Постанова

від 06.07.2022 по справі 380/8181/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2022 рокуСправа № 380/8181/21 пров. № А/857/1936/22Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Большокової О.О., Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання Юрченко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова до Виконавчого комітету Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Чародійка Холдинг», про визнання протиправним і скасування рішення, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Львівської обласної прокуратури на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2021 року (суддя Сасевич О.М., м.Львів, повний текст складено 15 грудня 2021 року),

ВСТАНОВИВ:

17.05.2021 (конверт) керівник Галицької окружної прокуратури міста Львова (далі Керівник, Прокуратура) звернувся до суду із позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради (далі Виконавчий комітет, Міська рада відповідно) в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на реконструкцію ТзОВ «Чародійка Холдинг» нежитлових приміщень з прибудовою та надбудовою у нежитловій будівлі на вул. І. Франка, 23-А у м. Львові з пристосуванням під готель» від 12.03.2021 №168 (далі Рішення №168, Містобудівні умови; Об`єкт будівництва відповідно).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2021 року у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржила Львівська обласна прокуратура (далі Обласна прокуратура), яка із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким позов задовольнити.

В доводах апеляційної скарги вказує, що Виконавчим комітетом при прийнятті оскаржуваного Рішення №168 не враховано вимоги плану зонування території, встановлених обмежень за історико-архітектурним, санітарно-гігієнічним регламентами, гранично допустимої висотності будівель. Поданий містобудівний розрахунок має неточності та не відповідає вимогам пояснювальної записки до зонінгу, оскаржуване Рішення прийняте за відсутності попереднього розгляду архітектурно-містобудівною радою, згідно з містобудівним розрахунком заплановані будівельні роботи зі створення нового 6-ти поверхового об`єкта, а не відновлювально-реставраційні роботи.

Відповідач та третя особа у відзивах на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що втручання в майнові права третьої особи шляхом визнання протиправним і скасування Рішення №168 не відповідає критерію законності, оскільки судом не встановлено порушень вимог закону при наданні відповідних містобудівних умов та обмежень.

Зазначає, що на момент звернення до суду з позовом уповноважений орган у сфері державного архітектурно-будівельного нагляду був відсутній, а також ураховуючи наявність у прокурора приводів для висновку про можливе порушення вимог містобудівного законодавства й суспільний інтерес у його дотриманні, прокурор у даному випадку мав право на позов.

Такі висновки суду першої інстанції є дещо помилковими, з таких міркувань.

Апеляційним судом, з урахуванням встановленого судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Чародійка Холдинг» (далі ТОВ) є власником земельної ділянки з кадастровим номером 4610137200:03:001:0014 площею 0,0165 га на вул. І. Франка, 23-А у м. Львові (далі Земельна ділянка). Цільове призначення ділянки для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови. Також ТОВ є власником нерухомого майна нежитлових приміщень загальною площею 1 246,8 кв.м на вул. І. Франка, 23-А у м. Львові.

Установлено, що маючи намір забудови зазначеної вище Земельної ділянки в спосіб проведення реконструкції розташованої на ній будівлі (за номером 23-А), ТОВ було розроблено історико-містобудівне обґрунтування щодо відповідної реконструкції з прибудовою нежитлової будівлі на вул. І. Франка, 23-А у м. Львові з пристосування під готель, яке погоджене Управлінням охорони історичного середовища м. Львова (лист від 14.12.2018 №0004-2994; далі - Управління). Таким обґрунтуванням погоджено допустимість намірів забудови проведення реконструкції існуючої будівлі з доповненням забудови при дотриманні верхньої відмітки у 19 м уздовж червоної лінії та 22,3 м в частині, що виходитиме вище рівня візуального обрізу стін.

В подальшому ТОВ звернулося до Міської ради (звернення від 25.02.2021) щодо видачі містобудівних умов та обмежень. Рішенням №168 заявнику було надано відповідні Містобудівні умови.

Однак, вважаючи Рішення №168 таким, що ухвалене з порушенням вимог закону та всупереч його приписам, без дотримання містобудівної документації, прокурор звернувся до суду із цим позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності установлює Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі Закон №3038-VI; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 1 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження, разом із технічними умовами та завданням на проектування, є основними складовими вихідних даних.

Як передбачає частина друга цієї статті, фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Частиною третьою статті 29 Закону №3038-VI встановлено, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

У випадках, визначених частиною четвертою статті 34 цього Закону та частиною першою статті 12-1 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», кадастровий номер земельної ділянки зазначається у заяві за його наявності, а копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію додається до заяви за наявності.

