Рішення

від 24.07.2022 по справі 924/659/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" липня 2022 р. Справа № 924/659/19(924/1155/18)

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., за участю секретаря судового засідання Мізика М. розглянувши матеріали

за заявою Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" м. Старокостянтинів

до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив", м. Шепетівка, Хмельницької області

про стягнення 45 379,82грн. боргу з орендної плати, 276 137,36грн. неустойки

Представники сторін:

позивача: Кучина Т.І. член дирекції підприємства

відповідача: Оніщук Є.О. адвокат за ордером серія ВХ № 1016149 від 28.08.2021р.

арбітражний керуючий не з`явився

У судовому засіданні відповідно до ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою від 22.10.2021р. справу №924/659/19 прийнято до провадження та розгляду в межах справи №924/1155/18 про визнання банкрутом СВК "Перший національний виробничий кооператив". Судове засідання призначено на 8.11.2021р. У судовому засіданні 08.11.2021р. оголошено перерву до 29.11.2021р. Ухвалою від 29.11.2021р. судове засідання відкладено на 21.12.2021р. У судових засіданнях 21.12.2021р., 11.01.2022р., 10.02.2022р. оголошувалась перерва до 28.02.2022р. Ухвалою від 28.02.2022р. судове засідання відкладено на 28.03.2022р. Ухвалою від 28.03.2022р. судове засідання відкладено на 26.04.2022р. У судовому засіданні 26.04.2022р. оголошено перерву до 26.05.2022р. Ухвалою від 26.05.2022р. судове засідання відкладено на 29.06.2022р. У судовому засіданні 29.06.2022р. оголошено перерву до 25.07.2022р.

Виклад позицій учасників справи, заяви, клопотання.

Позивач звернувся із позовом до суду про стягнення із відповідача 45 379,82грн. заборгованості по орендній платі, 525 898грн. неустойки за неповернення майна згідно договорів оренди №1-АТП від 22.08.2016р., № 4-АТП від 22.09.2016р., №51 від 11.05.2016р., №1-6/ОМ від 01.06.2017р. Як на правову підставу позову посилається на ст.ст. 11, 525, 526, 610, 762, 785, 795 ЦК України, ст.ст. 193, 283 ГК України.

Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує та зазначає, що ухвалою від 11.01.2019р. відкрито провадження у справі №924/1155/18 про банкрутство сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника.

Відповідач вказує, що станом на 11.01.2019 року (на дату порушення справи про банкрутство відповідача) договори оренди були розірвані, позивач знав щодо існування заборгованості відповідача перед позивачем за Договором оренди №1-6/0М від 01.06.2017, Договором оренди №51 від 11.05.2016 року, Договором оренди №1-АТП від 22.08.2016 року та п.10.1 Договором оренди №4-АТП від 22.09.2016 року, позивач повинен був звернутися з кредиторськими вимогами до відповідача в межах справи №924/1155/18, а не з позовом щодо стягнення заборгованості. З приводу пені зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності, тому у позові просить відмовити.

У додаткових письмових поясненнях від 17.11.2021р. відповідач вказує, що грошові вимоги позивача повинні розглядатись як конкурсні вимоги кредиторів заявлені після закінчення строку, вставленого для їх подання, які мають бути задоволені частково, виходячи із здійснених нарахувань на момент відкриття провадження у справі про банкрутство.

