Постанова

від 25.07.2022 по справі 918/1040/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 918/1040/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Герман-Агро"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2022 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Централ Плейнс Груп Україна"

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Герман-Агро",

2) Приватного підприємства "Якю"

про визнання недійсним договору.

У судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Костур Р. В., відповідача - Алексеєнко А. А.

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Централ Плейнс Груп Україна" (далі - ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна") звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Герман-Агро" (далі - ТОВ "Герман-Агро" та/або відповідач-1) та до Приватного підприємства "Якю" (далі - ПП "Якю" та/або відповідач-2), в якому просило визнати недійсним договір поставки від 19.06.2020 № 02/2020, укладений між ТОВ "Герман-Агро" та ПП "Якю" (далі - спірний договір поставки).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товар (картопля), який ТОВ "Герман-Агро" зобов`язалося передати за спірним договором поставки, є фактично товаром, вирощеним ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" згідно з договором підряду від 26.02.2020 № 3/2020 (далі - договір підряду № 3/2020) на виконання робіт з обробітку землі і право власності на який у ТОВ "Герман-Агро" (постачальник за спірним договором поставки) відсутнє, що в силу положень статей 203, 215, 658 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є підставою для визнання такого договору недійсним. Крім того, на думку позивача, на підтвердження того, що відповідач-1 фактично розпорядився його майном, свідчить оформлення 19.06.2020 ТОВ "Герман-Агро" (як боржника) на користь ПП "Якю" товарної аграрної розписки № 4755 (далі - аграрна розписка), яка встановлює забезпечене заставою та безумовне зобов`язання боржника здійснити на користь кредитора поставку картоплі у кількості та якості, що наведена в додатку № 1 до зазначеного договору поставки.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 02.03.2021 у справі № 918/1040/20 (суддя Романюк Р. В.) у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний договір поставки не суперечить актам цивільного законодавства, інтересам держави чи суспільства і під час його укладення сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а тому, враховуючи принцип свободи волевиявлення, вибору контрагента, визначення умов договору та з урахуванням презумпції правомірності правочину, суд визнає заявлені позовні вимоги необґрунтованими. Позивачем у справі не доведено та не підтверджено беззаперечними доказами, що предметом спірного договору поставки є товар (картопля), право власності на який належить позивачу і, відповідно, ТОВ "Герман Агро" (постачальник за спірним договором поставки) не мало права на укладання такого виду правочину. Тобто із зібраних у справі доказів неможливо ідентифікувати та ототожнити товар який є предметом спірного договору поставки та товар, отриманий внаслідок виконання позивачем договору підряду.

2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 у справі № 918/1040/20 (Михалюк М. В. - головуючий, судді Дужич С. П., Коломис В. В.) рішення суду першої інстанції скасоване, а позов задоволено.

2.4. Додатковою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 (Михалюк М. В. - головуючий, судді Дужич С. П., Коломис В. В.) клопотання ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" про стягнення витрат на професійну правову (правничу) допомогу задоволено частково. Стягнуто солідарно із ТОВ "Герман-Агро" та ПП "Якю" 70 000,00 грн витрат на професійну правову допомогу.

2.5. Постановою Верховного Суду від 09.11.2021 (Волковицька Н. О. - головуючий, судді Случ О. В., Уркевич В. Ю.) постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 у справі № 918/1040/20 скасовано, справу передано на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

2.6. За наслідками нового розгляду справи постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 (Демидюк О. О. - головуючий, судді Павлюк І. Ю., Савченко Г. І.), зокрема, рішення Господарського суду Рівненської області від 02.03.2021 № 918/1040/20 скасовано; прийнято нове судове рішення, яким позов задоволено; визнано недійсним договір поставки від 19.06.2020 № 02/2020, укладений між ТОВ "Герман -Агро" та ПП "Якю", додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 18.03.2021 у справі № 918/1040/20 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено ТОВ "Герман-Агро" та ПП "Якю" у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу.

2.7. Суд апеляційної інстанції, розглядаючи спір у цій справі встановив, що 19.06.2020 ТОВ "Герман-Агро" розпорядилося частиною неналежного йому рухомого майна - картоплею, уклавши з ПП "Якю" спірний договір поставки.

Незважаючи на те, що у договорі поставки відсутній перелік земельних ділянок, на яких вирощується картопля, яка має бути поставлена ПП "Якю", апеляційний господарський суд не прийняв до уваги аграрну розписку, в якій визначено такий перелік та яка видана у забезпечення виконання зобов`язання за спірним договором поставки.

Пославшись на положення частини 1 статті 184 ЦК України та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд апеляційної інстанції акцентував на тому, що картопля, яку ТОВ "Герман-Агро" зобов`язалося поставити для ПП "Якю" за спірним договором поставки визначена індивідуальними ознаками та є незамінною, оскільки це та картопля, яка вирощується на 186 земельних ділянках згідно з реєстром у додатку № 2 до аграрної розписки, і ніяка інша.

Апеляційний господарський суд звернув увагу на те, що ТОВ "Герман-Агро" 19.06.2020 уклало спірний договір поставки картоплі, певна частина якої вирощується ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" на підставі договору підряду № 3/2020 на земельних ділянках, 139 з яких внесено у додаток аграрної розписки. ТОВ "Герман-Агро" не мало права розпоряджатися майбутнім врожаєм картоплі до проведення оплати та підписання актів виконаних робіт, а тому саме по собі укладення договору поставки на товар будь-якої кількості, ідентифікований за місцем вирощування, який не належить на праві власності ТОВ "Герман-Агро", є підставою для визнання недійсним спірного договору поставки.

Апеляційний господарський суд звернув увагу на те, що договори можуть бути визнані недійсними лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в справі про визнання договорів недійсними суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання їх недійсними і настання певних юридичних наслідків.

Так, ураховуючи положення статей 203, 215, 658 ЦК України, наведене вище у сукупності, прийнявши до уваги докази, наявні у матеріалах справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ТОВ "Герман-Агро" 19.06.2020 розпорядилося частиною майна (картоплею), яке на праві власності йому не належало, уклавши спірний договір поставки картоплі, вирощеної на 186 земельних ділянках згідно з реєстром, викладеним у додатку № 2 до аграрної розписки, на 139-ти з яких вирощувалася картопля, право власності на врожай якої до 31.10.2020 належало позивачеві.

При цьому частина 1 статті 216 ЦК України визначає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Зважаючи на викладені норми чинного законодавства, апеляційний господарський суд наголосив на тому, що в укладеному ТОВ "Герман-Агро" та ПП "Якю" договорі поставки містяться дефекти, що мають наслідком його недійсність на підставі статей 203, 215 ЦК України.

Судом апеляційної інстанції також наголошено на тому, що 19.06.2020 ТОВ "Герман-Агро" у порушення положень статті 658 ЦК України розпорядилося частиною майна, яке належить позивачу, чим порушило його права як власника картоплі, що вирощується на 139 земельних ділянках.

При з`ясуванні обставин, якими позивачем обґрунтовано позовні вимоги, а також ураховуючи вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 09.11.2021 у справі №918/1040/20, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що укладення спірного договору поставки за відсутності права розпоряджатися товаром (картоплею) є порушенням прав позивача, оскільки станом на 19.06.2020 саме ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" є власником картоплі, як результату виконаних робіт за договором підряду № 3/2020, яку ТОВ "Герман-Агро" зобов`язалося передати ПП "Якю" за договором поставки від 19.06.2020 № 02/2020, у забезпечення виконання зобов`язань за яким видано аграрну розписку, яка встановлює забезпечене заставою безумовне зобов`язання ТОВ "Герман-Агро" (боржника) здійснити на користь ПП "Якю" (кредитора) поставку картоплі у строк до 20.07.2020 у загальному обсязі не менше 1190,938 тон, що буде вирощена на земельних ділянках, зазначених у додатку № 2, у якому міститься реєстр із 186 земельних ділянок, 139 з яких це ті земельні ділянки, власником вирощуваної картоплі на яких є ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна".

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, а порушене право власності "Централ Плейнс Груп Україна" підлягає захисту шляхом визнання недійсним договору поставки від 19.06.2020 № 02/2020, укладеного між ТОВ "Герман-Агро" та ПП "Якю".

2.8. Також Північно-західний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 24.02.2022 (Демидюк О. О. - головуючий, судді Павлюк І. Ю., Савченко Г. І.) частково задовольнив клопотання ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" (від 08.12.2021 вх. №5038/21, від 14.02.2022 вх. № 618/22) про стягнення витрат на професійну правову (правничу) допомогу; стягнув із ТОВ "Герман-Агро" на користь ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" 38 975 грн витрат на професійну правову допомогу; стягнув із ПП "Якю" на користь ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" 38 975 грн витрат на професійну правову допомогу; в іншій частині у задоволенні клопотань відмовив.

