Постанова
від 26.07.2022 по справі 910/13289/21
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2022 р. Справа№ 910/13289/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тищенко О.В.

Скрипки І.М.

за участю секретаря судового засідання Салій І.О.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 27.07.2022

від позивача: Пилюченко І.Г.

від відповідача: Гаврищук Н.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНА СТОЛИЦЯ"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 17.11.2021 (повний текст складено та підписано 23.11.2021)

у справі № 910/13289/21 (суддя Чинчин О.В.,)

за позовом Акціонерного товариства "БАНК СІЧ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНА СТОЛИЦЯ"

про стягнення заборгованості у розмірі 403 925 грн. 14 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство «БАНК СІЧ» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА СТОЛИЦЯ» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 403 925 грн. 14 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛЕКСАНДРІЯ КЕПІТАЛ» за договором підряду №2-74 від 17.07.2017 року, за належне виконання умов якого Відповідач надав банківську гарантію №3255-17Г від 07.07.2017 та неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401 від 07.09.2020 року.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідачем не було сплачено виплачену Банком гарантію в порядку регресу у повному обсязі. Таким чином, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА СТОЛИЦЯ» заборгованість у розмірі 360 000 грн. 00 коп. та проценти за користування кредитом у розмірі 43 925 грн. 14 коп.

Короткий зміст заперечень відповідача проти позову

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що між сторонами не був укладений Договір про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401 від 07.09.2020 року, а банківська гарантія №203470-ГР-2511 була видана не на підставі Договору про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401 від 07.09.2020 року, оскільки мала бути видана банківська гарантія з відповідним номером №201283-ГР-2401.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 у справі № 910/13289/21 позов Акціонерного товариства "БАНК СІЧ" - задоволено у повному обсязі, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНА СТОЛИЦЯ" (01042, місто Київ, ВУЛИЦЯ ФІЛАТОВА, будинок 10-А, офіс 3/49, Ідентифікаційний код юридичної особи 33300207) на користь Акціонерного товариства "БАНК СІЧ" (01033, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВОЛОДИМИРСЬКА, будинок 63, Ідентифікаційний код юридичної особи 37716841) заборгованість у розмірі 360 000 (триста шістдесят тисяч) грн.00 коп., проценти за користування кредитом у розмірі 43 925 (сорок три тисячі дев`ятсот двадцять п`ять) грн. 14 (чотирнадцять) коп., судовий збір у розмірі 6 058 (шість тисяч п`ятдесят вісім) грн. 88 (вісімдесят вісім) коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 400 (тринадцять тисяч чотириста) грн. 00 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалах справи наявна копія Договору про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401 від 07.09.2020 року між Акціонерним товариством «БАНК СІЧ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА СТОЛИЦЯ», який містить підписи уповноважених представників сторін та скріплений печатками підприємств, вказаний договір є Додатком до заяви про приєднання №5.(т.1 а.с.12-13)

Враховуючи викладене, ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2021 року витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА СТОЛИЦЯ» оригінал Договору про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401 від 07.09.2020 року, укладеного між Акціонерним товариством «БАНК СІЧ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА СТОЛИЦЯ».

На виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 13.10.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА СТОЛИЦЯ» повідомило, що ухвала не може бути виконана, оскільки договір не укладався між сторонами.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА СТОЛИЦЯ» були вчинені конклюдентні дії відповідно до вказаних у пропозиції умов договору у вигляді сплати комісії за надання гарантії у розмірі 6480 грн. 00 коп. та подання банківської гарантії Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», що свідчать про бажання укласти договір та прийняття пропозиції укласти Договір про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401 від 07.09.2020 року з Акціонерним товариством «БАНК СІЧ» на визначених умовах.

Враховуючи вищенаведені та оцінені судом першої інстанції докази, з огляду на встановлені законодавством на засадах змагальності порядок розподілу між сторонами обов`язків щодо доказування у межах здійснення судочинства у господарських судах, а також подання позивачем більш вірогідних доказів на підтвердження своїх вимог, ніж відповідачем на підтвердження своїх заперечень, суд першої інстанції прийшов висновку, що між Акціонерним товариством «БАНК СІЧ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА СТОЛИЦЯ» було укладено Договір про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401 від 07.09.2020 року.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що на копії Договору про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401 від 07.09.2020 року, яка долучена до матеріалів позовної заяви, міститься печатка Відповідача, а матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76-79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження втрати зазначених штампів, їх підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі Відповідача.

Стосовно поданого позивачем електронного листування щодо порядку укладення Договору про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401 від 07.09.2020 року (т.1 а.с.197-225), суд першої інстанції зазначив наступне, що надані позивачем електронні документи не скріплені електронним цифровим підписом, а тому суд не приймає їх до уваги при розгляді даної справи, а з електронного листа від 04.09.2020 року взагалі незрозуміло, що було надіслано.

Проте, судом першої інстанції були розглянуті та відхилені заперечення Відповідача в частині того, що банківська гарантія №203470-ГР-2511 була видана не на підставі Договору про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401 від 07.09.2020 року, оскільки мала бути видана банківська гарантія з відповідним номером №201283-ГР-2401, з огляду на те, що жодним нормативно - правовим актом не визначено вимог щодо співпадіння номеру договору про надання банківської гарантії та самої банківської гарантії, а Відповідачем в свою чергу не зазначено такого нормативно - правового акту.

Таким чином, судом першої інстанції судом встановлено, що 07.09.2020 року між Акціонерним товариством «БАНК СІЧ» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА СТОЛИЦЯ» (Принципал) було укладено Договір про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401, при цьому, суд зазначав, що відповідно до частини шостої статті 91 Господарського процесуального кодексу України оригінал письмового доказу не поданий, проте Відповідач у даній справі не ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, а тому суд першої інстанції приймає до уваги копію письмового доказу, поданого Позивачем. (т.1 а.с.12-13)

Відповідно, враховуючи вищенаведені, умови Договору про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401 від 07.09.2020 року, обов`язок Відповідача по відшкодуванню виплаченою Банком Бенефіціару суми гарантії у розмірі 360 000 грн. 00 коп. в порядку регресу на момент розгляду даної справи настав.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА СТОЛИЦЯ» перед Акціонерним товариством «БАНК СІЧ» за Договором про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401 від 07.09.2020 року становить 360 000 грн. 00 коп., а матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Акціонерному товариству «БАНК СІЧ» в розмірі 360 000 грн. 00 коп.

