Рішення

від 27.07.2022 по справі 910/21961/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.07.2022Справа № 910/21961/21

Суддя Н.Плотницька, розглянувши справу

за позовомЗаступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва (вулиця Лесі Українки, будинок 27/2, місто Київ, 01601) в інтересах держави в особі Київської міської ради (вулиця Хрещатик, будинок 36, місто Київ, 01044)доТовариства з обмеженою відповідальністю "Буд Девелопмент Груп" (вулиця Воскресенська, будинок 14, місто Київ, 02125) Приватного підприємства "Ремонтник-Юг" (вулиця Урожайна, будинок 1, село Шевченкове, Вітовський район, Миколаївська область, 57263)проскасування державної реєстрації права власності та витребування земельної ділянкиПредставники: від прокурора: від позивача:Винник О.О. Смалюк Т.В. Поліщук М.В. - представник за довіреністювід відповідача-1: не з`явились від відповідача-2:не з`явились Встановив:

30.12.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Девелопмент Груп" та Приватного підприємства "Ремонтник-Юг" про скасування державної реєстрації права власності та витребування земельної ділянки, відповідно до якої позивач просить суд:

- скасувати рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 27.05.2021, індексний номер: 58399985 та здійсненої на його підставі у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Приватним підприємством "Ремонтник-Юг" на земельну ділянку загальною площею 0,8343 га (кадастровий номер 8000000000:82:085:0002) по вул. Саперно-Слобідська, 37 В у Голосіївському районі м. Києва;

- витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Девелопмент Груп" на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку загальною площею 0,8343 га (кадастровий номер 8000000000:82:085:0002) по вул. Саперно-Слобідська, 37 В у Голосіївському районі м. Києва.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що державний акт серії ЯЕ № 966561 на земельну ділянку загальною площею 0,8343 га (кадастровий номер 8000000000:82:085:0002) по вул. Саперно-Слобідська, 37 В у Голосіївському районі м. Києва Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) не реєструвався та не видавався, Київська міська рада не приймала рішення щодо передачі вказаної земельної ділянки у приватну власність, відтак, відповідачі не набули права власності на спірну земельну ділянку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2022 відкрито провадження у справі № 910/21961/21, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.02.2022.

Ухвалою від 07.02.2022, в порядку статей 120-121 Господарського суду міста Києва, сторін повідомлено про оголошення перерви до 03.03.2022.

09.02.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від прокуратури надійшов лист.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб, який продовжувався двічі на той самий строк Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 та № 259/2022 від 18.04.2022.

Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 "Про продовження дії воєнного стану в Україні" строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.

Підготовче засідання, призначене на 03.03.2022 не відбулось у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та активними бойовими діями у Київській області та місті Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2022 підготовче призначено на 30.06.2022.

У підготовчому засіданні 30.06.2022 суд протокольною ухвалою постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 28.07.2022.

У судове засідання 28.07.2022 з`явилися представники прокуратури та позивача та надали пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримали заявлені позовні вимоги та просять суд їх задовольнити.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та даті судового засідання були повідомлені належним чином.

Станом на 28.07.2022 відповідачами вимоги ухвали суду від 06.01.2022, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано, хоча ухвалу про відкриття провадження у справі надсилалась на адреси відповідачів, зазначені в позовній заяві та які співпадають з місцезнаходженням відповідачів за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

22.07.2022 на адресу Господарського суду міста Києва повернулося поштове відправлення за № 01054 92510838, яким на адресу відповідача-1, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (04071, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 9), було направлено ухвалу від 30.06.2022, із зазначенням причини повернення: адресат відсутній за вказаною адресою, дата довідки ф.20: 19.07.2022.

Також, 26.07.2022 на адресу Господарського суду міста Києва повернулося поштове відправлення за № 01054 92510820, яким на адресу відповідача-2, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (02125, місто Київ, вулиця Воскресенська, будинок 14), було направлено ухвалу від 30.06.2022, із зазначенням причини повернення: адресат відсутній за вказаною адресою, дата довідки ф.20: 21.07.2022.

