Рішення

від 24.07.2022 по справі 914/3919/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2022 Справа № 914/3919/21

За позовом: Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго, м. Львів

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Скорини 30, м. Львів

про встановлення безстрокового та безоплатного сервітуту

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Дзюби М.Р.

Представники:

від позивача: Трофимчук О.В. - представник;

від відповідача: не з`явився

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Скорини 30 про встановлення безстрокового та безоплатного сервітуту.

Ухвалою суду від 23.12.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 17.01.2022. В підготовчому засіданні 17.01.2022 оголошено перерву до 31.01.2022. Ухвалою суду від 31.01.2022 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 28.02.2022. Ухвалою суду від 28.02.2022 підготовче засідання відкладено на 28.03.2022. Ухвалою суду від 28.03.2022 підготовче засідання відкладено на 28.04.2022. Ухвалою суду від 28.04.2022 підготовче засідання відкладено на 16.05.2022.

Ухвалою від 16.05.2022 судом заяву позивача щодо зміни позовних вимог прийнято до розгляду, а відтак позовними вимогами позивача є: встановлення безстрокового та безоплатного сервітуту на обмежене користування частиною нерухомого майна (частини будівлі) в кутовому підвальному приміщенні, розміром 1,7*1,65 метра, загальною площею 2,8 квадратних метрів, для встановлення будинкових вузлів обліку гарячої води в місці вводу теплової мережі в будинок згідно креслень ситуаційного плану розташування вузла обліку гарячої води аркуш ПС-9 паспорта вузла обліку гарячої води для житлового будинку на вул. Скорини, 30, м. Львів, та зобов`язання відповідача усунути перешкоди в користуванні вказаним тепловим вводом, шляхом надання до нього доступу позивачу для встановлення та обслуговування вузла комерційного обліку. Підготовче засідання відкладено на 06.06.2022.

Ухвалою суду від 06.06.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 16.06.2022. У зв`язку з неявкою представника відповідача, ухвалою суду від 16.06.2022 розгляд справи по суті відкладено на 25.07.2022.

В судове засідання, 25.07.2022, представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві, у відповіді на відзив та у письмових додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судове засідання, 25.07.2022, не з`явився, через систему «Електронний суд» подав чергове клопотання про відкладення розгляду справи. У раніше поданому відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Щодо клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, то відмовляючи в його задоволенні суд виходив з наступного.

При розгляді цієї справи суд керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України).

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

При цьому суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 25.07.2022 справу розглянуто по суті, проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Львівське міське комунальне підприємство Львівтеплоенерго (надалі позивач) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Скорини 30 (надалі відповідач) про встановлення безстрокового та безоплатного сервітуту на обмежене користування частиною нерухомого майна (частини будівлі) в кутовому підвальному приміщенні, розміром 1,7*1,65 метра, загальною площею 2,8 квадратних метрів, для встановлення будинкових вузлів обліку гарячої води в місці вводу теплової мережі в будинок згідно креслень ситуаційного плану розташування вузла обліку гарячої води аркуш ПС-9 паспорта вузла обліку гарячої води для житлового будинку на вул. Скорини, 30, м. Львів, та зобов`язання відповідача усунути перешкоди в користуванні вказаним тепловим вводом, шляхом надання до нього доступу позивачу для встановлення та обслуговування вузла комерційного обліку (з урахуванням заяви позивача про зміну позовних вимог).

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що на виконання вимог Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання і Порядку оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку, ЛМКП Львівтеплоенерго звернулось до голови правління ОСББ Скорини 30 про встановлення загальнобудинкового вузла обліку гарячої води в будинку за адресою: м. Львів, вул. Скорини, 30. Однак, мешканці будинку разом з головою правління згоди не надали та не допустили працівників підприємства для виконання покладених на них обов`язків, про що складено акт від 01.12.2021.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Позиція відповідача.

Заперечуючи позовні вимоги представник відповідача посилається на те, що виконання позовних вимог є неможливим, оскільки питання щодо використання спільного майна співвласників, у тому числі доступу до спільних мереж будинку, встановлення будь-якого на них майна (обладнання, приладів обліку, тощо), вирішується виключно загальними зборами ОСББ та прийнятим відповідно до статуту ОСББ рішенням співвласників багатоквартирного будинку.

Отже, задоволення судом позовних вимог позивача не матиме змоги практичного виконання відповідачем, оскільки співвласники багатоквартирного будинку повинні прийняти відповідне рішення вищим органом управління ОСББ - загальними зборами ОСББ.