Суд першої інстанції зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив відшкодування виплаченої Банком Бенефіціару суми гарантії в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 360 000 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА СТОЛИЦЯ» проценти за користування кредитом у розмірі 43 925 грн. 14 коп., судом першої інстанції встановлено, що Відповідач в порушення умов Договору про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401 від 07.09.2020 року не здійснив відшкодування виплаченої Банком Бенефіціару суми гарантії в повному обсязі, а тому Банк відповідно до п.5 Договору почав обліковувати суму заборгованості в розмірі 360 000 грн. 00 коп., як кредит наданий Принципалу, та здійснив нарахування відсотків за користування кредитом.

Суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА СТОЛИЦЯ» щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви Акціонерного товариства «БАНК СІЧ» №1546/11-1 від 30.06.2021 року, а тому Суд приймає до уваги заяву Акціонерного товариства «БАНК СІЧ» про зарахування зустрічних однорідних вимог №1546/11-1 від 30.06.2021 року при розгляді даної справи.

Судом першої інстанції встановлено, що за Договором про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401 від 07.09.2020 року перед Позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА СТОЛИЦЯ» утворилась заборгованість за відсотками у розмірі 43 925 грн. 14 коп., що підтверджується детальним розрахунком заборгованості станом на 10.08.2021 року, наданим Позивачем, та випискою по рахунку Позивача. (т.1 а.с.38-106)

Суд першої інстанції зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості за відсотками Акціонерному товариству «БАНК СІЧ» в розмірі 43 925 грн. 14 коп.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з постановленим рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНА СТОЛИЦЯ" (13.12.2021 згідно поштового трекера на конверті) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- суд першої інстанції не врахував положення ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України та під час прийняття оскаржуваного рішення взяв до уваги копію договору про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401 від 07.09.2020, що не є доказом обставин, на які посилається позивач у позовній заяві;

- під час прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції не досліджено обставини, що мають значення для справи, а саме: чи відповідає сума, сплачена позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - Бенефіціар/Замовник), умовам банківської гарантії Ж203570-ГР- 2511.

- судом першої інстанції встановлено, що підставою для направлення вимоги Бенефіціара Позивача та виплати Позивачем грошових коштів за банківською гарантією №203570-ГР-2511 є відмова переможцем торгів - скаржника від підписання договору про закупівлю, натомість, судом першої інстанції не досліджено жодної обставини справи, які б свідчили про вчинення та/або ухилення від вчинення скаржником дій, які можуть вважатися відмовою від підписання договору про закупівлі.

- судом першої інстанції не досліджено наявність чи відсутність обставин, правовими наслідками яких є виникнення зобов`язань Позивача щодо виплати суми Беніфіціару за банківською гарантією №203570-ГР-2511, та відповідно виникнення права Позивача на регрес до Апелянта.

- у матеріалах справи відсутні докази, на підставі яких суд міг дійти висновку, що положення договору про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401 від 07.09.2020 р. поширюються на правовідносини, що виникли з банківської гарантії №203570-ГР-2511, зокрема на зобов`язання скаржника зі сплати процентів за користування коштами, сплаченими Позивачем на вимогу Беніфіціара за банківською гарантією №203570-ГР-2511.

- позивачем не надані докази належного повідомлення скаржника про здійснення виплати Бенефіціару за банківською гарантією №203570-ГР-25П, а саме докази направлення та отримання скаржникм вимог, на які посилається Позивач.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

15.02.2022 від позивача (Акціонерного товариства "БАНК СІЧ") через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи відповідача у відзиві зводяться до наступного, що позивач вказує, що не заявляв про втрату оригіналу договору про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401 від 07.09.2020 року у суді першої інстанції, у зв`язку із ухиленням відповідача від надсилання до АТ «БАНК СІЧ» двох примірників Договору, підписаних уповноваженою особою Відповідача та скріплених печаткою Відповідача, та у зв`язку із проведенням АТ «БАНК СІЧ» інвентаризації кредитних справ, за результатами якої АТ «БАНК СІЧ» виявив відсутність оригіналів деяких документів, у тому числі договору про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401 від07.09.2020 року.

АТ «БАНК СІЧ» своїм листом від 22.01.2021 року за №122/07-3/1 звернулося до Відповідача із проханням в найкоротший строк прибути до АТ «БАНК СІЧ» для належного оформлення зазначених документів, проте Відповідач проігнорував прохання АТ «БАНК СІЧ» та для належного оформлення вищезазначених документів до АТ «БАНК СІЧ» не прибув, і жодної відповіді чи заперечення на цей лист щодо факту укладення зазначених договорів Відповідач теж не надав, що безумовно свідчить про умисне ухилення Відповідача від виконання умов Договору про надання банківської гарантії №201283-ГР- 2401 від 07.09.2020 року.

Позивач вважає, що фактично відбулося укладання між АТ «БАНК СІЧ» та Відповідачем Договору про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401 від 07.09.2020 року внаслідок виконання Позивачем та Відповідачем певних дій.

На думку позивача, відповідач підтверджує факт отримання від Відповідача безумовної банківської гарантії №203570-ГР-2511 від 07 вересня 2020 року, оскільки відповідач не заперечує факт отримання від Позивача банківської гарантії №203570-ГР-2511, то у Відповідача має бути наявний оригінал Договору про надання банківської гарантії від 07.09.2020 року із номером №203570-ГР-2511, якщо такий укладався між Позивачем та Відповідачем, але оскільки Договір про надання банківської гарантії №203570-ГР-2511 від 07.09.2020 ніколи не укладався між Позивачем та Відповідачем, а тому у Відповідача не може бути в наявності оригінал такого договору.

Позивач зазначає, що у жодній заяві по суті справи Відповідач не посилався на порушення Бенефіціаром вимог Закону України «Про публічні закупівлі» чи порядку проведення відкритих торгів, а також на факт неукладення між Відповідачем та Бенефіціаром договору про закупівлю саме з вини Бенефіціара, таким чином ці обставини не досліджувалися Судом першої інстанції.