Відповідно до частин 2, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 30.06.2022 вручена відповідачам 19.07.2021 та 21.07.2021 відповідно.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Буд Девелопмент Груп" та Приватне підприємство "Ремонтник-Юг" не скористалися наданими їм процесуальними правами, зокрема, відповідачами не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 28.07.2022 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області у справі № 2-807/2007 від 15 серпня 2007 року задоволений позов Приватного підприємства "Ремонтник-Юг" до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору міни та визнання права власності на майно, отримане за договором міни, постановлено:

- визнати договір міни від 05 серпня 2007 року, укладений між Приватним підприємством "Ремонтник-Юг" та ОСОБА_1 дійсним;

- визнати право власності на земельну ділянку загальною площею 1,6967, кадастровий номер 3221881600:31:084:1048, державний акт серії ЯД № 705 973 га, від 25 січня 2007 року, що розташована на території Вищедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області за Приватним підприємством "Ремонтник-Юг";

- визнати право власності на земельну ділянку загальною площею 2,0191, кадастровий номер 3221881400:30:001:0198, державний акт серії ЯД № 705974, га від 25 січня 2007 року, що розташована на території Воропаївської сільської ради Вишгородського району Київської області за Приватним підприємством "Ремонтник-Юг";

- визнати право власності на комплекс будівель сільськогосподарського призначення, що розташований в селі Дмитровка Очаківського району Миколаївської області на території бригади № 1, що складається з наступного: зерносклад, будинок механізатора, за ОСОБА_1 .

Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області мотивовано тим, що ОСОБА_1 навмисно ухиляється від нотаріального посвідчення укладеного сторонами договору міни нерухомого майна від 05 січня 2007 року, посилаючись на відсутність державних актів на право власності на земельні ділянки, що є предметом договору міни і належать відповідачу на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок, що були нотаріально посвідчені 09 серпня 2006 року нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Голуб Л.А. за № 8358 серії ВЕВ 093746 та № 8359 серії ВЕВ 093745. Однак, ОСОБА_1 отримані державні акти: про право власності на землю серії ЯД № 705974, площею 2, 0191 га від 25 січня 2007 року, серії ЯД № 705973, площею 1, 6967 га від 25 січня 2007 року. Тому суд дійшов висновку, що відповідач навмисно ухилявся від подальшого нотаріального посвідчення договору міни, і є визначені статтею 220 Цивільного кодексу України підстави для задоволення позову.

09 квітня 2021 року Приватне підприємство "Ремонтник-Юг" звернулося до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі.

Заява мотивована тим, що, відповідно до умов договору міни від 05 січня 2007 року у власність позивача переходить право власності на наступні земельні ділянки: загальною площею 1,6967 га, кадастровий номер 3221881600:31:084:1048, що розташована на території Вищедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області; загальною площею 2,0191 га, кадастровий номер 3221881400:30:001:0198, що розташована на території Воропаївської сільської ради Вишгородського району Київської області; загальною площею 3,6060 га, кадастровий номер 8000000000:75:307:0001, що розташована на території Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації по вулиці Якова Качури, 13-Б у Святошинському районі міста Києва; загальною площею 0,5136 га, кадастровий номер 8000000000:85:316:0030, що розташована на території Подільської районної в місті Києві державної адміністрації по вулиці Набережно-Луговій, 8б у Подільському районі міста Києва; загальною площею 0,2000 га, кадастровий номер 8000000000:82:097:0033, що розташована на території Печерської районної в місті Києві державної адміністрації по бульвару Дружби народів, 30 у Печерському районі міста Києва; загальною площею 0,8343 га, кадастровий номер 8000000000:82:085:0002 що розташована на території Голосіївського району міста Києва по вул. Саперно-Слобідській, 37В .

Однак при ухваленні рішення судом вказано, що у власність Приватного підприємства "Ремонтник-Юг" за вказаним договором міни перейшли лише дві земельні ділянки та не зазначено про набуття позивачем права власності ще на чотири земельні ділянки, що, на думку позивача, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 270 Цивільного процесуального кодексу України є підставою для ухвалення додаткового рішення.

