Рішення

від 03.08.2022 по справі 212/3101/22

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/3101/22

2/212/2737/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2022 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: Головуючого судді - Власенко М.Д., за участі секретаря судового засідання - Машошиної Ю.О., розглянувши за відсутності сторін в порядку спрощеного позовного провадження без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Спарта про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві,-

встановив:

У липні 22 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом. В обґрунтуванні позовних вимог зазначив, що з травня 2007 року працював електромонтером з ремонту та обслуговування електроустановок на підприємстві відповідача. 04 вересня 2008 року під час виконання трудових обов`язків з позивачем стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок чого він був травмований, отримав здавлення грудної клітини, закриту травму живота, розрив 7-8 сегментів печінки, гемаперітонеум, шок 2 ступеню. По факту нещасного випадку було проведене розслідування, про що був складений акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом за формою Н-1 від 08 вересня 2008 року, а також акт розслідування нещасного випадку, що стався 04 вересня 2008 року о 09.20 годині за формою Н-5. За висновком МСЕК від 05 березня 2009 року позивачу первинно встановлено 25 % втрати професійної працездатності у зв`язку із виробничою травмою. За висновком МСЕК від 23 березня 2022 року позивачу повторно встановлено 25 % втрати професійної працездатності у зв`язку із виробничою травмою. У зв`язку із отриманою травмою позивач відчуває слабкість, нудоту, біль у епісгастральнох ділянці та лівому підребер`ї, відсутність апетиту. Позивачу заподіяну також моральну шкоду, яка полягає у стражданнях та переживаннях, які він зазнав через травмування, а також в період лікування і відчуває і нині, оскільки періодично лягає в лікарню та приймає медичні препарати, що призводить до втрати душевної рівноваги, тривоги, розпачу, дратівливості та поганому сні. Вважає, що підприємство не створило безпечних умов праці і тому просить стягнути з відповідача заподіяну моральну шкоду, розмір якої позивач оцінює у 200000 грн.

Ухвалою суду від 05 липня 2022 року судом відкрито провадження у справі та призначене розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

28 липня 2022 року на адресу суду від представника відповідача адвоката Олешицької В.Е. надійшов відзив в якому просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн. В обґрунтування вказала, що комісія з розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем прийшла до висновку, що нещасний випадок пов`язаний з виробництвом та визначила відповідальних осіб, серед яких є сам позивач, який порушив п.2.5 розділу 2, п.3.13 розділу 3 інструкції з охорони праці № 43 для електромонтера, затвердженої директором ТОВ Спарта. Як вбачається з акту розслідування нещасного випадку, причина виникнення нещасного випадку є організаційною, порушення позивачем трудової дисципліни та невиконанням вимог посадової інструкції. Факт втрати професійної працездатності не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки погашається відшкодуванням втраченого заробітку, відшкодуванням витрат на медичну та соціальну допомогу. Підприємство відповідача не допускало будь-яких протиправних дій (бездіяльності) щодо травмування позивача, оскільки саме позивач допустив порушення вимог законодавства про працю. Також, правовідносини між позивачем та підприємством відповідача ґрунтувались на підставі трудового договору, а отже до таких правовідносин не може застосовуватись такий спосіб захисту, як компенсація моральної шкоди. Висновком МСЕК від 23 березня 2022 року позивачу повторно встановлено 25 % втрати професійної працездатності з наступним переоглядом 01 березня 2024 року, що свідчить про те, що стан позивача може покращитися. Крім того, позивачу не було встановлено групу інвалідності, ані при первинному огляді, ані при повторному огляді, що вказує на задовільний стан здоров`я позивача. У зв`язку із наведеним, вважають, що розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 200000 грн. є належним чином не вмотивованим, завищеним та таким, що не відповідає тяжкості та характеру заподіяної шкоди, принципу розумності, справедливості та співмірності.

Суд, відповідно до ч.5 ст.279ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч.2ст.247 ЦПК України фіксуваннясудового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, не заперечувалось сторонами, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із підприємством відповідача з 14 травня 2007 року по 05 травня 2008 року, прцюючи на посаді електромонтера по ремонту обладнання четвертого розряду в енергомеханічній службі; з 05 травня 2008 року по 15 червня 2015 року на посаді електромонтера по ремонту електрообладнання четвертого розряду у формовочному цеху № 2. Звільнений 15 червня 2015 року за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.7).

04 вересня 2008 року з позивачем на підприємстві відповідача стався нещасний випадок, що підтверджується Актом № 1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом за формою Н-1 від 08 вересня 2008 року та Актом розслідування нещасного випадку, що стався 04 вересня 2008 року за формою Н-5 від 08 вересня 2008 року (а.с.8-12).

Пунктом 6 Акту Н-1 зазначені обставини за яких стався нещасний випадок: 03.09.2008 року на майданчику, де виготовляються бетонні вироби, між начальником цеху ОСОБА_2 та електромонтером ОСОБА_1 відбулася розмова про необхідність перевірки і приведення в належний стан кабеля, який прокладено біля бункеру бетоноукладчика. Наступного дня ОСОБА_1 , звільнившись від основної роботи, близько 09.00 годині вирішив перевірити стан кабеля бетоноукладчика. З цією метою електромонтер підігнав бетоноукладчик впритул до автомобільної естакади, і не встановивши перемикач в нульове положення почав працювати. Начальника цеху і майстра про свої дії не повідомив. Не вимкнувши живлення бетоноукладчика, не витягнувши запобіжники приймачів струму, і не повісивши табличку Не вмикати! Працюють люди! ОСОБА_1 почав перевірку стану кабеля. Візуально оглянувши кабель ОСОБА_1 став між бетоноукладчиком та автомобільною естакадою, вирішивши очистити кабель від бетону. Від удару по бункеру та вібрації сталося самостійне вмикання, яке викликало рух бетоноукладчика з місця. В результаті чого ОСОБА_1 був притиснутий рамою бетоноукладчика до автомобільної естакади. Він почав кричати на його крик підбігли ОСОБА_3 та i ОСОБА_4 , які допомогли йому звільнитися та надали першу медичну допомогу визвали бригаду Швидкої допомоги, яка доставила в міську лікарню № 2.

