Рішення

від 19.07.2022 по справі 705/3225/18

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/3225/18

2/705/244/22

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2022 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Піньковського Р.В.

при секретарі судового засідання Романовій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Фінанс» про захист прав споживача та визнання недійсним договору фінансового лізингу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про захист прав споживача та визнання недійсним договору фінансового лізингу.

В обґрунтування позивач зазначив про те, що через мережу інтернет на веб-сайті OLX він знайшов оголошення Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Фінанс», у якому йшлося про продаж автомобіля у розстрочку. Зв`язавшись із менеджером по продажам за абонентським мобільним номером ( НОМЕР_1 ), звернувся до представника відповідача з приводу покупки автомобіля ВАЗ 2171 та в телефонному режимі з менеджером, який назвався « ОСОБА_2 », було обумовлено придбання ним у розстрочку такого автомобіля загальною сумою 85 000 гривень.

19.07.2018 року, приїхавши до м. Київ, прибув до офісу ТОВ «Авентус Фінанс», де з представником обумовлював умови покупки в розстрочку вибраного ним автомобіля. Представник його повідомив, що спочатку йому необхідно сплатити перший внесок у розмірі 38 300 гривень на банківський рахунок ТОВ «Авентус Фінанс», який є частиною від сплати загальної суми вартості автомобіля, а потім йому буде надано договір для підписання, після чого, в той же день 19.07.2018 року в м. Умані йому буде передано вибраний автомобіль.

Після сплати через касу «Ощадбанку» в м. Києві першого внеску у розмірі 38 300 гривень, він повернувся до офісу відповідача і після пред`явлення квитанції про сплату, йому було надано для підписання договір фінансового лізингу №01066 від 19.07.2018. При підписанні зазначеного договору, представником відповідача йому не було надано можливості детально ознайомитися зі змістом договору та не було роз`яснено усі пункти договору, при цьому, представник лише запевнив його що всі істотні умови договору оговорені усно і підписання договору є формальністю. Також представник зазначив, що оскільки ним сплачено аванс, підстав для турбування взагалі немає і цього ж дня, коли він повернеться додому з ним зв`яжеться їх регіональний представник і автомобіль доставлять у зазначене ним місце.

Після повернення додому, 19.07.2018 року, ні на наступний день з ним так ніхто і не зв`язався, також виявилося, що офіційна веб-адреса відповідача, зазначена у договорі заблокована. Це викликало у нього великі підозри стосовно чесності і порядності відповідача, тому ним детально вивчено договір і стало зрозуміло, що ТОВ «Авентус Фінанс» веде нечесну та шахрайську підприємницьку діяльність, що призвело до порушення його прав.

Так, у договорі рукописним текстом зазначено невідому марку автомобіля, неправильну вартість автомобіля у гривневому еквіваленті, щомісячний платіж має сплачуватися у євро, при тому, що домовленість була про сплату у доларах США, відсутній додаток № 1, який визначає порядок сплати коштів і має бути невід`ємною частиною договору, відсутня інформація про продавця предмету лізингу, обмежені права лізингоодержувача тощо.

Вважає, що вказаний договір ним був підписаний у зв`язку із введенням його в оману представниками відповідача. Також вважає, що такі дії відповідача є порушенням вимог ЗУ «Про захист прав споживачів», а саме ведення нечесної підприємницької діяльності. У разі, якби йому було чітко роз`яснено усі умови договору та його наслідків, він би не погодився підписати такий договір. На його думку оскаржуваний договір є несправедливим по відношенню до нього, не відповідає принципу добросовісності цивільних відносин, створює істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на його шкоду.

Оскільки оскаржуваний договір не відповідає чинному законодавству, грубо порушує його права як споживача та як громадянина України, не відповідає його внутрішній волі на момент укладення та на час звернення до суду, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

Просить суд визнати недійсним договір фінансового лізингу №01066 від 19.07.2018 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Фінанс» та ним, ОСОБА_1 .

Повернути сторони у первісне становище шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Фінанс» на користь громадянина України ОСОБА_1 38300 гривень, які були сплачені ним відповідно до договору № 01066 від 19.07.2018 року.

Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Фінанс» на його користь витрати на оплату правової допомоги, в розмірі 10000 гривень.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, від представника позивача - адвоката Чимириса О.В. надійшла письмова заява, у якій просить суд справу слухати у його відсутність та у відсутність позивача ОСОБА_1 , позовні вимоги підтримують та просять суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлені, у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомляли, заяв про розгляд справи у відсутність їх представника, на адресу суду не надходило.

У зв`язку з повторною неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди позивача та його представника, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів, інших правочинів та інших юридичних фактів.

Відносини, які виникли у зв`язку із укладенням договору лізингу для придбання транспортного засобу регулюються положеннями ЦК України, Законами України «Про фінансовий лізинг», «Про захист прав споживачів» та «Про фінанасові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Згідно із вимогами ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають, у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу - лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк, не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовий лізинг є фінансовою послугою.

Відповідно до ч. 2 ст. 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи -споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Частиною 1 статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Згідно зі ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Так, згідно правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15, вбачається, що договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

Згідно ст. 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до п. 3.12 глави 5 розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, договори лізингу транспортних засобів за участю фізичної особи посвідчуються нотаріусами з дотриманням загальних правил посвідчення договорів найму (оренди) та з урахуванням особливостей, установлених Цивільним кодексом України та Законом України «Про фінансовий лізинг».

