Постанова

від 02.08.2022 по справі 460/4568/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 460/4568/19

адміністративне провадження № К/9901/15121/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2020 року у складі головуючого судді Щербакова В.В. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2021 року у складі колегії суддів: Довга О.І., Бруновська Н.В., Глушко І.В. у справі № 460/4568/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудреммонтаж Інжиніринг» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбудреммонтаж Інжиніринг» (далі - позивач, ТОВ «УБРМІ») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Рівненській області, контролюючий орган, податковий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.12.2019 № 00001700505 та №00001710505.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21.08.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2021, адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області від 12.12.2019 № 00001700505 та № 00001710505.

Стягнуто на користь ТОВ «УБРМІ» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Рівненській області судовий збір у розмірі 19 210,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що надані позивачем до матеріалів справи документи в сукупності з іншими первинними документами, які надавалися позивачем при проведенні перевірки, є належними доказами на підтвердження дотримання ТОВ «УБРМІ» приписів податкового законодавства щодо підтвердження задекларованих ним сум податкового кредиту за операціями з контрагентами, а тому спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем протиправно.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

ТОВ «УБРМІ» зареєстроване як юридична особа з 03.03.2008 та перебуває на обліку в ГУ ДПС у Рівненській області. Види діяльності за КВЕД: 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний), 42.11 Будівництво доріг і автострад, 52.10 Складське господарство.

На підставі наказу ГУ ДПС у Рівненській області від 16.10.2019 № 391 та направлень від 16.10.2019 № 184/17-00-05-05, № 185/17-00-05-05, відповідно до пп. 78.1.4 п 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) посадовими особами ГУ ДПС у Рівненській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «УБРМІ» з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за результатами проведених взаєморозрахунків з ТОВ «МЕТКОМТЕХ», ТОВ «ХАРВЕСТ ДЕЛФІ», ТОВ «МОНТАЖТЕХПРОМ» за травень 2019 року та ТОВ «ВАРМАКС» за червень 2019 року, за результатами якої складено акт від 25.10.2019 № 240/17-00-05-05/35776584.

Відповідно до висновків вказаного акта перевірки, контролюючим органом встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме п. 185.1 ст. 185, пп. «а» п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту в сумі 2 927 861 грн, що призвело до: заниження податкового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 485 943 грн, зокрема за червень 2019 року - 485 943 грн; завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 2 441 918 грн, зокрема за червень 2019 року - 2 441 918 грн.

06 грудня 2019 року позивач подав до ГУ ДПС у Рівненській області заперечення на акт перевірки, в яких указав, що твердження посадових осіб щодо відсутності даних про здійснення розрахунків ТОВ «УБРМІ» з наведеними вище контрагентами не відповідають дійсності. Про зазначені обставини ТОВ «УБРМІ» повідомляло під час перевірки, оскільки надано відповідне документальне підтвердження проведених розрахунків. Разом із тим, надані до перевірки договори та видаткові накладні свідчать про те, що ТОВ «УБРМІ» здійснювалися виключно операції з придбання будівельних матеріалів, що підтверджується детальним описом будівельних матеріалів у відповідних видаткових накладних.

17 грудня 2019 року ГУ ДПС у Рівненській області надіслало ТОВ «УБРМІ» відповідь на заперечення до акта перевірки, в якому зазначило, що висновок, викладений в акті № 240/17-00-05-05/35776584 від 25.10.2019, залишено без змін.

12 грудня 2019 року на підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» № 00001700505, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 728 915 грн, зокрема за основним платежем - 485 943 грн, за штрафними санкціями - 242 972 грн;

- форми «В4» № 00001710505, згідно з яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за декларацією з ПДВ за червень 2019 року на суму 2 441 918 грн.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись із судовими рішеннями, ГУ ДПС у Рівненській області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень є пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме застосування судами п. 185.1 ст. 185, пп. «а» п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 813/1200/18, 26.02.2021 у справі № 280/4795/18, від 30.01.2020 у справі № 814/1145/18, від 21.10.2020 у справі № 540/1261/19, від 27.03.2018 у справі № 826/1588/13-а.