2.9. Додаткова постанова аргументована тим, що вирішуючи питання чи є розмір витрат ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви ТОВ "Герман-Агро" про зменшення витрат на професійну правничу допомогу. Таким чином, з ТОВ "Герман-Агро" та ПП "Якю" на користь ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у сумі 77 950,00 грн. При цьому, з ТОВ "Герман-Агро" та ПП "Якю" слід стягнути 38 975,00 грн з кожного.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 у справі № 918/1040/20, ТОВ "Герман-Агро" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій (з урахування заяви про уточнення прохальної частини касаційної скарги від 29.03.2022) просить:

- скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2021 у справі № 918/1040/20, а рішення Господарського суду Рівненської області від 02.03.2021 та додаткове рішення Господарського суду Рівненської області залишити без змін;

- стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді касаційної та апеляційної інстанції;

- у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду вирішити питання щодо передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

3.2. За змістом касаційної скарги на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 у справі № 918/1040/20 її подано на підставі положень пунктів 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3.3. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані положення статей 15, 16, частини 3 статті 215 ЦК України, а саме застосовано зазначені норми всупереч висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 18.07.2018 у справі № 750/2728/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 462/4611/13- ц та всупереч висновкам Верховного Суду України, викладеним у постанові від 2505.2016 у справі № 6-605цс16. Скаржник звертає увагу на те, що подібність правовідносин полягає в тому, що у наведених вище справах як і у справі № 918/1040/20, яка розглядається, позивач оскаржує договір, стороною якого не являється. У наведених постановах Верховний Суд та Верховний Суд України застосували положення статей 15, 16, частини 3 статті 215 ЦК України для визначення умов, за яких така особа може оскаржувати правочин, в якому не брала участі. У контексті наведеної підстави касаційного оскарження скаржник наголошує на тому, що спірний договір поставки не порушує права позивача як особи, що не є його стороною, а тому позов ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" спрямований на захист прав, які на даний час не порушені. Підсумовуючи наведене скаржник вважає, що позивач у цій праві обрав не вірний спосіб захисту своїх прав.

3.4. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції визнав недійсним спірний договір поставки, як такий, що укладено з порушенням вимог статті 658 ЦК України, відповідно до якої право продажу товару належить власникові товару. Однак судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин помилково не застосовано положення статті 656 ЦК України, відповідно до якої предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. При цьому скаржник звертає увагу на те, що на необхідності застосування цієї норми права до спірних правовідносин наголошував Верховний Суд при скасуванні постанови суду апеляційної інстанції від 27.04.2021 та направленні справи № 918/1040/20 на новий апеляційний розгляд.

На думку скаржника, застосування до спірних правовідносин положень статті 656 ЦК України підтверджує наведені вище доводи відповідача, що укладення договору поставки (купівлі-продажу), за умовами якого зобов`язання з передачі товару передбачаються на майбутнє не є розпорядженням таким товаром. Розпорядження товаром відбудеться лише у майбутньому. І саме на час розпорядження товаром (передачі такого від продавця до покупця), продавець повинен мати право власності на нього. Трактування в інакший спосіб положень статті 658 ЦК України, а саме, що право власності на товар повинно належати продавцю вже на час укладення договору купівлі-продажу, зокрема, й за умовами якого зобов`язання по передачі товару передбачене на майбутнє, повністю нівелює зміст положень статті 656 ЦК України. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував положення статті 658 ЦК України саме в такий спосіб, що на думку скаржника є неправильним.

При цьому безпідставним для обґрунтування своєї позиції є посилання суду апеляційної інстанції на пункт 5.1 спірного договору поставки, який передбачає гарантії продавця на те, що він є виробником та єдиним власником товару, а також те, що на товар або його частину відсутні права або претензії третіх осіб, він має або буде мати достатню кількість товару, яка необхідна для виконання усього договору. По-перше, це умова, яка торкається виключно прав та обов`язків покупця та продавця, а по-друге, як вже зазначалося, на час укладення договору купівлі-продажу за відсутності факту розпорядження товару, тобто його передачі від продавця до покупця й відповідного переходу права власності на такий товар, права третьої особи (яка вважає себе власником товару) не будуть порушені. Така третя особа залишається власником відповідного товару і останній залишається у її володінні, що є безумовним підтвердженням відсутності порушеного права такої третьої особи, у цьому разі прав позивача. Окрім того, застосування статті 658 ЦК України без врахування положень статті 656 ЦК України взагалі унеможливить укладання таких видів договорів у досить широкій сфері господарських відносин, адже в більшості випадків при укладенні договору поставки, товар у власності продавця відсутній.

Обґрунтовуючи висновки щодо наявності порушеного права позивача і необхідності його захисту шляхом визнання оспорюваного договору недійсним, зокрема, внаслідок невідповідності такого положенням статті 658 ЦК України, суд апеляційної інстанції послався на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 918/1041/20. Дійсно, у справі № 918/1041/20 спірні правовідносини є аналогічними зі справою № 918/1040/20, яка розглядається. Проте, скаржник звертає увагу на те, що за наслідками касаційного розгляду зазначених справ № 918/1041/20 та № 918/1040/20 Верховним Судом, при аналогічних за змістом касаційних скаргах, фактично прийнято різні за змістом судові рішення. Так Верховний Суд у справі № 918/1041/20 (постанова від 15.12.2021) повністю погодився з правовою позицією позивача та залишаючи без змін рішення попередніх судових інстанцій про задоволення позовних вимог зробив висновки про наявність порушеного права позивача оспорюваним правочином та невідповідність такого вимогам статті 658 ЦК України, наслідком чого стало визнання спірного договору недійсним. Водночас, у справі № 918/1040/20 Верховний Суд скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий апеляційний перегляд звернув увагу на те, що «…вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, від 21.01.2020 у справі № 910/7815/18, від 11.02.2020 у справі № 922/1159/19. Подібні за містом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 439/212/14- ц, від 15.05.2019 у справі № 462/5804/16-ц, на які як на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України посилаються скаржники.

Таким чином, ефективний спосіб захисту має бути таким, то відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Проте апеляційний господарський суд, досліджуючи обставини щодо погодження переліку земельних ділянок, зосередив увагу на неспростуванні відповідачем-1 доводів та доказів позивача щодо виконання останнім робіт на 139 земельних ділянках. Однак у вказаних відносинах поза увагою суду залишилась необхідність оцінити обсяг порушених законних і фактично підтверджених прав позивача. Саме посилання на неспростування відповідачем-1 схвалення виконання робіт на 139 земельних ділянках ще не вказує на те, що судом перевірено порушення прав позивача.

Позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, на виконання у тому числі приписів статті 74 ГПК України, зобов`язаний довести наявність порушення його прав та законних інтересів, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача.

Порушене право або законний інтерес у спірних відносинах повинні підтверджуватися певними доказами, які стосуються двосторонніх відносин, а не суто позиції однієї зі сторін договору.

Відповідно до статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Таким чином, для вирішення спору про визнання недійсним договору поставки за позовом особи, яка не є стороною такого договору, суду необхідно було у цьому випадку також встановити предмет договору та наявність у позивача права на те майно, щодо якого укладено спірний договір, у тому числі з урахуванням вищевказаних норм, оскільки захисту, як уже зазначалося вище, підлягає не будь-яке абстрактне право або загальний інтерес, а конкретно визначене матеріальне право або законний інтерес».

Підсумовуючи наведене скаржник вважає, що застосування положень статей 656, 658 ЦК України у спосіб, викладений у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 918/1041/20 є неправильним. Таке застосування призводить до повного нівелювання положень статті 656 ЦК України і фактичної неможливості укладення суб`єктами господарювання договорів купівлі-продажу, за умовами яких зобов`язання щодо передачі товару передбачається на майбутнє і які на час укладення таких договорів не є власниками товару. На думку скаржника, висновки щодо застосування положень статей 656, 658 ЦК України, викладені у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 918/1041/20 не відповідають висновкам, що викладені у постанові Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 918/1040/20 хоча спірні правовідносини є повністю аналогічними. За наведених обставин, ураховуючи вищезазначені обґрунтування скаржник наголошує на необхідності відступлення від висновків про застосування норм права, а саме положень статей 656, 658 ЦК України, викладених у постанові Верховного суду від 15.12.2021 у справі № 918/1041/20.

3.5. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 628, частини 1 статті 638, частини 2 статті 642 ЦК України, частини 2 статті 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України), щодо питання застосування яких у подібних правовідносинах, відсутній висновок Верховного Суду.

Скаржник, зокрема, наголошує на тому, що висновки апеляційного господарського суперечать положенням статті 628 ЦК України, згідно з якою зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Тобто законодавець чітко визначає, що є змістом конкретного договору. Суд апеляційної інстанції не застосував до спірних правовідносин положення статті 628 ЦК України, хоча така правова норма підлягала застосуванню при оцінці спірних правовідносин щодо змісту спірного договору поставки, а також, за твердженням скаржника, суд апеляційної інстанції застосував неіснуючу норму права. На думку скаржника, висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 628 ЦК України у подібних правовідносинах відсутній. При цьому скаржник звертає увагу на те, що процесуальна норма пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України формулюючи підставу для касаційного оскарження не передбачає обов`язку скаржника обґрунтовувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Скаржник вважає, що в даному випадку достатнім для касаційного оскарження є обґрунтування скаржником факту неправильного застосування судом положень статті 628 ЦК України, врахувавши вимоги якої суд при встановлені змісту письмового договору, повинен керуватись саме його умовами (пунктами) викладеними в документах, що підписані сторонами або в окремих документах, якими сторони обмінялись при укладенні договору.