Згідно п.6 Акту Н-5 Комісія з розслідування нещасного випадку з електромонтером цеху № 2 ТОВ Спарта ОСОБА_1 прийшла до висновку, що згідно п.14 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 11 12 вважається пов`язаним з виробництвом і на нього складається акт форми Н-1. Також, комісія дійшла висновку, що у даному нещасному випадку відповідальними особами є: ОСОБА_1 електромонтер ТОВ Спарта, який порушив п.2.5 розділу 2, п.3.13 розділу 3 інструкції з охорони праці № 43 для електромонтера, затвердженої директором ТОВ Спарта 09 січня 2007 року та ОСОБА_2 начальник цеху № 2 ТОВ Спарта, яка не забезпечила виконання робітником вимог нормативно-правових актів з охорони праці, чим порушила п.8.1 розділу І Посадової інструкції № 10 начальника цеху № 2, затвердженої директором ТОВ Спарта 29 січня 2007 року.

Згідно виписки з акту огляду МСЕК від 05 березня 2009 року позивачу первинно встановлено 25 % втрати працездатності у зв`язку із виробничою травмою з 04 березня 2009 року по 01 квітня 2010 року з наступним переоглядом 01 квітня 2010 року (а.с.13).

Згідно довідки МСЕК від 23 березня 2022 року позивачу повторно встановлено 25 % втрати працездатності з 01 квітня 2022 року по 01 квітня 2024 року з наступним переоглядом 01 березня 2024 року (а.с.14).

У зв`язку з отриманими травмуваннями позивач неодноразово звертався до закладу медичного лікування, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (а.с.15-34).

Статтею 3 Конституції Українипередбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті43, частина 1 статті46 Конституції Українипередбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно достатті 153 КЗпП Українизабезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП Українизакріплено, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно частин 1,3 статті 13 Закону України Про охорону праці, роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавецьнесе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 237-1КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Виходячи з наведених вимог закону, позицію представника відповідача щодо відсутності підстав для покладення на підприємство відповідальності за завдану шкоду, оскільки відсутня вина підприємства в її заподіянні, суд вважає такою, що не відповідає вимогам закону, оскільки між сторонами склалися трудові правовідносини, а травма отримана позивачем під час виконання ним трудових обов`язків і за пов`язана з виробництвом, а отже наявні у зв`язку з цим всі підстави, передбаченіст.237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Відсутність причинногозв`язкуміж завданоюпозивачу шкодоюі винноюпротиправною поведінкоювідповідача,не можебути підставоюдля відмовиу задоволенніпозову провідшкодування моральноїшкоди,завданої ушкодженнямздоров`яна виробництві,оскільки доюридичного складу,який єпідставою правовідносинпо відшкодуваннюморальної шкоди,входять моральністраждання працівникаабо втратанормальних життєвихзв`язків,або необхідністьдля працівникадодаткових зусильдля організаціїсвого життя.При цьому,вина власникане названасеред юридичнихфактів,які входятьдо такогоюридичного складу.Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Право на отримання виплати за моральну шкоду за наявності факту її заподіяння виникає у потерпілого з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.

Як зазначено в п.4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Як вбачається з акту розслідування нещасного випадку за формою Н-5, ОСОБА_1 під час виконання трудових обов`язків порушив п.2.5 розділу 2, п.3.13 розділу 3 інструкції з охорони праці № 43 для електромонтера, затвердженої директором ТОВ Спарта 09 січня 2007 року.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи, що у настанні нещасного випадку встановлена також і вина самого потерпілого ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача.

Частиною третьоюстатті 23 ЦК Українипередбачено,що розміргрошового відшкодуванняморальної шкодивизначається судомзалежно відхарактеру правопорушення,глибини фізичнихта душевнихстраждань,погіршення здібностейпотерпілого абопозбавлення йогоможливості їхреалізації,ступеня виниособи,яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України ''Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди "№ 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, суд враховує відсоток втрати позивачем професійної працездатності, стан здоров`я потерпілого, тяжкість та невідворотність вимушених змін і вважає необхідним визначити розмір компенсації в сумі 60 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 200000 грн., то суд приходить висновку, що така сума належним чином не вмотивована, є значно завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві моральної шкоди.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи результат вирішення спору, відповідно до вимогст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені відповідачем, не відшкодовуються.

За результатами розгляду справи, з відповідача необхідно стягнути судовий збір на користь держави у розмірі 992,40 грн., оскільки позивач при зверненні до суду був звільнений від його сплати.

Керуючись ст.ст.153,237-1 КЗпП України,Законом України Про охорону праці, ст.ст.3,12,81,141,263,265 ЦПК України,суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Спарта про відшкодуванняморальної шкоди,заподіяної ушкодженнямздоров`я навиробництві задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Спарта на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Спарта на користь держави судовий збір в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Спарта, код ЄДРПОУ 25533393, юридична адреса: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Леоніда Бородича, буд. 7.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано без проголошення 04.08.2022 року.

Суддя М.Д. Власенко