Рішення

від 24.07.2022 по справі 952/213/22

ЗАЧЕПИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 952/213/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.07.2022 Зачепилівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Яценка Є.І.,

секретаря судового засідання - Оданець С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Зачепилівка Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Повного товариства «Ломбард «КЕШ» Брила О.І. і компанія» про стягнення невиплачених грошових коштів при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

30.05.2022 до Зачепилівського районного суду Харківської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Повного товариства «Ломбард «КЕШ» Брила О.І. і компанія» про стягнення невиплачених грошових коштів при звільненні. В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що у період з вересня 2018 року по 14 квітня 2022 року вона знаходилась у трудових відносинах з Повним товариством «Ломбард «КЕШ» Брила О.І. і компанія», на посаді касира-експерта. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та початком бойових дій з 10 квітня 2022 року позивачка була вимушена покинути разом з дитиною територію України, про що повідомила роботодавця та надіслала через засіб зв`язку «Вайбер» заяву про звільнення за угодою сторін.

14 квітня 2022 року ОСОБА_1 була звільнена за угодою сторін, однак відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивачки, тому вона змушена звернутись до суду та просить стягнути з Повного товариства «Ломбард «КЕШ» Брила О.І. і компанія» всі належні при звільненні виплати, середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення, а також моральну шкоду у розмірі 4000,00 грн..

Позивачка в судове засідання не з`явилася, надавши заяву про розгляд справи за її відсутності, прохала позов задовольнити.

Повне товариство «Ломбард «КЕШ» Брила О.І. і компанія» подало до суду відзив на позов та при ухваленні рішення просили врахувати позицію викладену у відзиві. У поданому відзиві відповідачем зазначено, що згідно платіжного доручення №1 від 17.06.2022 позивачці були виплачені грошові кошти у сумі 9 357,80 грн., які не були виплачені при звільненні. Вимогу про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідач визнає частково, оскільки у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України склалися форс-мажорні обставини для товариства, яке було змушено припинити свою діяльність та зачинити ломбардні відділення, тому посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, вважає, що сума відшкодування за час затримки при звільненні працівника може бути зменшена з дотриманням розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Щодо виплати моральної шкоди відповідач категорично заперечує, оскільки позивачка перебуває у Федеративній Республіці Німеччина, де їй надали житло та виплачують допомогу близько 1000 євро на місяць, що на їхню думку є більш ніж достатньо, щоб відчувати себе соціальною захищеною та бути в повній безпеці.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно наказу № 156 від 21 вересня 2018 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду касира - експерта Повного товариства «Ломбард «КЕШ» Брила О.І. і компанія».

Наказом № 8-К/Тр від 14 квітня 2022 року ОСОБА_1 була звільнена за угодою сторін по п.1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки та вищевказаного наказу і не заперечується сторонами.

З дня звільнення ОСОБА_1 з посади 14 квітня 2022 року до моменту подачі цього позову остаточний розрахунок Повне товариство «Ломбард «КЕШ» Брила О.І. і компанія» не провело.

Статтею 43Конституції України визначено, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійних ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

В порушення вимог ст. 116 КЗпП України розрахунок з позивачем не було проведено в день звільнення.

Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені в день звільнення працівника.

Як роз`яснено в п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Заборгованість по заробітній платі виникла та не була погашена на дату звільнення позивачки з роботи.

Відповідач вимоги ст. 47, 116 КЗпП України не виконав, повного розрахунку в день звільнення не провів, заробітну плату не виплатив, кінцевий розрахунок з позивачем не проведено на дату подання позовної заяви.

Відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9, у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Відповідачем не заперечується та обставина, що позивачці у день звільнення не було виплачено усіх належних сум. Виплата грошових сум при звільненні була здійснена відповідачем на час знаходження на розгляді в суді зазначеного позову ОСОБА_1 , а саме 17 червня 2022 року, що підтверджується відповідним платіжним дорученням.

З матеріалів справи вбачається, що розмір не виплаченої заробітної плати становить 9 357,80 грн.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

З огляду на дату звільнення позивачки, при розрахунку її середнього заробітку слід використовувати розмір заробітної плати за січень 2022 року та лютий 2022 року.

Як зазначено у довідці Повного товариства «Ломбард «КЕШ» Брила О.І. і компанія» № 040 від 17 червня 2022 року, заробітна плата ОСОБА_1 за січень 2022 року становила 7204,76 грн., за лютий 2022 року - 6800,00 грн.

