Рішення

від 25.07.2022 по справі 902/445/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" липня 2022 р. Cправа № 902/445/22

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Пшегорської О.Я.,

у відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, 21021)

до: Вінницького обласного українського академічного музично-драматичного театру ім. М.К. Садовського (вул. Театральна, 13, м. Вінниця, 21000)

про стягнення 861 629,28 грн заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" подано позов до Вінницького обласного українського академічного музично-драматичного театру ім. М.К. Садовського про стягнення 861 629,28 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договорами закупівлі-продажу теплової енергії №5804 від 24.12.2020 та від 25.01.2022 в частині повної та своєчасної оплати за спожиту теплову енергію у грудні 2021 року - квітні 2022 року, внаслідок чого Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" заявлено до стягнення з Вінницького обласного українського академічного музично-драматичного театру ім. М.К. Садовського 861 629,28 грн за здійснене теплопостачання.

Ухвалою суду від 16.06.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/445/22 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.07.2022.

За результатами слухання справи 12.07.2022 за участю представника позивача та присутніх підготовче засідання відкладено на 26.07.2022, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.

На визначений час та дату у судове засідання повідомлені належним чином представники сторін не з`явилися.

Разом з тим 26.07.2022 через канцелярію суду надійшла заява представника позивача, за змістом якої зазначено, що після подання позовної заяви до суду відповідачем в оплату заборгованості перераховано на рахунок Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" грошові кошти в сумі 250 004,56 грн.

Також через канцелярію суду надійшла заява представника Вінницького обласного українського академічного музично-драматичного театру ім. М.К. Садовського, відповідно до якої відповідач підтверджує здійснену оплату заборгованості в сумі 250 004,56 грн після подання позовної заяви, просить проводити судове засідання 26.07.2022 о 10:30 год. без участі представника відповідача, при цьому визнаючи позовні вимоги в сумі 611 624,72 грн.

Враховуючи, що про визнання позову заявлено під час підготовчого провадження у заяві керівника відповідача Лозовського В.В. № б/н від 26.07.2022, право якого на вчинення відповідної процесуальної дії не обмежено в силу посадового становища, що підтверджується відомостями з ЄДРЮОФОПГФ, таке визнання відповідає фактичним обставинам справи з урахуванням наявних доказів, не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, тому визнання позову підлягає прийняттю господарським судом.

При визнанні відповідачем позову суд враховує такі приписи процесуального законодавства.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 191 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник в повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, судом встановлено таке.

24.12.2020 між Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (Постачальник, позивач) та Вінницьким обласним українським академічним музично-драматичним театром ім. М.К. Садовського (Споживач, відповідач) укладено Договір закупівлі-продажу теплової енергії №5804 (Договір 1), відповідно до предмету якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві товар, зазначений в п. 1.2. Договору, а Споживач - прийняти і оплатити товар, в порядку і строки згідно з цим Договором. Найменування товару - згідно ДК 021:2015 09320000-8 "Пара, гаряча вода та пов`язана продукція" (далі - Товар). Товар за цим Договором постачається Споживачу за допомогою технічних засобів передачі та розподілу теплоносія. Одиницею виміру теплової енергії є 1 Гкал.

Крім теплової енергії Споживач оплачує вартість підживлення (витік хімічно-очищеної води (теплоносія), згідно фактично використаних Споживачем кубічних метрів протягом року (п. 1.4. Договору 1).

Згідно із п. 7.5. Договору 1 остаточні розрахунки за спожиту теплову енергію Споживач проводить до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Договір набуває чинності з 01.01.2021 та діє до 31.12.2021. В частині розрахунків Договір діє до повного їх проведення (п. 12.1. Договору 1).

За закінченням строку дії Договору 1, 25.01.2022 між тими ж сторонами укладено новий Договір №5804 закупівлі-продажу теплової енергії (Договір 2), предмет та порядок розрахунків за яким є ідентичним Договору 1 від 24.12.2020.

Відповідно до п. 12.1 Договору 2 останній набуває чинності з 01.01.2022 та діє до 31.12.2022. В частині розрахунків Договір діє до повного їх проведення.

Додатками №1 до договорів закупівлі-продажу теплової енергії №5804 від 24.12.2020 та від 25.01.2022 "Обсяги постачання теплової енергії" визначено сплату Споживачем за теплову енергію по двоставковому тарифу, що включає плату за спожиту теплову енергію та за приєднане теплове навантаження.

На виконання умов Договору 1 та Договору 2 за період грудня 2021 року - квітня 2022 року позивачем здійснено теплопостачання до об`єкта відповідача (з урахуванням приєднаного навантаження) на загальну суму 1 082 226,56 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи обопільно підписаними та скріпленими печатками сторін актами здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг):

- від 31.12.2021 на суму 235 758,24 грн;

- від 28.02.2022 на суму 299 027,47 грн;

- від 31.01.2022 на суму 274 843,6 грн;

- від 31.03.2022 на суму 191 056,78 грн;

- від 30.04.2022 на суму 81 540,47 грн.

Як стверджує позивач, та підтверджується випискою з журналу нарахувань і оплати Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" за період з грудня 2021 року по травень 2022 року відповідачем сплачено за отриману теплову енергію в сумі 220 597,28 грн.

Несплата відповідачем решти вартості спожитої теплової енергії та приєднаного навантаження за період грудня 2021 року - квітня 2022 року на суму 861629,28 грн слугувала підставою для звернення Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" із відповідним позовом до суду.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Проаналізувавши укладені між позивачем та відповідачем договори закупівлі-продажу теплової енергії, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вони є договорами постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Згідно із ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).

Положеннями ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно сплачувати теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За умовами ч. 6 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показань вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді. Пункт 40 Правил користування тепловою енергією передбачає, що споживач зобов`язаний дотримуватися вимог договору, а саме вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено, що на дату звернення із даним позовом до суду відповідачем, в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором не було здійснено остаточної оплати вартості поставленої теплової енергії та приєднаного навантаження на загальну суму 861 629,28 грн, що також визнається відповідачем за фактом часткової сплати заборгованості в сумі 250 004,56 грн та визнанням існування боргу в сумі 611 624,72 грн.

Разом з тим після звернення із позовом до суду відповідачем здійснено оплату основного боргу за спірний період в сумі 250 004,56 грн, що визнається сторонами, відтак в силу приписів ч.1 ст. 75 ГПК України не підлягає доказуванню.

Окрім того, суд враховує позицію, викладену у постанові КГС ВС від 08.06.2022 у справі №913/618/21, що доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір між позивачем і відповідачем.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

У п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (яка хоча і стосується попередньої редакції ГПК України та наразі є чинною) роз`яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що закриття провадження у справі можливе в разі, коли предмет спору існував на момент подання позову та припинив своє існування після його пред`явлення, тобто в процесі розгляду справи.

Отже, в частині стягнення основного боргу в сумі 250 004,56 грн провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. При цьому несплаченим на дату прийняття рішення залишається основний борг в розмірі 611 624,72 грн, тому позов у цій частині підлягає до задоволення у вказаній сумі.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (ч.1 ст. 75 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує з умов укладених між сторонами договорів, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.

Зважаючи на наведене вище та на те, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з урахуванням закриття провадження у частині основного боргу та з розподілом витрат на сплату судового збору за правилами ч. 1 ст. 130, ч. 9 ст. 129 ГПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма міститься в частині 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

В даному випадку відповідачем позов визнаний до початку розгляду справи по суті, у зв`язку з чим підготовче провадження закінчене прийняттям даного рішення, тому позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету 50 % сплаченого судового збору відповідно ставки до ціни позову в сумі 6 462,22 грн на підставі ухвали суду.

Разом з тим в силу приписів ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, позаяк спір доведено до суду внаслідок неправильних дій відповідача і часткове погашення основного боргу відбулося вже після подання позову, то в решті витрати на сплату судового збору в сумі 6 462,22 грн покладаються на Вінницький обласний український академічний музично-драматичний театр ім. М.К. Садовського відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74 - 79, 86, 91, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі № 902/445/22 в частині стягнення з відповідача 250 004,56 грн основного боргу у зв`язку з відсутністю предмету спору.

3. Стягнути з Вінницького обласного українського академічного музично-драматичного театру ім. М.К. Садовського (вул. Театральна, 13, м. Вінниця, 21000; код ЄДРПОУ 02224761) на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, 21021; код ЄДРПОУ 33126849) 611 624,72 грн - основного боргу та 6 462,22 грн - витрат на сплату судового збору.

4. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - office@vmte.vn.ua; відповідача - vinnica.myzdramteatr@ukr.net.

Повне рішення складено 04.08.2022.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, 21021;

3 - відповідачу - вул. Театральна, 13, м. Вінниця, 21000.