Отже, чинним законодавством встановлено для Позивача, як гаранта, обов`язок сплатити Бенефіціару кошти за наданою банківською гарантією без отримання будь-якої згоди чи схвалення Відповідача на здійснення такої виплати, від Бенефіціара вимагається лише надіслати Позивачу письмову вимогу, в якій зазначити у чому полягає порушення боржником (Відповідачем) основного зобов`язання та надати документи, вказані в гарантії, що й було зроблено Бенефіціаром, який надіслав Позивачу Вимогу №ТОВВИХ-20-13131 від 23.11.2020 року, копія якої наявна в матеріалах справи.

Крім того, обставини на які посилається відповідач щодо порушення Бенефіціаром вимог Закону України «Про публічні закупівлі» чи порядку проведення відкритих торгів, не можуть бути перевірені судом апеляційної інстанції за відсутності такого учасника, оскільки Бенефіціар не зможе висунути заперечення проти тверджень представника Відповідача, а будь-яких належних та допустимих доказів, які підтверджують факт ухилення саме Бенефіціаром від укладення з Відповідачем договору про закупівлю, а відповідачем не було надано до суду першої інстанції, як і не надано до суду апеляційної інстанції.

Таким чином, твердження представника Відповідача про не дослідження судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для справи, е безпідставним та необґрунтованим.

Щодо посилання відповідача на незаконність оскаржуваного рішення, яке полягає у порушенні судом першої інстанції норм матеріального права позивач зазначає наступне, що як Заяву АТ «БАНК СІЧ» про зарахування зустрічних однорідних вимог №1546/11- 1 від 30.06.2021 року, так і Претензію АТ «БАНК СІЧ» від 05.07.2021 року №1594/11-1 про сплату заборгованості за Договором про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401 від 07 вересня 2020 року, пені за порушення зобов`язань та штрафів, Відповідач отримав, оскільки ці документи не поверталися до АТ «БАНК СІЧ», як до відправника.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 15.12.2021, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНА СТОЛИЦЯ" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів Тищенко О.В., Скрипка І.М.

При дослідженні апеляційної скарги судом встановлено, що скаржник просить скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 у справі № 910/13289/21 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Також скаржник здійснив направлення копії апеляційної скарги учасникам справи за певною адресою.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/13289/21 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНА СТОЛИЦЯ" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 у справі № 910/13289/21.

05.01.2022 на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/13289/21.

В свою чергу, головуючий суддя Станік С.Р. з 28.12.2021 по 22.01.2022 включно, а судді: Тищенко О.В. з 21.12.2021 по 06.01.2022 перебували у відпустці і вирішення питання стосовно апеляційної скарги здійснюється після виходу суддів з відпустки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/13289/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНА СТОЛИЦЯ" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2021, розгляд справи призначено на 16.02.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНА СТОЛИЦЯ" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 у справі № 910/13289/21 на 30.03.2022.

30.03.2022 розгляд справи не відбувся, у зв`язку із введенням Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" воєнного стану в Україні та загрозою життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, суддів і працівників апарату суду.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №259/2022 від 18 квітня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119- IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години ЗО хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №341/2022 від 17 травня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119- IX, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Крім того, керуючись статтею 3 Конституції України, статтями 10, 122 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", статтями 2, 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року №9, рекомендаціями Ради суддів України від 02.03.2022, враховуючи положення Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", розпоряджень Ради оборони міста Києва, прийнятих відповідно до статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 №1 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" наказано тимчасово до усуненння обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022 №11 "Про внесення змін до наказу від 03.03.2022 №10 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" відновлено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

В свою чергу, головуючий суддя Станік С.Р. з 11.04.2022 по 13.05.2022 включно, перебував у відпустці, а судді з колегії суддів: Тищенко О.В. перебувала у відпустці з 14.03.2022 по 12.04.2022, та з 18.04.2022 по 29.04.2022 включно, та з 02.05.2022 по 27.05.2022 включно і вирішення питання стосовно призначення справи здійснюється після виходу суддів з відпусток.

За положенням ч. 2 ст. 281 Господарського процесуального кодексу України, процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку визначити іншу дату та час проведення наступного судового засідання у цій справі у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.07.2022 справу №910/13289/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНА СТОЛИЦЯ" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2021.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 27.07.2022 з`явились учасники справи: представники позивача (Акціонерного товариства "БАНК СІЧ") та відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНА СТОЛИЦЯ")

У судовому засіданні 27.07.2022 представник відповідача надав пояснення по суті спору та по суті апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу - задовольнити, а оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

У судовому засіданні 27.07.2022 представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, з посиланням на доводи відзиву, просив апеляційну скаргу - відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін як таке, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що 07.09.2020 року між Акціонерним товариством «БАНК СІЧ» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА СТОЛИЦЯ» (Принципал) було укладено Договір про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401, відповідно до умов якого Банк бере на себе зобов`язання надати банківську гарантію, яка узгоджується з Принципалом, для забезпечення тендерної пропозиції Принципала згідно з Тендерною документацією для процедури закупівлі - відкриті торги по предмету закупівлі «Фарби (Фарби в асортименті)», затвердженою на засіданні тендерного комітету (протокол № 20_868_т від « 24» липня 2020 року), зі змінами, внесеними відповідно до протоколу №20 868-т-зм-І від 27.08.2020 p., що розміщена на офіційному сайті https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2020-07-28-001129-a, Бенефіціар: ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», а Принципал зобов`язався відшкодувати Банку всі виплати, здійснені останнім за Гарантією (якщо такі були здійснені Банком за свій рахунок), відшкодувати Банку всі витрати, понесені ним при виконанні зобов`язань за Гарантією, а також сплатити Банку комісію за надання Гарантії, за внесення змін до тексту гарантії та/або цього Договору, комісію за здійснення платежу за Гарантією в розмірі і порядку, обумовлених цим Договором. Надання Гарантії в рамках цього Договору здійснюється за письмовою заявою Принципала, оформленої у задовольняючому Банк вигляді згідно вимог діючого законодавства України, у тому числі, але не виключно - вимог Національного банку України. (т.1 а.с.12-13)

Відповідно до п.2 Договору сума Гарантії, що буде надана Банком у межах цього Договору становить UAH 360 000,00 гривень, код валюти - 980. Термін дії цього Договору та Банківської гарантії, що буде видана Банком по 19 лютого 2021 року включно.