Крім того, із врахуванням положень ст.232 ГК України відповідач вважає, що розмір неустойки має бути таким: по договору оренди № 1 -АТП від 22.08.2016 року - з 04.01.2018 по 04.07.2018 (6 місяців) х 2500,00 грн. х 2 = 30 000,00 грн.; по договору оренди №4-АТП від 22.09.2016 року - з 04.01.2018 по 04.07.2018 (6 місяців) х 2500,00 грн. х 2 = 30 000,00 грн.; по договору оренди №51 від 11.05.2016 року 465 днів - з 06.01.2018 по 06.07.2018 (6 місяців = 182,5 днів) х 41 786,89 грн. х 0,1% = 7 626,11 грн.; по договору оренди №1-АТ1-6/ОМ від 01.06.2017 року - з 11.06.2018 по 11.12.2018 (6 місяців = 182,5 днів) х 57 126,37 грн. х 2% = 208 511,25 грн. Отже, загальний розмір неустойки, який нарахований за шість місяців невиконання зобов`язання, має становити 276 137,36 грн. Також звертає увагу суду, що неустойка частково нарахована після відкриття провадження у справі про банкрутство, тобто після 11 січня 2019 року.

Позивач у відповіді на відзив зазначає, що фактичне повернення майна з оренди відбулось 18.04.2019р., тобто після відкриття провадження у справі про банкрутство. Щодо аргументів відповідача з приводу нарахування неустойки вказує, що неустойка за невиконання наймачем обов`язку щодо повернення майна з оренди є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов`язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (пеня) та не може регулюватися ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" Таким чином, застосування відповідачем до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, позивача, є неправильним.

Аналогічна правова позиція викладена у поставові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 12 "Про деякі питання застосування законодавства про оренду (найм) майна", у постанові ВГСУ у справі 905/2318/16 від 10.01.2017р., у постанові ВГСУ у справі № 15/132-6 від 07.09.2016, Постанові ВСУ у справі № 826/22478/15 від 25.06.2019. З огляду на викладене вважає аргументи, наведені відповідачем, щодо відсутності підстав для задоволення позову такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, умовам укладених сторонами Договорів та вимогам законодавства.

У додаткових письмових поясненнях від 06.07.2022р. позивач погоджується із аргументами відповідача що позовні вимоги у цій справі, мають розглядатися як конкурсні вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, виходячи із здійснених нарахувань на момент відкриття провадження у справі про банкрутство з урахуванням положення частини 3 статті 41 Кодексу щодо не нарахування неустойки (штрафу, пені) під час дії мораторію на вимоги, які мали місце на дату прийняття відповідного рішення судом.

Одночасно позивач не заперечує проти розміру неустойки, визначеного відповідачем із застосуванням 6 - ти місячного строку для їх нарахування відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, тобто в розмірі 276 137,39грн. Представник позивача у судовому засідання дану позицію підтримав. Враховуючи позицій сторін, зміст пояснення, а також зміст раніше поданої заяви та конкретних обставин справи, суд розцінює дану позицію позивача від 06.07.2022р. як заяву про зменшення розміру позовних вимог, з огляду на що предметом розгляду у даній справі є стягнення 45 379,82грн. боргу із сплати орендної плати та 276 137,39грн. неустойки. Заперечень сторін щодо оцінки судом даного пояснення не надійшло.

Розглядом матеріалів справи встановлено таке

22 серпня 2016 року між ТОВ "Автопарк-Старокостянтинів" (Орендодавець) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Перший національний виробничий кооператив" (Орендар) був укладений договір оренди № 1-АТП на оренду молоковоза, моделі ГАЗ 5312, номерний знак НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 . Даний автомобіль був прийнятий Орендарем в оренду 22 серпня 2016 року згідно Акту приймання-передачі. Умовами договору визначений строк оренди до 31 грудня 2016 року включно, який в подальшому продовжений за погодженням сторін до 31 грудня 2017 року згідно Додаткової угоди № 1 від 16.12.2016р. Відповідно до п.5.1. Договору за користування автотранспортом Орендар сплачує Орендодавцю щомісячну орендну плату в розмірі 1500,00 грн. з ПДВ.

Згідно п.8 договору автотранспорт повинен бути повернутий орендодавцю по закінченню терміну оренди за п.4 даного договору у справному стані та в комплектації згідно паспортів на автомобілі. Повернення майна відбувається за актом приймання-передачі протягом трьох днів з моменту закінчення терміну дії договору оренди.

