Рішення

від 01.08.2022 по справі 160/9945/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2022 року Справа № 160/9945/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Мартіросян Г.А.,

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу №160/9945/22 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Обласного комунального підприємства культури "Дніпропетровський академічний театр опери та балету" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

12.07.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Обласного комунального підприємства культури "Дніпропетровський академічний театр опери та балету", у якому позивач просить суд:

- стягнути з ОБЛАСНОГО КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА КУЛЬТУРИ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР ОПЕРИ ТА БАЛЕТУ» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік у розмірі 1 229 211,52 грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 12.07.2022 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

Ухвалою суду від 15.07.2022 року було відкрито провадження у цій справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 02.08.2022 року, згідно до вимог ст.ст. 12, 180-183 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 15.07.2022 року витребувано у відповідача належним чином засвідчені докази по справі, а саме:

- звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з відміткою про його отримання органами доходів і зборів;

- книгу обліку руху трудових книжок і вкладиші до них;

- наказ про прийняття та звільнення з роботи, копії довідок МСЕК;

- інформацію/відомості чи подавалась Обласним комунальним підприємством культури "Дніпропетровський академічний театр опери та балету" звітність за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у 2021 році;

- звітів №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», які подавались відповідачем до центру зайнятості у 2021 році;

-інформацію/відомості чи направлялись центром зайнятості протягом 2021 року до Обласного комунального підприємства культури "Дніпропетровський академічний театр опери та балету" особи з інвалідністю для працевлаштування, інформації щодо їх подальшого працевлаштування або відмови у ньому.

Витребувано у позивача належним чином засвідчені докази по справі, а саме:

- інформацію щодо подання відповідачем до центру зайнятості звітності за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у 2021 році.

26.07.2022 року представником позивача суду надані додаткові письмові пояснення по справі, а також долучені витребувані судом докази по справі.

29.07.2022 року відповідачем надано відзив на позовну заяву позивача. Надані витребувані ухвалою суду додаткові докази по справі.

01.08.2022 року представником позивача на електрону адресу суду надіслано відповідь на відзив відповідача на позовну заяву.

Ухвалою суду від 02.08.2022 року закрито підготовче провадження; призначено справу до розгляду по суті на 02.08.2022 року.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

02.08.2022 року представником позивача до суду подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

02.08.2022 року фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

Суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 243 КАС встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування позову позивач зазначає, що Обласне комунальне підприємство культури "Дніпропетровський академічний театр опери та балету" перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

За 8 робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і незайнятих особами з інвалідністю у 2021 році, відповідач до 15.04.2022 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 1229211,52 гривень.

Ця сума заборгованості по адміністративно-господарським санкціям підтверджується наданим відповідачем річним звітом №10-ПОІ за 2021 рік та розрахунком суми позову щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Оскільки вищезазначена сума, у визначений законодавством строк, відповідачем не сплачена, утворилась заборгованість в розмірі 1229211,52 гривень.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування своєї позиції зазначили, що відповідач вжив усіх необхідних заходів для недопущення порушення, а факт не працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць для інвалідів для даної категорії громадян, не може слугувати підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій, підставою для застосування яких є наявність вини юридичної особи.

Відповідач вказує, що підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин, незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню особам з інвалідністю.

Тому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог Дніпропетровському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів у повному обсязі.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Згідно матеріалів справи, Обласне комунальне підприємство культури "Дніпропетровський академічний театр опери та балету" (код ЄДРПОУ 02226049) перебуває на обліку у Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

Згідно матеріалів справи, протягом 2021 року Обласне комунальне підприємство культури "Дніпропетровський академічний театр опери та балету" неодноразово зверталися до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (листи від 12 листопада 2021 року №312, від 16 серпня 2021 року №229, від 06 травня 2021 року №152, від 12 лютого 2021 року №62) з проханням «допомоги та сприяння у підборі кадрів із числа осіб з обмеженими фізичними можливостями (інвалідів) метою працевлаштування".

