Рішення

від 03.08.2022 по справі 420/19404/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/19404/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «КТ УКРАЇНА» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення №UA500020/2021/000066/2 від 13.04.2021р., картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2021/00238 від 13.04.2021р., -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «КТ УКРАЇНА» до Одеської митниці Держмитслужби, в якому позивач просить:

визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2021/000066/2 від 13.04.2021р. та картку відмови в прийняти митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Держмитслужби №UA500020/2021/00238 від 13.04.2021року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) №KTU-1IM-210105/1 від 05.01.2021р. позивачем у компанії JIANGSU INTER-CHINA GROUP CORPORATION (Китай) придбано партію товару. Для здійснення митного оформлення вказаного товару 12.04.2021 р. було подано до відповідача митну декларацію № UA500020/2021/012451, згідно якої заявлено його митну вартість за основним (першим) методом, та документи на підтвердження заявленої митної вартості. Відповідач за результатами розгляду поданої митної декларації та доданих до неї документів неправомірно відмовив у митному оформленні товару за заявленою митною вартістю у зв`язку з тим, що у поданих документах, на думку відповідача, відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомості щодо ціни, що була фактично за нього сплачена. Відмову у митному оформленні товару відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2021/00238 від 13.04.2021 р. Крім того, відповідач здійснив коригування митної вартості товару та виніс рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2021/000066/2 від 13.04.2021 р., яким, застосувавши другорядний метод визначення митної вартості, самостійно визначив митну вартість імпортованого товару. Вважаючи зазначені рішення протиправними, такими, що прийняті відповідачем всупереч порядку та способу, визначеному чинним законодавством України, з метою їх скасування, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою від 30.11.2021 року відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (ст. 262 КАС України); встановлено, що справа буде розглянута судом на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №4487/22 від 20.01.2022 р.), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що під час митного оформлення, у зв`язку зі спрацюванням профілів ризику системи управління ризиками було здійснено перевірку правильності визначення митної вартості імпортованого товару, в результаті чого встановлено, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зокрема, не був представлений повний перелік документів, який визначений ст. 53 МК України. У документах, поданих разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а декларантом чи її уповноваженою особою не подано усіх додаткових документів, які витребувано митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 МК України, не спростовані розбіжності у поданих документах. Відтак, зазначені обставини з урахуванням приписів п.1 ч. 6 ст. 54 МК України були підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу в митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою особою митною вартістю.

Ухвалою суду від 31.01.2022 року призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого засідання; призначено підготовче засідання по справі на 01.03.2022 року.

01.03.2022 року судове засідання не відбулося у зв`язку із введенням в країні воєнного стану.

05.07.2022 року, ухвалою суду, яку занесено до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження по справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 28 липня 2022 року о 12 годині 00 хвилин.

У судове засідання, призначене на 28 липня 2022 року в режимі відеоконференції, учасники справи не під`єднались.

За приписами ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

05.01.2021 р. між ТОВ «КТ Україна» (покупець) та компанією JIANGSU INTER-CHINA GROUP CORPORATION (Китай) (постачальник) укладено контракт на поставку товарів №KTU-1IM-210105/1 (а.с. 25-28), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцю товар (далі - товар) в асортименті, кількості, з характеристиками та за цінами, визначеними сторонами в погоджених замовленнях, а покупець, в свою чергу, зобов`язується оплатити та прийняти товар на умовах цього Контракту.

Згідно із п. 2.2 Контракту вартість товару включає в себе вартість безпосередньо товару, упаковки, маркування, завантаження його на транспорт покупця (перевізника покупця), а також видатки на митне оформлення для експорту.

Відповідно до п. 2.3 Контракту на підставі кожного погодженого сторонами замовлення на поставку товарів постачальник оформлює рахунок-фактуру (інвойс) і направляє його покупцю для оплати товару.

Пунктом 4.1 Контракту умови поставки згідно з Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС-2010 вказуються сторонами у відповідному додатку до цього Контракту. Інформація про вантажовідправника, вантажоодержувача, місце відправки товару, місце поставки товару, країну походження товару та інша необхідна інформація вказуються у відповідному додатку до цього Контракту.

У Додатку № 1 до Договору від 05.01.2021р. сторони визначили перелік продукції, вартість, кількість, суму замовлення, порядок розрахунків, умови поставки, термін поставки та іншу необхідну інформацію.

На виконання умов зазначеного Контракту компанією JIANGSU INTER-CHINA GROUP CORPORATION (Китай) поставлено ТОВ «КТ Україна» партію товару: кейси для робочих інструментів, виготовлені з пластмасових листів: пластиковий кейс універсальний до КШМ ВР-12G 2150 од. Торгівельна марка «DNIPRO-M». Виробник - JIANGSU INTER-CHINA GROUP CORPORATION. Країна виробництва Китай, CN.