Крім того, ГУ ДПС у Рівненській області посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328, пункт 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України як другу підставу для касаційного оскарження судових рішень - якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

На думку відповідача, суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази (електронну копію узагальненої податкової інформації від 22.07.2019 № 2431/20-40-57-05-18/41777549, копію листа ГУ ДФС у Львівській області від 21.08.2019 № 5154/7/14.8-17 з додатком, електронну копію узагальненої податкової інформації від 23.12.2019 № 180/20-40-05-17-05/41777549, копію листа ГУ ДПС у Чернігівській області від 15.01.2020 №125/7/25-01-04-01-07 з додатком, копію акта від 22.10.2019 № 57/17-00-05-00-05-05, копію акта від 23.10.2019 № 54/17-00-05-05, копію акта від 25.10.2019 №57/17-00-05-05, електронну копію витягів з АС «Податковий блок», електронну копію податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за взаємовідносинами з фізичними особами-підприємцями, електронну копію інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) усупереч правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 22.07.2020 у справі № 620/4127/18.

Також контролюючий орган зазначає, що внаслідок перевірки встановлено невідповідність оформлених позивачем документів щодо змісту господарських операцій з контрагентами; позивачем не надано всіх документів, які можуть підтвердити реальність господарських операцій (зокрема, сертифікати виробника, паспорти якості); не підтверджено рух товарів по ланцюгу постачання від виробника до ТОВ «УБРМІ»; до товарно-транспортних накладних внесена недостовірна інформація.

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними, обґрунтованими та такими, що винесені з повним з`ясуванням судами обставин, які мають значення для справи, та правильним застосуванням норм матеріального права без порушень норм процесуального права. Натомість доводи ГУ ДПС у Рівненській області є необґрунтованими та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані положеннями Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За положеннями пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, а також включення витрат до складу оподатковуваного доходу наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій із придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Водночас, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими ТОВ «УБРМІ» до матеріалів справи копіями належним чином оформлених документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «МЕТКОМТЕХ».

01 травня 2019 року між ТОВ «УБРМІ» та ТОВ «МЕТКОМТЕХ» укладено договір купівлі-продажу, на підставі якого позивачем 28.05.2019 придбано будівельні матеріали та будівельне спорядження в різному асортименті.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано наступні первинні документи: видаткові накладні від 28.05.2019 № РН-05001103, № РН0500102, № РН-0500101; товарно-транспортні накладні від 28.05.2019 № 0000000620, № 0000000619, № 0000000618; картку рахунку №631 контрагента ТОВ «МЕТКОМТЕХ», в якій відображено зміни у майновому стані позивача за наслідком проведених операцій.

Згідно з оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками» в хронологічному порядку прослідковується як проведена оплата, так і відповідне постачання товару. Оплата за даним договором здійснена шляхом укладення договору про відступлення права вимоги №01-31/05 від 31.05.2019 між ТОВ «УБРМІ», ТОВ «МЕТКОМТЕХ» та новим кредитором ФОП ОСОБА_1 .

Щодо непідтвердження руху товарів по ланцюгу постачання, то суди встановили, що контролюючим органом проводився аналіз руху матеріальних цінностей лише за травень 2019 року. Можливість придбання зазначених матеріальних цінностей ТОВ «МЕТКОМТЕХ» у попередніх звітних періодах в акті перевірки не досліджувалося.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «ХАРВЕСТ ДЕЛФІ».

ТОВ «УБРМІ» у період з 03.05.2019 по 29.05.2019 здійснювало операції з придбання будівельних матеріалів у ТОВ «ХАРВЕСТ ДЕЛФІ» на підставі договору купівлі-продажу № 2405-01-УБМ від 02.05.2019, що підтверджується видатковими накладними: № 50301 від 03.05.2019, № 50601 від 06.05.2019, №50701 від 07.05.2019, № 50801 від 08.05.2019, № 51001 від 10.05.2019, № 51101 від 11.05.2019, № 51301 від 13.05.2019, № 51401 від 14.05.2019, № 52301 від 23.05.2019, № 52901 від 29.05.2019; товарно-транспортними накладними: №0000000590 від 03.05.2019, № 0000000591 від 06.05.2019, № 0000000592 від 07.05.2019, № 0000000593 від 08.05.2019, № 0000000594 від 10.05.2019, №0000000595 від 11.05.2019, № 0000000596 від 13.05.2019, № 0000000597 від 14.05.2019, № 0000000598 від 23.05.2019, № 0000000599 від 29.05.2019; карткою рахунку № 631 щодо контрагента ТОВ «ХАРТВЕСТ ДЕЛФІ», в якій відображено зміни у майновому стані позивача за наслідком проведених операцій.