Запропоновані позивачем для встановлення вузли комерційного обліку не відповідають вимогам Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання. Згідно характеристик, зазначених у технічному паспорті, запропонований вузол проводить лише кількісний замір, тобто об`єм поданої та повернутої води і не проводить якісний замір, а саме температуру води, яка власне визначає фактичну вартість послуги. Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року, послуга централізованого гарячого водопостачання повинна оплачуватися залежно від температури води, що надходить у приміщення.

Порядок проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі від 17 лютого 2010 року, передбачає вимоги щодо кількісних і якісних показників наданих послуг і зменшення плати у разі відхилення від нормативів. Зокрема, якщо температура гарячої води нижча 40° C, за таку воду слід платити як за холодну. Якщо температура у межах 40-44° C, плата за послугу зменшується на 30 %, якщо 45-49° C на 10 %, а якщо 50° C і вище, сплачується 100 % послуги.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з таких мотивів.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до п. 4 Порядку інформування оператором інженерних мереж власників (співвласників) будівлі про намір встановлення вузла комерційного обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2018 № 444, повідомлення доводиться до відома власників (співвласників) будівлі шляхом розміщення на офіційному веб-сайті оператора зовнішніх інженерних мереж, а у разі відсутності такого веб-сайту - на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування; у загальнодоступному місці на інформаційних стендах у під`їздах будівлі.

На виконання вищезазначеного Порядку, на офіційному сайті ЛМКП Львівтеплоенерго (https://lmkp.lte.lviv.ua) було розміщено інформацію щодо наміру позивача здійснити обладнання вузлами комерційного обліку будівель, серед яких будинок за адресою: вул.Скорини, 30, що у м. Львові.

Відповідно до п. 2 Розділу ІV Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, оснащення вузлами комерційного обліку будівель, що на день набрання чинності цим Законом були приєднані до зовнішніх інженерних мереж і не були оснащені такими вузлами обліку, або якщо такі вузли обліку на день набрання чинності цим Законом вийшли з ладу, зобов`язаний здійснити оператор зовнішніх інженерних мереж у строк: теплової енергії - протягом року з дня набрання чинності цим Законом; гарячої та питної води для нежитлових будівель - протягом одного року, а для житлових будівель - протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Процедуру оснащення будівель вузлами комерційного обліку затверджено Наказом Мінрегіону від 09.08.2018 № 206 Про затвердження Порядку оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнаннями інженерних систем для забезпечення такого обліку.

Відповідно до пункту 13 цього Порядку, вузлами комерційного обліку обладнуються усі вводи зовнішніх інженерних мереж у житлових та нежитлових будівлях. Вузол комерційного обліку встановлюється на стороні споживача на межі майнової належності у точці приєднання (вводу) до зовнішніх інженерних мереж відповідних внутрішньобудинкових інженерних систем будівлі, а в разі неможливості встановлення - в іншому місці якомога ближче до точки приєднання.

Для споживача комунальних послуг, якому послуга з постачання теплової енергії та/або гарячої води постачається зовнішніми інженерними мережами для групи нежитлових будівель та/або споруд, що є єдиним майновим комплексом, зовнішніми інженерними мережами, що належать споживачу, вузол комерційного обліку встановлюється на межі майнової належності на стороні споживача в кожній точці приєднання (вводу) до зовнішніх інженерних мереж. У разі неможливості встановлення вузла комерційного обліку на межі майнової належності вузол комерційного обліку встановлюється за домовленістю сторін в іншому місці якомога ближче до межі майнової належності.

Вузол комерційного обліку встановлюється в окремому приміщенні, що відповідає вимогам, установленим пунктом 15 цього Порядку, державним будівельним нормам і правилам, вимогам експлуатації засобу вимірювальної техніки, визначеним у супровідній документації до нього (за наявності), а вузол комерційного обліку теплової енергії - в приміщенні індивідуального теплового пункту.

В матеріалах справи наявний акт від 01.12.2021 про недопущення до будівлі, з якого вбачається, що працівники позивача, в присутності голови правління ОСББ Кідика І.Я., прибули за адресою: м. Львів, вул. Скорини, 30 для проведення робіт по встановленню вузла комерційного обліку гарячої води житлового будинку. Однак, вищезазначені особи не були допущені до приміщення. Вказаний акт підписаний представниками позивача, голова правління ОСББ від підпису відмовився.

Згідно абз. 4 ч. 3 ст. 3 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання у разі якщо власник (співвласники) будівлі не дає згоди або створює перешкоди встановленню вузла комерційного обліку в місцях вводу зовнішніх інженерних мереж у будівлю, оператор зовнішніх інженерних мереж, до яких приєднана (приєднується) будівля, може вимагати встановлення судом сервітуту щодо частини будівлі, в/на якій обладнується вузол комерційного обліку, для встановлення та обслуговування такого вузла обліку.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 395 ЦК України визначено, що речовими правами на чуже майно є право користування (сервітут).

