвестування № 1 від 04.02.2019; Статуту Шевченківської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів Вітовського району Миколаївської обласної ради; листування учасників справи; застосування норм ст.ст. 20, 83, 92, 95, 122-124, 152, 187, 189 Земельного кодексу України, ст.ст. 17, 203, 215, 317, 319, 324, 386, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 8, 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність», ст.ст. 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі», п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України; та мотивовані, зокрема, таким:

Миколаївською окружною прокуратурою під час вивчення стану додержання вимог законодавства при використанні земель сільськогосподарського призначення установлено, що Шевченківська загальноосвітня школа-інтернат І-II ступенів незаконно розпорядилася земельними ділянками комунальної форми власності.

Прокурором встановлено, що в користуванні Шевченківської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ степенів на підставі державного акту серії І-МК № 001132 перебувають земельні ділянки з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства» загальною площею 62,6 га, розташовані в межах Шевченківської сільської ради. Зазначеним земельним ділянкам присвоєно кадастрові номери 4823384700:10:000:0106 (22,1 га) та 4823384700:10:000:0107 (40,5 га).

На теперішній час указані ділянки загальною площею 62,6 га обробляються на підставі договору інвестування №1 від 04.02.2019 укладеного Шевченківською загальноосвітньою школою-інтернатом І-ІІ степенів з товариством з обмеженою відповідальністю «Промінь-Відродження».

На переконання прокурора, вказаний договір не відповідає вимогам закону, суперечить інтересам держави та підлягає визнанню недійсним у судовому порядку на підставі такого. Право розпорядження майном в силу статті 317 Цивільного кодексу України є виключно у власника, а не постійного користувача. Однак, навчальний заклад умисно на підставі договору інвестування товариству з обмеженою відповідальністю «Промінь-Відродження» надав у користування земельні ділянки загальною площею 62,6 га комунальної форми власності для вирощування сільськогосподарської продукції. Прокурор зазначає, що укладаючи договір інвестування Шевченківська загальноосвітня школа-інтернат І-II ступенів та ТОВ «Промінь-Відродження» мали намір приховати правовідносини оренди землі, оскільки умовами договору передбачено фактичну передачу права користування земельними ділянками з метою здійснення підприємницької діяльності (виробництво сільськогосподарської продукції), Договір не містить іншої мети, з якою використовуються земельні ділянки. Тобто, фактичний об`єкт Договору - земельні ділянки Шевченківської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ степенів, які передано у строкове платне користування. Таким чином, за змістом оспорюваного договору між сторонами фактично склалися правовідносини з оренди зелі, оскільки з умов договору вбачається, що Шевченківська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів фактично передала ТОВ «Промінь-Відродження» на платній основі земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні навчального закладу. Враховуючи, що спірний договір не є договором інвестування, а є прихованим договором оренди землі, прокурор стверджує, що його зміст суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Земельному кодексу України, Закону України «Про оренду землі» та не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, є підстави для визнання його недійсним.

Крім того, з посиланням на приписи ст.ст. 317, 1212 Цивільного кодексу України, позивачем заявлені вимоги щодо зобов`язання відповідача-2 повернути спірні земельні ділянки постійному землекористувачу.

Ухвалою суду від 01.10.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1458/21 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 28 жовтня 2021 року об 11:00; встановлено для учасників справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

19.10.2021 до суду від відповідача-1 надійшов лист б/н та без дати (вх. № 15567/21) за змістом якого Шевченківська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів Вітовського району Миколаївської обласної ради звертається до суду з проханням у зв`язку зі значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, враховуючи запровадження карантинних заходів на території України, розгляд справи № 915/145/21 розглядати без представників відповідача-1 28.10.2021. Відповідач-1 також просить суд судовий збір, сплачений за подання позовної заяви віднести на рахунок ТОВ «Промінь Відродження».

Ухвалою суду від 28.10.2021 було відкладено підготовче засідання на 23 листопада 2021 року о 10:45.

