Постанова

від 02.08.2022 по справі 805/3206/17-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 805/3206/17-а

адміністративне провадження № К/9901/2155/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду в касаційній інстанції адміністративну справу № 805/3206/17-а

за позовом Приватного акціонерного товариства «АПК-ІНВЕСТ» до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправним та скасування припису, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2017 року (суддя Тарасенко І.М.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року (головуючий суддя Гайдар А.В. судді: Василенко Л.А., Ястребова Л.В.),

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року Приватне акціонерне товариство «АПК-ІНВЕСТ» (далі також - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (далі також - відповідач, Управління) про визнання протиправним та скасування припису № 194-ДК/0131ПР/03/01/-17 від 29.08.2017, яким зобов`язано позивача укласти охоронний договір на пам`ятку (об`єкт) археологічної спадщини.

Позовні вимоги мотивовано необхідністю скасування припису відповідача, як незаконного, оскільки останній не містить обґрунтованого підтвердження обов`язку Товариства укладати охоронний договір.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09.10.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017, позов задоволено.

Так, судами встановлено, що 29 серпня 2017 року Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області складено припис № 194-ДК/0131ПР/03/01/-17, який було прийнято на підставі акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 28.08.2017 №194-ДК/271/АП/09/01/-17 та акту обстеження земельної ділянки від 28.08.2017 № 194-ДК/266/АО/10/01/-17.

У приписі зазначено, що земельна ділянка державної власності, яка розташована на території Миролюбівської сільської ради Покровського району Донецької області (за межами населених пунктів) у лоті № 2, площею 0,0616 га, категорія земель - землі запасу історико-культурного призначення, яка є археологічним об`єктом культурної спадщини і межує з усіх боків (сторін) із земельною ділянкою кадастровий номер 1422783000:01:000:0052, приватної форми власності площею 10,8852 га, власник - ОСОБА_1 , а орендар ПрАТ «АПК-ІНВЕСТ», термін дії оренди до 01.10.2037, знаходиться у задовільному стані та не розорана. Паспорт на об`єкт культурної спадщини у Відділі культури Красноармійської райдержадміністрації Донецької області відсутній, а охоронний договір на пам`ятку (об`єкт) археологічної спадщини був укладений з попереднім орендарем вказаної земельної ділянки СТОВ «Прогрес» до 29.07.2014, чим порушено ст. 54 Земельного кодексу України, ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та ст. 35 Закону України «Про охорону земель».

Вказаним приписом зобов`язано позивача укласти охоронний договір на пам`ятку (об`єкт) археологічної спадщини.

Вважаючи такий припис відповідача протиправним, Товариство звернулося до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що Товариство не зобов`язане укладати охоронний договір, оскільки земельна ділянка державної власності, яка розташована на території Миролюбівської сільської ради Покровського району Донецької області (за межами населених пунктів) площею 0,0616 га, категорія земель - землі запасу історико- культурного призначення, яка є археологічним об`єктом культурної спадщини, йому не належить. Крім того, законодавцем чітко визначений суб`єкт права власності на усі пам`ятки археології, яким є виключно держава в особі відповідних органів.

Не погодившись з указаними судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог такої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанції, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про охорону земель» правове регулювання у сфері охорони земель здійснюється відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, цього Закону, інших нормативно-правових актів, які приймаються відповідно до них.

Згідно статті 1 Закону України «Про охорону земель» охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Відповідно до статті 188 Земельного Кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Згідно статті 54 Земельного Кодексу України землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Так, у приписі відповідачем зазначено, що земельна ділянка державної власності, яка розташована на території Миролюбівської сільської ради Покровського району Донецької області (за межами населених пунктів) у лоті № 2, площею 0,0616 га, категорія земель - землі запасу історико - культурного призначення, є археологічним об`єктом культурної спадщини.

Згідно статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

За видами об`єкти культурної спадщини поділяються, зокрема, на археологічні - рештки життєдіяльності людини (нерухомі об`єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов`язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації (частина 2 статті 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).

У відповідності до частини 2 статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.

Отже, законодавцем чітко визначений суб`єкт права власності на усі пам`ятки археології, яким є виключно держава в особі відповідних органів.

Водночас, самим же відповідачем у спірному приписі встановлено, що земельна ділянка, яка є археологічним об`єктом культурної спадщини, лише межує з усіх боків (сторін) із земельною ділянкою кадастровий номер 1422783000:01:000:0052, приватної форми власності площею 10,8852 га, власник - ОСОБА_1 , орендар ПрАТ «АПК-ІНВЕСТ».

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій належним чином проаналізували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, ретельно дослідили докази у справі, повно та всебічно з`ясували обставини справи та дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у Товариства обов`язку укладати охоронний договір на пам`ятку (об`єкт) археологічної спадщини (земельну ділянку державної власності, яка розташована на території Миролюбівської сільської ради Покровського району Донецької області (за межами населених пунктів) у лоті № 2, площею 0,0616 га, категорія земель - землі запасу історико-культурного призначення), оскільки така йому не належить та є виключно державною власністю.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

Керуючись ст.ст. 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року у справі №805/3206/17-а - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.Л. Мороз А.Ю. Бучик А.І. Рибачук