22 вересня 2016 року між ТОВ "Автопарк-Старокостянтинів" (Орендодавець) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Перший національний виробничий кооператив" (Орендар) укладено договір оренди № 4-АТП на оренду молоковоза, моделі ГАЗ 5312, номерний знак НОМЕР_4 , номер двигуна НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 . Даний автомобіль був прийнятий Орендарем в оренду 22 вересня 2016 року згідно Акту приймання-передачі. Умовами договору визначений строк оренди до 31 грудня 2016 року включно, який в подальшому продовжено за погодженням сторін до до 31 грудня 2017 року згідно Додаткової угоди № 1 від 06.12.2016р. Відповідно до п.5.1. Договору за користування автотранспортом Орендар сплачує Орендодавцю щомісячну орендну плату в розмірі 1500,00 грн. з ПДВ.

Згідно п.8 договору автотранспорт повинен бути повернутий орендодавцю по закінченню терміну оренди за п.4 даного договору у справному стані та в комплектації згідно паспортів на автомобілі. Повернення майна відбувається за актом приймання-передачі протягом трьох днів з моменту закінчення терміну дії договору оренди.

17 березня 2017 року Товариство з обмеженою "Автопарк -Старокостянтинів" (Код ЄДРПОУ 35569196) припинено в зв`язку з приєднанням до Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" (код ЄДРПОУ 31952591) згідно Протоколу № 09/12-16-1 від 09.12.2016р., Рішення № 16/03 від 16 березня 2017 року та Повідомлення про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи за № 02-04-06/191 від 17.07.2017р.

Дочірнє підприємство "Старокостянтинівський молочний завод" (надалі Позивач) стало правонаступником усіх прав та обов`язків ТОВ "Автопарк-Строкостянтинів". До правонаступника перейшло право власності на транспортні засоби, що перебували у власності ТОВ "Автопарк-Старокостянтинів".

Зокрема, право власності Позивача на автомобіль ГАЗ 5312, реєстраційний номер НОМЕР_1 підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 від 15.06.2017р.; на автомобіль ГАЗ 5312, реєстраційний номер НОМЕР_4 - Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 .

Між сторонами 11 травня 2016 року був укладений Договір оренди №51, згідно якого Відповідачем прийнято в оренду : насосний агрегат НЦ 12-15(тип Г2-ОПБ) з інвентарним номером 10.301109.000156; охолоджувач 1600л з холодильним агрегатом Lunit ТFН453 інвентарний номер 10.301109.000157 та охолоджувач молока 3000 л з інвентарним номером 10.190710.000115. За умова договору (п.2.2) передача майна в оренду Орендарю, а також його повернення Орендодавцю по закінченні оренди здійснюється за актом приймання-передачі, підписання якого свідчить про фактичну його передачу\повернення. Майно було передано Орендарем та прийнято Орендарем згідно Акту приймання - передачі майна 11 травня 2016 року. Умовами договору був визначений строк дії договору до 10 травня 2017 року включно. В подальшому, Додатковою угодою №1 від 05 травня 2017 року сторони продовжили строк дії договору до 31 грудня 2017 року включно. Відповідно до п.3.1 Договору орендна плата встановлена в розмірі 3600,00 гривень з ПДВ. Орендну плату Орендар припинив сплачувати з жовтня 2017 року, хоча дію договору не було припинено.

Пунктом 5.1. Договору визначено, що після закінчення терміну оренди Орендар зобов`язаний передати Орендодавцю майно, що орендується, протягом 5 (п`яти) днів з моменту закінчення терміну оренди за актом прийому-передачі.

Відповідно до п.6.4. договору у випадку прострочення терміну передачі майна з оренди, після закінчення строку оренди, орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі 0,1% від вартості майна, за кожен день прострочення.