15.11.2021 до суду від відповідача-1 надійшов лист № 708 від 15.11.2021 за змістом якого Шевченківська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів Вітовського району Миколаївської обласної ради звертається до суду з проханням у зв`язку зі значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, враховуючи запровадження карантинних заходів на території України, розгляд справи № 915/145/21 розглядати без представників відповідача-1 28.10.2021. Відповідач-1 також просить суд судовий збір, сплачений за подання позовної заяви віднести на рахунок ТОВ «Промінь Відродження».

Крім того, з вказаним листом відповідач-1 надав суду копію рішення Миколаївської обласної ради № 21 від 29.09.2021 «Про припинення шляхом ліквідації юридичної особи Шевченківської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів Вітовського району Миколаївської обласної ради», яке набирає чинності з 01.11.2021.

Ухвалою суду від 23.11.2021 було продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 915/1458/21 на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 23 грудня 2021 року о 10:30; залучено до участі у справі № 915/1458/21 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 - Департамент освіти і науки Миколаївської обласної державної адміністрації; зобов`язано Миколаївську окружну прокуратуру в тижневий строк від дати отримання даної ухвали направити третій особі копію позовної заяви та доданих до неї документів, з наданням суду відповідних доказів; запропоновано третій особі в десятиденний строк від дати отримання даної ухвали надати суду на направити іншим учасникам справи письмові пояснення щодо суті спору.

20.12.2021 до суду від позивача надійшла заява № 1463/02-30/21 від 09.12.2021 про проведення судового засідання без участі представника сільської ради.

23.12.2021 Миколаївською окружною прокуратурою на виконання вимог ухвали суду від 23.11.2021 надано суду докази направлення третій особі копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Ухвалою суду від 23.12.2021 було закрито підготовче провадження у даній справі, з призначенням її до судового розгляду по суті на 25 січня 2022 року о 09:30.

17.01.2022 до суду від позивача надійшов лист № 10/02-30/22 від 04.01.2022 про розгляд справи без участі представника сільської ради. За змістом вказаного листа позивач також повідомив суд про те, що позов підтримує в повному обсязі та наполягає на його задоволенні.

В судовому засіданні 25.01.2022 суд розпочав розгляд справи по суті, заслухавши вступне слово присутнього в засіданні прокурора. За результатами проведеного засідання суд відклав розгляд справи на 17 лютого 2022 року об 11:00.

08.02.2022 до суду від позивача надійшов лист № 113/02-30/22 від 02.02.2022 про розгляд справи без участі представника сільської ради. За змістом вказаного листа позивач також повідомив суд про те, що позов підтримує в повному обсязі та наполягає на його задоволенні.

Станом на момент проведення судового засідання від учасників справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.

Відповідачі правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, станом на дату проведення даного засідання не скористалися.

Так, як уже було вище наведено, ухвалою від 01.10.2021 відповідачам було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.

Відповідач-1 отримав копію вказаної ухвали 09.10.2021, що вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400144274799.

Відповідач-2 отримав копію вказаної ухвали 12.10.2021, що вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400144274772.

Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву для відповідача-1 тривав до 25.10.2021 включно, а для відповідача-2 - до 27.10.2021.

Разом із тим, ані протягом встановленого судом процесуального строку, ані станом на дату розгляду справи по суті, відповідачі ні відзивів на позовну заяву, ні будь-яких заяв чи клопотань з означеного питання суду не надали.

Від відповідача-1 до суду надходили лише листи б/н та без дати (вх. № 15567/21) та № 708 від 15.11.2021 за змістом яких, як уже було наведено вище, Шевченківська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів Вітовського району Миколаївської обласної ради просила суд розглянути справу за відсутності її представників, а також судовий збір, сплачений за подання позовної заяви віднести на рахунок ТОВ «Промінь Відродження».