Згідно з п.3. Договору за надання Гарантії за цим Договором Банк нараховує, а Принципал сплачує Банку разову комісію в розмірі 6 480,00 гривень, не пізніше дня надання такої гарантії.

Пунктом 5 Договору визначено, що якщо на вимогу Бенефіціара Банк сплатив кошти за гарантією, Принципал зобов`язаний протягом наступного робочого дня за днем сплати Банком коштів на вимогу Бенефіціара, повністю відшкодувати Банку такі виплати та усі пов`язані з цим витрати Банку на підставі регресної вимоги Банку до Принципала, в тому числі комісії, пов`язані з відправкою повідомлень засобами телекомунікаційного зв`язку, комісії авізуючого банка та банка Бенефіціара, а також комісії пов`язані з переказом платежів за Гарантією в строк та в порядку визначеними відповідною вимогою. Якщо Принципал не відшкодує Банку сплачені ним кошти, на підставі вимоги Бенефіціара, за гарантією протягом наступного робочого дня, то Банк суму такої заборгованості починаючи з наступного дня обліковує як кредит наданий Принципалу на наступних умовах:

5.1. До повного погашення суми заборгованості (кредиту) Принципал сплачує Банку проценти в розмірі 30% річних від суми заборгованості, у валюті гарантії (заборгованості).

5.2. Строк користування Принципалом грошовими коштами (кредитом), що були сплачені Банком на користь Бенефіціара відповідно до умов Гарантії, не може перевищувати 90 календарних днів, якщо інший строк не буде визначено рішенням Банку (Кредитного комітету/Правління/Наглядової ради).

Якщо останній день повернення Бенефіціаром гарантові грошових коштів (кредиту), що були сплачені Банком на користь Принципала, припадає на вихідний або святковий (неробочий) день, то повернення коштів здійснюється Принципалом на наступний банківський (робочий) день, що слідує за вихідним або святковим (неробочим) днем.

5.3. Проценти за користування грошовими коштами сплаченими Банком за Гарантією (кредитом) нараховуються у валюті Гарантії не рідше одного разу на місяць та/або в останній робочий день місяця за період з дати перерахування (сплати) Банком грошових коштів Бенефіціару за гарантією по останній календарний день поточного місяця та надалі за період з першого числа поточного місяця по останній календарний день поточного місяця, а також в день остаточного повернення/відшкодування Принципалом Банку у повному обсязі всіх грошових коштів сплаченим Банком за Гарантією. Проценти за користування грошовими коштами сплаченими Банком за Гарантією (кредитом) нараховуються методом «факт/факт)).

5.4. Нараховані Банком проценти за користування грошовими коштами сплаченими Банком за Гарантією (кредитом) відповідно до умов цього Договору, Принципал зобов`язаний сплачувати на рахунок, який зазначається у відповідному письмовому повідомленні Банку, щомісяця, не пізніше 05 числа місяця (включно), наступного за місяцем нарахування. Якщо день сплати Принципалом процентів припадає на вихідний або святковий (неробочий) день, сплата процентів здійснюється Принципалом на наступний банківський (робочий) день.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401 від 07.09.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА СТОЛИЦЯ» перерахувало на рахунок Позивача грошові кошти у розмірі 6480 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №152 від 07.09.2020 року із зазначенням призначення платежу: «сплата комісії за надання гарантії згідно договору №201283-ГР-2401». (т.1 а.с.17)

07.09.2020 року Акціонерним товариством «БАНК СІЧ» видано Банківську гарантію №203470-ГР-2511. (т.1 а.с.16)

Акціонерним товариством «Укргазбанк» направлено на адресу Позивача лист №130/35677/2020 від 24.11.2020 р. разом з письмовою вимогою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» №ТОВВИХ-20-13131 від 23.11.2020 року про сплату грошових коштів у розмірі 360000 грн. 00 коп. за Банківською гарантією №203470-ГР-2511 від 07.09.2020 року у зв`язку з непідписанням переможцем торгів - Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА СТОЛИЦЯ» договору про закупівлю, яка була отримана Позивачем за вх. №1546 від 26.11.2020 р. (т.1 а.с.18-21)

Акціонерним товариством «БАНК СІЧ» було перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» грошові кошти у розмірі 360 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №27106 від 03.12.2020 року із зазначенням призначення платежу: «кошти за банк.гарантією №203570-ГР-2511 від 07.09.2020 зг.вимоги за вих. №ТОВВИХ-20-13131 від 23.11.2020, принципал: ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА СТОЛИЦЯ». (т.1 а.с.22)

Заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог №1546/11-1 від 30.06.2021 року Акціонерне товариство «БАНК СІЧ» повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА СТОЛИЦЯ», що враховуючи те, що за Договором про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401 від 07.09.2020 року Товариство є боржником, a AT «БАНК СІЧ» є кредитором по відношенню до Товариства із кредиторськими вимогами у розмірі 420338,19, а за Договором про надання банківської гарантії №203570-ГР-3424 від 27.11.2020 року AT «БАНК СІЧ» є боржником, а Товариство є кредитором по відношенню до Банка із кредиторськими вимогами у розмірі 30 024,00 гривні 00 копійок, та той факт, що ці вимоги є однорідними, AT «БАНК СІЧ», керуючись ст. ст. 202, 601 ЦК України та ст. 203 ГК України, цією Заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог повідомило Товариство про проведення AT «БАНК СІЧ» в односторонньому порядку зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 30 024,00 грн., при цьому заборгованість Товариства перед AT «БАНК СІЧ», що виникла на підставі Договору про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401 від 07.09.2020 року, зменшується на суму 30 024,00 гривні 00 копійок та станом на 25.06.2021 року становить загалом cумy в розмірі 390 314,19 гривень, а заборгованість AT «БАНК СІЧ» перед Товариством, що виникла на підставі Договору про надання банківської гарантії №203570-ГР-3424 від 27.11.2020 року, є такою, що погашена AT «БАНК СІЧ» у повному обсязі (припиненою у повному обсязі) внаслідок проведення AT «БАНК СІЧ» в односторонньому порядку зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 30 024,00 гривні 00 копійок. Вказана заява надіслана на адресу Відповідача 30.06.2021 року, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 30.06.2021 р., накладної, фіскального чеку, рекомендованого повідомлення про вручення 02.07.2021 р. (т.1 а.с.26-31)

Претензією №1594/11-1 від 05.07.2021 року Позивач вимагав від Відповідача сплатити суму заборгованості за Договором про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401 від 07.09.2020 року у розмірі 426401 грн. 04 коп., що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 05.07.2021 р., накладної, фіскального чеку. (т.1 а.с.32-37)

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що між сторонами не був укладений Договір про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401 від 07.09.2020 року, а банківська гарантія №203470-ГР-2511 була видана не на підставі Договору про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401 від 07.09.2020 року, оскільки мала бути видана банківська гарантія з відповідним номером №201283-ГР-2401.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Статтею 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом. Якщо майново-господарське зобов`язання виникає між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами, зобов`язаною та управненою сторонами зобов`язання є відповідно боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. (стаття 181 Господарського кодексу України)

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (частина друга).