Інформацію про речове право на земельну ділянку, право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, відомості з Державного земельного кадастру уповноважені органи містобудування та архітектури отримують відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України «Про адміністративні послуги».

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).

Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Виходячи з частини п`ятої статті 26 Закону №3038-VI отримання замовником або проектувальником вихідних даних є першим етапом проектування та будівництва об`єктів. А відповідно до ст. 4 Закону України «Про архітектурну діяльність», підготовка містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки є початковим етапом комплексу робіт зі створення об`єкта архітектури.

Як визначено статтею 14 Закону №3038-VI до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належить надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить питання надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок.

При цьому, законом регламентовано питання можливої відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, а саме, відповідно до частини четвертої статті 29 Закону №3038-VI підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

З матеріалів справи видно, що позивачем оскаржується Рішення №168, яким ТОВ затверджено Містобудівні умови. Позивач вказує, що Рішення №168 та наміри забудови не відповідають містобудівній документації на місцевому рівні.

Згідно частини першої статті 1 Закону №3038-VI генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Частиною третьою статті 17 Закону №3038-VI передбачено, що для населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, в межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об`єкти культурної спадщини.

Згідно чинного генерального плану міста Львова затвердженого ухвалою Міської ради від 30.09.2010 №3924 проектований об`єкт розташований в центральному районі міста, в межах історичного ареалу в зоні змішаної забудови.

Вказане не заперечується сторонами та судом апеляційної інстанції.

В Рішенні №168 вказано, що планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони) Земельна ділянка розташована у кварталі історично сформованої забудови, у межах історичного ареалу міста. Проектування здійснювати з дотриманням вимог діючих державних будівельних норм та з врахуванням Законів України №3038-VI, «Про охорону культурної спадщини» (далі Закон №1805-III; пункт 2.5 Рішення).

Разом з тим, як вказує апелянт у розділі 11 Територіальні ресурси і планувальні обмеження ІІ Стадія Генеральний план. Загальна пояснювальна записка зазначено, що в Центральному планувальному районі міста, де знаходиться Львівський державний історико-архітектурний заповідник з його охоронною зоною і зосереджена значна кількість окремих пам`яток архітектури, де існує основна частина історично сформованої цінної капітальної забудови /опорна забудова/, розміщення нового будівництва неможливе, за виключенням робіт по відновленню планування і забудови історичного центру та часткової реконструкції житлових кварталів в зоні регулювання забудови при дотриманні масштабу та характеру Історичної забудови.

Преамбуло Закону №1805-III ( в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що даний Закон регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

За приписами статті 6 Закону №1805-III до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить у тому числі (…) надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках місцевого значення (крім пам`яток археології), їхніх територіях та в зонах охорони, на щойно виявлених об`єктах культурної спадщини, реєстрація дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок;

Згідно із статтею 26 Закону №1805-III консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам`яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.

Частиною четвертою статті 32 Закону №1805-III передбачено, що на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Згідно з абзацом першим частини третьої статті 37-2 Закону №1805-III проведенню містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт па об`єкті всесвітньої спадщини, його території, в буферній зоні передує інформування Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Пунктом 13 частини першої статті 37-4 Закону №1805-III передбачено, що до повноважень органу управління об`єктом всесвітньої спадщини належать надання висновків до науково-проектної документації містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на об`єкті всесвітньої спадщини, його території, в буферній зоні щодо їх впливу на видатну універсальну цінність об`єкта всесвітньої спадщини.

Відповідно до пункту 2 «Порядку інформування Міжурядового комітету з охорони всесвітньої культурної і природної спадщини про наміри здійснити містобудівні перетворення на території об`єкта культурної спадщини, включеного до Списку всесвітньої спадщини, та/або в межах його буферної зони», затвердженого наказом Міністерства культури України 20.04.2018 №345 (далі - Порядок № 345), містобудівні перетворення - нове будівництво, реконструкція, реставрація, земляні роботи, ландшафтні перетворення на території об`єкта всесвітньої спадщини та/або в межах його буферної зони.

За змістом пункту 3 Порядку №345 для забезпечення інформування Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО замовник містобудівних перетворень подає до Мінкультури інформацію у чотирьох примірниках, два з яких складено українською мовою, два - англійською або французькою мовою, в письмовій формі та на електронних носіях (…).

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що в зонах охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, встановлено особливий режим регулювання забудови. Зокрема, у таких зонах забороняється проведення будівельних робіт без попереднього отримання дозволу в органах охорони культурної спадщини.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 826/12524/18.

