Рішення

від 26.07.2022 по справі 922/5154/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2022м. ХарківСправа № 922/5154/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

секретар судового засідання Красовський В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні вимірювальні системи" (61037, м. Харків, пр. Московський, 247, оф. 603, код ЄДРПОУ 37090147) до Акціонерного товариства "Завод "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ" (61089, м. Харків, пр. Московський, 299, код ЄДРПОУ 00213121) про стягнення 447 489,64 грн за участю представників:

позивача не з`явився

відповідача Петруніна К.О. в режимі відеоконференції

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні вимірювальні системи" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Завод "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ" (відповідач):

- заборгованість за передану за Договором поставки №313-20/02 від 10.09.2020р. продукцію в розмірі 320 760, 00 грн;

- пеню за несвоєчасну оплату продукції в розмірі 58 378,32 грн;

- штраф за несвоєчасну оплату товару в розмірі 32 076, 00 грн;

- суму трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 9 042,80 грн;

- інфляційні збитки в розмірі 27 232, 52 грн.

Судові витрати в сумі 6 712,35 грн сплаченого судового збору просить також стягнути з відповідача.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 29.12.2021 здійснено автоматичний розподіл зазначеної заяви між суддями, присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 922/5154/21 та визначено її до розгляду судді Прохорову С.А.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04 січня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 922/5154/21, призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.02.2022 було закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

Призначено судове засідання по розгляду справи №922/5154/21 по суті на "27" липня 2022 р. на 12:20 годину в режимі відеоконференції.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву вх. №1700 від 25.01.2022 в якому він не оспорює суму заборгованості за отриманий товар та просить суд зменшити штрафні санкції на 90%. також, відповідачем здійснено контррозрахунок суми пені, згідно якого він зазначає, що розмір пені становить 21 697,44 грн.

Позивачем надана відповідь на відзив вх. №2588 від 03.02.2022 в якій він заперечує проти зменшення штрафних санкцій та погоджується з розрахунком пені, здійсненим позивачем. Таким чином, у своїй відповіді на відзив, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за передану за Договором поставки №313-20/02 від 10.09.2020р. продукцію в розмірі 320 760, 00 грн; пеню за несвоєчасну оплату продукції в розмірі 21 697,44 грн; штраф за несвоєчасну оплату товару в розмірі 32 076, 00 грн; суму трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 9 042,80 грн; інфляційні збитки в розмірі 27 232, 52 грн.

Відповідно до ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Оскільки, відповідь на відзив була подана позивачем до суду до закриття підготовчого провадження у справі, суд приймає зменшення позивачем позовних вимог в частині стягнення пені.

Позивач в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з клопотанням вх. №6549 від 13.07.2022 про розгляд справи без участі його представника.

Представник відповідача приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, свою позицію викладену у відзиві на позовну заяву підтримував.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника позивача.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 27.07.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

10 вересня 2020 року між ДЕРЖАВНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» (далі також - Замовник, Відповідач), правонаступником якого є Відповідач та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СУЧАСНІ ВИМІРЮВАЛЬНІ СИСТЕМИ» (далі також - Позивач, Постачальник) був укладений Договір поставки продукції №313-20/02 (далі також - Договір №313-20/02), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити у власність Замовника продукцію, передбачену в Специфікації №1 до Договору №313-20/02, а Замовник зобов`язується прийняти таку продукцію, та оплатити її в порядку, передбаченому в Договорі.

Відповідно до п. 2.4. Договору №313-20/02, право власності на продукцію переходить до Замовника з моменту її фактичної поставки Постачальником.

На виконання умов Договору №313-20/02. та Специфікації №1 від 10 вересня 2020р. до такого Договору, 03 листопада 2020 року наше підприємство поставило ДП «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» продукцію, а саме: Мікромметр МІ 3242 (1 шт.), вартістю 21 655,00 грн без ПДВ та Калібратор INMEL 1000 (1 шт.), вартістю 245 635,00 грн. без ПДВ, всього: 320 760, 00 грн. в тому числі ПДВ - 53 460, 00 грн., що підтверджується підписаною між сторонами видатковою накладною №СВ-00021 від 03 листопада 2020 року, а також товарно-транспортною накладною №04 від 03 листопада 2020 року.

Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі податкових накладних (роздруківка Податкової накладної №1 від 03.12.2020р. та квитанції про її прийняття додаються), 03 грудня 2020 року Позивач здійснив реєстрацію податкової накладної на суму поставки - 320 760 (триста двадцять тисяч сімсот шістдесят гривень) 00 коп. в тому числі ПДВ - 53 460,00 грн., за якою ТОВ «СУЧАСНІ ВИМІРЮВАЛЬНІ СИСТЕМИ» (код ЄДРПОУ: 37090147) значиться постачальником, а ДП «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» (код ЄДРПОУ: 00213121) - отримувачем.