Додатковим рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 квітня 2021 року заяву про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Постановлено резолютивну частину рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 серпня 2007 року у цивільній справі за позовом Приватного підприємства "Ремонтник-Юг" до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору міни та визнання права власності на майно, отримане за договором міни, доповнити абзацом наступного змісту: "Визнати за Приватним підприємством "Ремонтник-Юг" (код ЄДРПОУ 32507928) право власності на земельну ділянку загальною площею 3,6060 га, кадастровий номер 8000000000:75:307:0001, державний акт серії ЯЕ № 794217 від 12 квітня 2007 року, що розташована на території Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, по вулиці Якова Качури, 13-Б у Святошинському районі міста Києва; на земельну ділянку загальною площею 0,5136 га, кадастровий номер 8000000000:85:316:0030, державний акт серії ЯГ № 234891 від 01 лютого 2007 року, що розташована на території Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, по вулиці Набережно-Луговій, 8б у Подільському районі міста Києва; на земельну ділянку загальною площею 0,2000 га, кадастровий номер 8000000000:82:097:0033, державний акт серії ЯЕ № 793838 від 05 лютого 2007 року, що розташована на території Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, по бульвару Дружби народів, 30 у Печерському районі міста Києва; на земельну ділянку загальною площею 0,8343 га, кадастровий номер 8000000000:82:085:0002, державний акт серії ЯЕ № 966561 від 04 квітня 2007 року, що розташована на території Голосіївського району міста Києва по вул. Саперно-Слобідській, 37В".

Додаткове рішення мотивовано тим, що з матеріалів відновленого втраченого судового провадження вбачається, що 05 січня 2007 року між Приватним підприємством "Ремонтник-Юг" та ОСОБА_1 було укладено договір міни, за умовами якого позивач зобов`язувався передати у власність відповідача комплекс будівель сільськогосподарського призначення, що розташований в селі Дмитрівка Очаківського району Миколаївської області на території бригади № 1, а відповідач мав передати у власність позивача шість земельних ділянок, однак в резолютивній частині рішення зазначено лише дві земельні ділянки.

На підставі вищевказаного додаткового рішення від 21.04.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. 27.05.2021 внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та зареєстровано право власності за Приватним підприємством "Ремонтник-Юг" на спірну земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2370187380000).

У подальшому, 11.06.2021 право власності на вказану земельну ділянку на підставі рішень єдиного учасника № 10/06/21 від 1 1.06.2021, №09/06/21 від 11.06.2021 та актів приймання-передачі нерухомого майна №№ 205, 206 від 11.06.2021, перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Девелопмент Груп", про що внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Водночас, за матеріалами цивільної справи № 2-807/2007 встановлено, що для прийняття додаткового рішення Приватним підприємством "Ремонтник-Юг" подано копію договору міни, укладеного з ОСОБА_1 05.01.2007, згідно п.1 якого зазначено, що між сторонами здійснюється обмін майном, у тому числі земельною ділянкою площею 0,8343 га, кадастровий номер 8000000000:82:085:0002, державний акт серії ЯЕ № 966561, що розташована у Голосіївському районі м. Києва по вул. Саперно-Слобідській. 37В.

При цьому, з резолютивної частини додаткового рішення від 21.04.2021 вбачається, що державний акт серії ЯЕ № 966561 виданий 04.04.2007, тобто після підписання договору міни.

Водночас, за інформацією Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 22.06.2021 державний акт з бланком серії ЯЕ № 966561 не видавався,, у міському земельному кадастрі земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:82:085:0002 не обліковуються, жодних рішень щодо передачі спірної земельної ділянки у приватну власність будь яким фізичним чи юридичним особам Київська міська рада не приймала.

Враховуючи вказані обставини, Київською міською прокуратурою в інтересах держави в особі Київської міської ради подано апеляційну скаргу на додаткове рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 21.04.2021.

Постановою Миколаївського апеляційного суду у справі № 2-807/2007 (22-ц/812/1698/21) від 28.09.2021 додаткове рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області у справі № 2-807/2007 від 21 квітня 2021 року скасовано.