17.02.2022 в судове засідання учасники справи в судове засідання своїх повноважних представників не направили, про час та місце його проведення були повідомлені. Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності представників учасників справи.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 17.02.2022 за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд підписав вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, у зв`язку із чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Згідно ст. 14 Конституції України та ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 2 Закону України «Про охорону земель» визначено, що об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням публічного інтересу. Держава зацікавлена у дотриманні процедур набуття прав на землю, так само як і у дотриманні норм чинного законодавства. Додержання вимог закону не може не являти публічного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості у набутті і реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб`єктів цивільних правовідносин.

Законність відчуження прав на землю та її раціональне використання становлять посилений суспільний інтерес. Додержання законності при набутті прав користування земельними ділянками є невід`ємними складовими земельної реформи. Протидія незаконному заволодінню правами на землі державної власності має важливе значення для економіки та безпеки держави.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Звернення прокурора до суду з даним позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - доступу Українського народу до земель сільськогосподарського призначення.

Зі змісту положень ч. 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.

Спірні земельні ділянки, яким присвоєно кадастрові номери 4823384700:10:000:0106 (22,1 га) та 4823384700:10:000:0107 (40,5 га) належать до земель комунальної власності, їх власником є Шевченківська сільська рада, що вбачається з наданої прокурором до матеріалів справи Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 276167959 від 22.09.2021.

Статтями 17, 317 Цивільного кодексу України передбачено, що орган місцевого самоврядування здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та Інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.

Статтями 324, 317 Цивільного кодексу України передбачено, що від імені українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Враховуючи викладене, Шевченківська сільська рада має право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель сільськогосподарського призначення комунальної власності.

Миколаївською окружною прокуратурою на адресу Шевченківської сільської ради скеровувався запит № 50-2887вих-21 від 15.07.2021 в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо виявленого порушення вимог земельного законодавства про використання земель, які надані в постійне користування Шевченківській загальноосвітній школі-інтернату І-ІІ ступенів.

Згідно відповіді Шевченківської сільської ради №965/02-30/21 від 21.07.2021 зазначений орган місцевого самоврядування просив Миколаївську окружну прокуратуру вирішити питання щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах згідно чинного законодавства у зв`язку з відсутністю в сільській раді коштів на сплату судового збору за пред`явлення позову.

Отже, викладене свідчить про не здійснення Шевченківською сільською радою захисту інтересів держави, що й стало підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду з даним позовом.

З урахуванням наведеного, судом по суті спірних правовідносин встановлені такі обставини:

Відповідно до розпорядження Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області від 04.07.1996 № 333-р Шевченківській обласній загальноосвітній неповній середній школі-інтернату було видано Державний акт на право постійного користування землею серія І-МК № 001132 від 22.07.1996, відповідно до якого землекористувачу надано в постійне користування 62,6 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування для ведення підсобного господарства.

Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 103.

Матеріали справи свідчать також про те, що 04 лютого 2019 року між Шевченківською загальноосвітньою школою-інтернатом І-ІІ ступенів, як Учасником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНЬ-ВІДРОДЖЕННЯ», як Інвестором, був укладений Договір інвестування № 1 (далі - Договір), відповідно до предмета якого Інвестор здійснює інвестиційну діяльність у відповідності до цільового використання земель сільськогосподарського призначення, згідно Переліку (Додатки № 1) та План-Схеми (Додатки № 2), шляхом вкладення інвестицій: власних, позичкових та/або залучених матеріальних та нематеріальних активів в землі сільськогосподарського призначення, а саме землі, що розташовані на території Шевченківської сільської ради. З дати початку строку дії інвестиційної програми Інвестор отримує право користування вказаними землями в повному обсязі, в тому числі з метою сільськогосподарського товарного виробництва.