Крім того, у матеріалах справи наявні сертифікати відповідності виробника, митні декларації щодо імпорту ТОВ «ХАРТВЕСТ ДЕЛФІ» на митну територію України спірних товарно-матеріальних цінностей. Вказані документи (надані контрагентами) надавалися контролюючого органу як під час перевірки, так і разом із запереченнями на акт перевірки.

Згідно з оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками» в хронологічному порядку прослідковується як проведена оплата, так і відповідне постачання товару. Оплата за даним договором здійснена шляхом укладення договору про відступлення права вимоги №03-31/05 від 31.05.2019 між ТОВ «УБРМІ», ТОВ «ХАРТВЕСТ ДЕЛФІ» та новим кредитором ФОП ОСОБА_2 .

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «МОНТАЖТЕХПРОМ»

ТОВ «УБРМІ» у період з 24.05.2019 по 28.05.2019 здійснювало операції з придбання будівельних матеріалів у ТОВ «МОНТАЖТЕХПРОМ» на підставі договору купівлі-продажу № 2019/08-05-1 від 08.05.2019, що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними; карткою рахунку № 631 з контрагентом ТОВ «МОНТАЖТЕХПРОМ», в якій відображено зміни у майновому стані позивача за наслідком проведених операцій.

Разом із тим, у матеріалах справи наявні сертифікати відповідності виробника, митні декларації щодо імпорту ТОВ «МОНТАЖТЕХПРОМ» на митну територію України спірних товарно-матеріальних цінностей. Указані документи (надані контрагентами) надані контролюючого органу як під час перевірки, так і разом із запереченнями на акт перевірки.

Згідно з оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками» в хронологічному порядку прослідковується як проведена оплата, так і відповідне постачання товару. Оплата за даним договором здійснена шляхом укладення договору про відступлення права вимоги №02-31/05 від 31.05.2019 між ТОВ «УБРМІ», ТОВ «МОНТАЖТЕХПРОМ» та новим кредитором ФОП ОСОБА_1 .

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «ВАРМАКС».

ТОВ «УБРМІ» 27.06.2019 здійснювало операції з придбання будівельних матеріалів у ТОВ «ВАРМАКС» на підставі договору купівлі-продажу №26/06-2019 від 06.06.2019, що підтверджується видатковими накладними від 27.06.2019 № РН-0000243, № РН-0000244, №РН-0000245, № РН-0000246; товарно-транспортними накладними від 27.06.2019 № 0000000649, № 0000000648, №0000000647, № 0000000646; карткою рахунку № 631 щодо контрагента ТОВ «ВАРМАКС», в якій відображено зміни у майновому стані позивача за наслідком проведених операцій.

Крім того, в матеріалах справи наявні сертифікати відповідності виробника, митні декларації щодо імпорту ТОВ «ВАРМАКС» на митну територію України спірних товарно-матеріальних цінностей. Вказані документи (надані контрагентами) надані контролюючого органу як під час перевірки, так і разом із запереченнями на акт перевірки.

Згідно з оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками» в хронологічному порядку прослідковується як проведена оплата, так і відповідне постачання товару. Оплата за даним договором здійснена шляхом укладення договору про відступлення права вимоги № 01/07/19 від 01.07.2019 між ТОВ «УБРМІ», ТОВ «ВАРМАКС» та новим кредитором ФОП ОСОБА_2 .