Для проведення митного оформлення придбаного товару декларантом подано до Одеської митниці Держмитслужби митну декларацію (МД) декларація № UA500020/2021/012451 від 12.04.2021р., а також документи на підтвердження митної вартості товару: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № ZJQK21-WK0E від 06.02.2021р.; коносамент (Bill of lading) № G0121020477 від 06.02.2021р.; навантажувальний документ (Bordereau) №706 від 31.03.2021 р.; декларація про походження товару (Declaration of origin) № ZJQK21-WK0E від 06.02.2021р.; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №266 від 17.03.2021 р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 05.01.2021 р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №KTU-1IM-210105/1 від 05.01.2021р.; договір про надання послуг митного брокера № МБ-343/21 від 01.02.2021 р.; договір (контракт) про перевезення № 11/20-2020 від 20.11.2020 р.; копія митної декларації країни відправлення №310120210519502606 від 03.02.2021р.

Під час оформлення товару, його митна вартість у декларації була визначена за основним методом, за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Як зазначено у відзиві на позовну заяву, під час здійснення митного контролю товарів за митною декларацією (МД) № UA500020/2021/012451 від 12.04.2021р. програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України прийняття рішення про коригування митної вартості.

Так, під час здійснення Одеською митницею Держмитслужби контролю правильності визначення митної вартості товару, який надійшов на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № UA500020/2021/012451 від 12.04.2021р. було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

Декларантом було надано додаткові документи та надіслано до Одеської митниці Держмитслужби письмові пояснення.

За таких обставин, Одеською митницею Держмитслужби було складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2021/00238 від 13.04.2021р. та рішення про коригування митної вартості №UA500020/2021/000066/2 від 13.04.2021р.

Відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив, що митним органом з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз бази даних ПІК АСМО «Інспектор» ЄАІС Держмитслужби. Стосовно товару №2 «кейс пластиковий» встановлено, що рівень митної вартості по цьому товару є більшим МД №UA500020/2021/005007 від 15.02.2021р., становить 3,38 дол. США/кг, ніж заявлено декларантом (2,91 дол. США/кг).

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Таким чином, суд з`ясовує, чи використане повноваження, надане суб`єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою..

За приписами ч.2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Як встановлено ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з ч.1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.4 ст. 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

У відповідності з ч.5 ст. 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з ч.6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч.1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч.2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така правова позиція наведена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 р. у справах № 21-127а15 та № 21-53а15 та у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 р. у справі № 803/407/16.

Обґрунтовуючи виникнення сумніву щодо заявленої позивачем митної вартості товару, як підстави для витребування додаткових документів, відповідач зазначив, що:

- відповідно до вимог розділу III «Правил...», затверджених наказом МФУ № 599 від 24.05.2012 р., для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ № 599 від 24.05.2012 р. до зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Проте до митного оформлення жоден з наведених документів не надано;

- відповідно до пп. «в» ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включаються до ціни, що обула фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням. Згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) №KTU-1IM-210105/1 від 05.01.2021р. вартість упаковки, маркування входять у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

В копії митної декларації країни відправлення від 03.02.2021 р. № 310120210519502606 зазначений номер інвойсу ZJQK21-WK0E, який на дату видачі цієї декларації не існував, так як дата інвойсу ZJQK21-WK0E, наданого до митного оформлення 06.02.2021р., дата копії митної декларації країни відправлення 03.02.2021 р.

Опрацювавши додатково надані позивачем документи, митний орган прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, застосувавши другорядний метод визначення митної вартості - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів) та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, зокрема: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним у постанові від 12.03.2019 р. у справі №803/3649/15.

Щодо тверджень митного органу про ненадання декларантом документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, для підтвердження вартості перевезення товару позивачем було надано до митного органу: договір транспортного експедирування № 11/20-2020 від 20.11.2020р. та довідку про вартість перевезення № 266 від 17.03.2021р.

Митним законодавством не визначено вид доказів, яким повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом підтвердження розміру витрат на перевезення імпортованих товарів.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 07 травня 2020 року у справі №400/2922/18.

При цьому, на підтвердження факту сплати транспортних витрат на перевезення товару надано копію платіжного доручення № 535 від 19.04.2021 р. (а.с. 14).

Таким чином, на дату декларування товару оплата за перевезення товару не була здійснена, а тому надати банківські документи декларант не мав можливості. Проте, декларантом було надано вищезазначену довідку № 266 від 17.03.2021р. про вартість перевезення.

