Рішення

від 02.08.2022 по справі 917/400/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2022 Справа № 917/400/22

Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ТРАНСЛОГІСТІК», код ЄДРПОУ 39236017, 18016, вул. Благовісна, буд. 210, кв. 31, м. Черкаси, Черкаська обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ВУДЕКСПОРТ», код ЄДРПОУ 42708806, 39600, вул. Ярмаркова, буд. 9, м. Кременчук, Полтавська обл.

про стягнення 152 399, 22 грн.,

без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ТРАНСЛОГІСТІК» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ВУДЕКСПОРТ» про стягнення 152 399, 22 грн. заборгованості за Договором поставки №2-08/ч від 01.08.2019 року, з яких: 105 950, 00 грн. - борг за поставлений товар; 10 595, 00 грн. - штраф; 27 572, 22 грн. - втрати вартості грошей від інфляції; 8 282, 00 грн. - 3% річних.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2022р. даний позов був переданий на розгляд судді Киричуку О.А.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 27.04.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін (без проведення судового засідання), запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

З метою повідомлення учасників справи про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження позивача та відповідача (відповідачу копія ухвали направлена за адресою реєстрації: 39600, вул. Ярмаркова, буд. 9, м. Кременчук, Полтавська обл. , що співпадає з адресою, зазначеною позивачем у позові).

Копія ухвали суду від 27.04.2022, яка направлялася за адресою відповідача, повернулася на адресу суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд зазначає, що заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало. Відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про розгляд справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, відзиву не подав. Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020р. у справі №910/16409/15: «свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду» .

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Судом враховано, що за ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розпочав розгляд справи по суті в установлені строки.

Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи введення воєнного стану в Україні.

Приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

01 серпня 2019 року між Фізичною особою підприємцем БОБОШКО МАКСИМОМ ОЛЕГОВИЧЕМ, РНОКПП НОМЕР_1 (далі ФОП Бобошко М.О. або Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ВУДЕКСПОРТ» ЄДРПОУ 42708806 (далі Боржник) був укладений Договір поставки №2-08/ч (далі - Основний Договір).

Умовами Основного Договору було домовлено наступне:

- п.1.1 Договору, Продавець зобов`язується передати у власність покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору згідно специфікацій (додатків), які є невід`ємними частинами цього договору;

- п.5.1. Оплата за, кожну партію товару здійснюється покупцем шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок Продавця у вигляді попередньої оплати або у термін до 20 - ти днів після поставки партії товару на склад Покупця.

- п. 6.5. Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару Покупцеві і засвідчується видатковою накладною.

- п. 8.2. Покупець за даним Договором несе наступну відповідальність:

-за прострочку терміну оплати за товар штрафна неустойка в розмірі 0,3% від суми боргу за кожен день прострочки та додатково сплачується одноразовий штраф 10% від суми неоплаченого товару.

14 серпня 2019 року на виконання умов основного Договору було здійснено поставку партії пиломатеріалів дубових в кількості 6,5 м3 загальною вартістю 105 950 гривень 00 коп.

Факт поставки підтверджується видатковою накладною № РН-019 від 14 серпня 2019 року, яка підписана директором Відповідача (ТОВ «КОМПАНІЯ «ВУДЕКСПОРТ») Грінченком Володимиром Вадимовичем та товарно-транспортною накладною № 000019 від 14.08.2019 року з відміткою про прийняття вантажу.

Також Відповідачу було передано рахунок - фактура № СФ - 19 від 14 серпня 2019 року на суму 105 950 гривень 00 коп.

17 грудня 2019 року ФОП Бобошко М.О. звертався до ТОВ «КОМПАНІЯ «ВУДЕКСПОРТ» з претензією в якій вимагав погасити борг за поставлений товар з урахуванням штрафних санкцій за його неналежне виконання, проте за тведженням позивача, жодного платежу за поставлений товар не здійснено.

20 травня 2020 року Фізична особа підприємець Бобошко Максим Олегович відступив Товариству з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ТРАНСЛОГІСТІК» право вимоги боргу за поставлені пиломатеріали дубові, що виникло на підставі Договору N2-08/ч від 01 серпня 2019 p., шляхом укладення Договору N 20-05/9 ВВ про відступлення права вимоги (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.2. Договору про відступлення права вимоги N 20-05/9 ВВ від 20 травня 2020 року Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника ТОВ «КОМПАНІЯ «ВУДЕКСПОРТ» належного виконання зобов`язань та усіх штрафних санкцій нарахованих на день виконання зобов`язань по Основному Договору. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до п. 2.1. Договору про відступлення права вимоги N 20-05/9 ВВ від 20 травня 2020 року підписанням цього Договору Стони підтверджують передачу Первісним кредитором Новому кредитору всіх оригіналів документів на підтвердження права вимоги за Основним договором.

Відповідно до п. 2.2. Договору про відступлення права вимоги N 20-05/9 ВВ від 20 травня 2020 року обов`язок повідомлення Боржника про відступлення права вимоги за основним Договором покладається на Нового кредитора.

Починаючи з 20 травня 2020 року ТОВ «ЦЕНТР ТРАНСЛОГІСТІК» набув прав нового кредитора за Договором N2-08/4 від 01 серпня 2019 р.

30 листопада 2021 року на адресу ТОВ «КОМПАНІЯ «ВУДЕКСПОРТ» було направлено повідомлення вих. № 301 про відступлення права вимоги за основним Договором на користь ТОВ «ЦЕНТР ТРАНСЛОГІСТІК», в якому вказувались платіжні реквізити для сплати боргу та копія Договору N 20-05/9 ВВ від 20 травня 2020 року про відступлення права вимоги.