Встановлено, що у листах/відповідях Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів було запропоновано для вирішення питань з працевлаштування осіб з інвалідністю звертатись до центру зайнятості за місцем реєстрації підприємства (листи від 03 вересня 2021 року №03-08/732, від 07 червня 2021 року №03-08/410).

Протягом 2021 року Театр опери та балету також звертались до органів Державної служби зайнятості з проханням допомоги та сприяння у підборі кадрів із числа осіб з обмеженими фізичними можливостями (інвалідів), з метою працевлаштування у театрі, у тому числі до:

Дніпропетровського обласного центру зайнятості (листи від 12 листопада 2021 року №315, від 16 серпня 2021 року №231, від 06 травня 2021 року №153, від 12 лютого 2021 року №61);

Дніпровського міського центру зайнятості (листи від 12 листопада 2021 року №311, від 16 серпня 2021 року №228, від 06 травня 2021 року №149, від 12 лютого 2021 року №59);

Відділу надання соціальних послуг у Центральному районі м. Дніпра (листи від 12 листопада 2021 року №313, від 16 серпня 2021 року №230, від 06 травня 2021 року №151, від 12 лютого 2021 року №64);

Відділу надання соціальних послуг у Шевченківському районі м. Дніпра (листи від 12 листопада 2021 року №314, від 16 серпня 2021 року №232, від 06 травня 2021 року №150, від 12 лютого 2021 року №63);

Відділу надання соціальних послуг у Соборному районі м. Дніпра (листи від 12 листопада 2021 року №316, від 16 серпня 2021 року №227, від 06 травня 2021 року №154, від 12 лютого 2021 року №60).

Протягом 2021 року органи Державної служби зайнятості не направляли до Театру опери та осіб з інвалідністю для працевлаштування.

З матеріалів справи також вбачається, що Обласним комунальним підприємство культури "Дніпропетровський академічний театр опери та балету" протягом 2021 року до Відділу надання соціальних послуг в Центральному районі Дніпровського міського центру зайнятості подавалась інформація про попит на робочу силу (вакансії), у тому числі: - грудень 2021 року, форма №3-ПН, дата подання: 01 грудня 2021 року; - листопад 2021 року, форма №3-ПН, дата подання: 01 листопада 2021 року; - жовтень 2021 року, форма №3-ПН, дата подання: 01 жовтня 2021 року; - вересень 2021 року, форма №3-ПН, дата подання: 01 вересня 2021 року; - серпень 2021 року, форма №3-ПН, дата подання: 02 серпня 2021 року; - липень 2021 року, форма №3-ПН, дата подання: 02 липня 2021 року; червень 2021 року, форма №3-ПН, дата подання: 01 червня 2021 року; травень2021 року, форма №3-ПН, дата подання: 05травня 2021 року; -квітень 2021 року, форма №3-ПН, дата подання: 08 квітня 2021 року; - березень 2021 року, форма №3-ПН, дата подання: 01 березня 2021 року; - лютий 2021 року, форма №3-ПН, дата подання: 01 лютого 2021 року; - січень 2021 року, форма №3-ПН, дата подання: 04 січня 2021 року.

Доказів щодо направлень від органу центру зайнятості та працевлаштувань за вказаною посадою матеріали справи не містять.

Так, відповідно до «Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2021 рік» №03-07/5381 від 28.02.2022 року за формою 10-ПОІ, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 року №42 та розрахунку суми позову щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій, позивач зазначає, що за наявні робочі місця (8 робочих місць), призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятими такими особами з інвалідністю у 2021 році, відповідач мав сплатити суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1229211,52 гривень.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України від 21 березня 1991 року №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон №875-ХІІ).

Відповідно до ч.2 ст.17 Закону №875-ХІІ, підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Частинами 1, 2 ст.19 Закону №875-ХІІ передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18цього Закону.

Відповідно до положень ч.ч.1, 4 ст.20 Закону №875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

За приписами до ч.1 ст.18 Закону № 875-ХІІ, забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Частиною 3 ст.18 цього Закону визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

З аналізу вказаних норм вбачається, що обов`язок з працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу, покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року за №70(далі - Порядок), що визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю - базовому центру зайнятості.