Відповідно до ч. 1 ст. 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Частиною 1 ст. 402 ЦК України унормовано, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови, спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту (ч. 3 ст. 402 ЦК України).

Згідно ч. ч. 1, 2, 5 ст. 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Аналіз норм чинного законодавства свідчить, що метою сервітуту є задоволення потреб зацікавленої особи для ефективного використання належного їй майна; умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб.

Речове право у вигляді сервітуту дає змогу власникові повною мірою реалізувати надані йому правомочності щодо належного цій особі майна і забезпечити його ефективне використання, а також передбачає право на задоволення немайнових інтересів інших осіб, речове право яких на чужу річ не пов`язано зі здійсненням майнових прав.

Отже, однією з основних ознак сервітуту, який має бути встановлено за рішенням суду, є неможливість задоволення інтересів особи у будь-який інший спосіб у ситуації, коли власник і потенційний сервітуарій не можуть досягти згоди щодо встановлення сервітуту або способу його здійснення, плати тощо. Умовою встановлення сервітуту у такий спосіб є те, що позивач має довести у суді, що нормальне функціонування його господарства чи задоволення його інтересів при використанні свого майна неможливе без встановлення сервітуту.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Судом з`ясовано, що встановлення зазначеного сервітуту не нанесе збитків відповідачу і не є обтяжливим для нього, а задоволення вимог позивача, що спрямовані на виконання приписів Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, за наявності заперечень відповідача, є неможливим в інший спосіб. Крім цього, встановлення судом сервітуту щодо частини будівлі, в якій обладнується вузол комерційного обліку, передбачене приписами вказаного Закону.

Щодо посилань відповідача на те, що запропоновані позивачем для встановлення вузли комерційного обліку не відповідають вимогам Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та згідно характеристик зазначених у технічному паспорті запропонований вузол проводить лише кількісний замір, тобто об`єм поданої та повернутої води і не проводить якісний замір, а саме температуру води, яка власне визначає фактичну вартість послуги, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 10 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання обсяги спожитої у будівлі гарячої, питної води, визначені за допомогою вузлів комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляються між споживачами з урахуванням того, що:

1) у разі якщо частина води була витрачена на полив клумб і газонів, прибирання місць загального користування тощо та/або гарячої води - на прибирання місць загального користування тощо, обсяг відповідно питної, гарячої води, що розподіляється між споживачами, зменшується на обсяг, витрачений на такі загальнобудинкові потреби, визначений на підставі показань відповідних вузлів обліку;

2) у разі якщо приміщення всіх споживачів у будівлі оснащені вузлами розподільного обліку гарячої, питної води, загальний обсяг спожитої у будівлі відповідно гарячої, питної воли (крім обсягу, витраченого на загальнобудинкові потреби) розподіляється між споживачами відповідно до обсягу споживання за показаннями вузлів розподільного обліку.

Якщо виникає різниця між показаннями вузла комерційного обліку та обсягом гарячої, питної води, визначеним як сума показань вузлів розподільного обліку, така різниця розподіляється відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;

3) у разі якщо жодне приміщення у будівлі не оснащене вузлами розподільного обліку гарячої, питної води, загальний обсяг спожитої у будівлі відповідно гарячої, питної води (крім обсягу, витраченого на загальнобудинкові потреби) розподіляється між споживачами пропорційно до кількості осіб, які фактично користуються такими послугами;

4) у разі якщо частина приміщень у будівлі оснащена вузлами розподільного обліку гарячої, питної води, а частина - не оснащена, обсяг відповідної комунальної послуги, спожитий споживачами у приміщеннях, оснащених вузлами розподільного обліку, встановлюється у розмірі, визначеному за допомогою таких вузлів, а загальний обсяг спожитої у будівлі відповідно гарячої, питної води (крім обсягу, витраченого на загальнобудинкові потреби та споживачами у приміщеннях, оснащених вузлами розподільного обліку) розподіляється між споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку, пропорційно до кількості осіб, які фактично користуються такими послугами.

Розподіл між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг здійснюється відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 грудня 2018 року за № 1502/32954.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється відповідно до проектної документації з дотриманням будівельних норм і правил у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Таке оснащення та відповідна проектна документація не потребують видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла комерційного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, операторами зовнішніх інженерних мереж, виконавцями комунальних послуг.

Засоби вимірювальної техніки, що призначені для вимірювання об`єму води, повинні відповідати Технічному регламенту засобів вимірювальної техніки, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016р. № 163 та включені до Реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки з діючою відміткою про проведення повірки в паспорті приладу обліку (до закінчення терміну дії повірки має залишатися не менше половини міжповірочного інтервалу).

