Рішення

від 31.07.2022 по справі 910/21923/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.08.2022Справа № 910/21923/21

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конте Україна" (вулиця Марганецька, будинок 95, місто Київ, 02095)доТовариства з обмеженою відповідальністю "Клуб розумних покупців" (вулиця Дегтярівська, будинок 48, офіс 609-2, місто Київ, 04112)простягнення 1 182 104 грн 61 коп.Представники сторін:від позивача: Лихатська К.М. представник за довіреністю

від відповідача: не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30.12.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Конте Україна" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб розумних покупців" про стягнення 1 182 104 грн 61 коп. заборгованості за договором поставки від 10.08.2016 № 20-356, в тому числі: 924 847 грн 00 коп. основного боргу, 91 902 грн 02 коп. пені, 46 698 грн 34 коп. 3 % річних та 118 657 грн 25 коп. інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору поставки від 10.08.2016 № 20-356 неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання з оплати поставленого товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 924 847 грн 00 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 91 902 грн 02 коп. пені, 46 698 грн 34 коп. 3 % річних та 118 657 грн 25 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2022 відкрито провадження у справі № 910/21923/21, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.02.2022.

03.02.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 07.02.2022, в порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України, сторін повідомлено про оголошення перерви до 03.03.2022.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб, який продовжувався двічі на той самий строк Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 та № 259/2022 від 18.04.2022.

Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 "Про продовження дії воєнного стану в Україні" строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.

Підготовче засідання, призначене на 28.02.2022 не відбулось у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та активними бойовими діями у Київській області та місті Києві.

18.04.2022 на електронну почту Господарського суду міста Києва від позивача надійшов лист про надання інформації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2022 підготовче призначено на 30.06.2022.

У підготовчому засіданні 30.06.2022 суд протокольною ухвалою постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 01.08.2022.

У судове засідання 01.08.2022 з`явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зв`язався вимоги ухвали суду про відкриття провадження у справі не виконав, про розгляд справи був повідомлений належним чином, а саме на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (вулиця Дегтярівська, будинок 48, офіс 609-2, місто Київ, 04112) судом були направлені ухвали, проте поштові відправлення повернуті із зазначенням причин: адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до частин 2, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є обов`язковою. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Клуб розумних покупців" не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 01.08.2022 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10.08.2016 між Товариства з обмеженою відповідальністю "Конте Україна" (позивач у справі, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Клуб розумних покупців" (відповідач у справі, покупець за договором) укладено договір поставки № 20-356 з протоколом розбіжностей, відповідно до умов пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передавати у власність покупцеві, а покупець зобов`язується приймати у власність та оплачувати товар за цінами, визначеними у видаткових накладних, підписаних на підставі остаточної специфікації, що становлять не від`ємну частину цього договору.

В подальшому між сторонами підписано додаткові угоди № 1 від 06.11.2017, № 1 від 26.12.2017, від 21.12.2018 та від 27.12.2019 якими внесено зміни та доповнення до договору поставки від 10.08.2016 № 20-356.

Згідно з пунктом 1.4 договору поставка товару за цим договором здійснюється на умовах DDP - склад покупця, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулю Дніпровська, 1, склад № 2 відповідно до правил Інкотермс 2010. Постачальник вважається таким, що виконав свої зобов`язання щодо поставки товару в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах вищезазначеного складу.

Відповідно до пункту 4.2 договору постачальник поставляє покупцю товар протягом 2 (двох) робочих днів з дня отримання остаточного замовлення від покупця.

У відповідності до пункті 4.4 договору зобов`язання постачальника щодо поставки (передачі) товару покупцеві цим договором вважаються виконаними після передачі товару сторонами накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей.

Датою поставки (передачі) товару є дата фактичної передачі товару та підписання сторонами накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей (пункт 4.5 договору).

Пунктом 6.2 договору, в редакції додаткової угоди 3 1 від 06.11.2017, сторони погодили, що оплата за поставлений товар здійснюється на наступних умовах: вартість товару, проданого кінцевому споживачеві протягом кожного тижня, на підставі звіту про реалізацію за цей тиждень, сплачується на 21-й календарний день після закінчення кожного тижня. У будь-якому разі остаточний розрахунок за кожну партію товару повинен бути здійснений покупцем на 90-й календарний день від дня поставки такої партії. Сторони також можуть домовитись про повернення нереалізованого товару постачальнику за умови збереження його товарного вигляду, або постачальник може не вимагати від покупця оплати партії на 90-й календарний день за умови належного виконання покупцем своїх зобов`язань щодо оплати товару протягом цього строку.

У відповідності до пункту 11.1 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016.

За змістом пункту 11.2 договору у випадку, якщо жодна зі сторін протягом 30 календарних днів до дати закінчення строку дії договору письмово не повідомить іншу сторону при припинення дії цього договору, він вважається продовженим до кінця наступного календарного року і на тих самих умовах.

Відповідно до додаткових угод сторонами продовжено строк дії договору до 31.12.2021.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладених між позивачем та відповідачем договорів, суд дійшов висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято передбачений договором товар на загальну суму 1 016 928 грн 06 коп., що підтверджується наявними в матеріалах підписаними повноважними представниками сторін видатковими накладними.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору поставки від 10.08.2016 № 20-356 та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 924 847 грн 00 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

З метою досудового врегулювання спору позивачем неодноразово направлялись на адресу відповідача претензії щодо сплати суми заборгованості, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями описів кладення у цінні листи та поштових накладних. Проте, вказані претензії залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару за договором поставки від 10.08.2016 № 20-356 та факту наявності заборгованості у розмірі 924 847 грн 00 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 91 902 грн 02 коп., 3 % річних у розмірі 46 698 грн 34 коп. та інфляційні втрати у розмірі 1118 657 грн 25 коп., нарахованих за загальний період прострочення 29.05.2019 по 28.03.2021.

Суд зазначає, що у разі прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, підлягають стягненню річні відсотки відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 8.3 договору сторонами погоджено, що за порушення терміну оплати вартості товару покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день затримки.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України та застосування відповідальності відповідно до умов пункту 8.3. договору.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто визначаючи розмір заборгованості за Договором, зокрема, в частині пені, процентів річних та інфляційних втрат суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені, інфляційних втрат та процентів річних судом встановлено, що розмір пені, інфляційних втрат та процентів річних, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам договору та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 91 902 грн 02 коп. пені, 46 698 грн 34 коп. 3 % річних та 1118 657 грн 25 коп. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення 29.05.2019 по 28.03.2021, підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб розумних покупців" (04112, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 48, офіс 609-2, ідентифікаційний код 37025041) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Конте Україна" (02095, місто Київ, вулиця Марганецька, будинок 95, ідентифікаційний код 32771122) 924 847 (дев`ятсот двадцять чотири тисячі вісімсот сорок сім) грн 00 коп. основної заборгованості, 46 698 (сорок шість тисяч шістсот дев`яносто вісім) грн 34 коп. 3 % річних, 91 902 (дев`яносто одна тисяча дев`ятсот дві) грн 02 коп. пені, 118 657 (сто вісімнадцять тисяч шістсот п`ятдесят сім) грн 25 коп. інфляційних втрат. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 17 731 (сімнадцять тисяч сімсот тридцять одна) грн 57 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено: 04.08.2022

Суддя Н.Плотницька