Частина 2 розділу 2 Порядку встановлює, що звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.

Абзац 3 частини 2 розділу 2 Порядку уточнює, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.

Поняття робоче місце інваліда, спеціальне робоче місце інваліда визначено статтею 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 року за№2961-IVі розуміється як:

робоче місце особи з інвалідністю - місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях;

спеціальне робоче місце особи з інвалідністю - окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо.

Аналіз вищевказаних положень дає підстави для висновку про те, що нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні на підприємства покладено обов`язок по забезпеченню певної кількості місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, що не супроводжується обов`язком пошуку осіб з інвалідністю для працевлаштування на створені ним робочі місця. Такий обов`язок покладено на органи працевлаштування, перелічені в частині першій статті 18 Закону №875-ХІІ.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.05.2018 року у справі № 804/8007/16 (адміністративне провадження №К/9901/32032/18).

Так, судом встановлено, що на виконання вищенаведених вимог на підприємстві відповідача було створено 17 робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, 9 місць з яких були зайняті працевлаштованими особами.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2021 року відповідачем щомісячно подавались звіти за формою 3-ПН до центру зайнятості з відображенням наявних вакансій для осіб з інвалідністю.

Відповідач, також, неодноразово звертався до Дніпропетровського обласного центру зайнятості, Дніпровського міського центру зайнятості, Відділу надання соціальних послуг в Центральному районі з проханням допомоги та сприяння в підборі кандидатів з числа осіб з обмеженими фізичними можливостями (інвалідів) з метою працевлаштування у театрі.

Крім того, відповідач звертався до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів з прохання допомоги та сприянню у підборі кадрів із числа осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Однак, у відповідях (листах) Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів запропонували, для вирішення питань з працевлаштування осіб з інвалідністю, звертатись до центру зайнятості за місцем реєстрації підприємства (листи від 03 вересня 2021 року №03-08/732, від 07 червня 2021 року №03-08/410).

Суд звертає увагу, позивачем не було надано суду доказів необґрунтованої відмови відповідача в прийнятті на роботу направлених компетентними органами, які займаються направленням інвалідів для працевлаштування, інвалідів до Обласного комунального підприємства культури «Дніпропетровський академічний театр опери та балету».

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач здійснював можливі заходи, спрямовані на забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю.

Частиною 1 статті 20 Закону №875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

При цьому, адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

З аналізу наведених норм слідує, що обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування. Відповідач може нести адміністративно-господарську відповідальність саме за вчинення правопорушення, а невід`ємним елементом останнього є наявність вини.

Досліджені докази свідчать про те, що відповідач не вчиняв правопорушення у сфері соціального захисту прав та законних інтересів осіб з інвалідністю, оскільки відсутня вина відповідача у тому, що на підприємстві за 2021 рік не було виконано норматив по працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Таким чином, слід дійти до висновку, що відповідачем було вжито всіх залежних від нього заходів для організації і забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до встановленого нормативу, чим було виконано вимоги частини 3 статті 18, частини 1 та частини 2 статті 19 Закону №875-ХІІ, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Зокрема Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що відповідачем, було доведено правомірність та обґрунтованість своїй дій.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Обласного комунального підприємства культури "Дніпропетровський академічний театр опери та балету" про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

З приводу розподілу судових витрат (судовий збір та витрати на правничу допомогу) суд зазначає, що на підставіст. 139 КАС України, враховуючи рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу у справі не розподіляються.

Керуючись статтями 205, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Обласного комунального підприємства культури "Дніпропетровський академічний театр опери та балету" про стягнення адміністративно-господарських санкцій відмовити.

Судові витрати не розподіляти.

Позивач: Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (49000, м.Дніпро, вул. Старокозацька, 52, код ЄДРПОУ 25005978).

Відповідач: Обласне комунальне підприємство культури "Дніпропетровський академічний театр опери та балету" (49000, м.Дніпро, пр. Д. Яворницького, 72А, код ЄДРПОУ 02226049).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 02.08.2022 року.

Суддя В.В. Ільков