За умовами наведеного Договору:

- об`єкт інвестиційної програми (об`єкт інвестування) - земельної ділянки орієнтовною загальною площею 62,6 га, що розташовані на території Шевченківської сільської ради. Зазначена площа може коригуватися безпосередньо після посіву зернових культур (п. 2.2);

- право користування Об`єктом інвестиційної програми виникає в Інвестора з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі (п. 2.3);

- строк дії (період) інвестиційної програми - з дати підписання даного Договору по 31 грудня 2021 року (п. 2.4);

- обов`язки Інвестора: здійснювати інвестиційну діяльність, здійснюючи матеріальні вкладення в обсязі, самостійно визначеному Інвестором, шляхом здійснення товарного сільськогосподарського виробництва на землях, що є об`єктом інвестиційної програми (п. 3.1); додержуватися норм землекористування, що встановленні чинним-законодавством України (п. 3.2); не допускати водної та вітрової ерозії земель, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, висушування, ущільнення, забруднення відходами виробництва ті інших процесів руйнування (п. 3.3); використовуючи в господарській діяльності повний обсяг земель, що є об`єктом інвестиційної програми, для вирощування сільгоспкультур з урахуванням агрономічних технологій стосовно кожної окремої культури (п. 3.4); своєчасно та в повному обсязі здійснювати виплату, що визначені п. 6. Договору (п. 3.5);

- обов`язки Учасника: забезпечувати здійснення інвестиційної діяльності, протягом всього строку дії інвестиційної програми, наданням Інвестору права безперешкодного доступу до визначених Договором земельних угідь (п. 4.1); не втручатися в реалізацію Інвестором інвестиційної програми (п. 4.2); учасник зобов`язується не укладати з третіми особами угод, що стосується права користування землею, що є об`єктом реалізації Інвестором інвестиційної програми, протягом всього строку дії інвестиційної програми (п. 4.3);

- Інвестор зобов`язується здійснити Учаснику інвестиційну виплату за кожен рік Інвестиційної програми, яка визначатиметься шляхом множення загальної кількості гектарів, які є об`єктом інвестиційної програми на виплату за 1 гектар (п. 6.1);

- сума інвестиційної виплати за один рік дії Договору складає: -1800,00 грн за 1 гектар, з урахуванням ПДВ за 2019 рік; Інвестиційна виплата сплачується Інвестором в безготівковій формі. Оплата проводиться у національній валюті України шляхом банківського переказу відповідної суми у гривнях по курсу продажу Долар США, встановленому у міжбанківській інформаційній системі «УкрДілінг» (сайт www.udinform.com), сформованим на 16:00 за Київським часом (надалі - Міжбанківський курс) на дату, що передує даті оплати (п. 6.2);

- інвестиційні виплати сплачуються наступним чином: - 100% від загальної суми інвестиційної виплати (112680,00 грн) за 2019 рік, сплачується у листопаді 2019 року (п. 6.3);

- у випадку зменшення площі об`єкту інвестиційної програми (загальної площі земельних ділянок), яка може використовуватися Інвестором за призначенням, Інвестор без додаткового погодження з Учасником може зменшити розміри інвестиційної виплати на суму, яка є пропорційною зменшенню площі об`єкту Інвестиційної програми (п. 6.4);

- у випадку збільшення площі об`єкту інвестиційної програми (загальної площі земельних ділянок), яка може використовуватися Інвестором за призначенням, Інвестор без додаткового погодження з Учасником зобов`язаний збільшити розміри інвестиційної виплати на суму, яка є пропорційною збільшенню площі об`єкту інвестиційної програми (п. 6.5);

- всі суми сплачуються на підставі письмових рахунків, що надаються Учасником Інвестору (п. 6.6);

- ризики проведення господарської діяльності з вирощування продукції на землях сільськогосподарського призначення несе Інвестор (п. 7.3);

- договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором (п. 11.7).

Вищенаведений Договір скріплений підписами та печатками обох сторін, а також містить погодження Директора Департаменту освіти і науки Миколаївської облдержадміністрації.