Скаржник також звертає увагу на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення частини 2 статті 180 ГК України, частини 1 статті 638 та частини 2 статті 642 ЦК України, у зв`язку з чим надано неправильну юридичну кваліфікацію відносинам сторін, а саме встановлено, що договір підряду № 3/2020 на виконання робіт з обробітку землі є укладеним, врегульовує правовідносини сторін та частково виконувався ТОВ "Герман-Агро". Зокрема судом до спірних правовідносин не застосовано положення частини 2 статті 180 ГК України, а застосовуючи положення статті 638 ЦК України суд апеляційної інстанції помилково вважає, що для договору підряду на обробіток земель, умова щодо визначення переліку конкретних земельних ділянок не є істотною. Також, суд посилався на відсутність заяв сторін щодо погодження переліку земельних ділянок, обробіток яких має здійснюватися за договором, що має наслідком невіднесення такої умови до істотних. Однак в даному випадку, на переконання скаржника, без визначення переліку земельних ділянок виконання договору такого виду (за яким повинні виконуватись роботи по обробітку земельних ділянок) є неможливим. Тому умова щодо погодження переліку земельних ділянок є істотною. Окрім того, наявне волевиявлення сторони у відповідному пункті договору щодо погодження переліку земельних ділянок в додатку до договору. Умова щодо необхідності погодження переліку земельних ділянок, на яких повинні були проводиться роботи з їх обробітку за договором підряду № 3/2020 є істотною, без досягнення згоди по якій договір не може вважатись укладеним. Скаржник також наголошує на неправильному застосуванні судом апеляційної інстанції положень частини 2 статті 642 ЦК України, оскільки за цією нормою права підтвердженням пропозиції укласти договір може бути виключно дія, а не бездіяльність особи. На думку скаржника, висновок Верховного Суду щодо застосування положень частини 2 статті 180 ГК України, частини 1 статті 638, частини 2 статті 642 ЦК України в подібних правовідносинах відсутній. При цьому скаржник звертає увагу не те, що процесуальна норма пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України формулюючи підставу для касаційного оскарження не передбачає обов`язку скаржника обґрунтовувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

3.6. Також у тексті касаційної скарги містяться посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції положень частин 1-2 статті 184, статті 319 ЦК України, статті 13 Конституції України, статті 79 ГПК України.

3.7. Не погоджуючись із додатковою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2022 у справі № 918/1040/20, ТОВ "Герман-Агро" також звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить:

- скасувати додаткову постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 24.02.2022 та прийняте нове рішення, яким у задоволенні клопотання ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" про стягнення витрат на професійну правову (правничу) допомогу відмовити повністю (у разі задоволення касаційної скарги ТОВ "Герман-Агро" на постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 у справі № 918/1040/20.)

- у разі відмови у задоволенні касаційної скарги ТОВ "Герман-Агро" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 у справі № 918/1040/20: скасувати додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2022 у справі № 918/1040/20; клопотання ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" про стягнення витрат на професійну правову (правничу) допомогу в частині стягнення витрат на оплату правових послуг (робіт), наданих (виконаних) представником ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" під час розгляду справи № 918/1040/20 у суді першої інстанції залишити без розгляду; клопотання ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" про стягнення витрат на професійну правову (правничу) допомогу в частині стягнення витрат на оплату правових послуг (робіт), наданих (виконаних) представником ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" під час розгляду справи № 918/1040/20 у суді апеляційної, касаційної та повторного розгляду апеляційної інстанції задовольнити частково; стягнути з ТОВ "Герман-Агро" на користь ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9 566,50 грн; стягнути з ПП "Якю" на користь ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9 566,50 грн.

3.8. На обґрунтування підстав касаційного оскарження додаткової постанови скаржник зазначає про те, що згідно з частиною 2 статті 287 ГПК України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках, зокрема: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

ТОВ "Герман-Агро" вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме положення частини 8 статті 129 ГПК України, у зв`язку із неврахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Скаржник звертає увагу касаційного суду на те, що до закінчення судових дебатів у даній справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду позивачем не були подані до Господарського суду Рівненської області докази понесених витрат на професійну правову (правничу) допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції. Клопотання із відповідними доказами було подано ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" лише після винесення постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2021. Наведене, на думку скаржника, є грубим порушенням процесуальних строків, встановлених статтею 129 ГПК України, для подання доказів, які підтверджують понесені стороною витрат на професійну правничу допомогу, що одночасно є безумовною підставою для залишення відповідного клопотання без розгляду.

У клопотанні про зменшення розміру судових витрат від 24.02.2022 ТОВ "Герман-Агро" просило залишити без розгляду клопотання ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" про стягнення витрат на професійну правову (правничу) допомогу в частині стягнення витрат на оплату правових послуг (робіт) наданих (виконаних) під час розгляду справи № 918/1040/20 у суді першої інстанції, проте в оскаржуваній додатковій постанові судом апеляційної інстанції взагалі не надано жодної оцінки таким доводам скаржника.

Скаржник також зауважує, що загальна кількість витраченого представником позивача часу на надання адвокатських послуг ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" в суді першої інстанції, виходячи із розрахунків представника позивача, становить 37 годин. Таким чином, враховуючи вартість однієї години роботи представника позивача в розмірі 1 700,00 грн, про що зазначалося у клопотанні про стягнення витрат па професійну правничу допомогу, загальна вартість наданих адвокатських послуг ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" в суді першої інстанції складає 62 900,00 грн.

З врахуванням викладеного, скаржник вважає, що безпідставним є стягнення з відповідачів на користь позивача будь-якої суми витратами на послуги адвоката в суді першої інстанції, оскільки докази на підтвердження таких були подані з порушенням строку на їх подання. Відтак, суд апеляційної інстанції зобов`язаний був залишити клопотання позивача у зазначені частині без розгляду.

Крім цього, скаржник акцентує на тому, що судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної додаткової постанови порушено також інші норми процесуального права, а саме положення частин 4, 5, 6 статті 126 ГПК України, відповідно до яких розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом також неправильно застосовано норми матеріального права, а саме положення статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" та статі 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року від 09.06.2017 (зі змінами, затвердженими З`їздом адвокатів України 2019 року від 15.02.2019).

Так, в оскаржуваній додатковій постанові апеляційний господарський суд врахував доводи відповідача лише щодо (1) незмінної позиції позивача в суді першої та апеляційної інстанції у двох майже аналогічних судових справах, що не потребувало додаткового вивчення джерел права; (2) завищеного визначеного позивачем часу витраченого на підготовку клопотань про відкладення розгляду справи та участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Водночас, на думку скаржника, судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішення жодним чином не вказується, до якої суми зменшені витрат за виконання представником позивача зазначених дій. Суд ніяк не обґрунтував зменшення наведених судових витрат, у зв`язку із чим скаржник не може в повному обсязі оцінити факт повного врахування судом доводів, викладених у клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу. З огляду на це, скаржником повторно будуть викладені власні доводи та розрахунки витрат на правничу допомогу, співмірні та пропорційні вчиненим дій, що викладені вище.

Судом апеляційної інстанції також не надано жодного правового обґрунтування та жодної оцінки іншим численним доводам ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" щодо невідповідності заявлених позивачем витрат часу на вчинення різного роду інших юридичних дій таким, що були фактично витрачені.

Скаржник вважає, що загальна кількість витраченого представником ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" часу на надання адвокатських послуг під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, касаційної інстанції та при повторному розгляді в суді апеляційної інстанції, оплата якого підлягає врахуванню судом у зв`язку із належним поданням доказів складає 13 години 40 хвилин. Лише оплата за цю кількість годин підлягає стягненню з відповідачів, оскільки витрати за час, витрачений представником позивач під час розгляду справи в суді першої інстанції, виходячи із наведеного вище, є необґрунтованими (пропущений строк на подання доказів їх підтвердження).

Відповідно остаточна сума, яка підлягає стягненню з відповідачів на користь ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" за судові витрати на надання професійної правової (правничої) допомоги складає 19 133,00 грн (13 год 40 хв х 1400,00 грн.).

3.9. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду без змін, як таку, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Крім цього, позивач надав на адресу Верховного суду заяву в якій просив відмовити у задоволенні клопотання скаржника про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, виходячи з того, що скаржником не обґрунтовано жодну із підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, передбачених у статті 302 ГПК України.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами

4.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 26.02.2020 ТОВ "Герман Агро" в особі директора Герман Наталії Романівни (надалі - замовник) та ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" в особі директора Шегди Володимира Миколайовича (надалі - виконавець) уклали договір підряду № 3/2020 на виконання робіт з обробітку землі.

Згідно з пунктом 1.1. договору підряду № 3/2020 виконавець зобов`язується за завданням замовника виконувати роботи з обробітку землі в обсязі повного сільськогосподарського циклу по вирощуванню картоплі, а саме: обробіток ґрунту (дискування, внесення міндобрив, оранка, боронування), передпосівний обробіток ґрунту на сівба (внесення гербіцидів, передпосівна культивація, сівба), догляд за посівами, збирання врожаю та транспортування зібраного врожаю до місця зберігання (в подальшому за текстом договору - "роботи"), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані виконавцем роботи.

Відповідно до пункту 1.2. договору підряду № 3/2020 перелік робіт наведений в пункті 1.1. договору не є вичерпним, виконавець вправі виконувати й інші сільськогосподарські роботи, які він вважатиме належними та необхідними для досягнення найкращого результату робіт (якнайбільшого обсягу врожаю якнайвищої якості). Плановим результатом робіт за Договором є зібраний виконавцем врожай чіпсової картоплі в обсязі орієнтовно 9 470 тон (далі - товар) в строк не пізніше 31.10.2020. Плановий обсяг результату робіт та/або строк їх завершення переглядається сторонами в залежності від погодних та інших умов протягом періоду виконання робіт.

