Рішення

від 03.08.2022 по справі 910/3966/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.08.2022Справа № 910/3966/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Володар-Роз" (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 15)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАУ ІНВЕСТ" (04073, м. Київ, вул. Вербова, 17)

про стягнення 23 291,14 грн.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Володар-Роз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАУ ІНВЕСТ" про стягнення 23291,14 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором №2/3982-К-20 від 01.08.2020, а саме в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг згідно Акту №2458 від 28.02.2022, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 21 804,55 грн. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 675,94 грн, 3% річних у розмірі 105,74 грн. та пеню у розмірі 704,91 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2022 суд відкрив провадження у справі №910/3966/22 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

З наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105492267259 вбачається, що ухвала про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 10.06.2021, проте, у визначений судом строк відзив на позовну заяву останнім не подано.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

01 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Володар-Роз" (надалі- позивач, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАУ ІНВЕСТ" (надалі- відповідач, замовник) був укладений договір №2/3982-К-20 надання послуг з вивезення побутових відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (надалі- договір).

Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручає, а перевізник зобов`язується надавати послуги з вивезення побутових відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, утилізація, захоронення), в подальшому за текстом ТП, накопичених у замовника, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці послуги в розмірі і на умовах визначених цим договором.

За домовленістю сторін, з урахуванням Розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.12.2018 №2351, ціна на послуги з вивезення побутових відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, утилізація, захоронення) встановлюється в розмірі: 102, 60 грн, крім того ПДВ 20% - 20,52 грн, а всього 123,12 грн за 1 метр кубічний (п. 5.1. договору в редакції додаткової угоди від 01.05.2021.).

Відповідно до п. 5.2. договору загальна вартість послуг за цим договором складається з суми усіх актів надання послуг за договором.

Згідно з п. 5.4. договору обсяг наданих перевізником послуг у межах дії цього договору приймається шляхом підписання Акту надання послуг за кожен календарний місяць не пізніше 20-го числа наступного місяця за розрахунковим.

Пунктом 5.5. договору встановлено, що замовник проводить розрахунок за надані послуги в поточному місяці після підписання Акту надання послуг, оплата за надані послуги здійснюється замовником на розрахунковий рахунок перевізника. Оплата здійснюється щомісячно не пізніше 25-го числа наступного за місяцем, що наступає за розрахунковим.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 року. Згідно з ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони встановили, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме з 01 серпня 2020 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань згідно умов договору (п. 3.1. договору).

На виконання умов договору позивачем були надані відповідачу послуги щодо вивозу твердих побутових відходів (1.1 куб. м) за лютий 2022 року (161 конт.) на загальну суму 31 804,55 грн, про що свідчить підписаний сторонами Акт надання послуг №2458 від 28.02.2022.

Спір у справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати наданих послуг за договором №2/3982-К-20 від 01.08.2020, що стало наслідком виникнення у останнього заборгованості перед позивачем у розмірі 23291,14 грн, з яких: 21 804,55 грн - основний борг, 675,94 грн - інфляційні втрати, 105,74 грн - 3% річних та 704,91 грн - пеня.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, у лютому 2022 року позивачем було надано відповідачу послуги з вивезення твердих побутових відходів (161 конт) на загальну суму 31 804,55 грн, про що свідчить підписаний сторонами Акт надання послуг №2458 від 28.02.2022.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивачем в повному обсязі були виконані зобов`язання за договором №2/3982-К-20 від 01.08.2020, які в свою чергу були прийняті відповідачем без жодних зауважень та заперечень.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами договору сторони передбачили, що оплата здійснюється щомісячно не пізніше 25-го числа наступного за місяцем, що наступає за розрахунковим.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем наданих позивачем послуг за лютий 2022 року, при цьому факт заборгованості відповідача за договорами належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 21 804,55 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання за договорами позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 105,74 грн та інфляційних втрат у розмірі 675,94 грн, нарахованих за період прострочення з 26.03.2022 по 23.05.2022.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування індекс інфляції та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми 3% річних, суд дійшов висновку, що розрахунок останніх є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягаю задоволенню в повному обсязі.

Що стосується інфляційних втрат, то за перерахунком суду їх розмір становить суму більшу, ніж заявлено позивачем, однак, приймаючи до уваги, що суду не надано право виходити за межі позовних вимог, то до стягнення підлягає сума у заявленому позивачем розмірі 675,94 грн.

У позовній заяві позивач також просив суд стягнути з відповідача пеню, нараховану за період з 26.03.2022 по 23.05.2022.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Умовами п. 6.5 договору передбачено, що у разі затримки оплати за надані послуги замовник сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення оплати.

Перевіривши заявлену до стягнення з відповідача пеню, суд дійшов висновку, що розрахунок останньої є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягаю задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Володар-Роз" в повному обсязі, з покладенням на відповідача судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАУ ІНВЕСТ" (04073, м. Київ, вул. Вербова, 17, ідентифікаційний код 41192676) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Володар-Роз" (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 15, ідентифікаційний код 21701113) основний борг у розмірі 21 804 грн 55 коп., 3% річних у розмірі 105 грн 74 коп., інфляційні втрати у розмірі 675 грн 94 коп., пеню у розмірі 704 грн 91 коп. та судовий збір у розмірі 2 481 грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04.08.2022

Суддя Л. Г. Пукшин