Приписами статей 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначені загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та сформовані загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до змісту статей 6, 627 Цивільного кодексу України свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, Цивільного кодеку України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Згідно з приписами частини третьої статті 184 Господарського кодексу України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що між сторонами не був укладений Договір про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401 від 07.09.2020 року, проте в матеріалах справи наявна копія Договору про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401 від 07.09.2020 року між Акціонерним товариством «БАНК СІЧ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА СТОЛИЦЯ», який містить підписи уповноважених представників сторін та скріплений печатками підприємств. Вказаний договір є Додатком до заяви про приєднання №5.(т.1 а.с.12-13)

У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2021 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА СТОЛИЦЯ» про витребування доказів від 09.09.2021 року по справі №910/13289/21 задоволено. Витребувано від Акціонерного товариства «БАНК СІЧ» оригінал Договору про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401 від 07.09.2020 року, укладеного між Акціонерним товариством «БАНК СІЧ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА СТОЛИЦЯ».

На виконання вимог ухвали суду Позивач зазначив, що AT «БАНК СІЧ» помилково зазначило у своїй позовній заяві про наявність у AT «БАНК СІЧ» оригіналу Договору про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401 від 07.09.2020 року. У зв`язку із ухиленням Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА СТОЛИЦЯ» від надсилання до AT «БАНК СІЧ» двох примірників Договору про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401 від 07.09.2020 року, підписаних уповноваженою особою Відповідача та скріплених печаткою Відповідача, та проведення AT «БАНК СІЧ» інвентаризації кредитних справ, за результатами якої AT «БАНК СІЧ» виявив відсутність оригіналів наступних документів: Договір про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401 від 07.09.2020 року, укладений між Банком та Відповідачем; Договір про надання банківської гарантії №203570-ГР-3022 від 29.10.2020 року, укладений між Банком та Відповідачем; Договір поруки №203570-ГР-3022-П від 29.10.2020 року, укладений між Банком та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); Договір про надання банківської гарантії №203570-ГР-3424 від 27.11.2020 року, укладений між Банком та Відповідачем.

AT «БАНК СІЧ» своїм листом від 22.01.2021 року за №122/07-3/1 звернулося до Відповідача із проханням в найкоротший строк прибути до AT «БАНК СІЧ» за адресою: місто Київ, вул. Володимирська, буд. 63 для належного оформлення зазначених документів. Відповідач проігнорував це прохання AT «БАНК СІЧ» та для належного оформлення вищезазначених документів до AT «БАНК СІЧ» за адресою: місто Київ, вул. Володимирська, буд. 63, не прибув. Більш того, жодної відповіді на вимоги чи претензію AT «БАНК» щодо сплати 360000,00 гривень Відповідач не надав. Також грошові кошти у сумі 360 000,00 гривень, які AT «БАНК СІЧ» сплатив за безумовною банківською гарантією №203570-ГР-2511 від 07 вересня 2020 року на користь третьої особи - ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» у зв`язку із непідписанням Відповідачем, як переможцем процедури торгів (тендеру) із третьою особою договору про закупівлю, не сплатив.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно зі ст. ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України (частина восьма статті 181 Господарського кодексу України).

З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону та залежно від встановлених обставин вирішити питання щодо наслідків його часткового чи повного виконання сторонами.

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, на виконання умов Договору про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401 від 07.09.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА СТОЛИЦЯ» перерахувало на рахунок Позивача грошові кошти у розмірі 6 480 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №152 від 07.09.2020 року із зазначенням призначення платежу: «сплата комісії за надання гарантії згідно договору №201283-ГР-2401». (т.1 а.с.17)

Суд першої інстанції вірно зазначив, що Відповідачем була використана банківська гарантія №203470-ГР-2511 від 07.09.2020 року, про що свідчить письмова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» №ТОВВИХ-20-13131 від 23.11.2020 року, адресована Позивачу, про сплату грошових коштів у розмірі 360000 грн. 00 коп. за Банківською гарантією №203470-ГР-2511 від 07.09.2020 року у зв`язку з непідписанням переможцем торгів - Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА СТОЛИЦЯ» договору про закупівлю, яка була отримана Позивачем за вх. №1546 від 26.11.2020 р. (т.1 а.с.18-21)

Довод скаржника про те, що під час прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції не досліджено обставини, що мають значення для справи, а саме чи відповідає сума, сплачена позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - Бенефіціар/Замовник), умовам банківської гарантії Ж203570-ГР- 2511, суд апеляційної інстанції відхиляє, як належним чином не обґрунтований у відповідності до вимог ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА СТОЛИЦЯ» були вчинені конклюдентні дії відповідно до вказаних у пропозиції умов договору у вигляді сплати комісії за надання гарантії у розмірі 6480 грн. 00 коп. та подання банківської гарантії Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», що свідчать про бажання укласти договір та прийняття пропозиції укласти Договір про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401 від 07.09.2020 року з Акціонерним товариством «БАНК СІЧ» на визначених умовах.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції відхиляє твердження скаржника про те, що суд першої інстанції не врахував положення ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України та під час прийняття оскаржуваного рішення взяв до уваги копію договору про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401 від 07.09.2020, що не є доказом обставин, на які посилається позивач у позовній заяві, з огляду на наступне.

Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що фактично відбулося укладання між позивачем (АТ «БАНК СІЧ») та відповідачем (Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНА СТОЛИЦЯ") Договору про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401 від 07.09.2020, внаслідок виконання позивачем та відповідачем наступних дій:

- надсилання відповідачем за допомогою електронної пошти позивачу листа, в якому містилась заява із проханням надати банківську гарантію на суму 360 000,00 гривень для участі в процедурі закупівлі (тендері) - відкритих торгах UA-2020-07-28- 001129-а;

- надсилання позивачем за допомогою електронної пошти відповідачу листа, в якому були зазначені реквізити для сплати комісії за надання гарантії в розмірі 6 480,00 гривень та в якому Відповідачу також були надіслані для підписання Відповідачем проекти Договору про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401 від 07.09.2020 року та заяви про приєднання #5 від 07.09.2020 року;

- сплата 07.09.2020 відповідачем на користь позивача комісії за видачу банківської гарантії у розмірі 6 480,00 гривень, і як вбачається із копії платіжного доручення №152 від 07.09.2021 відповідач здійснив на користь позивача перерахування грошових коштів у розмірі 6 480,00 гривень із наступним призначенням платежу «Сплата комісії за надання гарантії згідно договору №201283-ГР-2401, без ПДВ»;

- надсилання відповідачем за допомогою електронної пошти позивачу листа, у якому містились підписані з боку відповідача (із проставлянням печатки на підпису уповноваженої особи Відповідача) та відсканована заява про надання гарантії №15, Договір про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401 від 07.09.2020 року та заява про приєднання #5 від 07.09.2020;

- наданням АТ «БАНК СІЧ» (позивачем) відповідачу (Товариству з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНА СТОЛИЦЯ") безумовної банківської гарантії №203570- ГР-2511 від 07.09.2020 для участі в процедурі закупівлі (тендері) - відкритих торгах UA-2020-07-28-001129-а, при цьому надання Відповідачу безумовної банківської гарантії №203570-ГР-2511 від 07.09.2020 виконувалося АТ «БАНК СІЧ» шляхом надсилання за допомогою електронної пошти відповідачу листа, в якому містилась електронна банківська гарантія №203570-ГР-2511 від 07.09.2020

- наступним використанням відповідачем безумовної банківської гарантії №203570- ГР-2511 від 07 вересня 2020 року, що була видана АТ «БАНК СІЧ» на підставі Договору про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401 від 07.09.2020 року, для участі в процедурі закупівлі (тендері) - відкритих торгах UA-2020-07-28-001129-а, по предмету закупівлі «Фарби (Фарби в асортименті)», організованому Бенефіціаром: ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», код за ЄДРПОУ: 42795490.

З огляду на встановлені обставини, на засадах змагальності порядок розподілу між сторонами обов`язків щодо доказування у межах здійснення судочинства у господарських судах, а також подання позивачем більш вірогідних доказів на підтвердження своїх вимог, ніж відповідачем на підтвердження своїх заперечень, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що між Акціонерним товариством «БАНК СІЧ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА СТОЛИЦЯ» було укладено Договір про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401 від 07.09.2020 року.

Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що на копії Договору про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401 від 07.09.2020 року, яка долучена до матеріалів позовної заяви, міститься печатка Відповідача.

Відповідно до пункту 64 Постанови Кабінету Міністрів України №1893 від 27.11.1998 «Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію», яка є обов`язковою для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство.

Згідно з пунктом 65 вказаної постанови, особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій.

Виходячи з вищезазначеного, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки. Таким чином, Відповідач, як суб`єкт підприємницької діяльності, несе повну відповідальність за законність використання його печатки.

Суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження втрати зазначених штампів, їх підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі Відповідача.

Згідно з ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначає, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершує створення електронного документа.

Роздруківка електронної переписки не можуть вважатись електронними документами (копіями електронних документів) в розумінні частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 904/2882/18, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, від 28.12.2019 у справі № 922/788/19).

Суд першої інстанції вірно ухвалив і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, надані позивачем електронні документи не скріплені електронним цифровим підписом, а тому суд не приймає їх до уваги при розгляді даної справи. Крім того, з електронного листа від 04.09.2020 року взагалі незрозуміло, що було надіслано.

Судом апеляційної інстанції розглянуті та відхилені заперечення відповідача в частині того, що банківська гарантія №203470-ГР-2511 була видана не на підставі Договору про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401 від 07.09.2020 року, оскільки мала бути видана банківська гарантія з відповідним номером №201283-ГР-2401, з огляду на те, що жодним нормативно - правовим актом не визначено вимог щодо співпадіння номеру договору про надання банківської гарантії та самої банківської гарантії, а відповідачем в свою чергу не зазначено такого нормативно - правового акту.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що 07.09.2020 року між Акціонерним товариством «БАНК СІЧ» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА СТОЛИЦЯ» (Принципал) було укладено Договір про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401. При цьому, відповідно до частини шостої статті 91 Господарського процесуального кодексу України оригінал письмового доказу не поданий, проте відповідач у даній справі не ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, а тому суд приймає до уваги копію письмового доказу, поданого позивачем.

Згідно із статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.

Згідно зі статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано (частини 1, 2, 3, 4 статті 563 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Отже, у відносинах за гарантією беруть участь три суб`єкти - гарант, беніфеціар та принципал. Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання принципалом його обов`язку перед беніфеціаром.

Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов`язок гаранта сплатити кредитору-беніфеціару грошову суму відповідно до умов гарантій у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією. Тобто, гарантія створює зобов`язання тільки для гаранта.

Виходячи з Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639, видачі гарантії передує укладення договору між гарантом та боржником про надання фінансових послуг з видачі гарантії. Вказаний договір виступає зв`язуючим ланцюгом між основним договором принципала і беніфеціара, оскільки у договорі про видачу гарантії вказується, що гарантія видається на прохання принципала у зв`язку з його обов`язком перед беніфеціаром за основним договором, та гарантією, видача якої є основним обов`язком гаранта за цим договором.

Відповідно до розділу І Положення гарантійний лист - це гарантія, що оформлена належним чином на паперовому носії. Гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов`язань у повному обсязі або їх частину в разі пред`явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від основного зобов`язання принципала (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на таке зобов`язання безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Листами №2608/145-1 від 01.12.2020 р, №2644/145-1 від 07.12.2020 р., №207/07-3/1 від 02.02.2021 р. Позивач вимагав від Відповідача перерахувати грошові кошти у розмірі 360000 грн. 00 коп. (т.1 а.с.23-25) Проте, оскільки матеріали справи не містять доказів надсилання вказаних листів на адресу Відповідача й їх отримання останнім, суд апеляційної інстанції не приймає їх до уваги.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведені умови Договору про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401 від 07.09.2020 року, обов`язок Відповідача по відшкодуванню виплаченою Банком Бенефіціару суми гарантії у розмірі 360 000 грн. 00 коп. в порядку регресу на момент розгляду даної справи настав.