Відповідно до п. 5.1. Договору №313-20/02, Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату кожної окремої партії продукції на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору №313-20/02, Замовник здійснює оплату продукції протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту поставки і приймання її за якістю та кількістю. Таким чином, у зв`язку із тим, що поставка продукції відбулась 03 листопада 2020 року, строк оплати продукції сплив 04 січня 2021 року (з врахуванням вихідних днів).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, Замовником не була оплачена вартість продукції, переданої за Специфікацією №1 від 10 вересня 2020р. до Договору поставки продукції №313-20/02, в обумовлені в Договорі строки, внаслідок чого в нього виникла заборгованість перед Позивачем, яка станом на день підписання цієї позовної заяви складає 320 760,00 (триста двадцять тисяч сімсот шістдесят) гри. 00 коп. (в тому числі ПДВ).

Дані обставини не оспорюються відповідачем у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар, зокрема, в строк, передбачений в договорі.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до договору, не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зіст. 17Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно достатті 13 Господарського процесуального кодексу Українисудочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зістаттею 73 Господарського процесуального кодексу Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписамистатті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що Відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 320 760,00 грн обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за наявності встановленого факту несвоєчасної сплати Відповідачем за отриманий товар перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних в сумі 9 042,80 грн та інфляційних втрат в сумі 27 232,52 грн за допомогою програми Калькулятор Ліга, враховуючи рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у постанові № 14 від 17 грудня 2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань, Інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17 липня 2012 року, суд зазначає, що наданий позивачем розрахунок відповідає вимогам діючого законодавства, є правомірним, а тому, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення 21 697,44 грн. пені (з урахуванням зменшень, заявлених у відповіді на відзив) та 32 076,00 грн штрафу суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ЗУ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст.1 Закону).

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.З Закону).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до п. 9.8. Договору №313-20/02, За порушення строку оплати, передбачених в п. 4.1. Договору, Постачальник має право пред`явити вимогу про сплату пені в розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно оплаченої продукції за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 9.9. Договору №313-20/02, У разі порушення строку оплати Замовником більш, ніж на 30 календарних днів, Постачальник має право пред`явити вимогу про сплату штрафу у розмірі 10 % від вартості несвоєчасно оплаченої продукції.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування Позивачем штрафних санкцій, судом встановлено, що останнім правомірно та обґрунтовано нараховано суму пені в розмірі 21 697,44 та штраф в розмірі 32 076,00 грн та їх розмір відповідає фактичним обставинам справи, відповідає вимогам діючого законодавства, є правомірним.

Під час розгляду справи відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру пені, річних та інфляційних на 90 %.

Розглянувши зазначене клопотання відповідача, суд дійшов висновку про його задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до положення статті 233 Господарського кодексу України, що кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Але ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (пені та штрафу) є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18 та від 04.06.2019 у справі №904/3551/18).

Цивільні та господарські відносини повинні грунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Дослідивши обставини, на які посилається Відповідач у своєму клопотанні та враховуючи, що доказів, які б підтверджували ймовірність завдання чи наявність реальних збитків або погіршення матеріального стану у Позивача саме у зв`язку з порушенням Відповідачем умов договору матеріали справи не містять, а також той факт, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд вважає за можливе задовольнити клопотання Відповідача.

Додатково слід зазначити, що стягнення на користь Позивача 3% річних в розмірі 9042,80 грн. та втрат від інфляції в розмірі 27 232,52 грн. певного мірою компенсує знецінення несплачених Відповідачем коштів, а тому при зменшенні розміру штрафних санкцій (пені та штрафу) Позивач не зазнає значних негативних наслідків для свого фінансового стану.

Таким чином, суд дійшов висновку про зменшення розміру штрафних санкцій на 90% та часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 2 169,74 грн та штрафу в розмірі 3 207,60 грн.

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Інших судових витрат позивачем заявлено не було.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, ст. ст. 236-239 Господарського процесуального кодексу України, резолютивну частину рішення оголосити в такій редакції:

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Завод "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ" (61089, м. Харків, пр. Московський, 299, код ЄДРПОУ 00213121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні вимірювальні системи" (61037, м. Харків, пр. Московський, 247, оф. 603, код ЄДРПОУ 37090147)

- заборгованість за передану за Договором поставки №313-20/02 від 10.09.2020р. продукцію в розмірі 320 760, 00 грн;

- пеню за несвоєчасну оплату продукції в розмірі 2169,74 грн;

- штраф за несвоєчасну оплату товару в розмірі 3207,60 грн;

- суму трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 9 042,80 грн;

- інфляційні збитки в розмірі 27 232, 52 грн.

- судові витрати в сумі 6 162,13 грн сплаченого судового збору

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні вимірювальні системи" (61037, м. Харків, пр. Московський, 247, оф. 603, код ЄДРПОУ 37090147).

Відповідач - Акціонерне товариство "Завод "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ" (61089, м. Харків, пр. Московський, 299, код ЄДРПОУ 00213121).

Повне рішення складено "02" серпня 2022 р.

СуддяС.А. Прохоров