01 червня 2017 року між Позивачем (як Орендодавцем) та Відповідачем (як Орендарем) був укладений Договір оренди № 1-6/ОМ, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування майно згідно Специфікації до даного Договору. Передача майна в оренду Орендарю оформлюється актом приймання-передачі майна, що підписується Сторонами та засвідчується печатками Сторін в момент та в місці фактичної передачі майна в користування. З моменту підписання зазначеного акту, майно вважається таким, що передано Орендарю. Зокрема, згідно Акту №2 приймання-передачі від 01.06.2017 року Орендодавець передав, а Орендар прийняв для використання в с. Воробіївка Полонського району Хмельницької області охолоджувач молока 1200 л. з інвентарним номером 10.301109.000603. Строк дії Договору до 31 грудня 2018 року.

Пунктом 6.1. визначено, що після закінчення терміну оренди, Орендар зобов`язаний повернути протягом 10 (десяти) днів з моменту закінчення терміну оренди за актом прийому-передачі майно на територію Орендодавця (Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. Франка, 47) власними силами та за рахунок Орендаря.

Згідно п.7.7 договору у разі невиконання орендарем умов п.6.1 даного договору, останній сплачує орендодавцю штраф у розмірі 2% від загальної вартості майна за кожен день прострочення.

22.01.2018р. позивачем на адресу відповідача направлено для підписання акти звірки взаєморозрахунків в т.ч. за договорами оренди №1-АТП від 22.08.2016р, №4-АТП від 22.09.2016р., №51 від 11.05.2016р., №1-6/ОМ від 01.06.2017р. У листі попереджено, що у разі не отримання актів або аргументованої відмови від їх підписання, позивач вважатиме акти погодженими та прийнятими відповідачем. Акти відповідачем отримано про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції.

Відповідно до актів звірки розрахунків у відповідача наявна заборгованість із сплати орендної плати за договором №1-АТП від 22.08.2016р у розмірі 10 000грн., за договором №4-АТП від 22.09.2016р. у розмірі 10 000грн., за договором №51 від 11.05.2016р. в розмірі 14400грн. Згідно бухгалтерської довідки позивача заборгованість з орендної плати за договором №1-6/ОМ від 01.06.2017р. становить 10 979,82грн.

13.11.2018р. до Єдиного державного реєстру досудового розслідування внесено запис про кримінальне провадження за ч.4 ст.190 КК України за № 12018240270001291.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 22.03.2019р. накладено арешт на майно: автомобіль Газ 5312 НОМЕР_1 , автомобіль Газ 5312 НОМЕР_9 , охолоджувач молока з інвентарним номером 10.301109,000603, охолоджувач молока з інвентарним номером 10.190710,000115. Постановою від 22.03.2019р. слідчого СВ Шепетівського ВП ГУНП в Хмельницькій області дане майно визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів справи.

Ухвалою слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 11.04.2019р. зобов`язано слідчого СВ Шепетівського ВП ГУНП в Хмельницькій області передати речові докази: автомобіль Газ 5312 НОМЕР_1 , автомобіль Газ 5312 НОМЕР_9 , охолоджувач молока з інвентарним номером 10.301109,000603, охолоджувач молока з інвентарним номером 10.190710,000115 на відповідальне зберігання ДП "Старокостянтинівський молочний завод" заборонивши останньому розпоряджатись та користуватись вказаним майном.

18.04.2019р. згідно розписки, автомобіль Газ 5312 НОМЕР_1 та автомобіль Газ 5312 НОМЕР_9 прийняті на відповідальне зберігання інженером з експлуатації та ремонту машин ДП "Старокостянтинівський молочний завод", а охолоджувачі молока з інвентарними номерами 10.301109,000603, 10.190710,000115 прийнято начальником дільниці із відміткою про відсутність на охолоджувачі № 10.190710,000115 холодильного агрегату.

15.05.2018р. позивачем направлено на адресу відповідача повідомлення про розірвання договорів оренди у якому повідомлено про розірвання дострокове розірвання договору оренди №1-6/ОМ від 01.06.2017р. з 01.05.2018р. у зв`язку із несплатою орендної плати більше восьми місяців. Також вказано, що оскільки строк дії договорів в т.ч. № 51, 1-АТП, 4-ТАП закінчився, а орендарем не здійснено будь-яких дій які б свідчили про їх продовження, позивач вимагав повернути майно з оренди, сплатити заборгованість з орендної плати, сплатити штрафні санкції за несвоєчасне повернення майна з оренди відповідно до договору та закону.

У зв`язку із несвоєчасним поверненням орендованого майна позивачем нарахована неустойка: за Договором №1-АТП від 22.08.2016р. у розмірі 75 000грн. за період з 04.01.2017р. по 18.04.2019р.; за Договором №4-АТП від 22.09.2016р. у розмірі 75 000грн. за період з 04.01.2017р. по 18.04.2019р.; за Договором №51 від 11.05.2016р. у розмірі 19430,49грн. за період з 06.01.2018р. по 18.04.2019р.; за Договором 1-6/ОМ від 01.06.2017р. у розмірі 356468грн. за період з 11.06.2018р. по 18.04.2019р.

Оскільки відповідач в добровільному порядку заборгованість не сплатив, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Згідно статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно статті 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( п. 1 ст. 628 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами укладено договори оренди: 22.08.2016 року № 1-АТП на оренду молоковоза, моделі ГАЗ 5312, номерний знак НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 .; 22.09.2016р. № 4-АТП на оренду молоковоза, моделі ГАЗ 5312, номерний знак НОМЕР_4 , номер двигуна НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 ; 11.05.2016р. №51, згідно якого Відповідачем прийнято в оренду: насосний агрегат НЦ 12-15(типГ2-ОПБ) з інвентарним номером 10.301109.000156; охолоджувач 1600л з холодильним агрегатом Lunit ТFН453 інвентарний номер 10.301109.000157 та охолоджувач молока 3000 л з інвентарним номером 10.190710.000115; 01.06.2017р. № 1-6/ОМ за яким орендарем прийнято в оренду майно згідно специфікації.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (стаття 759 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до актів звірки розрахунків у відповідача наявна заборгованість із сплати орендної плати за договором №1-АТП від 22.08.2016р у розмірі 10 000грн., за договором №4-АТП від 22.09.2016р. у розмірі 10 000грн., за договором №51 від 11.05.2016р. в розмірі 14400грн. Згідно бухгалтерської довідки позивача заборгованість з орендної плати за договором №1-6/ОМ від 01.06.2017р. становить 10 979,82грн. Всього в сумі 45 379,82грн.

Відповідачем у відзиві на позов та представником у судовому засідання наявність боргу в сумі 45 379,82грн. не заперечується. Зважаючи на викладене, суд вважає заявлену до стягнення суму боргу із сплати орендних платежів обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи. Відповідно в цій частині позов підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За положеннями ч. 2 ст.795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Отже, виходячи із змісту ч. 1 ст. 759 та ч. 1 ст. 785 ЦК України, договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.10.2019р. у справі № 904/3315/18, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019р. у справі № 910/20370/17.

Як встановлено судом строк дії договору №1-АТП від 22.08.2016р. закінчився 31.12.2017р, договору №4-АТП від 22.09.2016р - 31.12.2017р.; договору №51 від 11.05.2016р. - 31.12.2017р., №1-6/ОМ від 01.06.2017р.

Частиною 1 статті 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно частини 2 зазначеної норми, на підставі якої заявлено позовні вимоги про стягнення неустойки, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Так, для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 ЦК України, необхідною є наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 зазначеного Кодексу. При цьому для застосування відповідальності, передбаченої цією нормою, важливим є встановлення наявності в орендаря можливості передати майно, що було предметом оренди, та умисного невиконання ним цього обов`язку.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №904/3315/18, від 06.07.2021 у справі №906/562/20.

За змістом статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Неустойка згідно із частиною другої статті 785 Цивільного кодексу України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).