Сторони договору підряду № 3/2020 у пункті 1.3. узгодили, що передбачені цим договором роботи виконуються виконавцем на земельних ділянках, якими замовник користується на праві оренди, розташованих на території Банюнинської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області, перелік яких наведено у додатку № 1 до цього договору, який є невід`ємною частиною договору (в подальшому за текстом договору іменуються "земельні ділянки").

Як вбачається зі змісту пункту 1.4. договору підряду № 3/2020 виконавець під час виконання робіт самостійно та за власний рахунок забезпечує виконання робіт необхідною агрохімічною продукцією, насінням, добривами, паливно-мастильними матеріалами та іншими товарами (послугами, роботами), матеріалами, обладнанням та технікою, людськими ресурсами, необхідними для своєчасного та якісного виконання робіт.

Згідно з пунктом 1.5. договору підряду № 3/2020 враховуючи те, що виконавець самостійно і за власний рахунок забезпечує виконання робіт необхідними людськими та матеріальними ресурсами, як це передбачено пунктом 1.4. договору, і, відповідно, несе пов`язані з цим витрати аж до моменту їх компенсації Замовником по факту завершення робіт в повному обсязі, замовник надає виконавцю на строк дії цього договору виключне право виконання будь-яких робіт чи здійснення будь-якої іншої діяльності на земельних ділянках, що означає, що замовник зобов`язується:

1.5.1 протягом строку дії договору не надавати будь-яким чином третім особам право на доступ до території земельних ділянок і перебування на них та/або право на здійснення будь-якої діяльності на цих земельних ділянках, окрім здійснення дій необхідність яких прямо та імперативно випливає з положень чинного законодавства України (ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій, здійснення аварійно-рятувальних робіт тощо);

1.5.2 протягом строку дії договору не втручатися у процес здійснення виконавцем робіт за цим договором, не чинити йому перешкоди у цьому, та не здійснювати будь-які дії які можуть вплинути на результати робіт, відповідальність за результати яких несе виконавець, крім випадків, якщо його дії порушують вимоги діючого законодавства та обов`язкові до виконання норми та стандарти виконання відповідних робіт;

1.5.3 при порушенні будь-якого з його зобов`язань передбачених пп. пп. 1.5.1 та 1.5.2 вище - сплатити виконавцю штраф, передбачений пунктом 6.3. договору підряду.

Сторони також домовилися, що до моменту підписання сторонами акта виконаних робіт (пункт 3.3. договору підряду № 3/2020) право власності на результат робіт (тобто врожай картоплі, в тому числі картопля та будь-якій стадії вегетації ще не зібрана з поля виконавцем) залишається за виконавцем (пункт 1.7. договору підряду № 3/2020).

Сторони договору підряду № 3/2020 узгодили між собою якість та вартість робіт, порядок здійснення оплати, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін, обставини непереборної сили, вирішення спорів, застереження про конфіденційність, інші умови договору, строк дії договору.

Відповідно до пункту 4.2. договору підряду № 3/2020 оплата робіт здійснюється замовником протягом 10 (десяти) календарних днів після підписання сторонами акта виконаних робіт. Товар передається виконавцем замовнику за актом приймання-передачі виключно після отримання виконавцем оплати за роботи, визначені в пункті 3.1. договору з врахуванням положень пункту 4.1. договору. З моменту підписання акта приймання-передачі товару сторонами у замовника виникає право власності на товар.

Згідно з пунктом 6.3. договору підряду № 3/2020 у випадку затримки здійснення замовником оплати відповідно до пункту 4.2. договору більше ніж на 5 (п`ять) днів виконавець звільняється від обов`язку передати товар замовнику та набуває право реалізувати його третім особам та утримати з виручених від такого продажу коштів суму оплати вартості своїх робіт та усіх інших витрат, понесених у зв`язку з виконанням цього договору, а також зберіганням, транспортуванням, та реалізацією товару. За наслідками реалізації товару виконавець не зобов`язаний повертати будь-які суми замовнику, а цей договір вважатиметься розірваним за взаємною згодою сторін в 6-й день затримки здійснення замовником оплати за договором, при цьому розірвання договору відбувається в силу настання самого факту затримки оплати і для оформлення факту розірвання договору не потребується підписання сторонами будь-яких додатків чи додатків угод до цього договору про його розірвання.

У відповідності до пункту 11.1. договору підряду № 3/2020 цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.11.2020.

Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторін від обов`язку виконання зобов`язань та відповідальності за порушення умов договору, яке мало місце під час його дії (пункт 11.2 договору підряду № 3/2020).

Судом апеляційної інстанції установлено, що зазначений договір підряду № 3/2020 підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтиском печатки ТОВ "Герман Агро", на час розгляду справи доказів недійсності договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.

Додаток № 1 до договору підряду № 3/2020, у якому наведений перелік земельних ділянок, якими замовник користується на праві оренди, розташованих на території Банюнинської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області та на яких мають виконуватися виконавцем роботи, - у матеріалах справи № 918/1040/20 відсутній. Позивач та відповідач-1 визнають, що додаток № 1 відповідно до пункту 1.3. договору підряду № 3/2020 не укладався та не підписувався.

02.03.2020, у зв`язку з укладенням 26.02.2020 договорів підряду на виконання робіт з обробітку землі № 3/2020 з ТОВ "Герман Агро" та № 4 з Товариством з обмеженою відповідальністю "НИВА ОДИН" а також з метою забезпечення належного обліку виробничих операцій (робота техніки, посадка насіння, внесення добрив, обприскування тощо) на оброблюваних земельних ділянках, директором ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" Шегдою Володимиром Миколайовичем видано наказ № 02/03/2020-1. Згідно з наказом директор позивача наказав:

- створити в управлінському обліку товариства умовні облікові поля на території Банюнинської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області згідно з додатком до даного наказу;

- облік та контроль виробничих операцій (шляхові листи щодо роботи техніки, списання насіння, добрив, засобів захисту рослин тощо) здійснювати з врахуванням індексних номерів відповідних умовних облікових полів, на яких відповідні операції фактично здійснюються;

- контроль за виконанням даного наказу залишаю за собою.

Судами також установлено, що у додаток до наказу від 02.03.2020 № 02/03/2020-1 внесено 10 умовних облікових полів за індексними номерами: BANY_01, BANY_02, BANY_03, BANY_04, BANY_05, BANY_06, BANY_07, BANY_08, BANY_09, BANY_10, в межі кожного з яких включено перелік земельних ділянок з кадастровими номерами загальною кількістю 474 земельних ділянок.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" (покупець) уклав договори купівлі-продажу та поставки насіннєвої картоплі із специфікаціями , а саме:

- від 25.02.2020 № Е-2502-20 із Товариством з обмеженою відповідальністю "Солана Україна";

- від 17.03.2020 № 03-2020 із Сі.Меєер Бі.Ві. (постачальник);

- від 18.03.2020 № 101/20 із Товариством з обмеженою відповідальністю "Агріко Україна";

- від 20.03.20320 № 20200320 із Товариством з обмеженою відповідальністю "П.С.П. Агро-Захід";

- від 26.03.2020 № 04-2020 із Сі.Меєер Бі.Ві. (постачальник);

- від 04.04.2020 № 2020-04/1 із AGRICO POLSKA SP.Z O.O. (постачальник);

- від 10.04.2020 № 05-2020 із Сі.Меєер Бі.Ві. (постачальник).

Картопля насіннєва була поставлена для ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" постачальниками Товариством з обмеженою відповідальністю "Солана Україна", Товариством з обмеженою відповідальністю "Агріко Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "П.С.П. Агро-Захід" згідно з видатковими накладними :

- від 03.04.2020 № 160, від 08.04.2020 № 161, від 15.04.2020 № 175 на підставі договору від 25.02.2020 № Е-2502-20;

- від 25.03.2020 № РНТ-000216, від 27.03.2020 № РНТ-000228, від 31.03.2020 № РНТ-000243, від 02.04.2020 № РНТ-000252, від 03.04.2020 № РНТ-000263 та № РНТ-000257, від 07.04.2020 № РНТ-000276, від 16.04.2020 № РНТ-000310 на підставі договору від 18.03.2020 № 101/20;

- від 02.04.2020 № 12, № 13 на підставі договору від 20.03.20320 № 20200320.

Картопля насіннєва була поставлена для ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" постачальниками AGRICO POLSKA SP.Z O.O. та С.Meijer B.V. згідно з митними деклараціями форми МД-2 від 23.04.2020, 06.05.2020 та 07.05.2020

23.04.2020, 24.04.2020, 25.04.2020, 26.04.2020, 27.04.2020, 28.04.2020, 29.04.2020, 04.05.2020, 05.05.2020, 07.05.2020 ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" виписало дорожні листки тракторам із деталізацією роботи: посадка картоплі на умовних облікових полях BANY_1, BANY_2, BANY_03, BANY_04, BANY_05, BANY_06, BANY_07, BANY_08, BANY_09.