Суд першої інстанції вірно зазначив і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Акціонерному товариству «БАНК СІЧ» в розмірі 360 000 грн. 00 коп.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив відшкодування виплаченої Банком Бенефіціару суми гарантії в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 360 000 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі

Твердження скаржника про те, що судом першої інстанції не досліджено наявність чи відсутність обставин, правовими наслідками яких є виникнення зобов`язань Позивача щодо виплати суми Беніфіціару за банківською гарантією №203570-ГР-2511, та відповідно виникнення права Позивача на регрес до скаржника, суд апеляційної інстанції відхиляє, з огляду на наступне.

Суд апеляційної інстанції вказує, що відповідач не посилався на порушення Бенефіціаром вимог Закону України «Про публічні закупівлі» чи порядку проведення відкритих торгів, а також на факт не укладення між відповідачем та Бенефіціаром договору про закупівлю саме з вини Бенефіціара, і саме тому ці обставини не досліджувалися судом першої інстанції.

Крім того, відповідачем не надано до суду першої інстанції належних та допустимих доказів, які підтверджують факт спонукання відповідачем Бенефіціара до укладення договору про закупівлі, якщо таке спонукання відбувалося в дійсності, а жодного документу, який підтверджує факт спонукання відповідачем Бенефіціара до укладення договору про закупівлю, відповідач не надсилав позивачу.

По-третє, статтею 560 Цивільного кодексу України визначено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Таким чином, приписами чинного законодавства встановлено для позивача, як гаранта, обов`язок сплатити Бенефіціару кошти за наданою банківською гарантією без отримання будь-якої згоди чи схвалення Відповідача на здійснення такої виплати, від Бенефіціара вимагається лише надіслати позивачу письмову вимогу, в якій зазначити у чому полягає порушення боржником (Відповідачем) основного зобов`язання та надати документи, вказані в гарантії, що було зроблено Бенефіціаром, який надіслав позивачу Вимогу №ТОВВИХ-20-13131 від 23.11.2020 року.

Крім того, оскільки Бенефіціар не був залучений до участі в цій справі, обставини на які посилається відповідач щодо порушення Бенефіціаром вимог Закону України «Про публічні закупівлі» чи порядку проведення відкритих торгів, не можуть бути перевірені судом апеляційної інстанції за відсутності такого учасника, а будь-яких належних та допустимих доказів, які підтверджують факт ухилення саме Бенефіціаром від укладення з відповідачем договору про закупівлю, відповідачем не було надано до суду першої інстанції, як і не надано суду апеляційної інстанції.

Таким чином, твердження відповідача про не дослідження судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для справи, є безпідставним та необґрунтованим.

Крім того, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА СТОЛИЦЯ» проценти за користування кредитом у розмірі 43 925 грн. 14 коп.

Пунктом 5 Договору визначено, що якщо Принципал не відшкодує Банку сплачені ним кошти, на підставі вимоги Бенефіціара, за гарантією протягом наступного робочого дня, то Банк суму такої заборгованості починаючи з наступного дня обліковує як кредит наданий Принципалу на наступних умовах:

Судом першої інстанції вірно встановлено і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що відповідач в порушення умов Договору про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401 від 07.09.2020 року не здійснив відшкодування виплаченої Банком Бенефіціару суми гарантії в повному обсязі, а тому Банк відповідно до п.5 Договору почав обліковувати суму заборгованості в розмірі 360 000 грн. 00 коп., як кредит наданий Принципалу, та здійснив нарахування відсотків за користування кредитом.

Частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

За своєю правовою природою припинення зобов`язання зарахуванням зустрічної вимоги - це одностороння угода, яка оформлюється заявою однієї з сторін, і якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі статті 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду. Тобто, зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов`язанні, не пов`язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною.

Згідно ч.ч.1,2 ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, установлених договором або законом.

Доводи скаржника про те, у матеріалах справи відсутні докази, на підставі яких суд міг дійти висновку, що положення договору про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401 від 07.09.2020 р. поширюються на правовідносини, що виникли з банківської гарантії №203570-ГР-2511, зокрема на зобов`язання скаржника зі сплати процентів за користування коштами, сплаченими Позивачем на вимогу Беніфіціара за банківською гарантією №203570-ГР-2511, суд апеляційної інстанції відхиляє, з огляду на наступне.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Заяви про надання гарантії №15 Відповідачем була надана Позивачу Заява про приєднання #5 від 07.09.2020, та якою підтверджується, що «Підписанням цієї Заяви Клієнт (Відповідач) приєднується до Правил обслуговування суб`єктів господарювання в AT «БАНК СІЧ» в частині надання банківських гарантій в межах Договору про надання банківської гарантії №201283-ГР- 2401 від « 07» вересня 2020 року.

Крім того, протягом періоду з 22.04.2020 по 27.11.2020 між Позивачем та Відповідачем було укладено 22 договори про надання банківських гарантій та видано 22 банківські гарантії, що підтверджується довідкою позивача від 15.09.2021 за №2407/07-1/1, а отже відповідачу було достеменно було відомо, що у випадку сплати позивачем коштів на користь Бенефіціара за наданою банківською гарантією №203570-ГР-2511 у розмірі 360 000,00 грн. та у випадку невідшкодування (несплати) відповідачем AT «БАНК СІЧ» цих коштів, ці грошові кошти, що були сплачені банком на користь Бенефіціара, відповідно до Правил обслуговування суб`єктів господарювання в AT «БАНК СІЧ», до яких відповідач приєднався шляхом підписання 07.09.2020, Заяви про приєднання #5, будуть обліковуватися Банком, як наданий відповідачу (Принципалу) кредит.

Листами №2608/145-1 від 01.12.2020, №2644/145-1 від 07.12.2020, №207/07-3/1 від 02.02.2021 позивач вимагав від Відповідача перерахувати грошові кошти у розмірі 360 00, 00 грн.