Так, згідно пп. «в» п. 1 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Згідно п. 5.1 Контракту, постачальник зобов`язується забезпечити упаковку і маркування товару відповідно до вимог застосовуваних в країні постачальника стандартів і технічних умов, яка забезпечує ідентифікацію і збереження товару при належному транспортуванні і правильному проведенні вантажно-розвантажувальних робіт. Упаковка - безповоротна.

Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД « 37.Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митної декларації поданої декларантом зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених Класифікатором.

При цьому жодних спеціальних умов щодо пакування товару інвойсами, наданими компанією JIANGSU INTER-CHINA GROUP CORPORATION (Китай) не передбачалось.

Аналогічну правову позицію висловлено у постановах Верховного Суду у постанові від 22.01.2019р. у справі №815/6794/17, від 18.12.2019р. у справі №160/8775/18.

Щодо доводів митного органу про невідповідність відомостей митної декларації країни відправлення даті інвойсу суд зазначає, що на митній декларації країни відправлення № 310120210519502606 від 03.02.2021р. відсутня дата її оформлення (03 лютого 2021 року - дата подання декларації).

Тобто такий документ як експортна декларація не впливає на правильність обчислення числового значення митної вартості.

Так, згідно абз. 1 ч. 3 ст. 53 МК України, копія митної декларації країни відправлення надається лише на письмову вимогу митного органу і за наявності у поданих документах згідно ч. 2 ст. 53 МК України розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявних ознак підробки або не відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а оскільки митним органом не було виконано вищевказаних умов ч. 2 ст. 53 МК України, то у позивача не має обов`язку надавати до митного органу експортну декларацію.

За змістом правового висновку, сформульованого Верховним Судом у постанові від 19.03.2019 р. у справі №810/4116/17, ненадання митної декларації країни відправлення не може бути підставою для невизнання митної вартості товару. Окремі недоліки в оформленні документів не є підставою для не прийняття зазначених документів для підтвердження митної вартості товарів, відповідальність за оформлення експортної декларації несе продавець товару.

Враховуючи, що інформація, яка міститься у прайс-листах відповідає іншим документам, які надавались позивачем до митного оформлення, суд вважає таким, що не викликає сумнівів той факт, що цінова пропозиція поширюється на країну, в якій здійснює свою господарську діяльність позивач, а ціни є актуальними на час здійснення замовлення щодо поставки партії оцінюваного товару. Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду від 13.09.2019р. у справі №82859/17.

Суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України.

При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований в постанові Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №809/278/17.

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018р. у справі №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення ст. 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Доводи відповідача про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками не заслуговують на увагу, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 11.09.2012р. в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладеної в постанові від 30.10.2018р. в справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

При цьому митним органом жодним чином не спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об`єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК України. Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім іншого, суд акцентує увагу на тому, що відповідачем не доведено наявності підстав для застосування другорядних методів визначення митної вартості, а саме другорядного методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів).

Відповідно до пп. 2, 4 ч. 2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом в постанові від 08.02.2019р. в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить жодних пояснень з боку митного органу щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів всупереч положенням п.п.2, 4 ч. 2 ст.55 МК України.

Згідно з наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 р. Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

В оскаржуваному рішенні не визначено, яка з перелічених у ч. 2 ст. 58 МК України підстав у даному випадку стала причиною неможливості застосування першого методу, яка складова частина митної вартості товару не піддається обчисленню, або непідтверджена документально, чи неправильно обрахована, що позбавляло позивача можливості надати належні документи чи обґрунтування.

З урахуванням зазначеного, суд встановив, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та в подальшому скориговано митну вартість товару.

Згідно з ч.3 ст.318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст. 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Відповідно до ч.7 ст.54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Таким чином, дослідивши надані позивачем для митного оформлення документи, копії яких містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позивач надав усі документи, необхідні для визначення митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «КТ Україна» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновки суду про задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ «КТ Україна» судового збору у розмірі 4540,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «КТ УКРАЇНА» (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 10; код ЄДРПОУ 37682336) до Одеської митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-А; код ЄДРПОУ 43333459) про визнання протиправним та скасування рішення №UA500020/2021/000066/2 від 13.04.2021р., картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2021/00238 від 13.04.2021р., - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500020/2021/000066/2 від 13.04.2021 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2021/00238 від 13.04.2021 року.

Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-А; код ЄДРПОУ 43333459) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КТ УКРАЇНА» (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 10; код ЄДРПОУ 37682336) судовий збір у розмірі 4540,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень 00 коп.).

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя: Самойлюк Г.П.