17.09.2020, 18.09.2020, 19.09.2020, 20.09.2020, 21.09.2020, 22.09.2020, 23.09.2020, 24.09.2020, 25.09.2020, 26.09.2020, 28.09.2020, 29.09.2020, 03.10.2020, 04.10.2020, 05.10.2020, 06.10.2020, 07.10.2020 ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" виписало дорожні листки тракторам із деталізацією роботи: копання картоплі на умовних облікових полях BANY_2, BANY_04, BANY_05, BANY_07, BANY_08, BANY_09, BANY_10.

19.06.2020 між ТОВ "Герман - Агро" (постачальник) та ПП "Якю" (покупець) укладено спірний договір поставки.

Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. договору поставки постачальник зобов`язується в порядку і на умовах, передбачених цим договором, передати (поставити) у власність покупцеві картоплю (надалі - товар), визначені цим договором та специфікаціями до нього, які є його невід`ємними частинами, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити товар у строки і на умовах, що передбачені цим договором та специфікаціями до нього. Товар поставляється окремими партіями. Найменування та інші характеристики товару визначаються для кожної партії окремо у відповідній специфікації на таку партію товару. За відсутності окремої специфікації до договору, видаткова накладна вважається специфікацією на відповідну партію товару.

Розділом 2 договору поставки сторони узгодили умови про якість та кількість товару.

У пункті 3.1. договору поставки сторони передбачили, що покупець оплачує товар за ціною, визначеною специфікацією на кожну партію окремо. Оплата партії товару проводиться в українських гривнях, протягом десяти банківських днів з дня завершення поставки відповідної партії товару. Можлива часткова або повна попередня оплата товару, в тому числі, і на умовах комерційного кредиту. У специфікаціях сторони можуть погодити інший порядок розрахунків.

Згідно з пунктом 4.1. договору поставки постачальник зобов`язується здійснити поставку кожної партії товару на умовах, що передбачені у відповідній специфікації. При поставці товару застосовуються правила "ІНКОТЕРМС" (в редакції 2010 року). У випадку розбіжностей між правилами "ІНКОТЕРМС" та умовами цього договору, підлягають застосуванню умови цього договору. Кожна партія товару повинна бути поставлена у строк, що визначений у специфікації на таку партію.

Постачальник гарантує покупцеві, що він є виробником та єдиним власником товару, а також те, що на товар або його частину відсутні права або претензії третіх осіб (товар не є предметом застави і/або податкової застави, не перебуває під арештом, обтяженням і/або забороною, не є спільною власністю, право власності на товар не оскаржується третіми особами, щодо товару не ведуться судові розгляди, треті особи не мають права першочергової купівлі товару, з третіми особами не укладені договори відчуження товару, щодо товару не видавались аграрні розписки); він має або буде мати достатню кількість товару, яка необхідна для виконання цього договору; якість товару відповідатиме якісним характеристикам, що будуть обумовлені сторонами в специфікаціях; поставка товару відбудеться в строки погоджені в специфікаціях до цього договору (пункт 5.1. договору поставки).

У розділі 6 договору поставки визначено умови відповідальності сторін, у розділі 7 - форс -мажор.

Згідно з пунктом 8.1. договору поставки цей договір набуває чинності з дати підписання і скріплення печатками сторін, і діє до 31.12.2020. Якщо після закінчення строку дії Договору жодна із сторін не надіслала іншій стороні повідомлення про інше, договір автоматично пролонгується ще на один рік.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплено їх печатками.

Відповідно до специфікації № 1 від 19.06.2020 (пункт 1) сторони домовилися про поставку партії товару відповідно до наступних специфікацій: найменування товару - картопля, рік урожаю - 2020, вимоги до якості - згідно договору, кількість +/- 10 % (метричних тон) - 1 190,938, ціна за тонну (без ПДВ) - 4 000,00 грн.

Поставка цієї партії товару має бути здійснена у строк до 20.07.2020 на умовах: EXW (склад, розташований за адресою: 43006, Волинська область, місто Луцьк, вул. Вахтангова, буд. 2 під літ. "А"). Сторони погодили можливість зміни ціни одиниці товару та загальної вартості партії товару в порядку передбаченому пунктом 3 цієї специфікації шляхом укладення додаткової угоди до цього договору в строк не пізніше як до 25.07.2020. Покупець здійснює остаточний розрахунок за поставлений товар, відповідно до ціни визначеної сторонами протягом 10 (десяти) банківських днів з дня завершення поставки та отримання відповідних документів, що підтверджують таку поставку в гривні з ПДВ (пункт 1.2. та пункт 2.1. вищевказаної специфікації).

Позивач у справі - ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" вважає, що предметом спірного договору поставки є товар (картопля), отриманий внаслідок виконання останнім робіт за договором підряду №3/2020, а отже у постачальника на час укладення оспорюваного правочину було відсутнє право продажу товару, що є порушенням положень статті 658 ЦК України та в силу положень статей 203, 215 ЦК України є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Крім цього судом під час розгляду цієї справи встановлено, що з поданих сторонами доказів, убачається, що 19.06.2020 ТОВ "Герман-Агро" (боржник) видано ПП "Якю" (кредитор) аграрну розписку, у пунктах 1- 5 якої зазначено, що ця аграрна розписка видається боржником в забезпечення виконання ним зобов`язань за договором поставки від 19.06.2020 № 02/2020 укладеним між боржником та кредитором. Ця аграрна розписка встановлює забезпечене заставою безумовне зобов`язання боржника здійснити на користь кредитора поставку картоплі (надалі - товар) в кількості та якості, що наведена в додатку № 1. Строк виконання - 20.07.2020. Поставка товару на виконання безумовного зобов`язання за аграрною розпискою (надалі - поставка) здійснюється боржником на умовах EXW згідно з правилами Інкотермс 2010, місце поставки - склад, що знаходиться за адресою: 43006, Волинська область, місто Луцьк, вул. Вахтангова, буд. 2 під літ "А". В забезпечення зобов`язань за аграрною розпискою боржник передає в заставу (надалі - застава) майбутній врожай картоплі (надалі - предмет застави) з земельних ділянок у межах Кам`янка - Бузького району Львівської області, що знаходиться в оренді у боржника на підставі договорів оренди, згідно з реєстром, наведеним у додатку № 2 (далі - земельні ділянки). На день збору врожаю предметом застави стає відповідна кількість зібраної сільськогосподарської продукції в загальному обсязі не менше 1190,938 тонни, що буде вирощена на земельних ділянках. На дату видачі цієї аграрної розписки вартість предмета застави оцінена в 4 763 752,00 грн без ПДВ.

У аграрній розписці боржник та кредитор погодили основні умови, а саме: умови про забезпечення вимоги, індосамент, гарантії боржника, страхування, технологію виробництва, маркетинговий рік, моніторинг, дорощення майбутнього врожаю, збирання та зберігання врожаю, втручання/перешкоджання господарській діяльності, загибель посівів, недостатність зібраного врожаю, часткове виконання, відчуження предмета застави, наступну заставу, презумпції, штрафні санкції, додаткову заставу, додаткові зобов`язання боржника, виконання шляхом передачі складських документів, неякісну продукцію, поруку, витрати на виконавчий напис нотаріуса, податки, роз`яснення прав, підписання, вчинення виконавчого напису, реєстрації в реєстрах, витрати на оформлення, погашення аграрної розписки, мову та примірники.

Додаток № 1 до аграрної розписки - умови про кількість, якість та загальну вартість сільськогосподарської продукції, що підлягає поставці кредитору за цією аграрною розпискою. Такі, згідно з пунктом 1 додатку № 1 - кількість товару - 1 190,938 тонни.

Додатком № 2 до аграрної розписки є реєстр 186-ти земельних ділянок, на яких вирощується сільськогосподарська продукція, майбутній врожай якої надається в заставу за цією аграрною розпискою. Ділянки розташовані за адресою: Львівська область, Кам`янка-Бузький район, Банюнинська сільська рада.

Зазначена аграрна розписка посвідчена приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Веремчуком С. В. 19.06.2020 за № 1310.

19.06.2020 аграрна розписка зареєстрована у реєстрі аграрних розписок за № 4755, про що свідчить витяг з реєстру .

Як вбачається із витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 24.06.2020 № Р47529 (параметри запиту - номер обтяження № 27879629 за суб`єктом юридична особа код РНОКПП/ЄДРПОУ: 43171270) за вказаними параметрами запиту в реєстрі знайдено приватне обтяження на підставі аграрної розписки серія та номер 1310, видана 19.06.2020 приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Веремчуком С. В.; тип обтяження - застава рухомого майна; об`єкт обтяження: майбутній врожай картоплі на земельних ділянках у межах Кам`янка-Бузького району Львівської області, що знаходяться в суборенді у боржника на підставі договорів оренди; боржник - ТОВ "Герман-Агро", обтяжувач - ПП "Якю".

Судом апеляційної інстанції також установлено, що ПП "Якю" 23.07.2020 звернулося до ТОВ "Герман-Агро" з претензією № 1 щодо виконання зобов`язань по поставці товару за спірним договором поставки. У вказаній претензії відповідач-2 зауважив, що виконання зобов`язання ТОВ "Герман-Агро" за договором поставки від 19.06.2020 № 02/2020 забезпечується аграрною розпискою (зареєстрованою в реєстрі за № 1310).