Постановою Кабінету Міністрів України (далі КМУ) від 03.09.2014 № 495 затверджено «Положення про Міністерство культури України» (далі Положення №495).

Пунктом 1 Положення № 495 передбачено, що Міністерство культури України (далі Мінкультури) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінкультури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв, охорони культурної спадщини, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, державної мовної політики, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері кінематографії, відновлення та збереження національної пам`яті.

Згідно з підпунктом 57 пункту 4 Положення №495 Мінкультури відповідно до покладених на нього завдань видає розпорядження і приписи щодо охорони пам`яток національного значення, припинення робіт на таких пам`ятках, їх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо зазначені роботи виконуються за відсутності затверджених або погоджених з відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених законом, дозволів або з відхиленням від них.

Отже, Міністерство культури України є спеціально уповноваженим органом, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері охорони культурної спадщини. До його повноважень, крім іншого, відноситься надання дозволів на проведення земельних робіт на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць; проведення охоронних заходів щодо збереження пам`яток національного значення та їх територій; видання приписів щодо охорони пам`яток національного значення, об`єктів всесвітньої спадщини; припинення робіт на них, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, якщо такі роботи проводяться без дозволів або з відхиленням від них; застосування фінансових санкцій у випадках, передбачених Законом №1805-III.

Правова позиція про необхідність погодження господарської діяльності, включаючи містобудівну діяльність, що здійснюється у межах історичного ареалу м. Львова, затверджених рішенням виконавчого комітету Міської ради від 9 грудня 2005 року № 1311, з органами Мінкультури, сформульована, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 813/1839/17, від 24 липня 2019 року у справі № 813/6602/13-а, від 31 липня 2019 року у справі № 813/4701/16, від 25 березня 2020 року у справі № 461/4489/16-а та від 22 жовтня 2020 року у справі № 813/840/18.

Апеляційний суд звертає увагу, що в пункті 2.5 Рішення №168 зауважено, що Земельна ділянка розташована у кварталі історично сформованої забудови, у межах історичного ареалу міста. Проектування здійснювати з дотриманням вимог діючих державних будівельних норм та з врахуванням Законів №№3038-VI, №1805-III.

Між тим, ТОВ в 2018 році розробило історико-містобудівне обґрунтування реконструкції з прибудовою нежитлової будівлі на вул.І.Франка, 23а у м.Львові з пристосуванням під готель, шифр 14-2018, ІМО-1-01-01 (далі ІМБО) та погодило його у встановленому законом порядку в Управлінні, що підтверджується відповідним листом від 14.12.2018 № 0004-2994 (т.1 а.с.78-92).

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції, цих обставин не врахував та не дав їм належної оцінки, що є підставою для зміни судового рішення у його мотивувальній частині.

Щодо доводів скаржника про невідповідність Містобудівних умов містобудівній документації на місцевому рівні, то апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом першої інстанції ТОВ є власником Земельної ділянки та нерухомого майна - нежитлових приміщень загальною площею 1 246,8 кв.м на вул. І. Франка, 23-А у м. Львові.

Цільове призначення Земельної для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови. Категорія земель - землі житлової та громадської забудови. Вид використання - обслуговування нежитлової будівлі (котельні). Функціональне призначення земельної ділянки - зона Г-1 - зона загальноміського центру.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону №3038-VI план зонування території (зонінг) - документація, що є складовою комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади або генерального плану населеного пункту і визначає умови та обмеження використання території у межах визначених функціональних зон.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону №3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

За змістом частин першої-другої статті 18 Закону №3038-VI план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Згідно «Плану зонування території м. Львова (Зонінг) Том 1. Частина 1. Базове зонування. Загальна пояснювальна записка», затвердженого ухвалою Міської ради від 25.01.2018 № 2914 «Про затвердження змін до містобудівної документації «План зонування території м. Львова (зонінг)»: Том 1 Частина 1. Базове зонування. Загальна пояснювальна записка; Том 1 Частина 2. Зонування Сихівського району; Том 1. Частина 6. Зонування Личаківського району» Г-1 - зона загальноміського центру, виділена для забезпечення правових умов використання земельних ділянок і будівництва нерухомості з широким спектром ділових, громадських, культурних, обслуговуючих і комерційних видів використання переважно регіонального і загальноміського значення.