Кількість робочих днів у січні 2022 року - 19, у лютому 2022 року - 20.

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивачки становить: (7204,76 + 6800,00): 39 = 359,09 грн.

Кількість робочих днів затримки виплати заробітної плати позивачці при звільненні з моменту звільнення по день винесення рішення судом складає: квітень 2022 року - 11; травень 2022 року - 22; червень 2022 року - 12; загалом - 45 днів.

Таким чином, з відповідача на користь позивачки підлягає до стягнення середній заробіток за час затримки здійснення розрахунку при звільненні за період з 15 квітня 2022 року ( наступний день після звільнення ) по день фактичної виплати розрахунку (17 червня 2022 року), який складає: 359,09 грн. х 45 днів = 16 159,05 грн. При цьому судом не проводяться відрахування податків та відповідних обов`язкових платежів.

На думку суду, встановлений в судовому засіданні розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, є завищеним та не відповідає вимогам справедливості та співмірності, а тому підлягає зменшенню, враховуючи наступне.

Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі №711/4010/13-ц зазначено, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (див. пункт 71 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц).

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми ( висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16).

У пункті 91 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, встановлений судом розмір заборгованості за затримку розрахунку при звільненні складає 16 159,05 грн., суд прийшов до висновку, що з огляду на дотриманням розумного та справедливого балансу між інтересами роботодавця та працівника, розмір відшкодування середнього заробітку за затримку розрахунку підлягає зменшенню на 50 відтоків, що складатиме 8 079,52 грн.

Із змісту п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 вбачається, що справляння та сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, а отже суд визначає суму до стягнення без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивачки слід стягнути суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 квітня 2022 року по 17 червня 2022 року, яка визначена без утримання податків й інших обов`язкових платежів, в сумі 8 079,52 грн.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди в сумі 4 000 грн. суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди, тощо.

Зокрема, ч. 1 ст. 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року (з відповідними змінами) роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України (набрав чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (ст. ст. 3, 4, 11, 31 ЦПК України).

Враховуючи, те що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин, то висновок суду касаційної інстанції, викладений у судових рішеннях у справі, яка переглядається, є законним і обґрунтованим.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди має самостійне юридичне значення. Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Аналізуючи вищенаведені норми права у сукупності з доказами, дослідженими в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що позивачці ОСОБА_1 була спричинена моральна шкода бездіяльністю відповідача, яка полягала у невиплаті їй належних при звільненні сум заробітної плати.

Суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування з Повного товариства «Ломбард «КЕШ» Брила О.І. і компанія» моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в сумі 2000,00 грн., оскільки доводи та надані докази у справі свідчать про те, що порушення законних прав позивачки, яке полягало у невиплаті заробітної плати в порядку і строки, встановлені чинним законодавством, призвело до моральних страждань, втрати нею нормальних життєвих зв`язків і вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, проте було нетривалим. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретний характер порушення прав позивачки, погіршення її матеріального стану, істотність вимушених змін у житті після невиплати заробітної плати та тривалість цих змін.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати в разі задоволення позову, а тому судовий збір на користь держави в розмірі 992,40 грн. необхідно покласти на відповідача.

Керуючись ст. 2, 10-13, 17, 76-83, 89, 137, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст. ст. 47, 116, 117, 233, 238 КЗпП України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Повного товариства «Ломбард «КЕШ» Брила О.І. і компанія» про стягнення невиплачених грошових коштів при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Повного товариства «Ломбард «КЕШ» Брила О.І. і компанія» (ЄДРПОУ 36368048, 49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 8-10, кімната 1-Б) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 15 квітня 2022 року по 17 червня 2022 року в сумі 8 079,52 грн. без урахування податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Повного товариства «Ломбард «КЕШ» Брила О.І. і компанія» (ЄДРПОУ 36368048, 49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 8-10, кімната 1-Б) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , моральну шкоду в сумі 2 000,00 грн.

Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути з Повного товариства «Ломбард «КЕШ» Брила О.І. і компанія» (ЄДРПОУ 36368048, 49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 8-10, кімната 1-Б) на користь Держави судовий збір у розмірі 992,4 грн., який перерахувати: отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету:22030106.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Зачепилівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Суддя Є.І. Яценко