Направлене на юридичну адресу Боржника повідомлення про відступлення права вимоги отримано не було і повернулось Відправнику в зв`язку із закінченням терміну зберігання кореспонденції (копії поштової квитанції, опису вкладення, поштового конверту та роздруківка з сайту УКРПОШТА додано до позову).

Позивач вказує, що несплата відповідачем наявної заборгованості стала підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача 152 399, 22 грн. заборгованості за Договором поставки №2-08/ч від 01.08.2019 року, з яких: 105 950, 00 грн. - борг за поставлений товар; 10 595, 00 грн. - штраф; 27 572, 22 грн. - втрати вартості грошей від інфляції; 8 282, 00 грн. - 3% річних. Право вимоги боргу за поставлені пиломатеріали дубові у ТОВ «ЦЕНТР ТРАНСЛОГІСТІК» виникло шляхом укладення Договору N 20-05/9 ВВ про відступлення права вимоги з первісним кредитором.

При вирішенні справи судом досліджено докази, наявні у матеріалах справи.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного Кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Законодавством визначено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ст. 193 ГК України). Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Не вважаються такими обставинами, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов`язки (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар (Товари), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом враховано, що матеріали справи містять докази підтвердження реальності господарських операцій, вчинених в рамках Договору поставки №2-08/ч від 01.08.2019 року, на підставі якого виникли правовідносини за Договором N 20-05/9 ВВ про відступлення права вимоги.

Сума основної заборгованості відповідача за Договором поставки перед Фізичною особою підприємцем БОБОШКО МАКСИМОМ ОЛЕГОВИЧЕМ, яка передана позивачу за Договором N 20-05/9 ВВ про відступлення права вимоги, склала 105 950 грн.

Як підтверджено матеріалами справи, 20 травня 2020 року Фізична особа підприємець Бобошко Максим Олегович відступив Товариству з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ТРАНСЛОГІСТІК» право вимоги боргу за поставлені пиломатеріали дубові, що виникло на підставі Договору N2-08/ч від 01 серпня 2019 p., шляхом укладення Договору N 20-05/9 ВВ про відступлення права вимоги.

Про укладення між сторонами Договору про відступлення права вимоги позивач повідомило відповідача письмово, що підтверджується повідомленням за вих. № 301 про відступлення права вимоги за Договором поставки та доказами його надсилання відповідачу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

В ст.525 ЦК України зазначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд наголошує, що за положеннями статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.1. Основного договору оплата за кожну партію товару здійснюється покупцем шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок Продавця у термін до 20 - ти днів після поставки товару.

Матеріалами справи підтверджено, що поставку товару було здійснено 14.08.2019 року, тобто строк розрахунку настав 14.08.19 + 20 дн. = 04.09.2019 р.

Судом враховано, що доказів сплати заборгованості за отриманий товар за видатковою накладною № РН-019 від 14 серпня 2019 року суду не надано.

Відповідно до статей 73, 74, 81 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 105 950 гривень 00 коп., підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 105 950 гривень 00 коп.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 10 595, 00 грн. штрафу; 7 572, 22 грн. - втрати вартості грошей від інфляції та 8 282, 00 грн. - 3% річних, суд приходить до такого.

Законодавством передбачено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони; порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України). Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема, штраф, пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 1.2. Договору про відступлення права вимоги N 20-05/9 ВВ від 20 травня 2020 року Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника ТОВ «КОМПАНІЯ «ВУДЕКСПОРТ» належного виконання зобов`язань та усіх штрафних санкцій нарахованих на день виконання зобов`язань по Основному Договору. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 8.2 Договору Покупець за даним Договором несе наступну відповідальність: за прострочку терміну оплати за товар штрафна неустойка в розмірі 0,3% від суми боргу за кожен день прострочки та додатково сплачується одноразовий штраф 10% від суми неоплаченого товару.

Позивач згідно наданого розрахунку, на підставі п. 8.2. Договору нарахував та просить суд стягнути з відповідача 10 595, 00 грн. штрафу.

Перевіривши наданий розрахунок штрафу, суд дійшов висновку, що він є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору, а тому вимоги про стягнення штрафу підлягають задоволенню повністю.

Щодо вимог про стягнення 7 572, 22 грн. втрат вартості грошей від інфляції та 8 282, 00 грн. 3% річних суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом враховано, що на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення суму інфляційних втрат та 3% річних за загальний період з 04.09.2019 по 12.04.2022.

Суд, перевіривши за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" розрахунки 3% річних та інфляційних в межах обраних позивачем періодів встановив, що вони є арифметично вірними, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявлених розмірах

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 152 399, 22 грн. заборгованості, з яких: 105 950, 00 грн. - борг за поставлений товар; 10 595, 00 грн. - штраф; 27 572, 22 грн. - втрати вартості грошей від інфляції; 8 282, 00 грн. - 3% річних.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати зі сплати судового збору (2481, 00 грн) покладається на відповідача, у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі.

Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ВУДЕКСПОРТ» (код ЄДРПОУ 42708806, 39600, вул. Ярмаркова, буд. 9, м. Кременчук, Полтавська обл.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ТРАНСЛОГІСТІК» (код ЄДРПОУ 39236017, 18016, вул. Благовісна, буд. 210, кв. 31, м. Черкаси, Черкаська обл.) 105 950, 00 грн. боргу за поставлений товар; 10 595, 00 грн. штрафу; 27 572, 22 грн. втрат вартості грошей від інфляції; 8 282, 00 грн. 3% річних; судовий збір в розмірі 2481,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 03.08.22

Суддя Киричук О.А.