Постанова Миколаївського апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні додаткового рішення у порушення вимог статті 89 ЦПК України не надав належної оцінки документам, які подані Приватним підприємством "Ремонтник-Юг", зокрема у пункту 1 договору міни між Приватним підприємством "Ремонтник-Юг"та ОСОБА_1 , укладеному 05 січня 2007 року, зазначено, що між сторонами здійснюється обмін майном, у тому числі земельними ділянками, що знаходяться у м. Києві: площею 3,6060 га, кадастровий номер 8000000000:75:307:0001, державний акт серії ЯЕ № 794217, що розташована на території Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, по вул. Якова Качури, 13-Б у Святошинському районі м. Києва; площею 0,5136 га, кадастровий номер 8000000000:85:316:0030, державний акт серії ЯГ № 234891, що розташована на території Подільської районної в м. Києві державної адміністрації, по вул. Набережно-Луговій, 86 у Подільському районі м. Києва; площею 0,2000 га, кадастровий номер 8000000000:82:097:0033, державний акт серії ЯЕ № 793838, що розташована на території Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, по бульвару Дружби народів у Печерському районі м. Києва; площею 0,8343 га, кадастровий номер 8000000000:82:085:0002, державний акт серії ЯЕ № 966561, що розташована у Голосіївському районі м. Києва по вул. Саперно-Слобідській, 37В. При цьому, з долучених позивачем державних актів на право власності на землю та резолютивної частини додаткового рішення вбачається, що вони видані: державний акт серії ЯЕ № 794217 - 12 квітня 2007 року, державний акт серії ЯГ № 234891 - 01 лютого 2007 року, державний акт серії ЯЕ № 793838 - 05 лютого 2007 року, державний акт серії ЯЕ № 966561 - 04 квітня 2007 року. Таким чином, державні акти видані пізніше ніж укладений договір міни, у зв`язку з чим подані Приватним підприємством "Ремонтник-Юг" документи суперечать один одному та ставлять під сумнів їх достовірність.

Положеннями частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Одним із основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.11.2003 № 01-8/1427 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року в справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 в справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, постанова Миколаївського апеляційного суду у справі № 2-807/2007 (22-ц/812/1698/21) від 28.09.2021, яка набрала законної сили, не може бути поставлена під сумнів, а інші рішення, в тому числі й у даній справі, не можуть їй суперечити.

Враховуючи, що державний акт серії ЯЕ № 966561 на земельну ділянку площею 0,8343 га, кадастровий номер 8000000000:82:085:0002, що розташована у Голосіївському районі м. Києва по вул. Саперно-Слобідській, 37В, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) не реєструвався та не видавався, рішення Київська міська рада щодо передачі вказаної земельної ділянки у приватну власність не приймала, отже а ні Приватне підприємство "Ремонтник-Юг", а ні Товариство з обмеженою відповідальністю "Буд Девелопмент Груп" не набули права власності на вказане майно.

З огляду на те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння поза волею територіальної громади міста Києва, заступник керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з вимогами про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Девелопмент Груп" вказаної земельної ділянки на підставі статті 388 Цивільного кодексу України на користь Київської міської ради, як розпорядника майна територіальної громади м. Києва, яка є дійсним власником майна.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги заступника прокурора підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Згідно з частиною 1 статті 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

За частиною 1 статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" у місті Києві діють представницькі органи місцевого самоврядування - Київська міська рада, районні в місті ради (у разі їх утворення), які є юридичними особами.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування у місті Києві є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності громади міста або знаходяться в її управлінні.

За частиною 1 статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

За змістом статті 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, зокрема, законності, поєднання місцевих і державних інтересів, державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування.

Згідно зі статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Із матеріалів справи вбачається, що про порушення інтересів держави Київська міська рада була обізнана ще з червня 2021 року, оскільки Київська міська прокуратура повідомляла Київраду щодо прийняття незаконного додаткового судового рішення листом від 09.06.2021 за №15/1-607вих21 та щодо внесення апеляційної скарги в інтересах держави в особі Київської міської ради про скасування додаткового рішення Очаківського районного міськрайонного суду Миколаївської області від 21.04.2021 у справі № 2-807/2007 листом від 20.07.2021 за № 15/1 -768вих21.