Предметом даного позову виступають дві позовні вимоги позивача: немайнового характеру щодо визнання недійсним договору інвестування та майнового характеру щодо зобов`язання повернути постійному користувачу земельні ділянки.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин відповідності приписам чинного законодавства спірного договору, а також обставини щодо наявності підстав для зобов`язання відповідача-2 повернути постійному користувачу земельні ділянки.

Прокурор підтверджує правову позицію такими доказами:

- витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4805357782018 від 13.11.2018, №НВ-485357762018 від 13.11.2018;

- Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 276167959 від 22.09.2021;

- Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою Серія І-МК № 001132;

- Договір інвестування № 1 від 04.02.2019;

- Статут Шевченківської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів Вітовського району Миколаївської обласної ради;

- листи Миколаївської окружної прокуратури № 50-2887вих-21 від 15.07.2021 та № 30-4374вих21 від 17.09.2021;

- лист Шевченківської сільської ради №965/02-30/21 від 21.07.2021.

Інші учасники справи будь-яких заяв по суті спору та доказів суду не надали.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до положень ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами ч. 1 ст.1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ч. 1 ст.3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1, 2, 4 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Звертаючись до суду з позовом, прокурор зазначив, що оспорюваний договір, укладений між відповідачами, є удаваним, оскільки фактично був вчинений договір оренди земельної ділянки. При цьому, сам прихований договір оренди укладено з порушенням земельного законодавства, з огляду на що підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка - поверненню.

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено статтею 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так, ч. 1 ст. 203 названого Кодексу визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

Оспорюваний у даній справі договір укладений сторонами як договір інвестування

За змістом ч. 1 ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода) або проспект цінних паперів (рішення про емісію цінних паперів).

При цьому, згідно з абз. 1-3 ч. 3 ст. 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиційна діяльність забезпечується шляхом реалізації інвестиційних проектів і проведення операцій з корпоративними правами та іншими видами майнових та інтелектуальних цінностей. Інвестиційний проект - це комплекс заходів (організаційно-правових, управлінських, аналітичних, фінансових та інженерно-технічних), визначених на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку національної економіки та спрямованих на розвиток окремих галузей, секторів економіки, виробництв, регіонів, виконання яких здійснюється суб`єктами інвестиційної діяльності з використанням цінностей відповідно до положень цього Закону. Інвестиційний проект оформлюється у вигляді планово-розрахункових документів, необхідних та достатніх для обґрунтування інвестування, організації та управління роботами з реалізації проекту в межах визначених вартості та терміну його реалізації.

На переконання суду, слушними є доводи прокурора про те, що умови спірного договору свідчать, що за своєю правовою природою він є саме договором оренди землі, укладення якого регулюється Законом України «Про оренду землі» та Земельним кодексом України.

Згідно зі ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.8-1 Закону України «Про оренду землі» право на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності не може бути відчужено її орендарем іншим особам, внесено до статутного капіталу, передано у заставу, крім передбачених частиною другою цієї статті випадків.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачається здійснити заходи, спрямовані на охорону та поліпшення об`єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» визначено, що розмір, форма та строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Таким чином, на відміну від договору інвестування, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.

При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За таким правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають з його змісту.

Відтак, встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Така правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема Касаційним господарським судом у постанові від 04.07.2018 у справі № 916/935/17 та Верховним Судом у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі №916/933/17.

При цьому, зміст оспорюваного договору та його правова природа не залежать від його назви. Оскільки воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які ним передбачені, вирішенню підлягають питання правової природи оспорюваного правочину та характер спірних правовідносин сторін.