Переважні види забудови та іншого використання земельних ділянок: готелі, будівлі для прийому гостей, центри обслуговування туристів

Допустимі види забудови та іншого використання земельних ділянок:

будівлі змішаного використання з житловими квартирами на верхніх поверхах і розміщенням в нижніх поверхах об`єктів ділового, культурного, обслуговуючого і комерційного призначення при умові поверхового розділення різних видів використання; житлові приміщення на 1 поверсі не допускаються, використання ділянки для потреб мешканців житлової частини будинку - не більше 60%;

багатоквартирні житлові будинки з квартирами спеціального типу (для малосімейних, квартири-студії, квартири екстракласу) житлові приміщення на 1 поверсі не допускаються, використання ділянки для потреб мешканців житлової частини будинку - не більше 60%;

вищі учбові заклади, середні спеціальні учбові заклади;

теле- і радіостудії; культові споруди,

казино;

кіоски, ятки, тимчасові павільйони торгівлі і обслуговування населення;

лазні;

дворові майданчики: дитячі, спортивні, господарські, відпочинку;

пошивочні ательє, ремонтні майстерні побутової техніки, перукарні і інші об`єкти

обслуговування;

приймальні пункти пралень і хімчисток, пральні самообслуговування; пункти надання першої медичної допомоги;

поліклініки.

З наведеного видно, що План зонування території м. Львова, встановлює, що зона загальноміського центру Г-1 виділена в тому числі для розміщення готелів, будівель для прийому гостей, що узгоджується з відповідними намірами забудови ТОВ.

Тобто, видані Містобудівні умови відповідають плану зонування Личаківського району.

Відтак, намір щодо забудови (реконструкції), з яким звернулося до органу місцевого самоврядування ТОВ не суперечать вимогам зонінгу, який дозволяє розміщення готелів у відповідній функціональній зоні.

Щодо доводів скаржника про те, що ТОВ здійснюється нове будівництво, то слід вказати, що апеляційний суд погоджується із доводами ТОВ та відповідача, що видані Містобудівні умови передбачають саме реконструкцію Об`єкта будівництва, а не нове будівництво.

Відповідно пункту 3.11 ДБН А.2 2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» нове будівництво - це будівництво будинків, будівель, споруд їх комплексів, що здійснюється з метою створення об`єктів виробничого і невиробничого призначення, а також лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури, в тому числі добудова зупинених об`єктів незавершеного будівництва._

Згідно пункту 3.21. ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектне. документації на будівництво» реконструкція - це перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціональні призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечуються удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатація та якості послуг..

Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об`єкта в цілому або його частин.

ТОВ не здійснює будівництво нового об`єкта, а перебудовує вже існуючий об`єкт, що виражається у зміні його геометричних розмірів та функціонального призначення.

Щодо регулювання висоти забудови, то вимоги які наводить позивач стосуються об`єкта нового будівництва, а не реконструйованого ТОВ Об`єкта будівництва.

Згідно ІМБО вздовж червоної лінії реконструйована споруда не повинна перевищувати існуючої верхньої відмітки 19 м, а частини будинку, що виходитимуть вище рівня візуального обрізу стіни, не повинні перевищувати відмітки 22.30 м та мають бути розташовані з відчутним відступом від лицевих фасадних ліній.

Та обставина, що в Містобудівних умовах передбачено граничну висотність будинків, будівель та споруд 22,80 м не може бути єдиною підставою для визнання їх такими що порушують вимоги містобудівної документації на місцевому рівні та суттєво впливає на зовнішній вигляд Об`єкта будівництва в порівнянні з іншими сусідніми будовами чи інші їх технічні характеристики.

Відносно посилання скаржника у письмових поясненнях на те, що забудова 100% Земельної ділянки не відповідає вимогам ДБН В.2.2-20:2008 Будинки і споруди. Готелі та суперечить приписам Закону України «Про будівельні норми», то суд апеляційної інстанції не приймає такі доводи та обґрунтування до уваги,оскільки такі не наводились в апеляційній скарзі, а отже відповідно до частини першої статті 303 КАС такі доповнення, в цій частині, викладені поза межами строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до частини четвертої статті 317 КАС зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Зважаючи на наведені вище доводи норми права та встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зміни рішення суду в його мотивувальні частині.

В решті рішення суду необхідно залишити без змін, так як доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правильності застосування судом норм матеріального права до встановлених ним на підставі безпосередньо досліджених та оцінених доказів та обставин справи.

Керуючись статтями 308, 310, 315-317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2021 року змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції даної постанови.

В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 4 серпня 2022 року у зв`язку з перебуванням у відпустці суддів зі складу колегії: з 11.07.2022 по 27.07.2022 судді Большакової О.О., з 11.07.2022 по 17.07.2022 судді Затолочного В.С., з 18.07.2022 по 31.07.2022 судді-доповідача Качмара В.Я.