Окрім цього, у Заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог №1546/11-1 від 30.06.2021 АТ «БАНК СІЧ» повідомив відповідачу, що 03.12.2020 на підставі отриманої 26.11.2020 року від Бенефіціара належним чином оформленої вимоги №ТОВВИХ- 20-13131 від 23.11.2020 року про сплату грошових коштів в сумі 360 000,00 (триста шістдесят тисяч) гривень 00 копійок за Банківською гарантією-1, АТ «БАНК СІЧ» сплатив кошти Бенефіціару - ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (код за ЄДРПОУ 42795490) в сумі 360 000,00 (триста шістдесят тисяч) гривень 00 копійок. Ця заява надіслана на адресу Відповідача 30.06.2021, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 30.06.2021 накладної, фіскального чеку, рекомендованого повідомлення про вручення від 02.07.2021.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що у Претензії АТ «БАНК СІЧ» від 05.07.2021 №1594/11-1 про сплату заборгованості за Договором про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401 від 07.09.2020, пені за порушення зобов`язань та штрафів, АТ «БАНК СІЧ» повідомив відповідачу, що 03.12.2020 року на підставі отриманої 26.11.2020 від Бенефіціара належним чином оформленої вимоги №ТОВВИХ-20-13131 від 23.11.2020 про сплату грошових коштів в сумі 360 000,00 гривень 00 копійок за Банківською гарантією-1, АТ «БАНК СІЧ» сплатив кошти Бенефіціару - ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (код за ЄДРПОУ 42795490) в сумі 360 000,00 (триста шістдесят тисяч) гривень 00 копійок та вимагав від відповідача сплатити суму заборгованості за Договором про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401 від 07.09.2020 у розмірі 426 401 грн. 04 коп., ця Претензія надіслана на адресу відповідача 05.07.2021, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 05.07.2021, накладної, фіскального чеку.

Проте, як Заяву АТ «БАНК СІЧ» про зарахування зустрічних однорідних вимог №1546/11- 1 від 30.06.2021, так і Претензію АТ «БАНК СІЧ» від 05.07.2021 №1594/11-1 про сплату заборгованості за Договором про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401 від 07.09.2020, пені за порушення зобов`язань та штрафів, відповідач отримав, оскільки ці документи не поверталися до АТ «БАНК СІЧ», як до відправника, а отже представник відповідач знав про факти пред`явлення вимоги Бенефіціаром до позивача та виплати позивачем коштів за банківською гарантією №203570-ГР-2511 до подання позивачем відповідного позову до суду першої інстанції про стягнення заборгованості.

Відповідно, враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції відхиляє довод скаржника про те, що позивачем не надані докази належного повідомлення скаржника про здійснення виплати Бенефіціару за банківською гарантією №203570-ГР-25П, а саме докази направлення та отримання відповідачем вимог, на які посилається позивач, оскільки відповідач повідомлявся належним чином.

У статті 601 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Недопустимість зарахування зустрічних вимог визначено у статті 602 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої не допускається зарахування зустрічних вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов`язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов`язані з виконанням.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

З постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018р. у справі №914/3217/16, та постанов Верховного Суду від 16.04.2019р. у справі №911/483/18, від 01.10.2019р. у справі №910/12968/17, від 28.01.2020р. у справі №910/12738/18, згідно з якими вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути: зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Крім цього, між сторонами не повинно бути спору відносно характеру зобов`язання, його змісту та умов виконання, а наслідком здійснення такого правочину, як зарахування зустрічних однорідних вимог, є припинення як обов`язку заявника перед адресатом, так і обов`язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.

Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством; за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми), відповідну заяву про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов`язань сторін у такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

У постановах від 28.02.2018 у справі №910/4312/17, від 04.07.2018 у справі №910/16430/16, від 05.07.2018 у справі №914/3013/16, від 19.07.2018 у справі №910/14503/16, від 26.09.2018 у справі №910/20105/17, від 04.04.2019 у справі №918/329/18 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначає, що відповідно до статті 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином. Зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявила одна із сторін у зобов`язанні, здійснюється в силу положень статті 601 ЦК України та не пов`язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. Якщо інша сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА СТОЛИЦЯ» щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви Акціонерного товариства «БАНК СІЧ» №1546/11-1 від 30.06.2021 року, а тому суд першої інстанції до уваги заяву Акціонерного товариства «БАНК СІЧ» про зарахування зустрічних однорідних вимог №1546/11-1 від 30.06.2021 року при розгляді даної справи і з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за Договором про надання банківської гарантії №201283-ГР-2401 від 07.09.2020 року перед Позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА СТОЛИЦЯ» утворилась заборгованість за відсотками у розмірі 43 925 грн. 14 коп., що підтверджується детальним розрахунком заборгованості станом на 10.08.2021 року, наданим Позивачем, та випискою по рахунку Позивача. (т.1 а.с.38-106)

Проте, суд першої інстанції вірно встановив, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості за відсотками Акціонерному товариству «БАНК СІЧ» в розмірі 43 925 грн. 14 коп.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив сплату заборгованості за відсотками в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 43 925 грн. 14 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким задоволено у повному обсязі позовні вимоги, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНА СТОЛИЦЯ" на користь Акціонерного товариства "БАНК СІЧ" заборгованість у розмірі 360 000 (триста шістдесят тисяч) грн.00 коп., проценти за користування кредитом у розмірі 43 925 (сорок три тисячі дев`ятсот двадцять п`ять) грн. 14 (чотирнадцять) коп., судовий збір у розмірі 6 058 (шість тисяч п`ятдесят вісім) грн. 88 (вісімдесят вісім) коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 400 (тринадцять тисяч чотириста) грн. 00 коп.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про часткове задоволення позовних вимог.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 у справі 910/13289/21 за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНА СТОЛИЦЯ" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 у справі № 910/13289/21 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 у справі № 910/13289/21- залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНА СТОЛИЦЯ".

4. Матеріали справи № 910/13289/21повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 02.08.2022.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.В. Тищенко

І.М. Скрипка


Дата ухвалення рішення	26.07.2022
Оприлюднено	05.08.2022

Станік С.Р.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 26.07.2022 по справі 910/13289/21ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —910/13289/21

Постанова від 26.07.2022

Постанова
від 26.07.2022 по справі 910/13289/21
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД