Постанова

від 08.08.2007 по справі 7/174/07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/174/07

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

08.08.07                                                                                       Справа №7/174/07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Шевченко Т. М. судді  Шевченко Т. М.    , Мойсеєнко Т. В.  , Юхименко О.В.

при секретарі: Акімовій Т.М.,

за участю представників:

позивача:      не з'явився

відповідача:  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий будинок Мелітопольської міської друкарні»,               м. Мелітополь Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 23.05.2007 р. у справі № 7/174/07

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр Папір», м. Бровари Київської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий будинок Мелітопольської міської друкарні», м. Мелітополь Запорізької області

про стягнення 36754,52 грн.

                                                        ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.05.2007 (суддя Кутіщева Н.С.) задоволено позовні вимоги ТОВ «Прем'єр Папір» до ТОВ «Видавничий будинок Мелітопольської міської друкарні» про стягнення суми основного боргу, відсотків річних та пені. Стягнуто з  ТОВ «Видавничий будинок Мелітопольської міської друкарні» на користь ТОВ «Прем'єр Папір» 25 000 грн. основного боргу, 7 502,78 грн. – 30% річних, 4251, 74 грн. пені, 367,55 грн. держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду мотивоване приписами ст.ст. 193, 230 ГК України, ст.ст. 526, 625 ЦК України, умовами договору, а також тим, що на момент розгляду справи у відповідача існує заборгованість перед позивачем, докази її погашення відсутні. Суд першої інстанції визнав вимоги про стягнення боргу в сумі 25 000 грн., 7502,78 грн. - 30% річних та пені в сумі 4251, 74 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із прийнятим судовим актом, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду.

Заявник вважає рішення господарського суду незаконним та не обґрунтованим. В обґрунтування доводів зазначає, що суд неповно з'ясував обставини та неправильно застосував норми діючого законодавства, а саме: не встановив наявність провини відповідача, що є обов'язковою  умовою відповідальності. Відповідно до умов договору асортимент, кількість, ціна та термін постачання товару вказуються у специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору. Через відсутність специфікації, за твердженням відповідача, сторони не досягли згоди за всіма істотними умовами договору. Крім того, судом першої інстанції не досліджено, чи є у позивача право на торгівлю папером. З посиланням на ст. 625 ЦК України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», зазначає, що законних підстав для стягнення з відповідача основного боргу відсутні. В порушення процесуальних норм (ст.ст. 43, 65 ГПК України) суд не викликав представника відповідача в судове засідання, в результаті чого фактичні обставини справи не встановлені. Просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 23.05.2007 у справі №7/174/07 та відмовити в позові.

Сторони належним чином були повідомлені про дату, час і місце слухання справи, що підтверджується доданими до справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Від позивача надійшла телеграма, в якій зазначено, що підприємство не має фінансової можливості направити свого представника в судове засідання, вважають доводи заявника апеляційної скарги не обґрунтованими, просять залишити її без задоволення, а рішення господарського суду від 23.05.07 – без змін.

Відповідач (заявник апеляційної скарги) в судове засідання 26.07.2007 не прибув, заяв та клопотань не направив, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 08.08.2007.

Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду №2287 від 07.08.2007 року справу передано для розгляду колегії суддів: головуючий: Шевченко Т.М., судді: Мойсеєнко Т.В., Юхименко О.В. Колегія суддів прийняла справу до свого провадження.

В судове засідання 08.08.2007 року представники сторін не прибули. Колегія суддів вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за наявними матеріалами, відповідно до приписів ст.75 ГПК України.

По закінченні судового засідання колегія суддів прийняла постанову.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 16.11.2006 між позивачем та відповідачем було укладено договір №74/11/П (надалі - договір).

За умовами договору, позивач зобов'язався постачати папір та картон в асортименті (надалі-товар), а відповідач - прийняти та своєчасно здійснити його оплату на умовах договору.

Пунктами 2.2. та 2.6 договору визначається порядок поставки товару. Так, відповідно до п.п.2.4., 2.5. продавець (позивач) передає покупцю (відповідач) необхідні документи (накладну на товар, податкову накладну). В момент передачі товару покупець передає продавцю довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей. Підтвердженням передачі товару є підпис представника покупця на накладній.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар на суму 393454,29 грн., що підтверджується накладними: № СкБОООІЗИ від 17.11.06 р. (рахунок-фактура №ХК-0000751 від 16.11.06 р., довіреність ЯМР 277634 від 17.11.06 р), № СкБ0001408 від 01.12.06 р. (рахунок-фактура №ХК-0000784 від 28.11.06 р., довіреність ЯМР 277647 від 30.11.06 р.), № ХК000881 від 28.12.06 р. (рахунок-фактура №ХК-0000880 від 28.12.06 р., довіреність ЯМР 277671 від 28.12.06 р), № РН00000006 від 05.01.07 р. (рахунок-фактура №ХК-0000884 від 29.12.06 р) та № РН00000070 (рахунок-фактура № ХК-0000036, довіреність ЯМР 277693).

За умовами договору, а саме п.5.1: розрахунок за отриманий товар здійснюється у безготівковому порядку на поточний рахунок позивача шляхом оплати вартості товару протягом 14 календарних днів з моменту переходу права власності на товар до відповідача, якщо інші умови та порядок розрахунків не зазначені в специфікаціях на товар, яка є невід'ємною частиною цього договору. Товар вважається повністю оплаченим з дня надходження всієї суми коштів на рахунок позивача.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав, продукцію поставив, однак, за поставлену продукцію відповідач розрахувався частково, що стало приводом для звернення позивача до господарського суду.

23.03.2007          р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію (вих. № 2203) з

вимогою погасити існуючу заборгованість.

В процесі розгляду справи господарським судом прийнято уточнення та зменшення позовних вимог на підставі заяви позивача. У зв'язку з тим, що позивач отримав від відповідача суму 25000,00 грн. в рахунок погашення основного боргу за договором, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, що містяться в матеріалах справи (а.с.78-80), позивач просить стягнути з відповідача 25000,00 грн. основного боргу, 7502,78 грн. - 30 % річних та 4251,74 грн. за неналежне виконання умов договору.

В матеріалах справи міститься акт звірки, підписаний обома сторонами, який підтверджує заборгованість відповідача в сумі 25 000 грн.

Докази сплати залишкової суми боргу за договором в матеріалах справи відсутні, не надані вони і суду апеляційної інстанції.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення 25 000 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню, в силу наступного.

Між сторонами укладено договір поставки, за яким одна сторона – постачальник (позивач) зобов'язується поставити покупцеві (відповідач) товар, а останній сплати за нього певну грошові суму.

Стаття 629 ЦК України встановлює обов'язковість виконання договору сторонами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п.п.1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Крім того, колегія суддів погоджується з рішенням суду стосовно задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 30% річних та пені.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором встановлено інший розмір процентів (п.7.3), а саме: за прострочення відповідачем терміну виконання грошового зобов'язання, вказаного в п. 5.1. цього договору, відповідач на вимогу позивача зобов'язується сплатити останньому 30% річних від простроченої суми.

Таким чином, відповідачу правомірно нараховані відсотки за порушення грошових зобов'язань  за договором, у розмірі,  узгодженого сторонами в договорі.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 7.2. договору при порушенні відповідачем строків розрахунків з позивачем за товар, відповідач за письмовою вимогою позивача, виплачує останньому пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення розрахунку.

Як свідчать матеріали справи, відповідачу пеня нарахована з врахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за порушення грошового зобов'язання, у рамках подвійної облікової ставки НБУ.

Таким чином, слід вважати правомірним стягнення з відповідача основного боргу, пені та 30% річних від простроченої суми.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду прийнято з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права при правильному з'ясуванні фактичних обставин справи, що мають значення для справи, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду по цій справі.

Доводи заявника апеляційної скарги є необґрунтованими та спростовуються вищенаведеним.

Крім того, з  матеріалів справи вбачається, що ухвала суду про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду була направлена на адресу відповідача. Матеріали справи не містять доказів неотримання відповідачем зазначеної ухвали. Не надані такі докази відповідачем і суду апеляційної інстанції, куди він теж двічі не з'явився без поважних причин.

Державне мито за апеляційною скаргою відноситься на відповідача у справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105  Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд

    ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий будинок Мелітопольської міської друкарні», м. Мелітополь Запорізької області, залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 23.05.2007 р. у справі №7/174/07– без змін.

Постанову оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України 09.08.2007.

Головуючий суддя Шевченко Т. М.

 судді  Шевченко Т. М.  

 Мойсеєнко Т. В.  Юхименко О.В.