Крім того, Київською міською прокуратурою та Печерською окружною прокуратурою міста Києва на адресу Київської міської ради скеровано листи № 7585 вих-21 від 04.11.2021, № 15/1-5310-21 від 08.11.2021, № 8457 вих-21 від 29.11.2021 щодо встановлених порушень інтересів держави та необхідності вжиття заходів з метою їх усунення.

Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради за дорученням заступника міського голови - секретаря Київської міської ради листом від 02.12.2021 № 057031-32211 повідомлено, що Київською міською радою рішень щодо передачі спірної земельної ділянки у приватну власність будь-яким фізичним чи юридичним особам не приймалося, отже Приватне підприємство "Ремонтник-Юг" не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на відчуження спірної земельної ділянки, у зв`язку з чим земельна ділянка вибула із комунальної власності поза волею територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, як єдиного розпорядника земель комунальної власності на території міста Києва.

Водночас, Департаментом повідомлено, що Київською міською радою позов до суду про витребування майна, а саме земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:82:085:0002) по вул. Саперно-Слобідська, 37В у Голосіївському районі міста Києва не подавався.

Таким чином, оскільки Київська міська рада, будучи обізнаною про порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, самостійно з позовом про витребування земельної ділянки до суду не звернулась та наміру в подальшому звернутися до суду з вказаним позовом не виявила, то це є достатнім аргументом для підтвердження наявності у Заступника керівника Печерської окружної прокуратури повноважень та підстав для представництва інтересів держави в особі Київської міської ради у спорі в межах справи № 910/21961/21.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За приписами частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом статей 317, 318 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У системі правових норм, що регулюють цивільно-правовий захист права власності, центральне місце займають норми, які передбачають такий речово-правовий спосіб захисту права, як витребування майна із чужого незаконного володіння - віндикація.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина 1 статті 387 Цивільного кодексу України).

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Тобто, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Положення статті 388 Цивільного кодексу України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 6-2233цс16 та підтримана в постанові Верховного Суду від 07 вересня 2021 року у справі № 906/730/18.

Власник з дотриманням вимог статей 387 та 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Тому не є ефективним способом захисту права власника для мети витребування ним його майна з чужого незаконного володіння оспорювання не тільки рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, але й договорів, інших правочинів щодо спірного майна та документів, що посвідчують відповідне право (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 94); постанова Верховного Суду України від 25 червня 2014 року у справі № 6-67цс14).

Отже, право на витребування майна з чужого незаконного володіння належить лише власнику такого майна. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 522/7636/14-ц.

Як встановлено судом, власником спірного майна є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради.

Судом було встановлено, що вибуття спірного майна із власності територіальної громади міста Києва відбулось за відсутності волі власника в особі Київської міської ради на його відчуження, оскільки в матеріалах справи відсутні, а відповідачами не надано суду докази прийняття Київською міською радою як органом місцевого самоврядування рішень про надання земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:82:085:0002) по вул. Саперно-Слобідська, 37В у Голосіївському районі міста Києва у власність або користування Приватному підприємству "Ремонтник-Юг" яка в подальшому була відчужена на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Девелопмент Груп" на підставі рішень єдиного учасника № 10/06/21 від 1 1.06.2021, №09/06/21 від 11.06.2021 та актів приймання-передачі нерухомого майна №№ 205, 206 від 11.06.2021, а рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 серпня 2007 року, яким визнано право власності Приватного підприємства "Ремонтник-Юг" на спірну земельну ділянку, скасовано.