Водночас неустойка за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору.

Суд зазначає, що до предмета доказування при розгляді спорів щодо стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, входять обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисне ухилення орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем в доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та невчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

При розгляді спорів про стягнення неустойки необхідно враховувати, що право наймодавця вимагати оплати неустойки відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України та обов`язок наймача сплачувати таку неустойку зберігається до моменту повернення наймачем наймодавцю орендованого майна. Винятком з такого правила можуть бути, зокрема, підтверджені належними доказами неправомірні дії (бездіяльність) наймодавця, спрямовані на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Тобто необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

Як слідує з позовної заяви, позивачем здійснено нарахування неустойки: за Договором №1-АТП від 22.08.2016р. у розмірі 75 000грн. за період з 04.01.2017р. по 18.04.2019р. (згідно ч.2 ст.785 ЦК України); за Договором №4-АТП від 22.09.2016р. у розмірі 75 000грн. за період з 04.01.2017р. по 18.04.2019р. (згідно ч.2 ст.785 ЦК України); за Договором №51 від 11.05.2016р. у розмірі 19430,49грн. за період з 06.01.2018р. по 18.04.2019р. (відповідно до п.6.4 договору у розмірі 0.1% від вартості майна за кожен день прострочення); за Договором 1-6/ОМ від 01.06.2017р. у розмірі 356 468грн. за період з 11.06.2018р. по 18.04.2019р. (відповідно до 7.7 договору у розмірі 2% від загальної вартості майна за кожен день прострочення).

Поряд із цим, відповідачем подано контрозрахунок неустойки із врахуванням ч.6 ст.232 ГК України за яким неустойка має бути такою: по договору оренди № 1-АТП від 22.08.2016 року - з 04.01.2018 по 04.07.2018 (6 місяців) х 2500,00 грн. х 2 = 30 000,00 грн.; по договору оренди №4-АТП від 22.09.2016 року - з 04.01.2018 по 04.07.2018 (6 місяців) х 2500,00 грн. х 2 = 30 000,00 грн.; по договору оренди №51 від 11.05.2016 року 465 днів - з 06.01.2018 по 06.07.2018 (6 місяців = 182,5 днів) х 41 786,89 грн. х 0,1% = 7 626,11 грн.; по договору оренди №1-АТ1-6/ОМ від 01.06.2017 року - з 11.06.2018 по 11.12.2018 (6 місяців = 182,5 днів) х 57 126,37 грн. х 2% = 208 511,25 грн. Отже, загальний розмір неустойки, який нарахований за шість місяців невиконання зобов`язання, має становити 276 137,36 грн.

Позивач у письмових поясненнях від 06.07.2022р., які оцінені та прийняті судом як заява про зменшення розміру позовних вимог, погодився із даним розрахунком відповідача та просить стягнути неустойку у розмірі 276 137,36 грн.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України", зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на все вищевикладене, позовні вимоги судом задовольняються у повному розмірі.

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позову.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив" (Старокостянтинівське шосе, 31, м. Шепетівка Хмельницька область, код ЄДРПОУ 40108269) на користь Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" (вул. Іоанна Павла ІІ, 4/6, корпус В, кім.506, код ЄДРПОУ 31952591) - 45 379,82грн. (сорок п`ять тисяч триста сімдесят дев`ять гривень 82коп.) боргу з орендної плати, 276137,36грн. (двісті сімдесяти шість тисяч сто тридцять сім гривень 36 коп.) неустойки, 4822,76грн. (чотири тисячі вісімсот двадцять дві гривні 76 коп.) витрат по сплаті судового збору

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України до Північно - західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 03.08.2022р.

Суддя М.Є. Муха

Віддрук. 2 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу (31104, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. І.Франка, буд.47).

Надіслати на адресу електронної пошти: 1 - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), представнику відповідача адвокату Оніщуку Є.О. ( ІНФОРМАЦІЯ_2