Із претензії № 1 убачається, що ПП "Якю" стверджує, що на підставі спірного договору поставки ТОВ "Герман-Агро" зобов`язалося передати (поставити) у власність ПП "Якю" товар, а саме - картоплю, однак в обумовлений сторонами строк (до 20.07.2020) ТОВ "Герман-Агро" не забезпечило виконання взятого на себе зобов`язання, відтак ураховуючи викладене ПП "Якю" просило ТОВ "Герман-Агро" здійснити виконання взятих на себе зобов`язань згідно з договором поставки від 19.06.2020 № 02/2020.

У відповідь на претензію № 1, 29.07.2020 ТОВ "Герман-Агро" повідомило ПП "Якю", що поставка товару може бути здійснена лише у випадку здійснення авансування оплати вартості продукції в розмірі 15 % від загальної ціни договору поставки, що становить 700 000,00 грн. В іншому випадку, товариство буде змушене здійснити поставку продукції на користь іншого покупця, яким буде здійснено передоплату.

Апеляційним господарським судом також установлено, що 12.08.2020 до Господарського суду Рівненської області надійшов позов ПП "Якю" до ТОВ "Герман-Агро" (справа № 918/817/20), у якому позивач просив суд зобов`язати відповідача передати у власність (здійснити поставку) товар, а саме: картоплю в кількості 1190,938 метричних тонн на умовах EXW (склад, розташований за адресою: 43000, Волинська область, місто Луцьк, вул. Вахтангова, 2 під літ. "А"). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі спірного договору поставки ТОВ "Герман-Агро" зобов`язалося передати (поставити) у власність позивача товар, а саме - картоплю, однак в обумовлений сторонами строк відповідач не забезпечив виконання взятого на себе зобов`язання.

13.08.2020 до Господарського суду Рівненської області від ПП "Якю" у справі № 918/817/20 надійшла заява про забезпечення позову, у якій заявник просив суд:

- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно, шляхом внесення відповідного запису у Державний реєстр обтяжень рухомого майна, а саме: майбутній врожай картоплі на земельних ділянках у межах Кам`янка-Бузького району Львівської області за вказаними кадастровими номерами;

- заборонити ТОВ "Герман-Агро", а також іншим третім особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження, приховування, знищення, передачу в заставу, звернення стягнення, обтяження в інший спосіб чи передачу на інших підставах рухомого майна (врожаю картоплі), яке є предметом застави товарної аграрної розписки, зареєстрованої в реєстрі аграрних розписок за № 4755 від 19.06.2020 та знаходиться на земельних ділянках за вказаними кадастровими номерами.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 17.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/817/20, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 17.08.2020 заяву ПП "Якю" про забезпечення позову задоволено частково, вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно, шляхом внесення відповідного запису у Державний реєстр обтяжень рухомого майна, а саме: майбутній врожай картоплі на земельних ділянках у межах Кам`янка-Бузького району Львівської області за вказаними кадастровими номерами; заборонити ТОВ "Герман-Агро" вчиняти дії, спрямовані на відчуження, приховування, знищення, передачу в заставу, звернення стягнення, обтяження в інший спосіб чи передачу на інших підставах рухомого майна (врожаю картоплі), яке є предметом застави товарної аграрної розписки, зареєстрованої в реєстрі аграрних розписок за № 4755 від 19.06.2020 та знаходиться на земельних ділянках за вказаними кадастровими номерами; у задоволенні заяви про забезпечення позову в частині заборони на вчинення дій іншими третіми особами, спрямованими на відчуження, приховування, знищення, передачу в заставу, звернення стягнення, обтяження в інший спосіб чи передачу на інших підставах рухомого майна (врожаю картоплі), яке є предметом застави товарної аграрної розписки, зареєстрованої в реєстрі аграрних розписок за № 4755 від 19.06.2020 року та знаходиться на земельних ділянках за вказаними кадастровими номерами - відмовлено. Дана ухвала є виконавчим документом згідно з статті 3 Закону України "Про виконавче провадження". Строк пред`явлення вказаної ухвали до виконання - протягом трьох років з наступного дня після набрання цією ухвалою законної сили, тобто по 18.08.2023.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28.09.2020 у справі № 918/817/20 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна".

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 апеляційну скаргу ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 17.08.2020 у справі № 918/817/20 про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 918/817/20 - задоволено. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 17.08.2020 у справі №918/817/20 в частині задоволення заяви ПП "Якю" про вжиття заходів забезпечення позову у справі №918/817/20 - скасовано. В цій частині прийнято нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви ПП "Якю" про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 918/817/20. В решті ухвалу Господарського суду Рівненської області від 17 серпня 2020 року у справі №918/817/20 залишено без змін.

Разом з тим, апеляційний господарський суд установив, що як вбачається із залучених до матеріалів доказів, 01.03.202. між ПП "Якю" та ТОВ "Герман - Агро" укладено договір "Про припинення зобов`язання за товарною аграрною розпискою за згодою сторін", за умовами якого сторони за взаємною домовленістю дійшли згоди про припинення зобов`язань які виникли за аграрною розпискою, посвідченою приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Веремчуком С. В. 19.06.2020 за № 1310, а саме: забезпечене заставою безумовне зобов`язання боржника здійснити на користь кредитора поставку картоплі у кількості та якості, що наведена в додатку № 1 до аграрної розписки.

5. Розгляд касаційних скарг і позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах та запереченнях на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

5.2. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, касаційний господарський суд переглядає оскаржувану постанову в межах доводів та вимог касаційної скарги.

5.3. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає про таке.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до положень цієї норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових:

(1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду;

(2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і вказаного вище пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

ТОВ "Герман-Агро" підставу касаційного оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2021 у справі № 918/1040/20, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, обґрунтував тим, що судом апеляційної інстанцій при вирішенні справи в оскарженій постанові застосовано норми права, а саме положення статей 15, 16, частини 3 статті 215 ЦК України, без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 750/2728/16-ц, від 15.05.2019 у справі № 462/5804/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 462/4611/13-ц та постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 6-605цс16.

Так, зі змісту постанови Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 462/5804/16-ц вбачається, що керівник Львівської місцевої прокуратури № 2 в інтересах Львівської міської ради звернувся до суду з позовом до фізичних осіб, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", треті особи: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Гриник І. Ю., про визнання недійсними договорів, скасування реєстрації права власності на нерухоме майно, звільнення земельних ділянок.

Прокурор обґрунтовував заявлені вимоги тим, що фізична особа 04.04.2012 зареєструвала право власності на нежитлові приміщення на підставі рішень Залізничного районного суду м. Львова від 16.03.2012 у справах № 2а-2145/12, № 2а-2147/12, № 2а-2149/12. При цьому за інформацією Залізничного районного суду м. Львова від 04.03.2013 зазначені цивільні справи у 2012 році не зареєстровані, не розглядалися та такі рішення не ухвалювалися. Тому позивач вважає, що фізичною особою неправомірно зареєстровано право власності на зазначені об`єкти нерухомого майна.

Водночас, не будучи законним власником майна та протиправно зареєструвавши за собою право власності на нерухоме майно, фізична особа продала зазначені об`єкти нерухомого майна іншому відповідачу відповідно до нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу від 10.04.2012, на підставі яких зареєстровано право власності на нерухоме майно, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що предметом спору у справі № 462/5804/16-ц є споруди магазинів, які не є об`єктами нерухомого майна, оскільки у них відсутній фундамент, а є тимчасовими спорудами - торговими павільйонами без влаштування фундаменту, виготовленими з полегшених конструкцій (сендвіч-панелей).

Крім того, Верховний Суд вказав, що судами першої та апеляційної інстанцій у справі, що переглядається, вирішено питання, яке стосується прав та інтересів фізичної особи-підприємця щодо спірних об`єктів. Зазначена особа до участі у справі не залучена, незважаючи на те, що вирішено питання про належність цій фізичній особі зазначених спірних об`єктів та не спростовано питання правомірності набуття нею прав власності на них.

У справі № 750/2728/16-ц Верховний Суд постановою від 18.07.2018 залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій про часткове задоволення позову особи, яка не є стороною правочину, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири з тих підстав, що цей правочин вчинений без наміру створити юридичні наслідки, а з метою приховування майна відповідача від звернення на нього стягнення у справі за позовом про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

У справі № 462/4611/13-ц Верховний Суд постановою від 04.07.2018 залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій про задоволення позову про визнання недійсним договору дарування квартири та навів правовий висновок про те, що правочин щодо відчуження майна, яке перебуває під арештом на підставі судового рішення, може бути визнано недійсним за позовом заінтересованої особи, незалежно від того, чи було зареєстроване таке обтяження відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" на час його укладення, якщо про встановлену судом заборону сторонам правочину було відомо.

У постанові від 25.05.2016 Верховний Суд України у справі № 6-605цс16 за позовом про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та визнання права власності на квартиру, навів висновок про те, що позивачі у справі в розумінні статті 215 ЦК України можуть вважатися заінтересованими особами, які мають право оспорювати договір купівлі-продажу; позивачки не були стороною (сторонами) цього договору, однак за цим договором банк здійснив відчуження квартири в порушення заборони, встановленої судом у порядку забезпечення іншого позову тих самих осіб, тому позивачки мали власний інтерес вимагати визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири з метою забезпечення для них можливості в подальшому реально і без перешкод виконати рішення суду в іншій справі за їх позовом до банку про скасування реєстрації права власності банку на квартиру.