Судом встановлено, що згідно договору № 01066 фінансового лізингу від 19.07.2018 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Фінанс» та ОСОБА_1 , останньому, як лізингоодержувачу передається у користування предмет лізингу, у вказаному випадку це транспортний засіб, за що він має сплатити авансовий платіж. Вказаний договір складено на друкованому фірмовому бланку, із заповненим рукописним текстом пунктів щодо предмету договору, його місця зберігання та вартості, попередній розрахунок щомісячного платежу та анкетні дані лізингоодержувача, позивача по справі ОСОБА_1 .

Разом з тим, як встановлено судом, спірний договір не містить істотної умови, а саме предмет лізингу не визначений індивідуальними ознаками (рік випуску, колір, індивідуальні технічні характеристики, номер шасі), марка та модель транспортного засобу зазначені нерозбірливим почерком тощо. Також договір містить лише печатку лізингодавця, але нотаріально не посвідчений.

На виконання зазначеного договору позивачем було здійснено платіж, що підтверджується квитанцією № 14 від 19.07.2018 року, згідно якої ОСОБА_1 сплатив на рахунок отримувача ТОВ «Авентус Фінанс» 38300 (тридцять вісім триста) гривень 00 копійок комісію по договору лізингу № 01066 від 19.07.2018 року.

Статтею 3 ЦК України передбачено, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За змістом ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,- відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ч. 1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України: від 16 грудня 2015 року (справа № 6-2766цс15), від 19 жовтня 2016 року (справа № 6-1551цс16), від 18 січня 2017 року (справа № 6-648цс16), Постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року (справа № 288/383/15-ц).

Окрім того, згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 4 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК України тощо).

Таким чином, оскільки договір фінансового лізингу №01066 від 19.07.2018 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Фінанс» та позивачем ОСОБА_1 , предметом якого є транспортний засіб, всупереч положень ст. 799 ЦК України не було нотаріально посвідчено, а тому він в силу положень ст. 220 цього ж Кодексу є нікчемним.

Правові позиції щодо ліцензування послуг фінансового лізингу, нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу, недійсності договору з підстав наявності в ньому несправедливих умов, викладені в постановах Верховного Суду України від 16грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15, від 11 травня 2016 року у справі №6-65 цс16, від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1551 цс16, від 18 січня 2017 року у справі №6-648 цс16.

Дані законодавчі приписи також відображені і у положеннях Хартії захисту споживачів від 17 травня 1973 року № 543, зокрема, передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача.

З вищенаведеного слід зробити висновок, що правочин за яким ОСОБА_1 отримав (мав би отримати) від Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Фінанс» автомобіль ВАЗ 2171 в лізинг є нікчемним, оскільки сторони у справі не додержалися вимоги закону про обов`язкове нотаріальне посвідчення договору про надання послуг фінансового лізингу, де стороною є фізична особа, що і свідчить про його нікчемність. Нікчемний договір не породжує для його сторін прав і наслідків по виконанню такого договору.

Разом з тим, на виконання зобов`язань за нікчемним правочином ОСОБА_1 сплатив 38 300 гривень авансу, що підтверджується квитанцією № 14 від 19.07.2018 року, на рахунок відповідача ТОВ «Авентус Фінанс», які позивач просить повернути, застосувавши по суті наслідки недійсності нікчемного правочину.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року, реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

З огляду на вищевикладене, оскільки судом встановлено нікчемність укладеного між сторонами правочину, позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Авентус Фінанс» про захист прав споживачів, визнання договору фінансового лізингу недійсним та повернення сторін у первісне становище шляхом стягнення з відповідача на користь позивача коштів у розмірі 38 300 гривень слід задовольнити.

Крім того, позивач ОСОБА_1 у своєму позові просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 гривень.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем надано суду договір про надання правової допомоги № 132 від 24 липня 2018 року з додатком до нього, а саме актом про надання послуг, розрахунку розміри винагороди за надання правової допомоги та квитанції від 24.07.2018 року № 62 про сплату позивачем 3000,00 гривень та від 05.11.2018 року № 73 - 7000,00 гривень.

За таких обставин, враховуючи, що позивач підтвердив понесені ним витрати на професійну правничу допомогу, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про фінансовий лізинг», Законом України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 4, 12, 13, 76-89, 223, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Фінанс» про захист прав споживача та визнання недійсним договору фінансового лізингу - задовольнити.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу №01066 від 19.07.2018 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Фінанс» (код ЄДРПОУ 41716486; місцезнаходження: 02000, м. Київ, вул. Колекторна, 3-А, офіс, 401) та громадянином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (рнокпп НОМЕР_2 ).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Фінанс» (ЄДРПОУ 41716486; адреса: 02000, м. Київ, вул. Колекторна, 3-А, офіс, 401) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ), грошові кошти в сумі 38 300 (тридцять вісім тисяч триста) гривень 00 копійок, які були сплачені ОСОБА_1 відповідно договору №01066 від 19.07.2018 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Фінанс» (ЄДРПОУ 41716486) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Роз`яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб`єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: Р. В. Піньковський