Спірний правочин - Договір інвестування № 1 від 04.02.2019, який укладено відповідачами містить істотні умови договору оренди землі, а саме: об`єкт оренди (п. 1.6), строк дії договору оренди (п. 2.4), орендна плата із зазначенням її розміру, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення (п.п. 6.2, 6.3). Зі змісту спірного правочину також вбачається обов`язок Шевченківської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ степенів щодо надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Промінь-Відродження» права безперешкодного доступу до визначених Договором земельних угідь (п. 4.1), при цьому відповідач-2 зобов`язаний здійснювати матеріальні вкладення в обсязі, самостійно визначеному Інвестором, шляхом здійснення товарного сільськогосподарського виробництва на землях, що є об`єктом інвестиційної програми (п. 3.1); використовувати в господарській діяльності повний обсяг земель, що є об`єктом інвестиційної програми, для вирощування сільгоспкультур з урахуванням агрономічних технологій стосовно кожної окремої культури (п. 3.4).

Тобто, фактично організаційне, та фінансове забезпечення реалізації господарських цілей спірного договору здійснюється тільки відповідачем-2 без участі відповідача-1, який, у свою чергу, лише отримує грошові кошти, при цьому надає відповідачу-2 земельні ділянки, належні йому на праві постійного користування.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що між сторонами існують фактичні відносини з передання в користування земельної ділянки, а умови укладеного між відповідачами правочину свідчать про те, що останні фактично уклали договір оренди земельної ділянки, а відтак, до спірного правочину слід застосовувати правила, передбачені для договору оренди земельної ділянки.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити таке:

В силу приписів ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно із ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 1 ст. 95 ЗК України унормовано, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

З огляду на зазначене, державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто, розпоряджатися нею, у тому числі шляхом надання в оренду, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.

Аналогічний правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору у розумінні статті 627 Цивільного кодексу України передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства. У даному випадку, судом установлено недотримання відповідачами вимог земельного законодавства, яким обумовлено порядок та умови для передачі земельних ділянок в оренду, недотримання яких тягне за собою недійсність договору.

Таким чином, позовна вимога про визнання недійсним договору інвестування № 1 від 04.02.2019, укладений між Шевченківською загальноосвітньою школою-інтернатом І-ІІ ступенів та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промінь Відродження» є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь Відродження» повернути постійному землекористувачу - Шевченківській загальноосвітній школі-інтернату І-ІІ ступенів земельні ділянки з кадастровим номером 4823384700:10:000:0106 (22,1 га) вартістю 559 473,85 грн та з кадастровим номером 4823384700:10:000:0107 (40,5 га) вартістю 936 181,67 грн, суд зазначає таке.

За змістом ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, враховуючи, що в силу положень ч. 2 ст. 235 ЦК України відносини сторін, які вчинили удаваний правочин, регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили, а в спірному випадку відповідачі фактично уклали договір оренди земельної ділянки, яка фактично була надана у користування відповідачу-2, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність похідної позовної вимоги про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь Відродження» повернути відповідні земельні ділянки.

При цьому, суд враховує, що права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтями 317, 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Згідно зі ст. 324 ЦК України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Відповідно до статей 83, 123 ЗК України, розпорядження землями комунальної власності сільськогосподарського призначення здійснюють місцеві ради.

Спірні земельні ділянки (з кадастровими номерами 4823384700:10:000:0106 та 4823384700:10:000:0107) знаходяться в постійному користуванні Шевченківської загальноосвітньої школи-інтернату І-II степенів і відповідно до статті 83 Земельного кодексу України перебувають у комунальній власності.

Отже, з огляду на те, що Шевченківська сільська рада не є стороною договору інвестування з Товариством з обмеженою відповідальністю «Промінь-Відродження», а земельні ділянки належать на праві постійного користування Шевченківській загальноосвітній школі-інтернату I-II ступенів Вітовського району Миколаївської обласної ради, належним способом захисту є зобов`язання товариства повернути спірні земельні ділянки постійному землекористувачу, з використанням правового механізму передбаченого ст. 1212 ЦК України.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, відомості про розподіл судових витрат.

Матеріали справи містять викладене у листах б/н та без дати (вх. № 15567/21) та № 708 від 15.11.2021 прохання відповідача-1 щодо віднесення судового збору, сплаченого за подання позовної заяви на рахунок ТОВ «Промінь Відродження».