У справі № 918/1040/20, яка розглядається, судом апеляційної інстанції установлено, що за фактичними обставинами справи, з огляду на предмет і підстави заявленого позову, позивачем при зверненні до суду з вимогою про визнання недійсним спірного договору поставки, укладеного між відповідачами, доведено як наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання договору недійсним, так і наявність порушеного права позивача, що стало підставою для задоволення позову.

Отже, аналіз висновків, зроблених у судових рішеннях у справі, у якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у наведених постановах Верховного Суду та Верховного Суду України, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

З огляду на конкретні, встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, яка розглядається, відсутні підстави для висновку про застосування судом в оскаржуваній постанові норм права, без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у наведених скаржниками постановах Верховного Суду та Верховного Суду України.

За таких обставин підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржником в наведеній частині не підтверджена, а тому не може бути причиною для скасування оскаржуваної постанови.

5.4. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає про таке.

У касаційній скарзі також порушено питання про необхідність відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 918/1041/20, вжитого апеляційним господарським судом, в обґрунтування якого скаржник зазначав, що застосування положень статей 656, 658 ЦК України у спосіб, викладений у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 918/1041/20 є неправильним. Таке застосування призводить до повного нівелювання положень статті 656 ЦК України і фактичної неможливості укладення суб`єктами господарювання договорів купівлі-продажу, за умовами яких зобов`язання щодо передачі товару передбачається на майбутнє і які на час укладення таких договорів не є власниками товару. На думку скаржника, висновки щодо застосування положень статей 656, 658 ЦК України, викладені у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 918/1041/20 не відповідають висновкам, що викладені у постанові Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 918/1040/20 хоча спірні правовідносини є повністю аналогічними. За наведених обставин, ураховуючи вищезазначені обґрунтування скаржник наголошує на необхідності відступлення від висновків про застосування норм, а саме положень статей 656, 658 ЦК України, викладених у постанові Верховного суду від 15.12.2021 у справі № 918/1041/20.

Верховний Суд наголошує, що принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема, їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності.

Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

Оскільки ТОВ "Герман-Агро" в касаційній скарзі не обґрунтовано необхідність відступлення від висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 918/1041/20, а саме не наведено причин для відступу (їх неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість), колегія суддів не вбачає правових підстав для відступу від висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 918/1041/20, а відповідно і для задоволення клопотання скаржника про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

При цьому посилання скаржника на те, що висновки щодо застосування положень статей 656, 658 ЦК України, викладені у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 918/1041/20 не відповідають висновкам, що викладені у постанові Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 918/1040/20 хоча спірні правовідносини є повністю аналогічними, колегія судів відхиляє, оскільки, по-перше, Верховний Суд у постанові від 09.11.2021 не викладав правовий висновки щодо застосування зазначених норм права, а направляючи справу на новий розгляд наголосив на необхідності з`ясування судом апеляційної інстанції питання обсягу порушених законних і фактично підтверджених прав позивача. По-друге, суд апеляційної інстанції на виконання вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 918/1040/20 установив, що укладення спірного договору поставки за відсутності права розпоряджатися товаром (картоплею) є порушенням прав позивача, оскільки станом на 19.06.2020 саме ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" є власником картоплі, як результату виконаних робіт за договором підряду № 3/2020, яку ТОВ "Герман-Агро" зобов`язалося передати ПП "Якю" за спірним договором поставки. Зазначених обставин скаржником не спростовано.

В цілому доводи скаржника у цій частині зводяться до переоцінки доказів, наявних у матеріалах справи, та до встановлення обставин у справі, що з огляду на визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, не є компетенцією суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, в цій частині скаржником не підтверджена, а тому не може бути причиною для скасування оскаржуваної постанови.

5.5. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає про таке.

За змістом касаційної скарги, поданої на постанову апеляційного господарського суду від 07.02.2022 у справі № 918/1040/20, підставою її оскарження є також положення пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, згідно з якими підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

На обґрунтування цієї підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначив про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 628, частини 1 статті 638, частини 2 статті 642 ЦК України, частини 2 статті 180 ГК України, щодо питання застосування яких у подібних правовідносинах, відсутній висновок Верховного Суду.

Водночас, Верховний Суд вважає необґрунтованою наведену скаржником підставу касаційного оскарження судових рішень (постанови суду апеляційної інстанції), оскільки ця норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі зазначеного пункту скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

З огляду на предмет і підстави заявленого позову, встановлені у справі фактичні обставини та правові норми, які підлягають застосуванню та було застосовано у їх системному зв`язку судом апеляційної інстанції при вирішенні спору, висновок щодо застосування саме цих норм права, який формулює скаржник у касаційній скарзі, не впливає на правильність вирішення судом спору, у зв`язку із чим, Верховний Суд не формує висновок з приводу застосування положень статті 628, частини 1 статті 638, частини 2 статті 642 ЦК України, частини 2 статті 180 ГК України у спірних правовідносинах.

Необхідно також зауважити, що касаційна скарга загалом не містять відповідних доводів щодо необхідності формування висновку щодо застосування наведених вище норм права, а лише зводяться до викладення такого висновку у тому формулюванні, як це необхідно скаржникові в межах конкретної справи, та надання іншої оцінки доказам, на підставі яких суд апеляційної інстанції установив фактичні обставини справи, у тому числі щодо укладеності договору підряду № 3/2020, переоцінка яких виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України.

За таких обставин підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, в цій частині також не підтверджена скаржником.

5.6. Щодо решти доводів, викладених скаржником у касаційній скарзі на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 у справі № 918/1040/20, то Верховний Суд зазначає, що порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, може бути підставою для скасування судових рішень у випадках передбачених, зокрема, пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України, якщо є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу. Проте у цій справі заявлені скаржником підстави для касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій з посиланням на пункти 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України не підтвердилися.

5.7. Щодо касаційної скарги на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2022 у справі № 918/1040/20, Верховний Суд зазначає про таке.

Відповідно до положень статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Апеляційним господарським судом установлено, що обґрунтовуючи розмір витрат на правничу допомогу, ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" до матеріалів справи надано: договір про надання правової допомоги від 09.07.2020 №539-09/07 укладений між ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" та Адвокатським об`єднанням "Матвіїв і Партнери" (далі - договір № 539-09/07).

Відповідно до розділу 1 договору № 539-09/07 визначено, перелік правової допомоги, яку надає виконавець клієнту.

Згідно з пунктом 2.2. договору № 539-09/07 визначено, що винагорода за правову допомогу що надається виконавцем (гонорар) оплачується клієнтом за ставкою 1 700,00 грн за 1 годину, витрачену адвокатом (адвокатами) виконавця за надання правової допомоги зі знижкою клієнта (до вересня 2020 року включно) за цим договором в розмірі 10 %. У випадку надання правової допомоги клієнту адвокатом (адвокатами) виконавця у позаробочий час, розмір винагороди оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

У пункті 2.3. договору № 539-09/07 визначено, що окрім платежів зазначених у пункті 2.2. договору № 539-09/07, клієнт відшкодовує такі фактичні витрати виконавця: витрати, що пов`язані з виїздом виконавця за межі м. Львова для виконання доручень клієнта (витрати, пов`язані з відрядженням, транспортні витрати тощо); витрати на оплату послуг третіх осіб (консультації спеціалістів, експертів, аудиторів, послуги перекладачів, витрати з нотаріального посвідчення документів, телефонні переговори тощо), що були необхідні виконавцеві для виконання доручення клієнта.

Факт надання правової допомоги за договором підтверджується актами про надану правову допомогу, що підписуються повноважними представниками сторін, і є первинними обліковими документами. Акти про надану правову допомогу готуються виконавцем і передаються клієнту разом із рахунком для оплати. У разі відсутності зауважень до якості та/або обсягу наданих послуг клієнт протягом 5 (п`яти) календарних днів підписує та повертає виконавцю його примірник акту про надану правову допомогу. У випадку непідписання клієнтом акту про надану правову допомогу у вищевказаний строк, а також необґрунтованої відмови від його підписання, виконавець підписує акт в односторонньому порядку, вказуючи про відмову від підписання акту клієнтом (пункт 2.7. договору № 539-09/07).

Також матеріали справи містять Ордер на надання правничої допомоги № 1081309 на представництво інтересів позивача в апеляційному господарському суді.

Крім цього, на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу, ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" до матеріалів справи додано роздруківки виконаних робіт по рахунках № 1801, № 1844, № 1881, № 1925, № 1958, № 1990, рахунки від 05.12.2020 № 1801, від 05.01.2021 № 1844, від 04.02.2021 №1881, від 04.03.2021 №1925, від 31.03.2021 № 1958, від 29.04.2021 №1990, акти про надану правову допомогу від 30.11.2020, від 31.12.2020, від 31.01.2021, від 28.02.2021, від 31.03.2021, від 30.04.2021, платіжні доручення від 10.12.2020 № 37 на суму 24 650,00 грн, від 05.01.2021 № 25 на суму 2 2100,00 грн, від 09.02.2021 № 225 на суму 3 400,00грн, від 05.03.2021 № 445 на суму 12 750,00 грн, від 31.03.2021 № 733 на суму 28 900,00 грн, від 29.04.2021 № 1174 на суму 21 250,00грн.