Відповідно до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, податкові накладні від постачальників позивача прийняті та зареєстровані податковим органом, а також включені ТОВ «УБРМІ» до податкових декларацій з ПДВ за червень 2019 року, які прийняті відповідачем без заперечень.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зауважили, що на час складання податкових накладних та подачі їх для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних жодних рішень про зупинення їх реєстрації або відмови у їх реєстрації не приймалося. При цьому критерії, на які посилався відповідач в акті перевірки, ґрунтуються на показниках позитивної податкової історії платника податку - постачальника. А відтак, якщо податковий орган указує, що постачальники ТОВ «УБРМІ» є недобросовісними, мають негативну історію платника податків, а їхня діяльність не спрямована на досягнення реальної цілі господарської діяльність, то такі обставини мали бути виявлені саме на стадії реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, за наслідком чого мало бути прийняте рішення про зупинення реєстрації податкової накладної та або відмови в її реєстрації. Зазначений правовий механізм якраз і створений державою для того, щоб відсіювати недобросовісних платників податків та не допускати їх до підриву нормальної господарської діяльності решти платників податків. Як наслідок, якщо податковий орган допустив реєстрацію податкових накладних, складених вищезазначеними контрагентами-постачальниками, у ТОВ «УБРМІ» були усі підстави вважати, що його постачальники відповідають усім критеріям добросовісності та мають показники позитивної податкової історії платника податку.

З огляду на викладене, контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вищевказаними документами, а також здійснення ТОВ «УБРМІ» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків.

Щодо доводів податкового органу про заповнення товарно-транспортних накладних із недоліками як обставини, що свідчить про нереальність господарських операцій, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому. В межах спірних правовідносин податковий кредит по факту придбання послуг перевезення позивачем не формувався, що обумовлює безпідставність доводів податкового органу в частині вимог до товарно-транспортних накладних взагалі.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 803/1712/13-а, від 20.05.2021 у справі № 280/760/19.

З приводу посилання ГУ ДПС у Рівненській області на наявність кримінальних проваджень за фактами фіктивного підприємництва, в яких фігурують підприємства, в яких контрагенти позивача придбавали товарно-матеріальні цінності, то вони об`єктивно не прийняті до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки відповідно до положень частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте відповідачем, всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого в статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Сама собою наявність кримінальних проваджень за фактами фіктивного підприємництва не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним щодо дійсного стану правосуб`єктності своїх постачальників і реально отримати від них товари (роботи/послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема, в постановах від 09.07.2020 у справі № 826/9561/17, від 04.09.2020 у справі № 1640/2783/18, від 25.09.2019 у справі № 817/992/15.

При цьому, ні вироків, ні жодних доказів, встановлених у ході здійснення кримінальних проваджень, які б свідчили про нереальний характер господарських операцій між позивачем та контрагентами, відповідач до суду не надав.

Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про необ`єктивність доводів контролюючого органу щодо неправомірності відображення позивачем даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач посилається на обставини неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07.04.2021 у справі № 813/1200/18, 26.02.2021 у справі № 280/4795/18, від 30.01.2020 у справі № 814/1145/18, від 21.10.2020 у справі № 540/1261/19, від 27.03.2018 у справі № 826/1588/13-а.

У вказаних постановах викладено висновок про те, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податку повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписаними уповноваженими особами та які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема й щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Відповідно до правового висновку, висловленого у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц: висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи із конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Однак, контролюючий орган, як вище зазначено, посилається на правову позицію Верховного Суду, пов`язану виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених скаржником постановах суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

Щодо посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 22.07.2020 у справі № 620/4127/18 на підтвердження підстави касаційного оскарження судових рішень за пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та висновку про неврахування судами попередніх інстанцій податкової інформації, то колегія суддів не бере її до уваги, оскільки така прийнята за інших фактичних обставин, а саме щодо повноти сплати (перерахування) та дотримання встановлених строків сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб.

Таким чином, судові рішення, на які посилається ГУ ДПС у Рівненській області, ухвалені за інших фактичних обставин справи, установлених судами, тому посилання на те, що рішення судів ухвалено без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, - є безпідставним.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу ГУ ДПС у Рівненській області слід залишити без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М. М. Яковенко