Враховуючи вищевикладене, оскільки власником спірної земельної ділянки є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради, за умови вибуття вказаної земельної ділянки на користь попередніх власників з володіння територіальної громади за відсутності її відповідного волевиявлення, а також доказів передачі відповідачем, за яким спірна земельна ділянка зареєстроване на даний час, її позивачу або третім особам, з урахуванням положень статті 388 Цивільного кодексу України така земельна ділянка підлягає витребуванню шляхом передачі на користь власника - територіальної громади міста Києва, у зв`язку з чим суд доходить висновку, що позовні вимоги заступника прокурора підлягають задоволенню, а земельна ділянка, відповідно, витребуванню з володіння відповідача шляхом передачі її в розпорядження власника - територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Отже, має місце незаконності правової підстави виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Девелопмент Груп" речового права на спірну земельну ділянку, що в свою чергу свідчить про незаконність в силу приписів статей 3, 4, 27 271 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, діючій на момент вчинення оскаржуваних рішень) реєстрації як такого права за вказаною особою, так і права власності на спірний об`єкт незавершеного будівництва, адже таке будівництво за наслідками незаконності набуття прав на земельну ділянку є самочинним і може бути визнано державою не інакше як на підставі судового рішення, якого наразі не існує.

Частиною 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, діючій як на момент вчинення оскаржуваних рішень, так і на момент звернення з позовом до суду) встановлено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

За таких обставин, існують правові підстав для скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 8399985, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Приватним підприємством "Ремонтник - Юг" на земельну ділянку загальною площею 0,8343 га (кадастровий номер 8000000000:82:085:0002) по вул. Саперно- Слобідська, 37В у Голосіївському районі м. Києва.

Стаття 55 Конституції України наділяє кожну особу правом захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами від порушень і протиправних посягань (частина шоста наведеної статті Конституції України).

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем як зацікавленою особою способу захисту, суд звертає увагу на визначення можливої ефективності такого способу з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункту 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Разом з тим, належно обраним способом захисту, з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є і той, що не передбачений законом, однак основним критерієм можливості його застосування є визначення його ефективності (забезпечення реального захисту прав та інтересів).

Суд зазначає, що у кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним, та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

В даному випадку, матеріалами справи підтверджується наявність у позивача права власності на спірну земельну ділянку, на безперешкодну реалізацію якого безумовно впливає існування оскаржуваного рішення та запису про речові права Приватного підприємства "Ремонтник - Юг", а тому, з урахуванням встановленої незаконності набуття відповідачем відповідних прав, суд вважає ефективним обраний позивачем способі захисту такого права власності як скасування відповідних рішень та записів.

В аспекті наведеного суд також враховує, що саме по собі скасування записів про речові права не зумовлює відміну відповідних рішень державного реєстратора про вчинення таких записів, а тому, враховуючи пряме передбачення законодавцем в положеннях Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" можливості як скасування рішень державних реєстраторів, так і вчинених за наслідками їх прийняття записів, то вважаємо сформовані позивачем вимоги про одночасне скасування рішень та вчинених на підставі них записів ефективними та обґрунтованими.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог заступника прокурора шляхом скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 58399985, і внесеного на його підставі запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст.ст. 237- 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 27.05.2021, індексний номер: 58399985, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Приватним підприємством "Ремонтник - Юг" (04071, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 9, ідентифікаційний код 32507928) на земельну ділянку загальною площею 0,8343 га (кадастровий номер 8000000000:82:085:0002) по вулиці Саперно-Слобідська, 37В у Голосіївському районі міста Києва.

3. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Девелопмент Груп" (02125, місто Київ, вулиця Воскресенська, будинок 14, ідентифікаційний код 44387641) на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141) земельну ділянку загальною площею 0,8343 га, кадастровий номер 8000000000:82:085:0002 по вул. Саперно-Слобідській, 37В у Голосіївському районі м. Києва.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Девелопмент Груп" (02125, місто Київ, вулиця Воскресенська, будинок 14, ідентифікаційний код 44387641) на користь Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9; ідентифікаційний код 02910019) судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

5. Стягнути з Приватного підприємства "Ремонтник - Юг" (04071, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 9, ідентифікаційний код 32507928) на користь Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9; ідентифікаційний код 02910019) судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено: 04.08.2022

Суддя Н. Плотницька