Постанова

від 01.08.2022 по справі 640/30856/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/30856/21 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Собківа Я.М.,

суддів: Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправним та нечинним пункт рішення, визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції у місті Києві, в якому просив:

- визнати протиправним і нечинним пункт 3.1.13 Правил внутрішнього Розпорядку в ізоляторах тимчасового тримання органів внутрішніх справ України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.12.2008 №638;

- визнати протиправним дії суб`єкта владних повноважень ГУ НП в м. Києві, а саме недопуск захисника Стригуна М.А. до підзахисного ОСОБА_1 , який утримувався у Ізоляторі тимчасового тримання ГУ НП в м. Києві, що відбувалось у період з 27 квітня по 5 травня 2021 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2021 року вказаний адміністративний позов було повернуто.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неповно встановив фактичні обставини справи та неправильно застосував норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Станом на 02 серпня 2022 року відповідачами не надано до суду письмового відзиву (заперечень) на апеляційну скаргу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява ОСОБА_1 подана до суду та підписана представником позивача - адвокатом Антонеску О.Г. На підтвердження повноважень представника до позовної заяви додано копію ордеру серії АА № 1107810, виданого адвокатським бюро «Антонеску та партнери» 18 серпня 2021 року.

Приймаючи рішення про повернення позовної заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що ордер не відповідає встановленим вимогам та не є юридично значимим документом для цілей підтвердження повноважень адвоката діяти в Окружному адміністративному суді міста Києва в якості представника позивача. Крім того, позивачем об`єднано в одне провадження вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожен має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Положеннями ч. 1 ст. 55 КАС України передбачено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер.

Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, підтверджуються в порядку, встановленому законом.

За правилами ч. 4 ст. 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Зазначені норми права вказують на те, що за загальним правилом договір про надання правової допомоги є належним документом, який посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги.

Водночас для підтвердження повноважень адвоката як представника в суді положеннями ч. 3 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та ч. 4 ст. 59 КАС України встановлені спеціальні правила, відповідно до яких повноваження адвоката можуть бути підтверджені одним із таких документів: довіреністю або ордером.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позовну заяву, зокрема, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати.

Отже, положення зазначеної норми права підлягають застосуванню у випадку, якщо позовну заяву підписано адвокатом як представником позивача, однак повноваження такої особи не підтверджені довіреністю або ордером.

Як раніше зазначалося, на підтвердження повноважень представника позивача - адвоката Антонеску О.Г. до позовної заяви було додано копію ордеру серії АА № 1107810 від 18 серпня 2021 року, виданого адвокатським бюро «Антонеску та партнери».

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Згідно з пп. 15.4 п. 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 36, ордер містить назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності, відповідно до статті 19 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" найменування юридичної особи повинно містити інформацію про її організаційно-правову форму (крім державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, державних, комунальних організацій, закладів, установ, а також випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини) та назву.

Назва юридичної особи може складатися з власної назви юридичної особи, а також містити інформацію про мету діяльності, вид, спосіб утворення, залежність юридичної особи та інші відомості згідно з вимогами до найменування окремих організаційно-правових форм юридичних осіб, установленими Цивільним, Господарським кодексами України та цим Законом (частина третя статті 16 зазначеного Закону).

З аналізу вказаних норм вбачається, що законодавцем чітко відокремлені суди, як такі що окремо ідентифікуються та зазначаються у графі "назва органу, в якому надається правова допомога" ордеру на надання правової допомоги.

При цьому, сукупність наведених норм вочевидь зумовлює необхідність ідентифікації суду із зазначення власної назви юридичної особи публічного права - власної назви певного суду.

В той же час, зі змісту наданого представником позивача ордеру вбачається, що в графі "назва органу" зазначено "у всіх судах України, …", натомість всупереч наведеному та вимогам п/п 15.4 п. 15 Положення, не зазначено назви відповідного органу до якого представник позивача звернувся в інтересах останнього з позовною заявою, а саме Окружного адміністративного суду міста Києва, а відтак не підтверджено повноважень діяти саме в Окружному адміністративному суді міста Києва.

Наведене вказує на те, що ордер не відповідає встановленим вимогам та не є юридично значимим документом для цілей підтвердження повноважень адвоката діяти в Окружному адміністративному суді міста Києва в якості представника позивача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 9901/939/18 наголосила на тому, що звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема адвоката, при реалізації права на справедливий суд передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази подаються в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи, із зазначенням назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, делегованих йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника.

Крім того у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що якщо в ордері не зазначено конкретної назви суду, у якому адвокат надає правову допомогу, такий ордер не можна визнати документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги.

Також, частиною четвертою статті 172 КАС України встановлено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів справи вбачається, що окремі позовні вимоги, а саме «визнати протиправним дії суб`єкта владних повноважень ГУ НП в м. Києві, а саме недопуск захисника Стригуна М.А. до підзахисного ОСОБА_1 , який утримувався у Ізоляторі тимчасового тримання ГУ НП в м. Києві, що відбувалось у період з 27 квітня по 5 травня 2021 року» мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Так, положення про залучення захисника у справу регулюються статтями 48, 50, 51 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Виходячи з вищезазначеного, позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтею 172 КАС України щодо об`єднання позовних вимог в одній позовній заяві.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду про повернення позовної заяви постановлена у повній відповідності до вимог п. 3,6 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Колегія суддів також враховує, що згідно з ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, а тому не є обмеженням доступу позивача до правосуддя та забезпечує практичну можливість реалізації ОСОБА_1 свого права на судовий захист.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позовної заяви та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду від 01 листопада 2021 року.

У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2021 року - без змін.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Собків Я.М.

Суддя Глущенко Я.Б.

Суддя Черпіцька Л.Т.