Разом із тим, суд зауважує, що за правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

За такого, у зв`язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, а також з огляду на те, що спір у даній справі виник з неправильних дій обох відповідачів, судовий збір підлягає покладенню на обох відповідачів у рівних частинах.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним договір інвестування № 1 від 04.02.2019, укладений між Шевченківською загальноосвітньою школою-інтернатом І-ІІ ступенів Вітовського району Миколаївської обласної ради (ідентифікаційний код 04590062) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промінь Відродження» (ідентифікаційний код 41933055).

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Промінь Відродження» (56101, Миколаївська обл., Баштанський район, м. Баштанка, вул. Ювілейна, буд. 93; ідентифікаційний код 41933055) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 4823384700:10:000:0106 (22,1 га) вартістю 559473,85 грн постійному землекористувачу - Шевченківській загальноосвітній школі-інтернату І-ІІ ступенів Вітовського району Миколаївської обласної ради (57263, Миколаївська обл., Миколаївський район, с. Шевченкове, вул. Центральна, буд. 1; ідентифікаційний код 04590062).

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Промінь Відродження» (56101, Миколаївська обл., Баштанський район, м. Баштанка, вул. Ювілейна, буд. 93; ідентифікаційний код 41933055) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 4823384700:10:000:0107 (40,5 га) вартістю 936181,67 грн постійному землекористувачу - Шевченківській загальноосвітній школі-інтернату І-ІІ ступенів Вітовського району Миколаївської обласної ради (57263, Миколаївська обл., Миколаївський район, с. Шевченкове, вул. Центральна, буд. 1; ідентифікаційний код 04590062).

Стягнути з Шевченківської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів Вітовського району Миколаївської обласної ради (57263, Миколаївська обл., Миколаївський район, с. Шевченкове, вул. Центральна, буд. 1; ідентифікаційний код 04590062) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 28; ідентифікаційний код 02910048) 12352,42 грн судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь Відродження» (56101, Миколаївська обл., Баштанський район, м. Баштанка, вул. Ювілейна, буд. 93; ідентифікаційний код 41933055) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 28; ідентифікаційний код 02910048) 12352,42 грн судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Орган, якому законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб: Керівник Миколаївської окружної прокуратури (54030, м. Миколаїв, вул. Бузький бульвар, буд. 15);

Позивач: Шевченківська сільська рада (57263, Миколаївська обл., Миколаївський район, с. Шевченкове, буд. 34; ідентифікаційний код 04375286);

Відповідач-1: Шевченківська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів Вітовського району Миколаївської обласної ради (57263, Миколаївська обл., Миколаївський район, с. Шевченкове, вул. Центральна, буд. 1; ідентифікаційний код 04590062);

Відповідач-2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Промінь Відродження» (56101, Миколаївська обл., Баштанський район, м. Баштанка, вул. Ювілейна, буд. 93; ідентифікаційний код 41933055);

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: Департамент освіти і науки Миколаївської обласної державної адміністрації (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 29; ідентифікаційний код 38694342).

В судовому засіданні 17.02.2022 підписано вступну та резолютивну частини додаткового рішення.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Відповідно до Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №133/2022, Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №259/2022, Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №341/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05.30 хв. 26.03.2022 строком на 30 діб, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05.30 хв. 25.04.2022 строком на 30 діб, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05.30 хв. 25.05.2022 строком на 90 діб.

Крім того, розпорядженням Голови Верховного Суду від 22.03.2022 № 12/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (господарські суди Миколаївської, Сумської та Чернігівської областей)», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану: було змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.

Враховуючи вищенаведене, повне рішення складено та підписано судом 03.08.2022 після відновлення розпорядженням Голови Верховного Суду від 25.07.2022 № 41 територіальної підсудності судових справ Господарського суду Миколаївської області.

Суддя О.Г. Смородінова