Вузол комерційного обліку послуги з постачання гарячої води повинен складатися із:

- лічильників води з імпульсним виходом, встановлених на прямих ділянках подавального та циркуляційного (за наявності) трубопроводів гарячого водопостачання. При цьому, слід витримати довжини прямих ділянок до і після лічильників, не допускати: порушення цілісності труби, встановлення запірної арматури, будь-яких пристроїв, зварних і фланцевих з`єднань на прямих ділянках трубопроводу (до і після лічильників);

- запірної трубопровідної арматури;

- фільтра або іншого обладнання для очищення води;

- контрольних засобів вимірювальної техніки тиску і температури;

У вузлах комерційного обліку має бути передбачено джерело автономного живлення або можливість відокремленого живлення 220 В від щита електроживлення будівлі.

Лічильник гарячої води повинен мати:

- антимагнітний захист та/або датчик використання магніту з дистанційною передачею сигналу про втручання в роботу приладу; захист від сторонніх втручань;

- ступінь захисту від зовнішніх факторів не нижче ІР65;

- повністю герметичний рахунковий механізм для виключення можливості попадання вологи (конденсату), всі складові частини вузла обліку повинні бути захищені від корозії;

- міжповірочний інтервал повинен складати не менше 4 років, термін експлуатації - не менше 12 років.

Обрані вимірювальні прилади повинні забезпечувати роботу вузла обліку у всьому діапазоні експлуатаційних витрат та забезпечувати метрологічну точність вимірювань у будь-яких режимах роботи в будь-який час.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, що закуплені позивачем лічильники гарячої води, які заплановані для встановлення в будинку, не відповідають технічному регламенту лічильників води та приписам вищезазначених нормативних актів.

Позивачем повідомлено, що контрольні засоби вимірювальної техніки тиску та температури, встановлені в ЦТП позивача (вул. Скорини, 22), від якого здійснюється подача гарячої води до будинку відповідача.

Щодо доводів представника відповідача про неможливість скликання загальних зборів ОСББ, то суд зауважує, що незважаючи на запровадження в Україні воєнного стану, віддаленість міста Львова від районів активних бойових дій, дозволяє провести вказані загальні збори. При цьому, відповідачем не надано суду жодних доказів вчинення дій щодо скликання загальних зборів ОСББ для розгляду питання про встановлення будинкових вузлів обліку гарячої води в місці вводу теплової мережі в будинок, а законодавство про ОСББ передбачає можливість проведення загальних зборів за фактичної відсутності члена ОСББ на зборах, шляхом письмового опитування.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, суд дійшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог позивача у даній справі про встановлення безстрокового та безоплатного сервітуту на обмежене користування частиною нерухомого майна (частини будівлі) в кутовому підвальному приміщенні, розміром 1,7*1,65 метра, загальною площею 2,8 квадратних метрів, для встановлення будинкових вузлів обліку гарячої води в місці вводу теплової мережі в будинок згідно креслень ситуаційного плану розташування вузла обліку гарячої води аркуш ПС-9 паспорта вузла обліку гарячої води для житлового будинку на АДРЕСА_1 та зважаючи на перешкоди відповідача - зобов`язання відповідача усунути перешкоди в користуванні вказаним тепловим вводом, шляхом надання до нього доступу позивачу для встановлення та обслуговування вузла комерційного обліку.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 124, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Встановити Львівському міському комунальному підприємству Львівтеплоенерго (79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1, код ЄДРПОУ 05506460) безстроковий та безоплатний сервітут на обмежене користування частиною нерухомого майна (частини будівлі) в кутовому підвальному приміщенні, розміром 1,7*1,65 метра, загальною площею 2,8 квадратних метрів, для встановлення будинкових вузлів обліку гарячої води в місці вводу теплової мережі в будинок згідно креслень ситуаційного плану розташування вузла обліку гарячої води аркуш ПС-9 паспорта вузла обліку гарячої води для житлового будинку на вул. Скорини, 30, м. Львів.

3. Зобов`язати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Скорини 30 (79031, м. Львів, вул. Скорини, 30, код ЄДРПОУ 40508753) усунути перешкоди в користуванні тепловим вводом будинку, шляхом надання до нього доступу Львівському міському комунальному підприємству Львівтеплоенерго (79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1, код ЄДРПОУ 05506460) для встановлення та обслуговування вузла комерційного обліку.

4. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Скорини 30 (79031, м. Львів, вул. Скорини, 30, код ЄДРПОУ 40508753) на користь Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго (79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1, код ЄДРПОУ 05506460) 4 751, 00 грн судового збору.

5. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 04 серпня 2022 року.

Суддя Манюк П.Т.