Як вбачається із роздруківок про виконані роботи:

- по рахунку № 1801 та акту про надану правову допомогу від 30.11.2020 виконавцем було надано наступні послуги: представництво інтересів клієнта у судовому засіданні в господарському суді Рівненської області 25.11.2020 2 год.30 хв. - 4 500 грн, підготовка та подання клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції 18.11.2020 1 год. 00 хв. - 1 700,00 грн, підготовка та подання клопотання про витребування оригіналів документів від відповідачів 18.11.2020 1 год. 00 хв. - 1 700,00 грн, вироблення правової позиції, підготовка та подання позовної заяви із додатками 04.11.2020 10 год. 00 хв. - 17 000,00 грн.

- по рахунку № 1844 та акту про надану правову допомогу від 31.12.2020 виконавцем було надано наступні послуги: підготовка та подання клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції 29.12.2020 1 год. 00 хв. - 1 700,00 грн, представництво інтересів клієнта в судовому засіданні в режимі відеоконференції 22.12.2020 30 хв - 850 грн, підготовка та подання клопотання про приєднання доказів 15.12.2020 1 год. 00 хв. - 1 700,00грн, представництво інтересів клієнта у судовому засіданні в господарському суді Рівненської області 09.12.2020 4 год. 30 хв. - 7 650,00 грн, підготовка та подання відповіді на відзив на позовну заяву 02.12.2020 6 год. 00 хв. -10 200,00 грн.

- по рахунку №1881 та акту про надану правову допомогу від 31.01.2021 виконавцем було надано наступні послуги: представництво інтересів у судовому засіданні - 20.01.2021 2 год. 00 хв. - 3400,00 грн.

- по рахунку № 1925 та акту про надану правову допомогу від 28.02.2021 виконавцем було надано наступні послуги: представництво інтересів у судовому засіданні 24.02.2021 6 год. 30 хв. - 11 050,00 грн, підготовка та подання клопотання про відкладення розгляду справи 10.02.2021 1год. 00 хв. - 1 700,00грн.

- по рахунку № 1958 та акту про надану правову допомогу від 31.03.2021 виконавцем було надано наступні послуги: вироблення правової позиції, підготовка апеляційної скарги із додатками та подання такої 26.03.2021 7 год. 00 хв - 11 900,00 грн, аналіз оскаржуваного рішення на предмет наявності підстав для апеляційного оскарження такого 26.03.2021 3 год. 00 хв. - 5 100,00 грн, підготовка та подання клопотання про зменшення витрат на професійну (правову) правничу допомогу 17.03.2021 2 год. 00 хв. - 3 400,00 грн, представництво інтересів у судовому засіданні 02.03.2021 5 год. 00 хв. 8 500,00 грн.

- по рахунку № 1990 та акту про надану правову допомогу від 30.04.2021 виконавцем було надано наступні послуги: представництво інтересів клієнта у судовому засіданні 27.04.2021 5 год.00 хв. - 8 500,00 грн, підготовка та подання заяви про видачу подання на повернення судового збору 21.04.2021 30 хв. - 850,00 грн, вироблення правової позиції, підготовка апеляційної скарги із додатками та подання такої 09.04.2021 3 год. 00 хв. - 5 100,00грн, пошук релевантної судової практики Верховного Суду 09.04.2021 - 1 год. 00 хв. - 1 700,00 грн, аналіз оскаржуваного додаткового рішення на предмет наявності підстав для апеляційного оскарження такого 09.04.2021 3 год. 00 хв. - 5 100,00 грн.

Крім цього на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу, ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" до матеріалів справи надано копії детального опису виконаної роботи: по рахункам № 2181, № 2231, № 2248; № 2305, № 2429, № 2439, № 2181, № 2231, № 2248, № 2305, № 2429, № 2439, копії рахунків: від 31.08.2021 № 2181, від 04.10.2021 № 2231, від 29.10.2021 № 2248, від 30.11.2021 № 2305, від 01.02.2022 № 2429, від 09.02.2022 № 2439 та копії платіжних доручень від 01.09.2021 № 2805, від 06.10.2021 № 3344, від 01.11.2021 № 3793, від 01.12.2021 № 4501, від 03.02.2022 № 486, від 09.02.2022 № 597.

В актах про надану правову допомогу по договору від 31.08.2021 № 2181, від 30.09.2021 № 2231, від 31.10.2021 № 2248, від 30.11.2021 № 2305, від 01.02.2022 № 2429, від 10.02.2022 № 2439, відповідно до яких виконавець надав, а клієнт прийняв наступну правову допомогу:

- аналіз оскаржуваних рішень суду апеляційної інстанції у справі № 918/1040/20 - 4 год. на суму 6 800 грн.

- пошук релевантної судової практики Верховного Суду у справі № 918/1040/20 - 3 години на суму 5 100,00 грн;

- підготовка відзиву на касаційні скарги - 8 годин на суму 13 600 грн;

- представництво клієнта в судовому засіданні - 5,50 год на суму 9 350 грн;

- підготовка до судового засідання у Верховному Суді - 1,5 години в сумі 2 550 грн;

- підготовка до судового засідання у Верховному Суді - 1 година в сумі 1 700 грн;

- представництво інтересів клієнта у судовому засіданні у Верховному суді - 5,50 години в сумі 9 350 грн;

- підготовка до судового засідання у справі № 918/1040/20 в період з 01.11.2021 по 30.11.2021 - 1,50 години в сумі 2 550 грн;

- представництво інтересів клієнта у судовому засіданні у Верховному суді - 5,50 години в сумі 9 350 грн;

- представництво інтересів клієнта у судовому засіданні у справі № 918/1040/20 в період з 01.01.2022 по 31.01.2022 - 5 годин в сумі 8 500 гривень;

- представництво інтересів клієнта у судовому засіданні у справі № 918/1040/20 в період з 01.02.2022 по 10.02.2022 - 5 годин в сумі 8 500 грн;

- підготовка та подання письмових пояснень у справі № 918/1040/20 - 5 годин в сумі 8 500 грн;

- підготовка та подання клопотання про стягнення витрат, його надсилання суду та іншим часникам справи через Акціонерне товариство "Укрпошта" у справі № 918/1040/20 - 2 год. - 3 400 грн.

Всього за актами долученими ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" до матеріалів справи загальна сума витрат на професійну правову (правничу) допомогу становить 197 200,00 грн.

У свою чергу, 24.02.2022 від ПП "Якю" на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли заперечення щодо клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, в яких підприємство просило в задоволенні клопотання відмовити.

ТОВ "Герман-Агро" було подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, в якому відповідач-1 просив залишити клопотання ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" про стягнення витрат на професійну правову (правничу) допомогу в частині стягнення витрат на оплату правових послуг (робіт) наданих (виконаних) представником ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" під час розгляду справи № 918/1040/20 в суді першої інстанції без розгляду, зменшити розмір витрат ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" на оплату професійної правової (правничої) допомоги, наданої представником ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" у справі № 918/1040/20 до загальної суми 19 133 грн.

Дослідивши заяву позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши заперечення відповідачів щодо розподілу цих витрат, надані позивачем докази, ступінь складності справи, а також те, що позовні вимоги були задоволені у суді апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню до 77 950,00 грн. При цьому з ТОВ "Герман-Агро" та ПП "Якю" слід стягнути 38 975 грн з кожного.

Верховний Суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини 4 статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.

В свою чергу, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін .

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При цьому сама лише незгода скаржника з наданими судами оцінкою обставин справи та відповідних доказів не вказує на те, що така оцінка була проведена з порушенням норм права, а відповідно до положень статті 300 ГПК України Верховний Суд не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене та беручи до увагу, що позовні вимоги апеляційним господарським судом задоволено повністю, Верховний Суд не вбачає порушень норм процесуального права при зменшенні судом витрат на правничу допомогу, і вважає, що присуджений до стягнення їх розмір відповідає критеріям справедливості, пропорційності та верховенства права, є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатами роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, і ціною позову. Доводи відповідачів щодо неспівмірності заявлених витрат, викладені ними у запереченні та клопотанні про зменшення витрат на правничу допомогу належно розглянуто судом апеляційної інстанції, із наданням їм відповідної оцінки.

Твердження скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень частини 8 статті 126 ГПК України, без урахування висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, не приймаються Верховним Судом, з огляду на критерії (елементи) визначення подібності правовідносин, оскільки зазначену додаткову постанову ухвалено за різної доказової бази на підтвердження витрат на правову допомогу, що виключає подібність правовідносин у вказаних справах.

При цьому як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, за результатами розгляду цієї справи постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2022, позов задоволено. Таким чином, за правилами статті 129 ГПК України судові витрати іншої сторони (позивача), в тому числі на професійну правничу допомогу, повинні бути покладені на відповідачів, адже саме у суді апеляційної інстанції ухвалено остаточне рішення про задоволення позовних вимог, а тому докази розміру судових витрат понесених позивачем, у тому числі у суді першої інстанції, який відмовив у задоволенні позовних вимог, правомірно подано ТОВ "Централ Плейнс Груп Україна" до суду апеляційної інстанції, у межах строків, визначених ГПК України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. За змістом частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційних скаргах, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому вимоги касаційних скарг не підлягають задоволенню, а оскаржувану постанову та додаткову постанову слід залишити без змін.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Герман-Агро" залишити без задоволення.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2022 у справі № 918/1040/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